Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №640/19958/18 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/19958/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н.П.

Суддів: Кобаля М.І., Файдюка В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року, суддя Ольга Горшкова, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Магнат» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Магнат» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 05.10.2018 №0050961409 (форма "С").

Відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2018 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

На виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідаці Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399 справу №640/19958/18 передано на розгляд до Харківського окружного адміністративного суду, згідно з актом приймання-передачі від 31.01.2025.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2025 розгляд справи проведено за правилами спрощеного провадження.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2025 замінено відповідача - Головне управління ДФС у місті Києві на правонаступника - Головне управління ДПС у місті Києві (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу: 44116011, адреса місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління ДПС у м. Києві звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким позовні вимоги залишити без задоволення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для задоволення клопотання про вихід із письмового провадження та проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини.

ТОВ "Фінансова компанія Магнат" зареєстроване як фінансова установа та здійснює діяльність з обміну валют і переказ коштів на підставі генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій від 20.11.2015 №168, виданої Національним банком України.

Посадовими особами Головного управління ДФС у Донецькій області 20.09.2018 проведено фактичну перевірку Донецького відділення № 92 ТОВ "Фінансова компанія Магнат".

За результатами фактичної перевірки складено акт від 24.09.2018 №189/05/99/14/05/39307260.

За результатами перевірки встановлено порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування і послугу» та статті 85 Податкового кодексу України у частині ненадання у повному обсязі посадовим особам контролюючого органу, яка проводить перевірку, документів, що належать до предмета перевірки.

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.10.2018 №0050961409 (форма "С"), за ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю за яким до ТОВ «Фінансова компанія Магнат» застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 510 грн.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно пп. 20.1.2, 20.1.10, 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом; здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів; застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Приписами пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податковго кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтва, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При цьому великий платник податків на запит контролюючого органу зобов`язаний також надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб копії таких документів, що створюються ним в електронній формі з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, не пізніше двох робочих днів, наступних за днем отримання запиту.

Уразі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис (пункт 85.6 статті 85 Податкового кодексу України).

Поряд з цим, приписи пункту 85.7 статті 85 Податкового кодексу України визначають, що отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису.

З аналізу вищезазначених норм права убачається, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки після початку її проведення, отримання яких оформлюється описом, копія якого вручається платнику податків або його представнику.

Водночас, у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати.

Отже, факт відмови надання платником податків документів під час податкової перевірки повинен фіксуватися у визначений законом спосіб, а саме шляхом складання акта про відмову у наданні документів, про це ВС зазначав, зокрема, у постановах від 26.01.2021 справа № 814/3617/14, від 03.03.2021 справа № 824/638/18-а, від 08.09.2022 року справа № 640/26351/20, від 11.07.2023 справа № 822/554/17, від 10.01.2023 справа № 814/876/16 тощо.

Таким чином, факт відмови платника податків у наданні документів під час податкової перевірки повинен фіксуватися у визначений законом спосіб, а саме шляхом складання акта про відмову у наданні документів. Це означає, що такий акт має бути складений під час проведення перевірки.

У позовній заяві, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем не складено акт про відмову останнього у наданні копій документів особі контролюючого органу.

Поряд із тим, контролюючим органом надано до суду акт № 2573/05/99/14-05 про відмову від надання документів до перевірки, який датований 21.09.2018, у якому зазначено, що касир пункту обміну валют Донецького відділення № 92 ТОВ «Фінансова компанія Магнат» у м. Маріуполь в порушення статті 85 Податкового кодексу України не надав до перевірки: реєстраційне посвідчення РРО, довідку про опломбування РРО, документи які підтверджують працевлаштування в ТОВ «Фінансова компанія Магнат», розрахункові книжки.

Відповідно до пункту 85.4 статті 85 Податкового кодексу України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Отже, під час проведення фактичної перевірки посадові особи контролюючого органу мають право вимагати пред`явлення документів, що підтверджують дотримання вимог законодавства з питань, які є предметом перевірки.

Судом першої інстанції через систему Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що позивачем оскаржувалось податкове повідомлення-рішення від 05 жовтня 2018 року № 0050971409 (форма «С») на суму 1700,00 грн. - штрафу за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, винесене за результатами цієї ж фактичної перевірки.

Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/17878/18 від 23.09.2020 судом задоволено позов ТОВ «Фінансова компанія Магнат», скасовано податкове повідомлення-рішення від 05 жовтня 2018 року № 0050971409. Вказане рішення набрало законної сили.

У зазначеній справі Шостий апеляційний адміністративний суд зазначив, що ТОВ «ФК Магнат» не є уповноваженим банком або агентом банку - відповідно, на нього не поширюється дія Закону №265/95-ВР, зокрема у частині вимоги застосування РРО.

Частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, контролюючий орган не мав підстав перевіряти дотримання норм цього закону щодо РРО і як наслідок витребовувати документи (реєстраційне посвідчення РРО, довідку про опломбування РРО, розрахункові книжки), пов`язані з ним, а тому і застосування санкцій за ненадання таких документів є неправомірним, оскільки такі документи у позивача і не могли бути наявні, так як ТОВ "ФК Магнат" не є суб`єктом, на якого поширюються обов`язки застосування РРО у валютно-обмінній сфері згідно з Законом №265/95-ВР.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 13.06.2018 року по справі № 826/15581/16 (провадження № К/9901/41394/18) та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що аналогічний спір розглянуто Верховним Судом за результатами, якого прийнято постанову 16 липня 2020 року по справі № 826/9164/17, в якій зазначено, що фінансові санкції, передбачені статею 18 Закону № 265/95-ВР, застосовуються виключно до уповноважених банків та суб`єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність на підставі агентських угод з уповноваженими банками, а не до позивача.

Щодо документів про працевлаштування - контролюючий орган формально мав право перевірити, чи особа, яка здійснює розрахунки, дійсно є найманим працівником, як це передбачено пп. 20.1.10 Податковго кодексу України, проте і ця вимога могла бути надмірною, якщо жодних розрахункових операцій, які підпадають під дію РРО, не відбувалося, тобто за відсутності законних підстав для проведення перевірки вимога надати документи є безпідставною.

За таких підстав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що прийняте контролюючим органом податкове повідомлення-рішення від 05.10.2018 №0050961409 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи вчинені (прийняті) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив заяву у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в м. Києві залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк, визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Кобаль М.І.

Файдюк В.В.