Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №580/1999/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/1999/25

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н.П.

Суддів: Кобаля М.І., Файдюка В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу селянського (фермерського) господарства «Чирви Надії Віталіївни» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року, суддя Трофімова Л.В., у справі за адміністративним позовом Селянського (фермерського) господарства "Чирви Надії Віталіївни" до Державної служби України з безпеки на транспорті, відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу,-

У С Т А Н О В И В:

Селянське (фермерське) господарство «Чирви Надії Віталіївни» звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просило визнати протиправними та скасувати постанову відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області про застосування до селянського (фермерського) господарства «Чирви Надії Віталіївни» адміністративно-господарського штрафу від 04.02.2025 №136153.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 12.03.2025 справу прийнято до провадження та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням Черкаського окружного адміністративного суду, селянське (фермерське) господарство «Чирви Надії Віталіївни» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги повністю.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для виходу із письмового провадження та проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні, а тому клопотання представника скаржника прро розгляд справи за його участі не підлягає задоволенню.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи та доводи сторін, колегія суддів вважає, що апеляцйна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Автомобільний перевізник СФГ «Чирви Надія Віталіївна» (водій ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом марки КРАЗ д/н НОМЕР_1 ) здійснював перевезення вантажу (згідно ТТН №48 від грудня 2024 року - кукурудза).

Під час перевірки наданої водієм ТТН від грудня 2024 року №48, виявлено, що в ній відсутній запис про тару, маси нетто та брутто вантажу. З причини виявленого в результаті огляду транспортного засобу просідання вузлів підвіски старшим державним інспектором Цвігугом С.І. прийняте рішення №PC 001363 від 10.12.2024 про супроводження автомобільного транспортного засобу, що має ознаки порушення нормативів вагових параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також заборону подальшого руху такого транспортного засобу.

За результатами проведеного габаритно-вагового контролю встановлено порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 16 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт": перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30% під час перевезення неподільного вантажу без відповідного дозволу, або подільного вантажу. Загальна маса ТЗ - 30040 кг за нормативно допустимої п. 22.5 ПДР - 26000 кг, що становить 15,5% перевищення, навантаження на здвоєну вісь - 24540 кг, за нормативно допустимої п. 22.5 ПДР - 19000 кг, що становить 29,15% перевищення.

10.12.2024 на місці перевірки в присутності водія контролюючим органом було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Водій з актом ознайомлений, про що свідчить його підпис. Будь-яких зауважень стосовно виявленого порушення не зазначив. У зв`язку з відмовою водія привести вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами в зоні габаритно-вагового контролю після встановлення порушення вагових параметрів, відповідно до абзацу 4 частини 19 статті 6 Закону №2344-III, транспортний засіб марки КРАЗ д/н НОМЕР_2 був заблокований, про що свідчить Акт від 10.12.2024 №AБ001667 про блокування/розблокування автомобільного транспортного засобу.

Листом від 02.01.2025 №157/43/24-25 позивачу направлено повідомлення про розгляд справи на 04.02.2025.

Відповідно до абзацу 16 частини 1 статті 60 Закону №2344-III до автомобільних перевізників за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 відсотків, але не більше 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - застосовується штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт в.о.начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області, 04.02.2025 року стосовно позивача винесено постанову №136153 про застосування адміністративно-господарського штрафу, передбаченого абзацом 16 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», в сумі 34000 грн.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року № 2344-III, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2344-III).

Статтею 3 Закону № 2344-III визначено, що цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Відповідно до статті 6 Закону № 2344-III реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103(далі - Положення №103), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з пунктом 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567(далі - Порядок №1567).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1567 Державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Згідно з пунктом 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму (пункт 20 Порядку №1567).

При цьому, положеннями пункту 25 Порядку №1567 визначено, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Статтею 48 Закону № 2344-III визначено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Абзацами 3, 16 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 відсотків, але не більше 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З аналізу наведених вище норм законодавства вбачається, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.

При цьому, Законом № 2344-ІІІ передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу саме до автомобільних перевізників.

Згідно зі статтею 1 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Колегія суддів зазначає, що положення статті 60 згаданого Закону застосовуються виключно до автомобільного перевізника і не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт

Таким чином, аналізуючи наведені вище положення законодавства у зіставленні з обставинами цієї справи колегія суддів виходить передусім з того, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ,застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників транспортного засобу. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб, адже такі дані не завжди можуть співпадати.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка є сталою та послідовною і неодноразово зазначалась у постановах, зокрема, від 22 лютого 2023 року у справі № 240/22448/20, від 12 жовтня 2023 року у справі №280/3520/22 та від 07 грудня 2023 року у справі № 620/18215/21.

Ураховуючи наведене, необхідним є встановлення того факту, чи є позивач перевізником в розумінні положень Закону № 2344-III

Матеріали справи свідчать, що перевізником у даному випадку було саме селянське (фермерське) господарство «Чирви Надії Віталіївни»

Із обсягу встановлених судом обставин цієї справи слідує, що посадовими особами Укртрансбезпеки проведено рейдову перевірку, зокрема, транспортного засобу марки КРАЗ д/н НОМЕР_1 ). Всі документи , які свідчать про законність проведеної перевірки працівниками відповідача, судом апеляційної скарги досліджено (матеріали знаходяться в підсистемі «Електронний суд в електронному вигнляді).

Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобліьним транспортом складеного інспектором Шинкоревич Л.Д., підписано ним та іншою посадовою особою, що проводила перевірку Цвігуном.

В апеляційній скарзі скаржник зазначив, що габаритно-ваговий контроль був проведений однією посадовою особою Укртрансбезпеки старшим державним інспектрром Шинкоревич Л.Д., чим порушено процедуру проведення державного контролю, а отже результати такого контролю не можуть вважатися достовірними та не могли бути застосовані під час розгляду справи відповідачем.

Колегія суддів вважає, що такі доводи скаржника є безпідстатвними та не можуть бути доказом порушення відповідачем габаритно-вагового контролю, що тягне за собою скасування оскаржуваної постанови, оскільки позивачем не надано належних доказів того, що автомобіль перевозив товар без порушення вимог чинного законодавства, зокрема без порушення вагових параметрів, відповідно до абзацу 14 ч.19 ст. 6 Закону №2344-ІІІ.

Як убачається з відзиву відповідача, під час перевірки було встановлено, що автомобільний перевізник СФГ «Чирви Надії Віталіївни» здійснював перевезення згідно ТТН №48 від грудня 2024 - кукурудза. В результаті дослідження ТТН виявлено, що в ній відсутні записи щодо тари, маси нетто та брутто вантажу, що і стало підставою для огляду автомоблія і як наслідок, виявлення просідання вузлів підвіски, що є ознакою порушення нормативів вагових параметрів.

Зазначену обставину позивач не спростував та не надав доказів, які б свідчили, що в ТТН були зазначені всі необхідні дані, які стосуються тари, маси нетто і брутто.

Водночас, відповідач зазначає, що старшим інспектором Цвігуном С.І. було прийнято рішення №РС 001363 від 10.12.2024 про супровід автомобільного ТЗ, що має ознаки порушення нормативно-вагових параметрів до найближчого місця зважування для здійснення габаритно-вагового контролю, а також заборону подальшого руху такого ТЗ.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, що включає перевірку на відповідність встановленим законодавством нормативам вагових або габаритних параметрів таких транспортних засобів, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 р. №879 (далі Порядок №879).

Згідно з пунктом 3 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Відповідно до пункту 16 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль. Відповідно до підпункту 11 пункту 2 Порядку №879, точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному, автоматичному або пересувному пункті (з урахуванням похибки вимірювального обладнання).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» великоваговий транспортний засіб - транспортний засіб з вантажем або без вантажу, хоча б один з вагових параметрів якого перевищує встановлені на території України допустиму максимальну масу чи осьове навантаження.

Згідно з Пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (далі - Правила № 30) передбачено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22. 5 Правил дорожнього руху. Відповідно до пункту 4 Правил №30 рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Відповідно до пункту 4 абзацу 2 Правил №30 допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд. Положення Закону №2344-III визначають випадки застосування адміністративно-господарських штрафів до осіб, які порушують визначені законодавством вимоги.

Відповідно до п.16 Порядку №1567 у редакції на час виникнення спірних правовідносин, рейдова перевірка (перевірка на дорозі) може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки.

Габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки у разі залучення посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Агентства відновлення, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю.

З Акту № АВ1787 про перевищення ТЗ габаритно вагових параметрів убачається, що останній підписано інпектором Цвігун С.І.. Також видана довідка про зважування за підписом інспектора Цвігуна С.І.

Зважування проводилась на спеціальному об`єкті для зважування, автодорога Н.14 Олександрівка-Кропивницький, 47 км.

Акт про перевищення ТЗ габаритно вагових параметрів складено за відповідною формою №3 та її заповнення відповідає вищезазначеному Порядку 1567.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем не було порушено процедуру проведення габаритно-вагового контролю, яка б свідчила про порушення процедури зважування та свідчить про незаконність винесеної постанови про накладення на позивача фінансово-господарських санкцій.

Судова колегія звертає увагу, що позивач в апеляційній скарзі не заперечував наявність відповідного сертифікату засобу для проведення габаритно-вагового контролю, тому колегія судідв оцінки цій обставині не надає, однак зазначає, що всі необхідні документи відповідачем було надано до суду першої інстанції та вивчено судом апеляційної інстанції. .

Щодо доводів скаржника про те, що в постанові не зазначено норму закону, яка застосована до позивача, то колегія суддів вважає їх помилковими.

Колегією суддів досліджено оскаржувану постанови із якої убачається, що позивачем допущено порушення абзацу 16 частини 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», чим порушено п.22.5 ПДР.

Таким чином, у постанові зазначено як пункт ПДР, який порушено позивачем, так і норма Закону, якою передбачено фінансово-господарські санкції.

Відповідно до ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи вчинені (прийняті) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив заяву у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу селянського (фермерського) господарства «Чирви Надії Віталіївни» залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк, визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Кобаль М.І.

Файдюк В.В.