Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №420/22878/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/22878/25

Перша інстанція: суддя Іванов Е.А.,

повний текст судового рішення

складено 25.03.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

11 липня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області, якому просив суд :

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №951090127596 від 27.03.2025 року, яким позивачу здійснено перерахунок пенсії та припинено виплату пенсії за інвалідністю;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплачувати пенсію по інвалідності ОСОБА_1 з 27.03.2025 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримував пенсію за інвалідністю до 27.03.2025. Відповідно до рішення №951090127596 від 27.03.2025 позивачу здійснено перерахунок пенсії та припинено виплату пенсію за інвалідністю, вид перерахунку – «у зв`язку з уточненням даних ЕПС, 27.03.2025», а підстава «Довідка МСЕК припинення», особливості – «невизнання особою з інвалідністю в період карантину/ військового стану» – з 03.03.2025 по довічно.

Представник відповідача, заперечував проти задоволення позовних вимог, в обґрунтування своєї правової позиції зазначив, що згідно Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», що надсилається до територіальних органів Пенсійного фонду України від 03.03.2025 позивачу було скасовано інвалідність.

Отже, припинення інвалідності є фактом, що впливає на право на отримання пенсійних виплат. Відповідно до ч. 1-2 ст. 35 Закону № 1058 у разі визнання особи, яка пройшла повторний огляд, здоровою пенсія виплачується до кінця місяця, по який встановлено інвалідність. У разі якщо особа не з`явилася для проведення оцінювання (повторного оцінювання) повсякденного функціонування особи у визначений для цього строк, виплата пенсії по інвалідності зупиняється з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому мало бути проведено оцінювання (повторне оцінювання) повсякденного функціонування такої особи.

Враховуючи викладене, Головне управління правомірно прийняло рішення № 951090127596 від 27.03.2025 про припинення з 01.04.2025 позивачу виплати пенсії по інвалідності.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області - задоволений.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №951090127596 від 27.03.2025 року, яким ОСОБА_1 припинено виплату пенсії за інвалідністю.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплачувати пенсію по інвалідності ОСОБА_1 з 27.03.2025 року.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, апелянтом посилався на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА

Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА №882713 від 11.10.2017, ОСОБА_1 призначена друга група інвалідності (загальне захворювання) безтерміново.

До Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов лист ДУ «УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ НАУКОВО ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ МЕДИКО-СОЦІАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ ІНВАЛІДНОСТІ МІНІСТЕРСТВА ОХОРОНИ ЗДОРОВ`Я УКРАЇНИ» 24.03.2025 №539/01-16 з інформацією про скасування рішень медико-соціальних експертних комісій за результатами перевірки обґрунтування рішень експертними командами Центру оцінювання функціонування стану особи, серед яких вказаний позивач.

На підставі вищевказаного листа відповідачем прийнято рішення №951090127596 від 27.03.2025 року, яким ОСОБА_1 з 01.04.2025 припинено виплату пенсії як особі з інвалідністю 2 групи.

Вважаючи спірне рішення протиправним, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності та в інших випадках, передбачених законом.

Правові засади призначення, перерахунку та виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія по інвалідності призначається у разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності, за наявності страхового стажу, передбаченого законом.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності. Особам з інвалідністю, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, пенсії по інвалідності призначаються довічно. Повторний огляд таких осіб проводиться лише за їх заявою.

Частиною першою статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду України або за рішенням суду припиняється у випадках, визначених законом, зокрема в інших випадках, передбачених законом.

Крім того, відповідно до положень статті 35 Закону №1058-IV у разі якщо особа не з`явилася для проведення оцінювання (повторного оцінювання) повсякденного функціонування особи у визначений для цього строк, виплата пенсії по інвалідності зупиняється з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому мало бути проведено таке оцінювання.

Як правильно встановив суд першої інстанції, рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної комісії, прийняте ДУ «УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ НАУКОВОДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ МЕДИКО-СОЦІАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ ІНВАЛІДНОСТІ МІНІСТЕРСТВА ОХОРОНИ ЗДОРОВ`Я УКРАЇНИ» від 03.03.2025 №ЦО-4543, ОСОБА_1 скасоване рішення Одеської обласної МСЕК №1 від 11.10.2017 року про встановлення інвалідності ІІ групи.

Рахуючи наведене рішення Головне управління правомірно прийняло рішення № 951090127596 від 27.03.2025 про припинення з 01.04.2025 позивачу виплати пенсії по інвалідності.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/22905/25 від 04.11.2025 року визнано протиправним та скасовано рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної комісії, прийняте ДУ «УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ НАУКОВОДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ МЕДИКО-СОЦІАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ ІНВАЛІДНОСТІ МІНІСТЕРСТВА ОХОРОНИ ЗДОРОВ`Я УКРАЇНИ» від 03.03.2025 №ЦО-4543, яким ОСОБА_1 скасоване рішення Одеської обласної МСЕК №1 від 11.10.2017 року про встановлення інвалідності ІІ групи (загальне захворювання) безтерміново.

Вказане рішення було оскаржене та постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.02.2026 року залишено без змін.

Отже, враховуючи вищевикладене, оскільки рішення експертної команди №ЦО-4543 від 03.03.2025 року, скасоване судом, а інвалідність ОСОБА_1 поновлена, що фактично визнається сторонами.

Відтак, твердження відповідача щодо правомірності припинення виплати пенсії по інвалідності позивачу у зв`язку з рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи не ґрунтується на вказаних положеннях законодавства.

Інших підстав для припинення виплати позивачу пенсії по інвалідності.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо припинення виплати пенсії по інвалідності ОСОБА_1 як інваліду ІІ групи з 27.03.2025 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії по інвалідності як інваліду ІІ групи з моменту фактичного припинення виплати пенсії.

Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст.2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, –

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.В. Джабурія

Судді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко