Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №320/10965/23 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/10965/23 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:

Лапій С.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 червня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Мєзєнцева Є.І.,

Коротких А.Ю.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.01.2026 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЧАЙНА ЦЕНТР» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 15.03.2023 №200980410 та №200960410.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28.01.2026 позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку уточнюючої декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2022 рік, подану ТОВ «ПОЧАЙНА ЦЕНТР», за результатами якої 27.02.2023 складено акт №15256/Ж5/26-15-04-10-03/24727801, яким встановлено порушення п.п. 266.7.5 ст. 266 ПК України, в результаті чого позивачем занижено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2022 рік в уточнюючій декларації №9303211190 від 01.02.2023, на суму 757 764,58грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 15.03.2023 прийнято податкове повідомлення - рішення №200980401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 757 764,58 грн податкового зобов`язання та 189 441,15 грн застосованих штрафних санкцій.

Також Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку уточнюючої декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2022 рік, подану ТОВ «ПОЧАЙНА ЦЕНТР», за результатами якої 27.02.2023 складено акт №15231/Ж5/26-15-04-10-03/24727801, яким встановлено порушення п.п. 266.7.5 ст. 266 ПК України в результаті чого позивачем занижено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2022 рік, в уточнюючій декларації №9303211190 від 01.02.2023 на суму 757 764,58 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 15.03.2023 прийнято податкове повідомлення - рішення №200960401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 757 764,58 грн податкового зобов`язання та 189 441,15 грн застосованих штрафних санкцій.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що податкові повідомлення-рішення від 15.03.2023 №200980410 та №200960410 прийняті відповідачем протиправно, а тому вони підлягають скасуванню.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок (підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Згідно з підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Із системного аналізу наведених норм висновується, що предметом камеральної перевірки можуть бути виключно помилки (порушення) у податковій звітності та/або її неподання (несвоєчасне подання).

Питання ж своєчасності нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів є предметом документальної перевірки, як це передбачено підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК.

Якщо ж під час проведення камеральної перевірки виявлено порушення податкового законодавства, контролюючий орган має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку платника податків.

Дана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 19.03.2019 року у справі №803/1908/16, від 23.08.2019 року у справі №826/4242/15, від 06.02.2020 року у справі №813/87/16 та від 04.05.2023 року у справі №320/1040/19, від 16.07.2024 у справі №320/4281/23.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі здійснених відповідачем камеральних перевірок, якими встановлено обставини неподання заниження податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Тобто питання своєчасності подання податкової звітності, виправлення помилок у податкових накладних або ж своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання не перевірялося, відповідні факти не встановлювалися, а висновки з цих питань не робилися.

Натомість, вказаною перевіркою відповідач фактично перевірив повноту нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та дійшов висновку про заниження податкових зобов`язань, питання чого може бути предметом виключно документальної перевірки.

Відтак, складені за результатами спірної камеральної перевірки акти не можуть у розумінні статті 74 КАС були визнаним допустимими доказами, тобто такими, що отримані з дотриманням порядку, встановленого законом, а тому і прийняті на підставі таких актів рішення, не можуть бути визнані правомірними.

Також суд апеляційної інстанції звертає увагу, що вказуючи про порушення позивачем пункту 266.7.5 статті 266 ПК (щодо обов`язку обчислення суми податку та подання контролюючому органу декларації) відповідач ні в актах перевірки, ні в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях не вказує у чому саме таке порушення полягає, якого майна позивача стосується та чому відповідні суми звітності відповідач вважає заниженими.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних рішень та саме із цих підстав вони підлягають скасуванню.

При цьому, зважаючи на грубе порушення відповідачем процедури проведення перевірок, що є підставою для визнання їх наслідків такими, що не створюють жодних юридичних наслідків, то суд першої інстанції передчасно надав оцінку правомірності звільнення позивача від оподаткування відповідно до підпункту 69.22 пункт 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення, яким позов задоволено, проте із помилкових мотивів.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задовольнити частково.

Змінити рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.01.2026 в мотивувальній частині.

В іншій частині Київського окружного адміністративного суду від 28.01.2026 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя Є.В. Чаку

Суддя Є.І. Мєзєнцев

Повний текст постанови складений 23.06.2026.