Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №400/10522/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/10522/25

Перша інстанція: суддя Брагар В. С.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача–Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.01.2026 у справі № 400/10522/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо здійснення ОСОБА_1 розміру грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 01.01.2018 року;

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ від 28.02.202 року № 168;

- взнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненрахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення згідно з порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок розміру грошового забезпечення (щомісячні основні, щомісячні додаткові та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 06.02.2023 року по 31.05.2023 року та з 18.06.2025 року по 19.06.2025 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 1 січня, на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб”;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 року № 168;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2024 року по 19.06.2025 року із застосуванням щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення згідно з порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Проте, позивачем було встановлено, що йому не в повному обсязі виплачувалось грошове забезпечення, а саме: відповідач протиправно не виплачував йому грошове забезпечення за період з 06.02.2023 року по 31.05.2023 року та з 18.06.2025 року по 19.06.2025 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом 01 січня календарного року. Також, відповідачем не індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2024 року по 19.06.2025 року відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 та невиплачено в належному розмірі додаткову винагороду відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 № 168.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що військовою частиною правомірно здійснювалось нарахування позивачу у спірний період грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року (1762 грн). Також, відповідач зазначає, що відповідно до рішення Міністерства оборони України, доведеного телеграмою від 31.12.2015 №248/3/1/1150 в грудні 2015 року військовослужбовцям Збройних Сил України здійснено підвищення piвня доходів військовослужбовців випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції. Індексація починає нараховуватися з червня 2016р., проте з урахуванням індексу споживчих цін за червень 2016 р., на підставі якого нарахована сума індексації (59,45 грн) не перевищує розмір підвищення грошового забезпечення, індексація грошового забезпечення не відновлюється. Станом на лютий 2018р. нарахована сума індексації (422,88 грн) з урахуванням індексу споживчих цін не перевищила суму підвищення грошового забезпечення. Отже згідно з абзацом 5 статті 4 Закону України Про індексацію грошових доходів населення України, абзаців 8-9 пункту 5 Порядку, а також додатку 5 до Порядку підстави для виплати індексації відсутні. Також, відповідач зазначає, що позивачу нарахувалась та виплачувалась додаткова винагорода в належному розмірі.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій заперечує обґрунтування відповідача та повністю підтримує позовні вимоги.

Короткий зміст рішення та мотиви суду першої інстанції.

Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 07.01.2026 у справі № 400/10522/25 адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив частково.

Визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) за період з 06.02.2023 по 19.05.2023 включно, з 18.06.2025 по 19.06.2025 грошового забезпечення (щомісячні основні, щомісячні додаткові та одноразові додаткові види грошового забезпечення) з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” станом на 01.01.23 р., Законом України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.08.2017 № 704.

Зобов?язав Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) провести ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) нарахування та виплату з 06.02.2023 по 19.05.2023 включно, з 18.06.2025 по 19.06.2025 грошового забезпечення (щомісячні основні, щомісячні додаткові та одноразові додаткові види грошового забезпечення) з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” станом на 01.01.2023 р., Законом України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.08.2017 № 704.

У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що за період з 06.02.2023 по 19.05.2023 включно, з 18.06.2025 по 19.06.2025 обчислення і виплата позивачу грошового забезпечення (щомісячні основні, щомісячні додаткові та одноразові додаткові види грошового забезпечення) повинна здійснюватися із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Позовні вимоги щодо невиплати позивачу індексації – різниці (фіксованої) згідно з порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, на переконання суду, задоволенню не підлягають з огляду на те, що за обставинами цієї справи посадовий оклад позивача, який прийнятий 06.02.2023 на військову службу у військову частину НОМЕР_1 , у межах спірного періоду внаслідок законодавчих змін не підвищувався та визначався Постановою № 704, яка вже діяла на час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 .

Позовні вимоги щодо невиплати позивачу додаткової винагороди з розрахунку 100000 грн відповідно до постанови КМУ 28.02.2022 № 168, на переконання суду, задоволенню не підлягають з огляду на те, що надана довідка відповідача від 13.05.2025 року про те, що позивач у період з 16.03.2022 по 02.05.2022, з 05.05.2022 по 08.12.2022, з 16.12.2022 по 17.01.2023, з 20.01.2023 по 09.02.2023, з 22.02.2022 по 02.08.2023, з 1З.08.2023 по 15.10.2023, з 30.10.2023 по з 30.04.2024, з 18.05.2024 по 07.08.2024, з 27.08.2024 по 05.01.2025 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військової агресією російської федерації роти України, перебуваючи Донецька область та Луганська область, не є безумовним підтвердженням того, що позивач виключно брав участь саме у бойових діях. Вона включає у себе відображення здійснення й інших заходів – виконання спеціальних завдань у тому числі поза зонами ведення бойових дій. Доказів щодо виконання участі позивача саме у бойових діях (рапорти командира підрозділу, журнали бойових дій, бойові накази (бойовим розпорядженням) до суду не надано.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 та зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 № 168, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов в цій частині.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- суд першої інстанції не врахував, що позивач має права на отримання додаткової винагороди з розрахунку 100 000 грн за кожен день у спірний період, на підтвердження своєї позиції та розрахунку ним надана довідка відповідача від 13.05.2025 про те, що позивач у період з 16.03.2022 по 02.05.2022, з 05.05.2022 по 08.12.2022, з 16.12.2022 по 17.01.2023, з 20.01.2023 по 09.02.202З, з 22.02.2022 по 02.08.202З, з 1З.08.2023 по 15.10.2023, з 30.10.2023 по з 30.04.2024, з 18.05.2024 по 07.08.2024, з 27.08.2024 по 05.01.2025 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військової агресією російської федерації роти України, перебуваючи Донецька область та Луганська область.

- суд першої інстанції не розглянув клопотання позивача про витребування доказів від відповідача, як і не витребував докази з власної ініціативи, оскільки вважав. що довідка відповідача від 04.12.2025 року Nє 6449/1. яка була надана суду з відзивом на позовну заяву є належним доказом правомірності виплати позивачу додаткової винагороди протягом 2023 - 2025 років із розрахунку 100 0000 грн. та 30 000 грн. в залежності від періоду.

- суд першої інстанції залишив поза увагою те, що відповідачем у відзиві на позовну заяву взагалі не надано документально підтверджених відомостей за спірний період із зазначенням інформації. зміст якої відображає суть виконаного завдання позивачем та період його виконання. так само як не надано належних доказів та обґрунтувань, які зумовили нарахування позивачу у спірний період додаткову винагороду у розмірі 30 000.00 грн. враховуючи виконання у цей період бойових (спеціальні) завдання на території. що відноситься до районів ведення воєнних (бойових) дій.

- інші доводи апеляційної скарги відтворюють зміст позовної заяви.

Обставини справи.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

В позовній заяві позивач зазначає, що в період проходження служби відповідач не проводив нарахування та виплату посадових окладів та окладів за військовим званнями, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 р. Також, відповідачем не виплачувалась в індексація відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 та невиплачено в належному розмірі додаткову винагороду відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 № 168.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до Конституції України, визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно п. 1 ст. 9 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Згідно п. 2 ст. 9 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Кабінет Міністрів України прийняв постанову Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану від 28 лютого 2022 року № 168 (далі Постанова № 168).

Відповідно до п.1-1 постанови Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” №168 від 28.02.2022, що на період воєнного стану:

військовослужбовцям Збройних Сил, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань;

військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до умов, визначених Міністерством оборони;

військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

Відповідно до розділу п.4 XXXIV. Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану, Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджений наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Відповідно до п.п. 9, 10 Порядку, виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини;

керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Таким чином, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 та Порядку №260, питання виплати додаткової грошової винагороди залежить від визначення відповідними командирами факту безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях. Зазначене визначення повинно бути відповідним чином оформлено належними документами: рапортами командира підрозділу, журналом бойових дій, бойовим наказом (бойовим розпорядженням).

Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності дій Військової частини НОМЕР_1 , яка на переконання позивача, допущена при здійсненні нарахування йому додаткової винагороди за періоди проходження військової служби у період з 2023-2025.

В канві аргументації апеляційної скарги позивач наполягає, що йому мала бути виплачена додаткова винагорода з розрахунку 100 000 грн за кожен місяць протягом 2023-2025 років, на підтвердження своєї позиції та розрахунку ним надана довідка відповідача про участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військової агресією російської федерації роти України, перебуваючи Донецька область та Луганська область.

Верховний Суд у постанові від 16.03.2023 у справі № 600/747/22-а вказав, що обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами ст.2 та ч.4 ст.9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

У контексті обставин даної справи, колегія суддів вважає, що для правильного вирішення справи підлягали з`ясуванню такі питання: 1) які завдання/заходи і 2) де виконував/здійснював позивач упродовж спірного періоду, стосовно якого відповідач висловив заперечення наявності підстав для виплати збільшеної додаткової винагороди.

Аналогічного правового висновку за подібних обставин Верховний Суд дійшов у постанові від 05.12.2024 у справі № 160/23417/23, від 11.12.2025 у справі №340/5575/23.

Так, з метою вжиття заходів щодо з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, враховуючи доводи учасників справи в обґрунтування заявлених вимог, П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12.05.2026 витребував від Військової частини НОМЕР_1 :

- інформацію з підтверджуючими доказами (бойові накази, журнали бойових дій, рапорти) щодо завдань/заходів, які виконував ОСОБА_1 у період з 12.02.2023 по 08.04.2023, з 15.05.2023 по 05.06.2023, з 15.07.2023 по 19.09.2023, з 30.09.2023 по 10.10.2023, з 26.10.2023 по 20.03.2024, з 20.03.2024 по 14.04.2024, з 30.04.2024 по 01.05.2024, з 22.05.2024 по 05.09.2024, з 30.09.2024 по 10.10.2024 та з 27.12.2024 по 29.04.2025 та де саме виконував/здійснював ОСОБА_1 такі завдання/заходи;

- довідку про нараховану та виплачену додаткову винагороду ОСОБА_1 відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у період з 12.02.2023 по 08.04.2023, з 15.05.2023 по 05.06.2023, з 15.07.2023 по 19.09.2023, з 30.09.2023 по 10.10.2023, з 26.10.2023 по 20.03.2024, з 20.03.2024 по 14.04.2024, з 30.04.2024 по 01.05.2024, з 22.05.2024 по 05.09.2024, з 30.09.2024 по 10.10.2024 та з 27.12.2024 по 29.04.2025.

П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою та 19.05.2026 (повторно) витребував від Військової частини НОМЕР_1 вказані докази.

Зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 надати витребувані судом докази протягом п`яти днів з дня вручення ухвали, шляхом направлення через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" або на адресу П`ятого апеляційного адміністративного суду: проспект Лесі України, 19-21, м. Одеса, поштовий індекс 65039, безпосередньої подачі їх до канцелярії суду

Відклав розгляд справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.01.2026 у справі № 400/10522/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії на 09.06.2026.

26.05.2026 за вх. №30292/26 від відповідача надійшла заява про продовження процесуального строку, в якій останній просив визнати причини неможливості подання витребуваних доказів у встановлений ухвалою суду 5-денний строк поважними та продовжити Військовій частині НОМЕР_1 процесуальний строк для підготовки та подання доказів (витягів, довідок), витребуваних ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду у справі № 400/10522/25, на 14 (чотирнадцять) календарних днів.

Разом з тим, в заяві відповідач зауважив, що оскільки суд відклав розгляд справи на 09.06.2026, надання додаткового часу військовій частині не порушить строки розгляду справи та дозволить забезпечити суд належними і безпечними доказами.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає що станом на 09.06.2026 витребувані докази відповідачем не були надані.

Апеляційний суд враховує те, що на підставі бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 28 травня 2025 року № 12176, Військова частина НОМЕР_1 наразі у повному складі виконує бойові (спеціальні) завдання в зоні відповідальності 19 армійського корпусу оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Перебування підрозділів частини, штабу та фінансово-економічної служби безпосередньо в зоні ведення активних бойових дій суттєво ускладнює та уповільнює процеси пошуку архівних матеріалів, формування довідок та технічної обробки документів.

Враховуючи наведене, з огляду на необхідність додаткового часу для підготовки офіційних витягів (виписок) із бойових документів, які стосуватимуться ОСОБА_1 (очищених від секретної інформації щодо інших підрозділів та стратегічних координат), а також для організації їх безпечного пересилання, апеляційний суд відклав розгляд справи на 23.06.2026.

Однак, суд апеляційної інстанції зазначає, що станом на дату винесення постанови апеляційного суду витребувані докази відповідачем не були надані.

На переконання колегії суддів доцільно зауважити, що згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно ч. 3 ст. 79 КАС України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Згідно ч. 2 ст. 175 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до положень частини четвертої статті 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Вказана норма, не містить імперативних приписів щодо дій суду в разі неподання суб`єктом владних повноважень відзиву. В той же час ця норма наділяє суд повноваженнями на власний розсуд вирішувати як діяти в зазначеній ситуації.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ч. 4 ст. 308 КАС України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З аналізу вищевикладених норм процесуального права вбачається, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на такого суб`єкта владних повноважень.

При цьому, відповідні докази, підтверджуючі правомірність рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, мають бути самостійно подані таким суб`єктом владних повноважень.

Однак, станом на дату винесення цієї постанови відповідач не виконав вимог апеляційного суду та покладений на нього положеннями КАС України обов`язок доказування правомірності своїх дій, бездіяльності, рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині таким, що сформовано без належного дослідження доказів, наданих позивачем, а також без встановлення жодного доказу суб`єкта владних повноважень, який би спростовував достовірність повідомлених позивачем обставин проходження військової служби.

У силу п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи те, що при постановлені оскаржуваного рішення судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, допущено помилкове застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до її неправильного вирішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 та зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 № 168, скасувати, ухвалити в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.01.2026 у справі № 400/10522/25 – скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди згідно з абз.2 п. 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткової винагороди згідно з абз.2 п. 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.

Ухвалити в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги про визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди згідно з абз.2 п. 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткової винагороди згідно з абз.2 п. 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 задовольнити.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 . щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди згідно з аб32 п. 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.

Зобов?язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) нарахування та виплату додаткової винагороди згідно абз.2 п.1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 з урахуванням виплачених сум.

В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.01.2026 у справі № 400/10522/25 – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький

Судді А.Г. Федусик Г.В. Семенюк