Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №752/26154/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 752/26154/24 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Чекулаєв С.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 червня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Мєзєнцева Є.І.,

Чаку Є.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 04.07.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: скасувати постанову серії АВ №00002989 від 20.11.2024; закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 04.07.2025 позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що притягнення позивача до відповідальності є правомірним.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що відповідно до наявної в матеріалах справи копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 власником спеціалізованого вантажного сідлового тягача- Е MAN TGS 24.440, ДНЗ НОМЕР_6 є ТОВ «БОЛЕКО».

Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 спеціалізований напівпричіп KOGEL SW24 ДНЗ НОМЕР_3 є спеціалізованим напівпричіпом - контейнеровозом. Власником вказаного спеціалізованого напівпричіпу - контейнеровозу є ТОВ «БОЛЕКО».

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, керівником ТОВ «БОЛЕКО» є Мельник Олександр Олександрович.

Головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті, Шмельовим Микитою Вячеславовичем 20.11.2024 винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії AB № 00002989.

Згідно вказаної постанови 19.11.2024 о 10 год 08 хв., за адресою М-21, км 247+432, Вінницька область, автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті WIM13, 13 (серія, номер свідоцтва про повірку технічного засобу та строк його дії: № 23-21/000182 до 13-09-2025, № 35-02/3730 до 13-09-2025), зафіксовано транспортний засіб MAN TGS 24.440, ДНЗ НОМЕР_4 з перевищенням загальної маси транспортного засобу на 5,300% (2.12 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон.

В оскаржуваній постанові вказані наступні габаритно-вагові параметри транспортного засобу: кількість вісей - 6 шт.; спарені колеса - 3 вісь; відстань між вісями 1-2: 2840 мм, 2-3: 1090 мм, 3-4: 5820 мм, 4-5: 1330 мм, 5-6: 1420 мм, навантаження на вісь 1 - 6500 кг, 2 - 6300 кг, 3 - 10500 кг, 4 - 7900 кг, 5 - 7700 кг, 6 - 7900 кг, загальна маса - 46800 кг, висота - 3.51 м.; ширина - 2.46 м.; довжина - 15.72 м.

Виміряні з урахуванням похибки вагові або габаритні параметри транспортного засобу становлять: загальна маса - 42120 кг.

Згідно копії Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 35-02 / 3730 від 13.09.2024 прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі типу: Інформаційно-телекомунікаційна система (ІТС). Автоматизована система зважування ТЗ в русі WIM. Зав.№ М-21 WIM13, виробник ТОВ «СЕА ЕЛЕКТРОНІКС УКРАЇНА» за результатами повірки відповідає вимогам: ДСТУ OIML R 134-1:2010 (Свідоцтво чинне до 13.09.2025).

У постанові серії AB № 00002989 від 20.11.2024 вказано, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , як відповідальна особа, допустив рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 5,300% (2.12 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, відповідальність за яке передбачена частиною другою статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 500,00 гривень.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що доводи відповідача щодо перевищення позивачем маси транспортного засобу на 5,300% (2,12 тон) при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон є необґрунтованими та нічим не підтверджені, що, в свою чергу, свідчить про те, що відповідач не довів правомірність прийнятих ним рішень відносно позивача.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Згідно статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність .

Як зазначалося, оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 132-1 КУпАП у зв`язку із порушенням пункту 22.5 ПДР.

Так, статтею 132-1 КУпАП визначено відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.

Частиною другою статті 132-1 КУпАП визначено, що перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі:

- п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно;

- однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 %, але не більше 20 %;

- двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 %, але не більше 30 %;

- трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 %.

Згідно примітки до наведеної статті, підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої частинами першою і другою цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Згідно з пунктом 22.5 ПДР рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують фактичної маси, яка визначена для:

- вантажних автомобілів (двовісних, трьохвісних, чотирьохвісних, чотирьохвісних з двома рульовими вісями та ведучими вісями, оснащеними спареними колесами);

- комбінованих транспортних засобів (двовісний автомобіль (тягач) з двовісним напівпричепом, двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом, трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом, двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра, трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра);

- автопоїздів (двовісний або трьохвісний автомобіль з двовісним або трьохвісним причепом).

Таким чином, участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 ПДР, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно статті 14-3 КУпАП адміністративну відповідальність несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Як вбачається з матеріалів справи, та чого не заперечено позивачем, спірний транспортний засіб, який зафіксований в оскаржуваній постанові, належить компанії, керівником якої є позивач, а відтак він є належним суб`єктом відповідальності за правопорушення згідно частини другої статті 132-1 КУпАП.

Згідно оскаржуваної постанови вбачається, що оскаржуваною постановою зафіксовано рух транспортного засобу, який має шість вісей.

Суд апеляційної інстанції у першу чергу звертає увагу на те, що ПДР не обмежують рух шестивісьових транспортних засобів у залежності від їх загальної маси. Таких приписів норма пункту 22.5 ПДР не містить.

Окрім того, наявність у згаданого транспортного засобу шести вісей не відповідає дійсності, оскільки згідно фотофіксації вказаний транспортний засіб цілком очевидно має три вісі.

До того ж, як вбачається із матеріалів фотофіксації спірного порушення згаданий транспортний засіб рухався із напівпричепом. Позивач наполягає на тому, що вказаний напівпричіп є спеціалізованим напівпричепом-контейнеровозом, на підтвердження чого надані відповідні реєстраційні документи. З урахуванням цього, згідно приписів пункту 22.5 ПДР дозволена загальна маса вказаного комбінованого транспортного засобу на автомобільних дорогах державного значення є 44 тонни, а не 40 тонн як про це вказує відповідач.

Колегія суддів наголошує на тому, що у даній справі не перевіряється правомірність реєстрації згаданого напівпричепу як контейнеровоза, а так само не вирішується питання притягнення позивача до відповідальності за використання напівпричепу не для перевезення контейнерів.

Посилання на порушення позивачем вимог щодо експлуатації та маркування контейнерів є також безпідставними, оскільки це жодним чином не впливає на спірні правовідносини, у яких не вирішується питання відповідальності позивача за таке порушення. Окрім того, суд звертає увагу, що пункт 22.5 ПДР встановлює відповідні вагові обмеження щодо контейнеровозів якими здійснюється перевезення не лише контейнерів, а й змінних кузовів.

Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що зважаючи на тип згаданого напівпричепу - контейнеровоз, відповідач не довів жодними достовірними доказами факту здійснення перевезення позивачем не контейнеру, а іншого вантажу. Надані матеріали відео та фотофіксації не є належними, допустимим та достовірними доказами вказаних обставин щодо виду вантажу, перевезення якого здійснювалось позивачем.

Вимоги щодо змісту постанови, що викладені у Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 № 1174, не скасовують обов`язку відповідача з доказування правомірності прийнятої постанови та не звільняють його від встановлення істотних обставин адміністративного правопорушення.

Зважаючи на це, суд наголошує на тому, що виміряні вагові параметри транспортного засобу з урахуванням похибки відповідали дозволеним ваговим параметрам та не перевищували мінімального порогу у 5% для цілей застосування санкції частини другої статті 132-1 КУпАП.

Таким чином, приймаючи оскаржувану постанову відповідач невірно встановив параметри транспортного засобу позивача, застосувавши до нього обмеження, які не підлягали застосуванню. У зв`язку із цим висновок відповідача про наявність підстав для притягнення позивача до відповідальності за частиною другою статті 132-1 КУпАП є неправомірним.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення, яким позов задоволено.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 04.07.2025 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя Є.В. Чаку

Суддя Є.І. Мєзєнцев