Постанова від 21 червня 2026 р. у справі №640/8240/22 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/8240/22 Суддя (судді) першої інстанції: Панченко Н.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Епель О.В., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юпітер Фінанс" про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ :

Перший заступник керівника Київської міської прокуратури в інтересах Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юпітер Фінанс" в якому просив зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Юпітер Фінанс" протягом одного місяця, з дня дати набрання рішенням законної сили укласти з Департаментом охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) охоронний договір на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини "Дача з мезоніном" ("Садиба Сергієнка" або "Києво-Святошинське бюро технічної інвентаризації"), що розташований по пр-ту Перемоги 130/1 у м. Києві на умовах та у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заступник керівника Київської міської прокуратури в інтересах Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) також звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначив про неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником об`єкту нерухомості розташованого на проспекті Перемоги, 130/1 у м. Києві є ТОВ «Юпітер Фінанс».

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звертався до Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) з листами від 02.06.2021 року № 15/3 - 622 вих 21, від 15.09.2021 року № 15/3 - 918 вих 21, від 23.11.2021 №15/3 - 1147вих 21, в яких просив надати інформацію щодо повторної ініціації Департаментом питання стосовно внесення об`єкту нерухомості розташованого на проспекті Перемоги, 130/1 у м. Києві до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини та Державного реєстру нерухомих пам`яток України, чи порушувалося законодавство про охорону культурної спадщини щодо вказаної будівлі, чи було закінчено дослідження вказаного об`єкта для ініціювання повторного внесення останнього до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, чи ініціювалося власником об`єкту нерухомості питання щодо укладання охоронного договору на об`єкт культурної спадщини тощо.

За результатами розгляду листів позивача Департаментом охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) були надані відповіді від 08.06.2021, від 29.10.2021 та від 31.12.2021 з яких вбачається, що Департаментом направлялось подання до Міністерства культури України стосовно занесення об`єкту нерухомості розташованого на проспекті Перемоги, 130/1 у м. Києві до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, але наказом Міністерства культури України від 28.12.2019 року № 975 було визнано вказаний об`єкт нерухомості таким, що не підлягає занесенню до Реєстру у зв`язку із невідповідністю критеріям визначеним Законом України «Про охорону культурної спадщини» та невідповідністю ознакам, визначеним Порядком визначення категорій пам`яток, затвердженим постановою КМУ від 22 травня 2019 р. № 452.

Також Департаментом було проведено візуальний огляд об`єкту нерухомості, розташованого на проспекті Перемоги, 130/1 у м. Києві, та направлено відповідачу припис з відповідними вимогами, зокрема щодо негайного зупинення робіт та надання відповідної науково - проектної документації.

Зі змісту наявної в матеріалах справи відповіді Міністерства культури та інформаційної політики України (МКІП) від 07.12.2022 року № 08/35/49 - 22 вбачається, що наказом МКУ від 28 грудня 2019 року № 975 «Про не занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України об`єкта культурної спадщини «Києво-Святошинське бюро технічної інвентаризації» за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 130» щойно виявлений об`єкт культурної спадщини «Києво-Святошинське бюро технічної інвентаризації» на проспекті Перемоги, 130/1 у м. Києві визнано таким, що не підлягає занесенню до Державного реєстру нерухомих пам`яток України у зв`язку з невідповідністю критеріям, що визначені абзацом третім та четвертим статті 1 та статтею 2 Закону У країни «Про охорону культурної спадщини», з невідповідністю ознакам, визначеними Порядком визначення категорії пам`яток, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 2019 року № 452. За результатами перевірки актуальної електронної бази документообігу МКІП встановлено, що подання для внесення зазначеного будинку до Державного реєстру нерухомих пам`яток України в період з 2020 по 06.12.2022 до МКІП не надходило.

Згідно рецензії кандидата історичних наук Сердюк О.М. від 18.07.2019 та рецензії професора, доктора архітектури Дьоміна М.М. від 16.07.2019, будинок за адресою проспект Перемоги, 130/1 у Святошинському районі м. Києва був зведений на початку XX століття. Ділянка з будинком виходить на ріг проспекту Перемоги та вулиці М. Краснова і є територією історичної садиби колишньої дачної місцевості «Святошин». Назва місцевості пов`язується з ім`ям чернігівського князя Святослава, який володів землями зокрема і в районі нинішньої Борщагівки. Заселення Святошина пов`язане з влаштуванням на цій місцевості дачного селища, землі під яке були виділені у 1873 році. На початку XX століття забудова та культурно-побутовий розвиток Святошина здійснювався інтенсивно.

Автор проекту і точна дата побудови будинку № 130/1 - невідомі. Первісний проект не виявлений. За архітектурно-стилістичними особливостями будинку є припущення, що його було побудовано на початку XX ст. Цей будинок знаходиться поза межами історичних ареалів, охоронних зон та зон регулювання забудови м. Києва, визначених діючими законодавчими актами та нормативними документами.

Також даний об`єкт не відповідає критеріям Порядку визначення категорій пам`яток, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 2019 р. № 452, а саме: будинок в основному зберіг автентичність, але не мав впливу на розвиток культури, архітектури та містобудування м. Києва зокрема: архітектура будівлі є типовою для дач історичної місцевості «Святошин» початку XX століття; в будівлі не проживали та не здійснювали свою діяльність видатні люди м. Києва; об`єкт не пов`язаний з визначними з історичними подіями м. Києва та зокрема історичної місцевості «Святошин»; об`єкт не є твором відомих архітекторів або інших митців, оскільки автор проекту невідомий; об`єкт не відноситься до культурної спадщини національної меншини чи регіональної етнічної групи.

Зі змісту наявного в матеріалах справи Звіту про науково-технічну роботу «Обстеження будівлі розташованої на проспекті Перемоги, 130/1 у м. Києві», який виготовлений державним підприємством Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій» від 23.09.2019 вбачається, що об`єкт обстеження являє собою одноповерховий з мансардою будинок з підвалом, 10 розташований по просп. Перемоги, 130/1 у м. Києві. Район забудови не відноситься до історичних зон м. Києва. Щільність забудови на ділянці незначна. Будинок було зведено на початку минулого століття при забудові дачного селища у районі Святошина. За час існування будинок експлуатувався як дачний та для розміщення нежитлових приміщень. За час експлуатації в будівлі були проведені різної складності роботи з перебудов, ремонту та відновлення.

У Розділі «Висновки та рекомендації» Звіту серед іншого зазначено:

- Технічний стан фундаментів (за станом надземних конструкцій) оцінений як непридатний для нормальної експлуатації».

- Пошкодження у конструкціях будівлі були набуті внаслідок наступних причин: тривалої експлуатації будівлі; змін гідрогеологічного режиму на ділянці внаслідок техногенних факторів; нерівномірного осідання основи під фундаментами будівлі; неефективності системи водовідведення; обвалення (із наступним відновленням у повоєнні роки) частини будинку.

- Кладка фасадів по осі Е повністю та частково по осі 1 виконана із різних інтервалів та у різний час. Прибудова в осях Е-Ж виконана із пінобетонних блоків.

- Хаотичний характер сполучення ділянок кладки стін, що відповідають часу зведення будівлі, та більш пізнього періоду, заміна ділянок кладки фундаментів, наявність перегородок із шлакоблоків, свідчать, що частина будівлі із сторони дворового фасаду по осі Е та осі 1 була зруйнована і відновлена у повоєнний час. За часом зведення конструкції будівлі є неоднорідними, до конструктивних рішень за час її існування (від початку XX столітня до початку XXI століття) вносились істотні зміни.

Отже, об`єкт нерухомості за адресою: проспект Перемоги, 130/1 у Святошинському районі м. Києва не було занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, що підтверджується як листом Департаменту охорони культурної спадщини від 08.06.2021 так і відповіддю Міністерства культури та інформаційної політики України № 08/35/49-22 від 07.12.2022 .

Водночас, оскільки власником вищезазначеного об`єкту нерухомості не було вжито належних заходів збереження стану культурної спадщини, прокурор звернувся в інтересах держави до суду з відповідним адміністративним позовом.

За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 54 Конституції України, культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які перебувають за її межами.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулюються Законом України від 08.06.2000 №1805-III "Про охорону культурної спадщини" (далі - Закон №1805-III).

Згідно зі статтею 1 Закону №1805-III пам`ятка культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Щойно виявлений об`єкт культурної спадщини - це об`єкт культурної спадщини, який занесено до Переліку об`єктів культурної спадщини відповідно до цього Закону.

Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Частиною 7 статті 3 Закону № 1805-ІІІ визначено, що рішення (розпорядження, дозволи, приписи, постанови) центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, прийняті в межах його компетенції, є обов`язковими для виконання органами охорони культурної спадщини.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону № 1805-Ш, об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки. Порядок визначення категорій пам`яток встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частинами 1, 2 сттатті 24 Закону №1805-III власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.

Використання пам`ятки повинно здійснюватися відповідно до режимів використання, встановлених органами охорони культурної спадщини, у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам`ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.

Статтею 23 Закону №1805-III передбачено, що усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Відсутність охоронного договору, згідно з імперативним приписом частини 4 статті 23 Закону №1805-III, не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цього Закону.

Приписами частини 3 статті 23 Закону №1805-III передбачено, що порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини" Кабінет Міністрів України 28.12.2001 постановою №1768 затвердив Порядок укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини (надалі - Порядок №1768).

Згідно з п.п. 1, 2 Порядку №1768, охоронний договір встановлює режим використання пам`ятки культурної спадщини (далі - пам`ятка) чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована.

Власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Згідно з п.5 Порядку №1768, в охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам`ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`яток охоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

Аналіз вищенаведеного правового регулювання свідчить про те, що укладання такого договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким на власника покладається зобов`язання щодо забезпечення збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини. Укладання охоронних договорів спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Такими договорами не вирішується питання власності на об`єкт культурної спадщини, а лише встановлюється режим використання пам`яток та відповідальність за порушення такого режиму. Охоронний договір, укладений на підставі ст.23 Закону №1805-III, за висновком сформульованим у постанові Верховного Суду від 23.12.2019 у справі №806/1536/18, є адміністративним договором.

Обов`язок укладення охоронного договору покладається саме на власника або користувача пам`ятки, а не на орган охорони культурної спадщини і саме від нього повинна виходити ініціатива щодо укладення охоронного договору.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 13.12.2018 у справі №826/4605/16.

Відповідно до положень пункту 1 розділу IV Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України (в редакції від 27.06.2019 № 501) (далі - Порядок № 501) для розгляду питання занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру ініціатором подаються Мінкультури такі документи: подання за формою, наведеною у додатку 3 до цього Порядку, засвідчене підписом керівника установи, організації, що виступає Ініціатором; облікова документація.

Згідно з приписами положення пункту 4 розділу IV Порядку № 501 за результатами розгляд поданих документів Експертною комісією оформлюється протокол, який містить, зокрема, висновок щодо відповідності (невідповідності) об`єкта культурної спадщини критеріям; висновок щодо відповідності (невідповідності) заявленій категорії пам`яток; обґрунтування прийнятого рішення, інші думки членів Експертної комісії (за наявності). Протокол підписують усі члени Експертної комісії, що брали участь у її засіданні.

Відповідно до положень пункту 6 розділу IV Порядку № 501, Мінкультури у строк, що не перевищує 10 робочих днів з дня оформлення протоколу Експертної комісії та з врахуванням її рішень, здійснює одну з таких дій, про що повідомляє Ініціатора: приймає рішення про занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру за категорією місцевого значення; готує проект постанови Кабінету Міністрів України про занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру за категорією національного значення; відмовляє у занесенні об`єкта до Реєстру у зв`язку із невідповідністю його критеріям; надсилає подані документи на доопрацювання з метою уточнення позицій разом із відповідним протоколом Експертної комісії.

Пунктом 9 розділу IV Порядку № 501 визначено, що у повідомленні Ініціатору про відмову у занесенні об`єкта до Реєстру в зв`язку із невідповідністю його критеріям зазначаються критерії, яким не відповідає об`єкт культурної спадщини.

У разі відмови Мінкультури у занесенні об`єкта культурної спадщини до Реєстру уповноважений орган у строк, що не перевищує 15 днів з дня отримання такої відмови, приймає рішення про виключення цього об`єкта із Переліку з одночасним повідомленням власника цього об`єкта або уповноваженого(ої) ним органу (особи) рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або подає у строк, що не перевищує шести місяців з дня отримання відмови, документи для занесення цього об`єкта культурної спадщини до Реєстру у відповідності до цього розділу.

Як вже було встановлено наказом Міністерства культури України від 28 грудня 2019 року № 975 «Про не занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України об`єкта культурної спадщини «Києво-Святошинське бюро технічної інвентаризації» за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 130» щойно виявлений об`єкт культурної спадщини «Києво-Святошинське бюро технічної інвентаризації» на проспекті Перемоги, 130/1 у м. Києві визнано таким, що не підлягає занесенню до Державного реєстру нерухомих пам`яток України у зв`язку з невідповідністю критеріям, що визначені абзацом третім та четвертим статті 1 та статтею 2 Закону України «Про охорону культурної спадщини», з невідповідністю ознакам, визначеними Порядком визначення категорії пам`яток, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 2019 року № 452.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо безпідставності перебування будівлі, розташованої на проспекті Перемоги, 130/1 у м. Києві у Переліку об`єктів культурної спадщини, оскільки у зв`язку із відмовою Мінкультури (наказ Міністерства культури України від 28 грудня 2019 року № 975) в занесенні об`єкта культурної спадщини до Реєстру, Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) повинен був прийняти рішення про виключення даного об`єкта із Переліку у строк, що не перевищує 15 днів з дня отримання такої відмови.

Згідно із частиною першої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Втім, подані позивачем докази не підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог.

За наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем не було доведено, що об`єкт нерухомості, розташований за адресою проспект Перемоги, 130/1 у місті Києві, відповідає ознакам об`єкта культурної спадщини національного чи місцевого значення в розумінні положень діючого законодавства, а тому відсутні правові підстави для зобов`язання відповідача укласти з Департаментом охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) охоронний договір на вказаний об`єкт нерухомості.

Доводи апеляційних скарг зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційні скарги Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

cуддя О.В.Епель

суддя В.В.Файдюк