Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №320/14629/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/14629/24

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н.П.

Суддів: Кобаля М.І., Файдюка В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року, суддя Жукова Є.О., у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кофемаксгрін» до Київської митниці, третя особа: Державна митна служба України про визнання протиправним та скасування рішення,-

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кофемаксгрін» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів ВМО № 1 Митного посту «Чайки» Київської митниці Державної митної служби України № UA100380/2023/000281/2 від 06 листопада 2023 року;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови ВМО № 1 Митного посту «Чайки» Київської митниці Державної митної служби України в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100380/2023/000962.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.04.2024 в адміністративній справі №320/16856/24 розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з рішенням Київського окружного адміністративного суду Київська митниця подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для виходу із письмового провадження та проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що 05 листопада 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кофемаксгрін», ідентифікаційний код: 43055189, звернулося до ВМО № 1 Митного посту «Чайки» Київської митниці Державної митної служби України із митною декларацією № 23UA100380616081U9 від 05 листопада 2023 року щодо митного оформлення товару - кави зеленої, не смаженої, з кофеїном в зернах, у мішках, сорту «Honduras Arabica Coffee», загальною вагою нетто 3 445 кг, придбаної в постачальника - компанії «BLASER TRADING AG», яка є юридичною особою, що зареєстрована відповідно до законодавства Швейцарії, згідно із: контрактом № 02-ВТ від 20 травня 2022 року; специфікацією № 2023/06/21 від 21 червня 2023 року; договором на продаж (анг. мовою «Sales Contract») № 307834 від 21 червня 2023 року; рахунком № 513199 від 27 жовтня 2023 року.

Позивачем було подано зазначені вище товари для розмитнення до ВМО №1 Митного посту «Чайки» Київської митниці Державної митної служби України за митною вартістю 546 263,47 грн (15 062,73 доларів США по курсу НБУ на дату розмитнення (36,2659 грн/1 дол. США)), що включає: 14 726,31 доларів США (534 062,89 грн по курсу НБУ на дату розмитнення) - вартість товару, встановлену умовами договору та сплачену позивачем постачальнику; 12 200,58 грн - частка від загальної вартості транспортування партії товарів (80 000 грн) до митного кордону України пропорційно ваги брутто товарів, митна вартість яких була скоригована, до загальної ваги брутто усієї партії товарів.

Київською митницею 06 листопада 2023 року було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA100380/2023/000281/2, яким встановлено митну вартість на рівні 18 913,05 доларів США, тобто 5,49 дол. США/1 кг товару.

Водночас, відповідачем 06 листопада 2023 року було видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100380/2023/000962, якою було відмовлено в митному оформленні (випуску) товарів на підставі митної декларації позивача № 23UA100380616081U9 від 05 листопада 2023 року.

24 листопада 2023 року позивачем було подано до митного органу звернення у порядку частини восьмої статті 55 Митного кодексу України від 24 листопада 2023 року, до якого було додано: митну декларацію № 23UA100380616081U9 від 05 листопада 2023 року з додатками; контракт № 02-ВТ від 20 травня 2022 року з додатковими угодами; договір на продаж (анг. мовою «Sales Contract») № 307834 від 21 червня 2023 року; специфікацію № 2023/06/21 від 21 червня 2023 року; рахунок № 513199 від 27 жовтня 2023 року; платіжну інструкцію в іноземній валюті № 3 від 27 жовтня 2023 року; сертифікат здоров`я (анг. мовою «Certificate of Health») щодо товарів від 30 жовтня 2023 року; експортну декларацію № MRN 23DE485119079753Е7 від 30 жовтня 2023 року; міжнародну товаро-транспортну накладну № 116710001 від 01 листопада 2023 року; лист-підтвердження постачальника щодо вартості товару до договору на продаж № 307834 від 21 червня 2023 року; фітосанітарний сертифікат від 30 жовтня 2023 року; довідку ТОВ «ФАВОРИТ ТРАНС» вих. № 03/11/01 від 03.11.2023 щодо вартості транспортування товарів; висновок Державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» № 111/430 від 27 жовтня 2023 року; договір № 46/2023 про надання послуг з декларування товарів та транспортних засобів, послуг з організації оформлення дозвільних документів і відміток на товаро-супровідних та інших документах та послуг з організації доставки товарів від 01 квітня 2023 року з додатками; договір № 01032023 транспортного експедирування вантажних перевезень у міжнародному сполученні та по території України від 01 березня 2023 року; пакувальний лист від 27 жовтня 2023 року; рахунок-фактуру ТОВ «ФАВОРИТ ТРАНС» № Фт-434 від 06 листопада 2023 року; акт № Фт-434 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 07 листопада 2023 року; замовлення № 434 від 01 листопада 2023 року на транспортно-експедиторські послуги; платіжне доручення № 833 від 17 листопада 2023 року; картку рахунку № 281 ТОВ «Кофемаксгрін» за 01 листопада 2023 року.

Листом Київської митниці №7.8-2/7.8-15-02/8.19/21835 від 30.11.2023 повідомлено позивача, що Київська митниця не вбачає підстав для скасування рішення про коригування митної вартості.

07 грудня 2023 року позивач звернувся зі скаргою до Ради бізнес-омбудсмена.

05 грудня 2023 року позивач звернувся зі скаргою в порядку адміністративного оскарження до Державної митної служби України.

Рішенням № 15/15-02-02/13/442 від 25 січня 2024 року Державна митна служба України залишила без задоволення адміністративну скаргу позивача.

Вважаючи рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 06.11.2023, протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митну територію та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України, МКУ) та іншими законами України.

Відповідно до пунктів 23, 24 частини першої статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно зі статтею 49 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів (стаття 50 МК України).

Відповідно до Брюссельської Конвенції про створення уніфікованої методології визначення митної вартості товарів 1950 року (Конвенція про оцінку товарів у митних цілях), митна вартість була визначена як номінальна ціна товару, за якою відповідний товар може бути проданий в країну призначення в момент подання митної декларації (тобто ціна, що укладається між незалежними один від одного продавцем і покупцем на умов повної ринкової конкуренції).

Відповідно до Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ), підписаної 30 жовтня 1947 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей (митна вартість) повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито.

Згідно Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року митною вартістю імпортованих товарів є їх контрактна вартість, тобто ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт до країни імпорту.

Частиною першою статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України.

За змістом частини другої статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа зобов`язані подавати митниці достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (п. 1 ч. 5 ст.54 МК України).

Частиною першою статті 53 МК України, визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2)зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4)виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Частиною першою статті 54 МК України, передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно частини четвертої статті 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У відповідності до частини п`ятої статті 54 МК України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 27.03.2020 (справа № 540/2605/18), від 06.05.2020 (справа № 140/1713/19).

Згідно положень статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Водночас, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частиною третьою статті 57 МК України).

Відповідно до частини другої статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 МК України.

За результатами контролю митний орган визнає заявлену митну вартість або ж приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України (частина третя статті 54 МК України).

Рішення про коригування митної вартості товарів приймається митним органом у письмовій формі, якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість (частина перша статті 55 МК України).

Таке рішення має містити необхідні реквізити, визначені частиною другою статті 55 МК України, а форма рішення затверджена наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (далі - Правила №598).

Так, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у випадках визначених даною частиною.

Під час митного оформлення при прийнятті митним органом письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу.

Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

У разі відмови у митному оформленні також складається картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, форма та порядок заповнення якої визначено Порядком, затвердженим Міністерством фінансів України № 631 від 30.05.2012 (Розділ VIII).

Як убачається з матеріалів справи, позивачем було визначено митну вартість товару за основним методом за ціною контракту. Водночас відповідач здійснив коригування заявленої позивачем митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.

Відповідно до частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2)щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою статті 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Частиною дев`ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Частинами першою, другою статті 64 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням резервного методу, передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач застосував резервний метод і джерелом для коригування митної вартості слугували відомості митних декларацій від 02.10.2023 №23UA209230104645U5, від 02.11.2023 №23UA100380313688U0.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відомості, які містяться в базах даних Держмитслужби України мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР).

Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини з різноманітними контрагентами здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Верховним Судом було сформовано правову позицію, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанови від 21.02.2018 по справі № 820/17417/14, від 04.09.2018 по справі №818/1186/17).

Згідно наказу Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Як убачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, останнє всупереч положенням пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України (крім номерів митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів), не містить жодних належних обґрунтувань митного органу щодо зроблених коригувань, зокрема, умов поставки, комерційних умов подібних (аналогічних) товарів, та інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про недотримання митним органом вимог МК України при здійсненні перевірки правильності визначення митної вартості імпортованого товару та визначення більшої митної вартості за резервним методом.

Згідно із пунктом 2.1. Розділу ІІ Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

У графі 33 Рішення про коригування відповідач навів підстави для ухвалення спірного рішення, які повністю спростовуються наданими позивачем документами та поясненнями.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів мають бути належним чином обґрунтованими та мотивованими.

Так, у постанові від 15.02.2023 року у справі № 810/689/17 Верховний Суд зазначив: «Митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення».

У цій справі відповідач не навів у рішенні про коригування порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу, що є обов`язковою підставою для застосування резервного методу.

У графі 33 рішення відповідач обмежився виключно посиланням на митні декларації із схожими товарами, не зазначивши про жодні складові, які вплинули на формування такої вартості та не вказав жодні схожі ознаки товарів, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Схожі висновки відображені також у постановах Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 560/355/19 та від 19.08.2020 у справі № 140/754/19.

У постанові від 09 вересня 2020 року в справі № 400/3133/18 Верховний Суд зауважив: «Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Саме таке регулювання спірних правовідносин було покладено в основу правового висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 8 лютого 2019 року у справі № 825/648/17».

Крім того, у постанові від 22 квітня 2021 року в справі № 810/3397/16 Верховний Суд, визнавши обґрунтованим скасування рішення про коригування митної вартості, зазначив:

« 59. Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, приводом для витребування митним органом додаткових документів стало те, що надані документи містять неповні відомості та розбіжності. Однак, відповідачем не вказано обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; не зазначено обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірних рішеннях, а лише містяться посилання на норми закону».

Верховний Суд визнав, що рішення про коригування повинні містити детальне обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, а також обґрунтований математичний розрахунок ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), відсутність яких є безумовною підставою для скасування Рішення про коригування.

Серед критеріїв/принципів, які повинні застосовуватись суб`єктом владних повноважень при прийнятті ним рішень та вчиненні дій та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень, дій, є, зокрема, критерій законності, відповідно до якого суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення суб`єкта владних повноважень має прийматися обґрунтовано. Зазначена позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.07.2023 року у справі № 640/22572/20.

Крім того, Європейський Суд з прав людини у п. 36 рішення по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) № 37801/97 від 01.07.2003 року також вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У графі 33 Рішення про коригування та на сторінці 2 Листа щодо розгляду додаткових документів Київська митниця зазначає:

«Також, митницею виявлені розбіжності щодо зазначених умов оплати в інвойсі від 27.10.2023 № 513199 без відміток прикордонної митниці та з відмітками кордону («Payment Terms: prepayment»/«Payment Terms: net cash, prior to delivery against provisional invoice»). Водночас, банківських платіжних документів та інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, декларантом не надано».

Суд вірно вказав, що єдина відмінність згаданих інвойсів полягає у використанні різних словосполучень анг. мовою, кожне із яких означає, що оплата товарів здійснюється на умовах передоплати (авансу): «prepayment» - передоплата; «net cash, prior to delivery» - грошовими коштами, до моменту поставки, тобто у порядку передоплати.

Порядок оплати товару - це не ціна товару та жодним чином не впливає на вартість товару. Отже, обставини, вказані митним органом, взагалі не мають жодного відношення до визначення ціни товару та жодним чином не заважала визначити митному органу вартість за методом ціни договору.

Крім того, позивачем було надано платіжні та бухгалтерські документи, а саме платіжну інструкцію в іноземній валюті № 3 від 27 жовтня 2023 року та картку рахунку № 281 ТОВ «Кофемаксгрін» за 01 листопада 2023 року.

Згідно наданого транспортного документу CMR від 01.11.2023 № 116710001 транспортування товарів здійснено автотранспортним засобом AI5148MT/AI4882XI та не у контейнері. Водночас, в інвойсі від 27.10.2023 № 513199 зазначено про наявність транспортного засобу - контейнеру SEGU1153390 та про доставку товару на умовах FCA - Hamburg (delivery conditions), що може вказувати на додаткові витрати покупця по розвантаженню/завантаженню товарів».

Відповідно до пункту 2.3 контракту № 02-ВТ від 20 травня 2022 року ціна на Товар вказується в доларах США або в ЄВРО та включає в себе усі витрати, мита та інші платежі, пов`язані з виконанням умов даного контракту на території Продавця.

Отже, умовами контракту № 02-ВТ від 20 травня 2022 року чітко передбачено, що всі витрати та інші платежі, пов`язані з виконанням умов договору на території Продавця, тобто в місці завантаження товару (Hamburg), включені в ціну товару, а тому у позивача не виникли та не могли виникнути додаткові витрати по завантаженню товару.

Згідно із пунктом 3.1 контракту № 02-ВТ від 20 травня 2022 року поставка Товару здійснюється Продавцем відповідно до умов Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція - 2020 року) - «Інкотермс-2020».

Таким чином, сторони погодили здійснювати поставку товарів на умова Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція - 2020 року) - «Інкотермс-2020».

Як вказано в специфікації № 2023/06/21 від 21 червня 2023 року, договорі на продаж (анг. мовою «Sales Contract») № 307834 від 21 червня 2023 року та рахунку № 513199 від 27 жовтня 2023 року, поставка товарів здійснюється на умовах: «FCA Hamburg».

Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція - 2020 року), термін «FCA» означає, що обов`язок продавця щодо поставки товару вважається виконаним: a) якщо назване місце є приміщенням продавця, коли товар були завантажені на надані покупцем транспортні засоби; або b) у будь-якому іншому випадку, коли товари передаються у розпорядження перевізника або іншої особи, призначеної покупцем, транспортні засоби продавця, готові до розвантаження.

У зазначеному випадку товар не був завантажений на транспортні засоби продавця та знаходився на складі продавця в регіоні Hamburg, отже, назване місце є місцем продавця, а не покупця.

Позивачем, як покупцем, було подано транспортні засоби до визначеного місця постачальника («FCA Hamburg»), а отже, обов`язок щодо завантаження товару покладався саме на постачальника.

Як наслідок, враховуючи пункт 3.1. контракту №02-ВТ від 20 травня 2022 року та тлумачення терміну «FCA» (у редакції Інкотермс-2020) обов`язок щодо завантаження товару покладався на продавця, а тому в покупця не виникли та не могли виникнути додаткові витрати по завантаженню товару.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору.

Згідно із частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, сторони договору є вільними у визначенні умови договору, що становить свободу договору - один із основоположних принципів цивільних правовідносин. Сторонами договору № 01032023 транспортного експедирування вантажних перевезень у міжнародному сполученні та по території України від 01 березня 2023 року було узгоджено, що вартість транспортування усієї партії товарів від Гамбурга (Німеччина) до митного кордону України становить 80 000,00 грн, що підтверджується довідкою ТОВ «ФАВОРИТ ТРАНС» вих. № 03/11/01 від 03.11.2023, рахунком-фактурою ТОВ «ФАВОРИТ ТРАНС» № Фт-434 від 06 листопада 2023 року, актом № Фт-434 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 07 листопада 2023 року та платіжним дорученням № 833 від 17 листопада 2023 року.

Положеннями договору № 01032023 транспортного експедирування вантажних перевезень у міжнародному сполученні та по території України від 01 березня 2023 року не передбачено залежність вартості транспортування товару від протяжності маршруту чи будь-яких інших показників.

Враховуючи, що в цьому випадку поставка товарів здійснювалася на умовах FCA - Hamburg (Інкотермс-2020), отже, право власності та ризики перейшли до позивача ще за межами території України (у момент передачі товару) та задовго до випуску товару у вільний обіг на територію України.

Дата створення субрахунок бухгалтерського обліку № 281 ТОВ «Кофемаксгрін» від 01 листопада 2023 року не повинна збігатися із датою рішення про коригування (датою випуску товарів у вільний обіг).

У наданому субрахунку бухгалтерського обліку № 281 ТОВ «Кофемаксгрін» від 01 листопада 2023 року вказано не про наявність товарів на складі, а про надходження товарів (активу) на баланс позивача.

Наданий позивачем субрахунок бухгалтерського обліку № 281 ТОВ «Кофемаксгрін» від 01 листопада 2023 року виконує головну функцію, а саме підтверджує юридичний факт взяття товарів на облік Позивачем.

Дата оприбуткування товару, зазначена в субрахунку бухгалтерського обліку № 281 ТОВ «Кофемаксгрін» від 01 листопада 2023 року, збігається із датою міжнародної товарно-транспортної накладної № 116710001 від 01 листопада 2023 року, яке підтверджує юридичний факт передачі товару постачальником на користь перевізника позивача, а отже, підтверджує перехід права власності та усіх ризиків від постачальника до позивача.

Отже, колегія суддів зазначає, що наданих ним документів відповідачу було достатньо для визначення митної вартості товарів за методом ціни договору (контракту).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Київської митниці залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року - без змін

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк, визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Кобаль М.І.

Файдюк В.В.