Постанова від 21 червня 2026 р. у справі №420/40866/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/40866/25

Суддя першої інстанції - Марин П.П.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Дегтярьової С.В.,

суддів - Крусяна А.В., Яковлєва О.В.,

розглянув в порядку письмового провадження у місті Одеса апеляційну скаргу Державної організації (установа, заклад) ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року у справі №420/40866/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної організації (установа, заклад) НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), в якому просив:

- визнати протиправними дії НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку на день виключення із списків особового складу та усіх видів забезпечення з ОСОБА_1 у зв`язку із звільненням з військової служби;

- зобов`язати НОМЕР_2 мобільний прикордонний загін (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України сплатити на користь ОСОБА_1 його середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку на день виключення із списків особового складу та усіх видів забезпечення за період з 04 листопада 2025 року по 21 листопада 2025 року включно відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року позовні вимоги задоволені. Суд:

- визнав протиправними дії НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України щодо несвоєчасного остаточного розрахунку на день виключення із списків особового складу та усіх видів забезпечення з ОСОБА_1 у зв`язку із звільненням з військової служби;

- зобов`язав НОМЕР_2 мобільний прикордонний загін (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 за період з 03 листопада 2025 року по 21 листопада 2025 року у розмірі 21070,62 грн.

До П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Державної організації (установа, заклад) НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року у справі №420/40866/25.

Апелянт зазначив, що право ОСОБА_1 на отримання відповідних коштів було реалізовано та компенсація невикористаної щорічної відпустки в розмірі 29752,50 грн, компенсація невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій в розмірі 33322,80 грн та грошове забезпечення по день звільнення в сумі 3583,62 грн, а всього на суму 66658,92 грн були перераховані позивачеві 13 листопада 2025 року, тобто одразу ж при надходженні коштів.

Просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

27 квітня 2026 року недоліки усунуто.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року відкрите апеляційне провадження.

12 травня 2026 року матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

19 травня 2026 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження та витребувано додаткові докази.

01 червня 2026 року до суду надійшли витребувані докази.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшов.

Колегія суддів перевірила матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, та дійшла висновку, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України та наказом начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України від 03 листопада 2025 року №446-ОС виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення головного сержанта ОСОБА_1 (П-037370), інспектора прикордонної служби 1 категорії водія 2 вогневої групи 1 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ), звільненого з військової служби в запас наказом начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 22 жовтня 2025 року №434-ОС згідно з підпунктом «г» через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), а саме військовослужбовці, які є усиновлювачами, на утриманні яких перебуває (перебувають) дитина (діти), яка (які) до моменту усиновлення була (були) дитиною-сиротою (дітьми-сиротами) або дитиною (дітьми), позбавленою (позбавленими) батьківського піклування, віком до 18 років, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями, патронатними вихователями, на утриманні яких перебуває дитина-сирота (діти-сироти) або дитина (діти), позбавлена (позбавлені) батьківського піклування, віком до 18 років пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", з 03 листопада 2025 року.

Відповідно до вказаного наказу наказано:

- виплатити компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік терміном 20 календарних днів;

- виплатити компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2023 рік терміном 10 календарних днів;

- виплатити компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, за 2024-2025 роки із розрахунку 28 календарних днів;

- відрахувати з грошового забезпечення за 5 календарних днів щорічної основної відпустки за 2025 рік, ще були використані в рахунок тієї частини календарного року, яка залишилась після звільнення.

07 листопада 2025 року позивачу Військовою частиною НОМЕР_1 на банківський рахунок нараховано 53702,85 грн з коментарем " НОМЕР_3 ; 2210; грошова комп. за неотрим. реч. майно в/сл зг наказу 10 МПЗ від 04 листопада 2025 року №448-ОС. Без ПДВ".

13 листопада 2025 року позивачу Військовою частиною НОМЕР_1 на банківський рахунок нараховано 65659,04 грн з коментарем "Заробітна плата".

21 листопада 2025 року позивачу Військовою частиною НОМЕР_1 на банківський рахунок нараховано 4875,08 грн з коментарем "Заробітна плата".

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, згідно ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Згідно ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Згідно ч.2 ст.117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

При цьому, згідно п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

При цьому, згідно абз.3 п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з пунктом 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата, зокрема, обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо), для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.

В аспекті питання обчислення розміру належної до відшкодування суми, Суд зазначає, що, спираючись на критерії, наведені у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19, визначив формулу, яку необхідно застосовувати для обчислення частки середнього заробітку, яка підлягає стягненню у випадку зменшення його розміру.

Зокрема, у пунктах 58-60 згаданої постанови Верховний Суд зазначив, що статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Частиною першою цієї статті встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Тлумачення конструкції цієї норми дає підстави для суду зробити висновки про те, що відповідальність у розмірі середнього заробітку застосовується лише в разі невиплати всіх належних працівникові сум (заробітної плати, компенсацій тощо). Такий правовий висновок прямо випливає із цієї норми.

Колегія суддів зазначає, що аналіз такого правового врегулювання дає змогу зробити правовий висновок, який не прямо випливає з приписів частини першої статті 117 КЗпП України, про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується, відповідно, розмір фінансової відповідальності роботодавця. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.

Подібний підхід щодо здійснення розрахунку суми відшкодування було застосовано судом, зокрема, й у справі №489/6074/23 і Велика Палата Верховного Суду визнала його таким, що забезпечив справедливий баланс інтересів сторін: захистив право позивача на повний розрахунок та належну компенсацію, водночас не допустив понесення роботодавцем несправедливих та непропорційних майнових втрат (пункти 116, 117 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2025 у справі №489/6074/23).

Отже, для цілей обчислення середнього заробітку в цій справі, з урахуванням наведених позицій Верховного Суду, підлягає встановленню:

- розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні;

- загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат;

- частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат;

- частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма статті 117 КЗпП України, у редакції, чинній на момент ухвалення рішення, яка передбачає обмеження виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні шістьма місяцями, та визначив розмір середнього заробітку лише за період, який охоплює шість місяців.

Як вбачається із довідки про грошове забезпечення: у вересень 2025 року грошове забезпечення позивача складає 35703,00 грн, у жовтні 2025 року - 35703,00 грн.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати", середньоденне грошове забезпечення позивача складає: (35703,00 грн + 35703,00 грн) / 61 = 1170,59 грн.

21 листопада 2025 року позивачу на картковий рахунок зараховано заробітну плату у розмірі 4875,08 грн.

Середній заробіток за період з 03 листопада 2025 року по 21 листопада 2025 року складає: 1170,59 грн х 18 днів = 21070,62 грн.

Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19 навів єдиний механізм розрахунку істотності частки середнього заробітку, а саме: розмір середнього заробітку прямо пропорційно залежить від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.

Апеляційним судом встановлено, що у цій справі загальний розмір виплат належних позивачеві при виключенні зі списків особового складу складав 133223,52 грн.

Таким чином, частка заборгованості відповідно до алгоритму виведеного Верховним Судом складає: 4875,08 грн / 133223,52 грн * 100% = 3,7 %.

Отже, виходячи з принципу пропорційності, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку щодо виплати частини грошового забезпечення у розмірі 4875,08 грн має складати: 21070,62 грн / 100% * 3,7 % = 779,61 грн.

13 листопада 2025 року позивачу на картковий рахунок зараховано заробітну плату у розмірі 65659,04 грн.

Середній заробіток за період з 03 листопада 2025 року по 13 листопада 2025 року складає: 1170,59 грн х 10 днів = 11705,90 грн.

Таким чином, частка заборгованості відповідно до алгоритму виведеного Верховним Судом складає: 65659,04 грн / 133223,52 грн * 100% = 49,28 %.

Отже, виходячи з принципу пропорційності, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку щодо виплати частини грошового забезпечення у розмірі 65659,04 грн має складати: 11705,90 грн / 100% * 49,28 % = 5768,67 грн.

07 листопада 2025 року позивачу на картковий рахунок зараховано заробітну плату у розмірі 53702,85 грн.

Середній заробіток за період з 03 листопада 2025 року по 07 листопада 2025 року складає: 1170,59 грн х 4 днів = 4682,36 грн.

Таким чином, частка заборгованості відповідно до алгоритму виведеного Верховним Судом складає: 53702,85 грн / 133223,52 грн * 100% = 40,31 %.

Отже, виходячи з принципу пропорційності, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку щодо виплати частини грошового забезпечення у розмірі 65659,04 грн має складати: 4682,36 грн / 100% * 49,28 % = 2307,47 грн.

З викладеного вбачається, що середній заробіток за несвоєчасну виплату грошового забезпечення позивачу не може перевищувати суму 8855,75 грн (779,61 грн + 5768,67 грн + 2307,47 грн).

Суд відхиляє аргумент апелянта про те, що кошти були виплачені одразу після їх надходження на рахунок військової частини, в якості обґрунтування відсутності його вини, оскільки наведене не спростовує факту порушення строків проведення остаточного розрахунку. Відсутність бюджетного фінансування, несвоєчасне надходження коштів або інші організаційні труднощі не звільняють роботодавця від відповідальності, встановленої законом.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне рішення суду змінити.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв`язку з чим судове рішення підлягає зміні з урахуванням мотивувальної частини даної постанови.

Керуючись статтями 242-244, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної організації (установа, заклад) ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року змінити з урахуванням мотивувальної частини постанови та викласти третій абзац його резолютивної частини в такій редакції:

"Зобов`язати НОМЕР_2 мобільний прикордонний загін (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 за період з 03 листопада 2025 року по 21 листопада 2025 року у розмірі 8855 (вісім тисяч вісімсот п`ятдесят п`ять) гривень 75 коп".

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя доповідач С.В. Дегтярьова

Судді А.В. Крусян

О.В. Яковлєв