Постанова від 21 червня 2026 р. у справі №240/13842/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/13842/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Капинос Оксана Валентинівна

Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М.

22 червня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Сапальової Т.В. Сушка О.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

І. Описова частина.

1. Короткий зміст позовних вимог.

1.1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 27.03.2025 № 063950008009 про відмову провести перерахунок пенсії щодо зарахування до страхового стажу період роботи з 01.09.2001 по 27.06.2002 та період роботи на території російської федерації з 01.07.2016 по 19.06.2017, з 14.07.2017 по 08.09.2017 та не врахування довідки про заробітну плату №53/18 від 06.09.2018;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , період роботи з 01.09.2001 по 27.06.2002 та період роботи на території російської федерації з 01.07.2016 по 19.06.2017, з 14.07.2017 по 08.09.2017 згідно з записами в трудовій книжці НОМЕР_1 від 01.07.2016, провести перерахунок та виплату пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи з липня 2016 по вересень 2017 згідно довідки № 53/18 від 06.09.2018 видану ТОВ "А.С.Буд" з моменту звернення за перерахунком, з 19.03.2025.

1.2 В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідач безпідставно не зарахував до страхового стажу зазначені періоди, оскільки даний стаж підтверджується трудовою книжкою, а тому вважає такі дії протиправними.

2. Фактичні обставини справи.

2.1. Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 з 03.01.2025.

2.2 19.03.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з заявою здійснити перерахунок та виплату пенсії зарахувавши період роботи до трудового стажу відповідно до трудової книжки від 11.01.1986

НОМЕР_2 з 01.09.2001 по 27.06.2002 та період стажу відповідно до трудової книжки НОМЕР_3 набутого на території російської федерації та при перерахунку врахувати заробітну плату отриману на території російської федерації згідно довідки №53/18 від 06.09.2018 з липня 2016 по вересень 2017 року видану ТОВ "А.С.Буд", що підтверджується заявою та розпискою - повідомленням від 19.03.2025.

2.4 За принципом екстериторіальності заяву розглянуто відповідним структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яким 27.03.2025 прийнято рішення №063950008009 про відмову у перерахунку пенсії.

2.5 У рішенні зазначено, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді від 13.03.1992 "Про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення".

2.6 Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.2023 № 107 "Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав" встановлено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі коли станом на 24.02.2022 такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.

2.7 З урахуванням зазначеного період з 01.09.2001 по 27.06.2002 до стажу не підлягає до зарахуванню, оскільки в записі про прийняття відсутня назва організації, період стажу і заробітної плати відповідно до трудової книжки НОМЕР_4 і довідки про заробітну плату від 06.09.2018, виданої ООО "А.С.Строй" № 53/18 (рос. мова) за 2016- 2017 не підлягає до зарахуванню через відсутність законних підстав.

2.8 Позивач вважає таке рішення протиправним, тому звернувся до суду з позовом.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

3.1. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 27.03.2025 № 063950008009 про відмову провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.03.2025 про перерахунок пенсії та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

- в іншій частині позову відмовлено та вирішено питання щодо судових витрат.

3.2 Суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період роботи періоду роботи з 01.09.2001 по 27.06.2002 та з 01.07.2016 по 19.06.2017, з 14.07.2017 по 08.09.2017, а також не враховано довідку про заробітну плату, № 53/18 від 06.09.2018 видану ТОВ "А.С.Буд", відтак, приймаючи оскаржуване рішення про відмову у перерахунку позивачу пенсії відповідач діяв всупереч вимог чинного законодавства, що спричинило порушення права позивача на соціальний захист та отримання пенсійних виплат.

4. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

4.1. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на недотримання судом першої інстанції норм матеріального права, що на думку останнього призвело до неправильного вирішення спору.

4.2 Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

ІІ. Мотивувальна частина.

1. Позиція апеляційного суду.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

1.1 Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

1.2 Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).

1.3 Як визначено частиною першою статті 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

1.4 За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

1.5 Частинами першою - третьою статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

1.6 Згідно з частиною четвертою вказаної статті періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

1.7 Система персоніфікованого обліку була впроваджена в України на підставі Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності 01.01.2004.

1.8 Отже, періоди роботи особи до 01.01.2004 (до впровадження системи персоніфікованого обліку) зараховуються до її страхового стажу на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV, а періоди роботи після 01.01.2004 - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, тобто підставою для зарахування таких періодів роботи до страхового стажу є сплата страхових внесків.

1.9 До набрання чинності Законом №1058-IV право громадян на державне пенсійне забезпечення було врегульовано Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення".

1.10 Оцінюючи вимоги до підтвердження заробітної плати для обчислення пенсії, суд керується нормами Порядку № 22-1. За загальним правилом, заробіток за періоди роботи з 01.07.2000 підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу, які орган Пенсійного фонду додає самостійно з бази даних системи персоніфікованого обліку (додатки 3, 4 до Положення).

1.11 Водночас, за бажанням пенсіонера або у випадках, передбачених законом, для розрахунку пенсії може подаватися паперова довідка про заробітну плату (зокрема, за періоди до 30.06.2000 згідно з додатком 5 або у разі роботи за кордоном). Відповідно до п. 2.10 Порядку № 22-1, така довідка видається роботодавцем, його правонаступником або архівними установами (у разі ліквідації підприємства) на підставі первинних документів - особових рахунків чи платіжних відомостей.

1.12 Згідно з пунктом 4.2 Порядку № 22-1, у разі виявлення розбіжностей у поданих документах, саме на орган, що призначає пенсію, покладено обов`язок зафіксувати ці невідповідності та надати заявнику тримісячний строк для подачі додаткових документів. Крім того, пенсійний орган наділений правом самостійно перевіряти обґрунтованість видачі таких довідок безпосередньо на підприємствах чи в архівах.

1.13 Таким чином, за наявності належним чином оформленої трудової книжки, записи в якій є чіткими та не містять суперечностей, вимога пенсійного органу про надання додаткових первинних документів чи довідок для підтвердження стажу є безпідставною. З іншого боку, надана заявником довідка про заробітну плату, видана правомірним суб`єктом на підставі первинних відомостей, є належним документом для обчислення пенсії, а обов`язок щодо перевірки її правдивості (у разі сумнівів) покладається саме на контролюючий орган.

1.14 Відмовляючи позивачу у зарахуванні періоду роботи з 01.09.2001 по 27.06.2002, відповідач послався на те, що у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_5 у записі про прийняття на роботу відсутня назва самого підприємства куди особу прийнято на роботу, хоча наявні чіткі відомості про посаду (водій автомобіля), оклад згідно зі штатним розписом, а також дату й номери наказів про прийняття та звільнення за угодою сторін.

1.15 Колегія суддів вважає таку позицію контролюючого органу протиправною, оскільки відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Надання додаткових документів (довідок, архівних витягів) вимагається законодавцем виключно у разі повної відсутності трудової книжки або відсутності в ній необхідних записів (абз. 2 п. 3 Порядку № 637).

1.16 Згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» № 301 від 27.04.1993, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Працівник є слабшою стороною у трудових правовідносинах, він не наділений повноваженнями адміністративного контролю за правильністю ведення внутрішнього кадрового діловодства роботодавця.

1.17 ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово наголошував на принципі «належного урядування» (зокрема, у справах «Рисовський проти України», «Москаль проти Польщі»). Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа зачіпає фундаментальні права людини (такі як право на пенсію), державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Ризик будь-якої помилки державного органу чи суб`єкта господарювання (у даному випадку - помилка кадрової служби підприємства при оформленні трудової книжки) повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок особи, якої вони стосуються.

1.18 На застраховану особу не може перекладатися тягар негативних наслідків у вигляді позбавлення частини стажу через недбалість або технічні дефекти, допущені третіми особами при заповненні кадрових документів.

1.19 Крім того, пенсійний орган, маючи сумніви щодо назви установи, не скористався своїм правом, передбаченим п. 4.2 Порядку № 22-1, та не вчинив жодних дій щодо витребування додаткових відомостей або проведення перевірки.

1.20 Таким чином, висновок суду першої інстанції про протиправність неврахування цього періоду (9 місяців 26 днів) є цілком обґрунтованим.

1.21 Стосовно відмови відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 01.07.2016 по 19.06.2017 та з 14.07.2017 по 08.09.2017 на території російської федерації, колегія суддів зазначає таке.

1.22 Як вбачається з матеріалів справи, позивач працював у ТОВ «А.С.Буд» (в документах рф - ООО «А.С.Строй») у періоди з 01.07.2016 по 19.06.2017 та з 14.07.2017 по 08.09.2017, що зафіксовано у трудовій книжці серії НОМЕР_4 . Також позивачем надано довідку про заробітну плату № 53/18 від 06.09.2018 із зазначенням факту сплати страхових внесків та посиланням на первинні розрахунково-платіжні відомості.

1.23 Заперечуючи проти зарахування цих періодів, територіальний орган ПФУ послався на денонсацію міжнародних угод та відсутність апостиля на довідці.

1.24 Колегія суддів вважає ці доводи необґрунтованими з огляду на таке.

1.25 За змістом частини другої статті 4 Закону №1058-IV, якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

1.26 Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація (далі - Угода від 13.03.1992).

1.27 Відповідно до статей 1, 5 Угоди від 13.03.1992, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території яка вони проживають, та поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян.

1.28 В силу положень статті 6 Угоди від 13.03.1992, призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Статтею 11 Угоди визначено, що необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав-учасниць СНД і держав, що входили до складу СРСР до 1 грудня 1991 року, приймаються без легалізації.

1.29 Аналіз вищенаведених норм вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, враховується при встановленні права на пенсію. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

1.30 29.11.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", яка набрала чинності 02.12.2022. Дія цієї Угоди для України припинена згідно з постановою Кабінету Міністрів України №639 від 24.06.2023.

1.31 Суд першої інстанції цілком обґрунтовано зауважив про те, що положення цієї Угоди були чинними на момент роботи позивача у спірних періодах та на момент отримання довідки про заробітну плату №53/18 від 06.09.2018, оскільки дія цієї Угоди припинена згідно з постановою Кабінету Міністрів України №639 від 24.06.2023.

1.32 Водночас, відповідно до пункту 2 статті 13 Угоди від 13.03.1992, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

1.33 Отже, положення відповідних міжнародних договорів розповсюджуються також і на питання, пов`язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу. Діюче в Україні пенсійне законодавство передбачає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території російської федерації після 13.03.1992, то цей стаж має враховуватись на території України як власний страховий (трудовий стаж). Тобто існує гарантія врахування страхового стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.

1.34 Вказане повністю узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі №676/6166/16-а, від 16 квітня 2020 року у справі №555/2250/16-а, від 17 червня 2020 року у справі №646/1911/17, від 21 лютого 2020 року у справі №291/99/17 та від 06 липня 2020 року у справі №345/9/17.

1.35 Таким чином, відповідач безпідставно застосував до довідки 2018 року вимогу про обов`язкове проставлення апостиля. На момент видачі довідки № 53/18 від 06.09.2018 між країнами діяла Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993. Відповідно до статті 13 цієї Конвенції, офіційні документи, скріплені гербовою печаткою видавця на території однієї Сторони, приймалися іншою Стороною без будь-якого спеціального посвідчення.

1.36 Крім того, діє спеціальна норма - пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.2023 № 107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав». Нею прямо встановлено:

Під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав уповноваженою особою за установленою формою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.

1.37 Оскільки станом на 24.02.2022 офіційні документи, видані в РФ, приймалися в Україні без апостиля, пенсійний орган зобов`язаний прийняти довідку про заробітну плату № 53/18 без додаткових застережень. Жодних доказів недостовірності відомостей у довідці чи трудовій книжці вдповідач суду не надав, а отже, правові підстави для відмови у врахуванні заробітку відсутні.

1.38 З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період роботи з 01.07.2016 по 19.06.2017, з 14.07.2017 по 08.09.2017 та не враховано довідку про заробітну плату, № 53/18 від 06.09.2018 видану ТОВ "А.С.Буд", відтак, приймаючи оскаржуване рішення про відмову у перерахунку позивачу пенсії відповідач діяв всупереч вимог вказаних вище норм законів, що спричинило порушення права позивача на соціальний захист та отримання пенсійних виплат.

1.39 Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на правильно встановлених обставинах справи, підтверджених належними доказами, та ухвалене з повним дотриманням норм матеріального і процесуального права.

2. Висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

2.1 Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та не містять підстав для скасування ухваленого судового рішення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Кузьмишин В.М.

Судді Сапальова Т.В. Сушко О.О.