Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №947/15106/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 947/15106/26

Головуючий в 1 інстанції: Скриль Ю.А. Дата і місце ухвалення: 22.05.2026р., м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого – Ступакової І.Г.

суддів – Бітова А.І.

– Лук`янчук О.В.

при секретарі – Гудзікевич Я.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 травня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

В С Т А Н О В И Л А :

10 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Київського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 02 квітня 2026 року серії ЕНА №6955327, якою позивача визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.121-3 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що підставою для прийняття спірної постанови стало те, що 02.04.2026р. о 21:46:05 год. у темну пору доби (в умовах недостатньої видимості) ОСОБА_1 керувала транспортним засобом у неосвітленим номерним знаком, чим порушила вимоги п.2.9в ПДР України. Позивач стверджувала, що перед початком руху нею було перевірено технічний стан транспортного засобу, в т.ч. справність підсвітки номерного знаку, яка на той час працювала належним чином. Несправність виникла вже під час руху транспортного засобу та не могла бути нею завчасно виявлена. Про вказану обставину ОСОБА_2 повідомила працівників УПП в Одеській області та невідкладно вжила всіх можливих заходів для усунення технічної несправності на місці. Незважаючи на це, відповідачем прийнято спірну постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. При цьому, не враховано добросовісну поведінку ОСОБА_1 , відсутність у її діях умислу у порушенні правил дорожнього руху, а також того, що виявлена технічна несправність не впливає на керованість транспортного засобу та не створює безпосередньої загрози безпеці дорожнього руху. Також, позивач стверджувала, що ділянка дороги була належним чином освітлена, що об`єктивно заперечувало можливість візуального несприйняття номерного знаку навіть за відсутності підсвітки.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 22 травня 2026 року позов задоволено частково.

Скасовано постанову серії ЕНА №6955327 від 02.04.2026р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч.1 ст.121-3 КУпАП у виді штрафу у розмірі 1190,00 грн.

Справу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.121-3 КУпАП відносно ОСОБА_1 надіслано на новий розгляд до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 332,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції України.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не повне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, не правильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення від 22.05.2026р., з ухваленням по справі нового судового рішення – про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що при вирішенні спору суд першої інстанції не надав належної правової оцінки як доказу у справі відеозапису з портативного відеореєстратора патрульних поліцейських (пристрій №474513), з якого вбачається, що в розмові з поліцейським ОСОБА_3 . ОСОБА_1 підтвердила, що перед тим, як сісти до транспортного засобу, вона знала про несправність підсвітки номерного знаку. А відтак, твердження позивача про те, що несправність виникла вже під час руху транспортного засобу, спростовуються матеріалами справи.

Також, апелянт посилається на те, що транспортний засіб зупинено законно, факт вчинення адміністративного правопорушення належним чином зафіксовано, розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся у відповідності до вимог КУпАП.

ОСОБА_1 подала письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції – без змін. Позивач зазначає, що з відеозапису з портативного відеореєстратора патрульних поліцейських слідує, що позивач неодноразово зазначала про свою необізнаність щодо несправності підсвітки номерного знаку. Також, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 протягом усього часу спілкування з поліцейськими вживала всіх можливих від неї заходів для вирішення ситуації, намагалася з`ясувати причину несправності та усунути її, що є несумісним із твердженнями апелянта про її попередню обізнаність.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача та позивачку, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Предметом спору у даній справі є оскарження ОСОБА_1 правомірності прийнятої поліцейським 1 взводу 8 роти 2 батальйону УПП в Одеській області, сержантом поліції Хоружим М.О. постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 02 квітня 2026 року серії ЕНА №6955327, якою позивача визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.121-3 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190,00 грн.

Згідно вказаної постанови, ОСОБА_1 02.04.2026 о 21:46 годині у м. Одесі, вул. Князя Ярослава Мудрого, 113, керувала транспортним засобом TOYOTA PRIUS V, номерний знак НОМЕР_1 , у темну пору доби (в умовах недостатньої видимості) з неосвітленим номерним знаком, чим порошила п.2.9.в Правил дорожнього руху.

До постанови додається: відео з архіву боді камера 474513.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 та скасовуючи спірну постанову відповідача суд першої інстанції зазначив, що факт відсутності підсвітки номерного знаку автомобіля під керуванням позивачки не оспорюється сторонами у справі, а також підтверджується відеозаписом з боді-камери поліцейського ПВР 474513. Водночас, вказаний доказ не містить відомостей про наявність чи відсутність підсвітки на початок та під час руху автомобіля, а також наявність у діях умислу ОСОБА_1 . Навпаки, суд оцінивши поведінку позивачки на наданому відповідачем відео (здивування позивачки факту несправності, впевненості у тому, що вона працювала, повідомлення інформації про нещодавню заміну власником автомобіля цієї підсвітки), дійшов висновку про те, що відповідач під час винесення оскаржуваної постанови не врахував усіх обставин, які впливають на суб`єктивну сторону вчинення адміністративного правопорушення, зокрема наявність в діях позивачки умислу на вчинення вказаного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121-3 КУпАП.

За висновками суду, відповідач передчасно дійшов висновку про наявність складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст.121-3 КУпАП у діях ОСОБА_1 , не з`ясував всебічно, повно і об`єктивно обставин справи, не перевірив їх наявними доказами, чим допустив порушення вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП. Суд не повинен перебирати на себе владні функції і фактично здійснювати замість компетентного органу (посадової особи) розслідування або ж дослідження доказів, які не були зібрані та не могли бути враховані ним до моменту винесення постанови. Наведене не дає можливості, скасувавши постанову, закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 . А відтак, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення суб`єкта владних повноважень і надіслання справи на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи), як це передбачено частиною третьою статті 286 КАС України.

Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (частина перша статті 9 КУпАП).

Згідно статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями).

Пункт 1.3 ПДР передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В п.1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 30.2 ПДР на механічних транспортних засобах (за винятком трамваїв і тролейбусів) і причепах у передбачених для цього місцях встановлюються номерні знаки відповідного зразка.

Забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, крім випадку закріплення заднього номерного знака на додатковому обладнанні, що призначене для тимчасового перевезення багажу або вантажу, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чисті і достатньо освітлені.

Згідно п.2.9.в ПДР водієві забороняється: керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Згідно визначень, які містяться в п.1.10 ПДР, під темною порою доби розуміється частина доби від заходу до сходу сонця, а недостатня видимість це видимість дороги в напрямку руху менше ніж 300 м у сутінках, в умовах туману, дощу, снігопаду тощо.

Частиною першою статті 121-3 КУпАП встановлено відповідальність за керування або експлуатацію транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.

Тобто, керування транспортним засобом з номерним знаком, що неосвітлений у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості, є порушенням ПДР та створює об`єктивну сторону правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121-3 КУпАП.

Як вже зазначалося колегією суддів, згідно оскаржуваної постанови відповідача від 02 квітня 2026 року серії ЕНА №6955327 ОСОБА_1 02.04.2026 о 21:46 годині у м. Одесі, вул. Князя Ярослава Мудрого, 113, керувала транспортним засобом TOYOTA PRIUS V, номерний знак НОМЕР_1 , у темну пору доби (в умовах недостатньої видимості) з неосвітленим номерним знаком, чим порошила п.2.9.в Правил дорожнього руху

Факт керування позивачем транспортним засобом у темну пору доби з неосвітленим номерним знаком на момент виявлення правопорушення підтверджений відео записом з портативного відео реєстратора поліцейських та не заперечується ОСОБА_1 .

При зверненні з даним позовом до суду ОСОБА_1 стверджувала, що у її діях відсутня вина у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 121-3 КУпАП.

Колегія суддів зазначає, що виходячи зі змісту приписів ст. 9 КУпАП, юридичною підставою для відповідальності є склад правопорушення, елементами якого є: шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою, вина.

Між тим, відсутність хоча б одного з наведених елементів, в свою чергу виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Вина основна й обов`язкова ознака суб`єктивної сторони будь-якого адміністративного проступку. Це психічне ставлення особи до вчиненого нею суспільно шкідливого діяння та його наслідків, яке виявляється у формі умислу або необережності.

Відповідно до ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Статтею 11 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121-3 КУпАП, характеризується умисною формою вини, тобто особа, яка вчиняє такі дії, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Такий висновок суду слідує з конструкції ч.1 ст.121-3 КУпАП, якою передбачено відповідальність за порушення вимог законодавства щодо використання номерних знаків транспортних засобів, що спрямоване на умисне приховування номерного знака.

Відсутність суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення свідчить про відсутність складу такого правопорушення.

Апелянт, з посиланням на відеозапис з портативного відеореєстратора патрульних поліцейських (пристрій №474513), стверджує, що в розмові з поліцейським ОСОБА_3 . ОСОБА_1 підтвердила, що перед тим, як сісти до транспортного засобу, вона знала про несправність підсвітки номерного знаку.

Колегія суддів критично ставиться до таких доводів апелянта, оскільки на питання поліцейського «Діана Валеріївна, ви ж перед тим як сісти до транспортного засобу, ви ж казали, що ви знали, що він не працює» позивач зазначила «Угу», тобто не надала ствердної чітко визначеної відповіді.

Натомість, з досліджених матеріалів даної справи, зокрема із цього ж відеозапису з портативного відеореєстратора (боді камера 474513), колегією суддів одночасно встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово чітко повідомляла поліцейському про свою необізнаність щодо технічної несправності підсвітки номерного знаку, зокрема, зазначала: «я не розумію чому вона не працює», «я не бачила, чесно, ніхто з водіїв мені не підказав».

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як правильно звернув увагу суд першої інстанції, відповідачем при розгляді справи про адміністративне правопорушення не встановлювалося наявність/відсутність вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, не встановлено наявності умислу у діях позивача на вчинення адміністративного правопорушення.

Будь-якої оцінки доводам позивача, зокрема, стосовно того, що при виїзді вона перевіряла автомобіль та її транспортний засіб був справним, в тому числі освітлювався номерний знак, а також з приводу можливих причин зникнення освітлення під час руху автомобіля та відсутності у цей час у позивача можливості виявити відсутність освітлення у разі, якщо така дійсно була - поліцейський розглядаючи справу про адміністративне правопорушення відносно позивача у справі не надав, а лише обмежився констатацією факту встановлення порушення позивачем п.2.9.в ПДР під час керування транспортним засобом, опис якого зафіксовано в оскаржуваній постанові.

Законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість, а тому, з урахуванням принципів і загальних засад Кодексу України про адміністративні правопорушення, практики Європейського Суду з прав людини, передбачається принцип презумпції невинуватості особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.

На підставі викладеного у сукупності колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.72 КАС України покладено обов`язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.121-3 КУпАП. Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення відповідачем під час розгляду справи та винесення спірної постанови від 02 квітня 2026 року серії ЕНА №6955327 не встановлювалася (вина у формі умислу).

А відтак, суд першої інстанції обґрунтовано скасував оскаржувану у даній справі постанову та надіслав справу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.121-3 КУпАП відносно ОСОБА_1 на новий розгляд до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції.

Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги Департаменту патрульної поліції та скасування рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 травня 2026 року колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Стаття 272 КАС України встановлює особливості оскарження даної категорії справ та встановлює, що судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 310, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст судового рішення виготовлений 23 червня 2026 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В Лук`янчук