Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №420/1162/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/1162/26

Перша інстанція: суддя Катаєва Е.В.,

повний текст судового рішення

складено 20.03.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, –

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

19 січня 2026 року ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, якому просила суд :

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №213050044400 від 25.07.2025, яким ОСОБА_1 , було відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Херсонській області зарахувати ОСОБА_1 , до загального страхового стажу період навчання з 01.09.1982 по 28.04.1984 згідно диплому серії НОМЕР_1 та періоди роботи з 01.06.1984 по 31.12.1997 згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_2 , а також призначити і виплачувати їй пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 16.08.2025.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що звернулась до органів пенсійного забезпечення із заявою від 18.07.2025 про призначення пенсії, яка опрацьована за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Дніпропетровській області. Однак рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №213050044400 від 25.07.2025 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

У зазначеному рішенні вказано, що позивачу не зараховано трудову книжку серії НОМЕР_2 , оскільки підставою для виправлення прізвища є свідоцтво про шлюб. При цьому немає законних підстав для врахування наданого позивачем свідоцтва про шлюб з огляду на те, що в ньому по батькові на російській мові зазначено « ОСОБА_2 », що не відповідає по батькові в паспорті заявниці « ОСОБА_3 ».

Представник позивача вважає, що наданими позивачем документами, зокрема, трудової книжкою та дипломом, підтверджується наявність у неї необхідного страхового стажу для призначення пенсії. Позивач не несе відповідальності за заповнення документів щодо реєстрації актів цивільного стану. Допущення помилок, описок, виправлень уповноваженою особою органу реєстрації актів цивільного стану не може ставитись йому у вину позивачеві, а також слугувати самостійною підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії.

Тому на думку представника, рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №213050044400 від 25.07.2025 є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник відповідача, заперечував проти задоволення позовних вимог, в обґрунтування своєї правової позиції зазначив, що рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 прийнято ГУПФУ в Дніпропетровській області, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для покладення будь-яких зобов`язань на ГУПФУ в Херсонській області, оскільки ним не вчинялося жодних протиправних дій щодо позивача.

У той же час представник ГУПФУ в Херсонській області вважає прийняте рішення ГУПФУ в Дніпропетровській області правомірним та зазначив, що згідно з законодавством обов`язок щодо підтвердження трудового стажу на підставі відповідних довідок, покладається на особу, яке звертається із заявою про призначення пенсії, у разу відсутності у особи трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи.

До страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1982 по 28.04.1984, згідно диплому Благовіщенського фінансового технікуму серія НОМЕР_1 , дата заповнення якого 26.04.1984, оскільки зазначене прізвище по батькові « ОСОБА_2 » (мовою оригіналу), що не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 » (2 сторінка паспорта, НОМЕР_3 Комсомольським ВМ УМВД України в Херсонській обл. від 01.03.2002).

Також до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01.06.1984 по 31.12.1997 за даними трудової книжки серія НОМЕР_2 від 14.06.1984, оскільки підставою для виправлення прізвища є свідоцтво про шлюб. При цьому немає законних підстав для врахування цього свідоцтва про шлюб НОМЕР_4 від 24.09.1988, оскільки в ньому по батькові « ОСОБА_2 » (мовою оригіналу), що не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 » (2 сторінка паспорта, НОМЕР_3 Комсомольським ВМ УМВД України в Херсонській обл. від 01.03.2002), чим порушені вимоги Інструкції №162 та Інструкції №58.

У той же час у відзиві представник вказує, що подальший страхового стаж з 01.01.1998 по 11.12.2015 за даними цієї ж трудової книжки ( НОМЕР_2 від 14.06.1984), зараховується на підставі записів в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Крім того, представник зазначає, що 14.08.2025 рішення від 25.07.2025 було переглянуто відповідно до листа Головного управління від 02.08.2025 №2100-0304-9/30642, згідно з яким страховий стаж за доглядом за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення нею трирічного віку та становить 27 років 03 місяці 15 днів.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії- задоволений частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №213050044400 від 25.07.2025 року, №213050044400 від 14.08.2025 року в частині не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 01.06.1984 по 31.12.1997 та періоду навчання з 01.09.1982 по 28.04.1984.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.07.2025 року про призначення пенсії за віком, зарахувавши до її страхового стажу періоди роботи з 01.06.1984 по 31.12.1997 та періоду навчання з 01.09.1982 по 28.04.1984.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1000 грн.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, апелянтом посилався на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою України (паспорт серії НОМЕР_3 ).

18.07.2025 року позивачка звернулася до ГУПФУ в Херсонській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яку за принципом екстериторіальності розглянуто ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та прийнято рішення №213050044400 від 25.07.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу - необхідний страховий стаж становить 32 роки, страховий стаж заявника 24 роки 3 місяці 15 днів.

При розгляді документів, не зараховано відомості зазначені у трудовій книжці № НОМЕР_5 . В рішенні вказано, що підставою для виправлення прізвища є свідоцтво про шлюб, але не має законних підстав для врахування свідоцтва про шлюб, оскільки в ньому по-батькові на російській мові зазначено « ОСОБА_2 », що не відповідає по-батькові в паспорті заявниці « ОСОБА_3 ».

Також не зараховано період навчання 01.09.1982-28.04.1984 оскільки не підтверджено зміну прізвища та період догляду за дитиною ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до досягнення нею 3-річного віку.

Судом встановлено, що ГУ ПФУ в Дніпропетровській області відповідно до листа ГУ ПФУ в Херсонській області від 02.08.2025 № 2100-0304-9/30642. переглянуто рішення від 25.07.2025 та прийнято рішення №213050044400 від 14.08.2025 року про відмову у призначенні пенсії (на заміну рішення від 25.07.2025 року), яким зарахований стаж за доглядом за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення нею 3-річного віку, та страховий стаж склав 27 років 03 місяці 15 днів.

Позивач, вважаючи рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №213050044400 від 25.07.2025 протиправним та таким що підлягає скасуванню, звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі – Закон № 1058).

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 8 Закону №1058 закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно із частиною 3 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ст.62 Закону №1788-XII та ч.1 ст.48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1 Порядку).

Відповідно до п.3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17, від 18 листопада 2022 року у справі №560/3734/22.

Щодо доводів відповідача, що до страхового стажу не враховано період роботи з 01.06.1984 по 31.12.1997 та навчання з01.09.1982 по 28.04.1984, оскільки ім`я по-батькові « ОСОБА_2 » (мовою оригіналу) не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 », суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1. Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Згідно з абзацами першим, другим, четвертим пункту 2.2. Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

У відповідності до п.2.10 Інструкції №162 освіта – середня, середня спеціальна і вища – вказується тільки на підставі документів (атестата, посвідчення, диплома). Запис про незакінчену середню чи незакінчену вищу освіту також може бути здійснена тільки на підставі відповідних документів (студентського квитка, залікової книжки, довідки навчального закладу і т.п.). Професія чи спеціальність записуються в трудовій книжці на основі документа про освіту чи другого належного оформленого документа.

Пунктом 2.12 Інструкції №162 передбачено, що зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.

Судом досліджено трудову книжку позивача серії НОМЕР_2 від 14.06.1984, та встановлено, що на її титульній сторінці у графі «Прізвище» зазначено: « ОСОБА_4 » (закреслено) та « ОСОБА_5 » (мовою оригіналу). Дата народження – ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказано, що прізвище змінено на підставі свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_6 .

Крім цього, відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 від 01.08.1987 вказано, що шлюб уклали « ОСОБА_6 та ОСОБА_7 », дата народження Смирнової - ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Як вірно вказує суд першої інстанції, відмінність в одній букві «по батькові» у свідоцтві про укладення шлюбу та трудовій книжці відповідальною особою посадою внесені зміни в трудову книжку щодо прізвища позивачі, що свідчить про належність їй як вказаній трудовою книжки так и свідоцтва про укладення шлюбу.

Отже, позивач має трудову книжку, у якій містяться відповідні записи про періоди її роботи із відомостями, які відповідають вимогам законодавства.

Апеляційний суд погоджується, що доказів, які б свідчили про недостовірність таких записів, відповідачем суду не надано, а тому останні безпідставно не взяті до уваги відповідачем для призначення пенсії за віком.

З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно оцінив мотиви відмови у зарахуванні спірних періодів до страхового стажу, та зазначив, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17.

Окрім того, Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 по справі №423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Також у постанові від 06.03.2018 по справі №754/14898/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

У постанові Верховного Суду від 19.02.2019 по справі №575/530/17 також вказано про заборону допущення відповідачами (органами пенсійного фонду) певного формалізму при зверненні осіб про призначення чи перерахунку пенсії.

Відтак, формальні неточності в документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Відтак пенсійний орган формально підійшов до виконання своїх обов`язків щодо вирішення питання призначення пенсії позивачу, без врахування в сукупності наявних в матеріалах заяви про призначення пенсії документів.

Отже, органом Пенсійного фонду України неправомірно не зараховано до страхового стажу позивача спірний період її роботи із зазначених відповідачем підстав.

Щодо не зарахування періодів навчання з 01.09.1982 по 28.04.1984, як вірно зазначено судом зміна прізвища позивача підтверджена свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_6 від 01.08.1987 року, копію якого долучено позивачем до заяви про призначення пенсії.

А отже, наявні підстави для зарахування періодів навчання за вказаним дипломом до страхового стажу позивача.

Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст.2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, –

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.В. Джабурія

Судді К.В. Кравченко Н.В. Вербицька