Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №160/15691/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 червня 2026 року м. Дніпросправа № 160/15691/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач),

суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Волобуєва Дмитра Віталійовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року в адміністративній справі №160/15691/25 (головуючий суддя першої інстанції - Тулянцева І.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 28.05.2025 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ДПС у Дніпропетровській області, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.01.2025 року

- форми С №0016760708 на суму 297871,00 грн.;

- форми ПС №0016770708 на суму 1020,00 грн..

В обґрунтування позову зазначено, що за результатами проведеної відповідачем фактичної перевірки магазину «Fonarevka.ua», де здійснює свою господарську діяльність позивач, контролюючий орган дійшов хибних висновків про порушення позивачем п.85.2 ст.85 ПК України в частині не надання контролюючого органу у повному обсязі всіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки, згідно письмової вимоги та п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині не ведення обліку товарних запасів в порядку, встановленому законодавством на складах та/або за місцем їх реалізації. Вважає, що з боку позивача не було допущено порушення норм законодавства щодо не надання документів до перевірки, оскільки 03.12.2024 року в приміщенні ДПС у Дніпропетровській області його представнику протиправно відмовлено у прийнятті та врахуванні зазначених документів. З огляду на викладене, нарахування штрафних санкцій є неправомірним, а податкові повідомлення-рішення прийняті не на підставі та не у спосіб, що визначний чинним законодавством.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що судом першої інстанції неправильно встановлено обставини у справі, апеляційна скарга фактично обґрунтована та містить доводи, викладені в позовній заяві.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

У період з 01.04.2026 року по 17.04.2026 року суддя-член колегії Чабаненко С.В. перебувала на лікарняному. У період з 28.05.2026 року по 16.06.2026 року головуючий суддя Юрко І.В. перебувала у відпустці.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, встановила наступне.

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець з 28.09.2021 року. Основним видом діяльності згідно з ЄДРПОУ є роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах (код 47.78), перебуває на податковому обліку в органах ДПС України.

Відповідач - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах здійснює контроль та реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 21.11.2024 року №5956-П з метою здійснення контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі, про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), на підставі пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України призначено проведення фактичної перевірки суб`єкта господарювання, який здійснює діяльність в магазині «Fonarevka.ua» за адресою: АДРЕСА_1 . Встановлено розпочати перевірку з 26.11.2024 року, тривалістю не більше 10 діб. Встановлено, що період діяльності, що перевіряється з 01.12.2021 року по дату завершення фактичної перевірки з урахуванням вимог ст.102 ПК України (а.с.10-зворот т.1, а.с.25-26 т.2).

На підставі вказаного наказу та направлень на перевірку від 26.11.2024 року №10705 та №10702 посадовими особами відповідача 26.11.2024 року о 14 год. 45 хв. розпочато проведення фактичної перевірки магазину «Fonarevka.ua» за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює свою господарську діяльність позивач.

З направлень на перевірку вбачається, що ці направлення на проведення фактичної перевірки пред`явлені ФОП ОСОБА_1 разом із врученням копії наказу від 21.11.2024 за №5956-П про проведення фактичної перевірки, що підтверджується підписом позивача (а.с.27-28 т.2).

В ході проведення перевірки посадовими особами контролюючого органу позивачу пред`явлено вимогу про надання документів 29.11.2024 року до ГУ ДПС у Дніпропетровській області за адресою: м. Дніпро, вул. Високовольтна, 24.

Вказана вимога про надання документів отримана позивачем 26.11.2024 року о 15:00 год., що підтверджується підписом останнього у зазначеному документі (а.с.30 т.2).

За результатами проведеної фактичної перевірки посадовими особами відповідача 04.12.2024 року складено акт фактичної перевірки №3862/04/36/07/08/РРО/ НОМЕР_1 , висновками якого встановлено порушення позивачем:

- п.12 ст.3 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями);

- п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України.

ФОП ОСОБА_1 відмовився від ознайомлення, підписання та отримання примірника акту фактичної перевірки, про що складено відповідний акт.

Акт фактичної перевірки №3862/04/36/07/08/РРО/ НОМЕР_1 від 04.12.2024 року з додатками надіслано позивачу засобами поштового зв`язку та отримано останнім 16.12.2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням (а.с.33-37 т.2).

18.12.2024 року позивач подав контролюючому органу заперечення на акт фактичної перевірки (вих.№181224).

ГУ ДПС у Дніпропетровській області листом №735/6/04-36-07-08-16 від 06.01.2025 року повідомив, що перевірку проведено з дотриманням норм законодавства, порушення встановлені в ході перевірки зафіксовано правомірно та обґрунтовано (а.с.14-19 т.1).

На підставі акту перевірки ГУ ДПС у Дніпропетровській області 10.01.2025 року винесено:

- податкове повідомлення-рішення форми «С» №0016760708, яким за порушення п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 ст. 54 ПК, ст.20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у загальній сумі 297871 грн. (а.с.39 т.2);

- податкове повідомлення-рішення форми «ПС» №0016770708, яким за порушення п.85.2 ст. 85 ПК України на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 ст. 54 та абз. 1,2 п. 121.1 ст. 121 ПК України до застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 1020,00 грн. (а.с.40 т.2).

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями, ФОП ОСОБА_1 подав скаргу до ДПС України (№29012025/1 від 29.01.2025 року).

Рішенням ДПС України №2876/6/99-00-06-03-01-06 від 28.03.2025 року скаргу залишено без задоволення (а.с.24 зворот -26 т.1).

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив такі рішення до суду.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Види перевірок, які контролюючі органи мають право проводити, визначені статтею 75 ПК України, пунктом 75.1 якої встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно із пунктом 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Статтею 81 ПК України передбачені умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.

Посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Не пред`явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи - платники податків під час перевірки, що проводиться контролюючими органами, зобов`язані виконувати вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт (довідку) про проведення перевірки та мають право надати заперечення на цей акт (довідку).

Згідно із пп.20.1.11 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій. Товари, отримані службовими (посадовими) особами контролюючих органів під час проведення контрольної розрахункової операції, підлягають поверненню платнику податків у непошкодженому вигляді. У разі неможливості повернення такого товару відшкодування витрат здійснюється відповідно до законодавства з питань захисту прав споживачів.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності передбачених пунктом 80.2 ст.80 ПК України підстав для її проведення (правова підстава) та пред`явлення документів, визначених пунктом 81.1 статті 81 ПК України (формальна підстава).

Податковий кодекс України пов`язує початок фактичної перевірки, яка здійснюється без попередження платника податків, але у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції, саме з врученням платнику податків або таким особам під розписку копії наказу про проведення перевірки. Право приступити до проведення фактичної перевірки посадові особи контролюючого органу мають за умови пред`явлення уповноваженій особі платника податку направлень на проведення такої перевірки та своїх службових посвідчень. Невиконання цих вимог не дає посадовим особам контролюючого органу права приступати до проведення фактичної перевірки та дозволяє платнику не допустити їх до проведення перевірки.

Як встановлено судом першої інстанції, фактична перевірка ФОП ОСОБА_1 проведена посадовими особами Головного управління ДПС в Дніпропетровській області відповідно до наказу керівника контролюючого органу від 21.11.2024 року за №5936-П.

Призначенню перевірки передувало наступне.

Листом ДПС України №6643/8 від 01.11.2024 року, зокрема, повідомлено, що в період з 28.10.2024 року по 31.10.2024 року на чат-бот ДПС «StopViolation Bot» надходила інформація, що свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким здійснюють податкові органи. Враховуючи вказане вище, зазначено про необхідність ГУ ДПС в областях та м.Києві забезпечити проведення фактичних перевірок платників податків або об`єктів, інформація про можливі порушення щодо яких зазначена у додатку 1 до цього листа, та у разі наявності даних для листування повідомити заявника про результати розгляду. Про результати розгляду наданої інформації та проведених фактичних перевірок проінформувати ДПС засобами ІКС «Управління документами» до 20.12.2024 року за оновленою формою додатка 2.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що в основу проведення фактичної перевірки платника податків відповідачем покладено підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, який підставою для проведення фактичної перевірки визначає наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

З урахуванням наведеного, в основу проведення фактичної перевірки платника податків відповідачем також покладено пункт 69.27 підрозділу Х «Інші перехідні положення» ПК України, яким зокрема визначено, що фактична перевірка проводиться за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримання у встановленому законодавством порядку від державних органів або органів місцевого самоврядування інформації, що свідчить про можливі порушення платником податків законодавства про ціни і ціноутворення; отримання письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

Відтак, правовими підставами для проведення перевірки позивача були п.п. 80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України, що повністю узгоджується із формулюванням мети перевірки, що зазначена в наказі «здійснення контролю за дотриманням суб`єктами господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій та дозвільних документів, вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цій та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки), дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками».

Верховний Суд у постанові від 19 листопада 2024 року по справі № 160/2202/24 зазначив, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.

Отже, контролюючим органом дотримано приписи статті 81 ПК України щодо форми та змісту наказу «Про проведення фактичної перевірки суб`єкта господарювання, який здійснює діяльність в магазині «Fonarevka.ua» за адресою: Дніпропетровська обл., смт.Ювілейний, вул.Нижньодніпровська, 17» від 21.11.2024 за № 5936-П.

Щодо встановленого контролюючим органом в ході фактичної перевірки порушення позивачем норм п.85.2 ст. 5 ПК України, то суд першої інстанції обґрунтовано визначив наступне.

Абзацом другим пункту 121.1 статті 121 ПК України передбачена відповідальність платника податків за незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, , у вигляді штрафу в розмірі 1020,00 гривень.

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Положеннями пункту 85.4 статті 85 ПК України передбачено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

Статтею 85 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

При цьому, стаття 85 ПК України не визначає обов`язкові вимоги до запиту контролюючого органу про надання документів у межах проведення перевірки, натомість визначає обов`язок платника податків надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

Відповідно до наведеного, наказом ГУ ДПС в Дніпропетровській області «Про проведення фактичної перевірки суб`єкта господарювання, який здійснює діяльність в магазині «Fonarevka.ua» за адресою: АДРЕСА_1 » від 21.11.2024 року за № 5936-П призначено проведення фактичної перевірки магазину «Fonarevka.ua».

В ході проведення перевірки посадовими особами Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ім`я ФОП ОСОБА_1 пред`явлено вимогу про надання документів, які було запропоновано надати до перевірки за перевіряємий період з 01.12.2021 року по дату закінчення перевірки, а саме: реєстраційні посвідчення РРО (при реєстрації РРО); остання довідка про опломбування РРО, договори на обслуговування РРО з сервісними центрами, ліцензії (діючи та попередні (за попередні 3 роки), додатки до ліцензії з зазначенням даних РРО/ПРРО, договори про трудові відносини з найманими працівниками, договори оренди або документи щодо власності приміщення, накладні на товар, іншіпервинні документи щодо обліку та походження товару, журнали обліку товару (ТМЦ) за встановленою формою, фіскальні звітні чеки з РРО/ПРРО, контрольні стрічки РРО/ПРРО, банківські виписки, книга обліку доходів, паспорт

Зазначені документи необхідно було надати 29.11.2024 року до ГУ ДПС у Дніпропетровській області за адресою: м.Дніпро, вул.Високовольтна 24.

Вказана вимога про надання документів отримана ФОП ОСОБА_1 26.11.2024 року о 15:00 год, що підтверджується його підписом у зазначеному документі, копія якого міститься в матеріалах справи.

Так позивачем, як в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі повідомлялось, що 03.12.2024 року його уповноважений представник - адвокат Волобуєв Д.В., приходив до приміщення контролюючого органу, зазначеній у письмовій вимозі, для передачі запитуваних документів, однак представник податкового органу відмовив у їх прийняті, посилаючись на те, що документи надані в останній день перевірки.

Крім того, 03.12.2024 року позивачем також направлено на адресу Головного управління ДПС у Дніпропетровської області за допомогою засобів поштового зв`язку відповідь на письмову вимогу перевіряючих про надання платником податків документів від 26.11.2024 року з додатками, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням, описом вкладення та фіскальним чеком, копії яких містяться в матеріалах справи.

З огляду на вказане, позивач вважає свій обов`язок, щодо надання ним витребуваних на запит контролюючого органу документів виконаним.

Разом з тим, суд першої інстанції з такими твердженнями позивача обґрунтовано не погодився, та зазначив, що у вимозі контролюючого органу про надання документів від 26.11.2024 року, яка отримана особисто позивачем 26.11.2024 року о 15:00, про що свідчить його особистий підпис у ній, було зобов`язано останнього надати первинні документи згідно переліку у строк до 29.11.2024 року.

Як зафіксовано в акті фактичної перевірки під час перевірки документи щодо походження товару не надано.

Суд першої інстанції правильно наголосив, що отримавши вимогу контролюючого органу про надання документів від 26.11.2024 року, позивач повинен був надати первинні документи за період ведення господарської діяльності (в межах періоду з 01.12.2021 року по дату завершення перевірки), проте матеріалами справи підтверджується невиконання позивачем такого обов`язку у встановлений податковим органом строк.

Позивач не надав ані податковому органу під час перевірки, ані судам першої та апеляційної інстанцій доказів щодо не пов`язаності цих документів з предметом перевірки, а також неможливості подання витребуваних документів у встановлений в вимозі строк, та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Крім того, твердження позивача про те, що після допуску посадових осіб відповідача їм було надано як безперешкодний доступ до запитуваних документів, так і виготовлено їх копії, не підтверджуються будь-якими доказами.

Також, в акті перевірки зафіксовано не надання платником податків на запит податкового органу запитуваних документів.

Вказані обставини позивачем не спростовано.

При цьому, є необґрунтованими доводи позивача щодо протиправності контролюючого органу в частині визначення кінцевої дати надання документів як «по дату завершення перевірки».

Згідно наказу від 21.11.2024 року за № 5936-П, відповідачем визначено період проведення перевірки з 26.11.2024 року, тривалість не більше 10 діб.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.12.2020 року у справі №814/733/17 визначається, що ПК України не встановлено меж для проведення фактичної перевірки в залежності від підстав її призначення, встановлених пунктом 80.2 статті 80 ПК України, які в свою чергу, наперед не можуть обмежувати контролюючий орган в обсязі допущених суб`єктом господарювання порушень, що можуть бути виявлені під час проведення перевірки.

Отже, очевидним є те, що періодом проведення контролюючим органом перевірки є з 26.11.2024 року по максимально граничні строки проведення перевірки 05.12.2024 року (включаючи день початку проведення перевірки 26.11.2024 року).

Тобто, позивач повинен був надати документи, що підтверджують ведення товарних запасів по 05.12.2024 року. Проте, як зазначає позивач, ним тільки 03.12.2024 року було вчинено спробу надати контролюючому органу запитувані первинні документи.

З матеріалів справи вбачається, що перевірку закінчено 03.12.2024 року, що також узгоджується із визначеним керівником контролюючого органу періодом проведення перевірки, оскільки в наказі про призначення перевірки зазначено «не більше 10 діб», що означає, що за певних обставин, якщо контролюючий орган встановить можливість завершити перевірку раніше, така перевірка може бути завершена до 05.12.2024 року.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність будь-яких порушень з боку контролюючого органу щодо завершення перевірки 03.12.2024 року, відповідно і відмова у прийнятті від позивача первинних документів є правомірною.

При цьому, позивачем не доведено наявність обставин, які унеможливили надати первинних документів, які витребувані контролюючим органом починаючи саме 29.11.2022 року, як про це зазначено у запиті від 26.11.2024 року.

Пунктом 85.4 ст. 85 ПК України визначено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Верховний Суд у постанові від 17.10.2024 року у справі №160/9989/22 зауважив наступне: «Крім того, Суд зауважує, що в акті перевірки зафіксовано не надання платником податків на запит податкового органу запитуваних документів.

Обов`язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК до їх відсутності. Така позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 05 травня 2020 року (справа №826/678/16), від 16 квітня 2020 року (справа №826/7760/15), а також у постановах від 06 серпня 2019 року (справа №160/8441/18), від 29 травня 2020 року (справа №826/27811/15), від 13 листопада 2020 року (справа №813/6362/13-a), від 28 жовтня 2021 року (справа №802/880/18-а), від 06 вересня 2022 року (справа №640/772/21), від 14 грудня 2022 року (справа № 640/637/19), від 07 лютого 2023 року (справа №640/9880/19)».

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що позивач не вжив всіх необхідних та належних заходів задля дотримання норм Податкового кодексу України під час проведення фактичної перевірки.

Таким чином, є обґрунтованим висновок відповідача про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог п.85.2 ст.85 ПК Україна, за яке передбачена відповідальність, встановлена п.121.1 ст.121 ПК України.

З огляду на встановлені обставини справи та зазначені норми права, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження обставини протиправності спірного податкового повідомлення-рішення форми «ПС» №0016770708 від 10.01.2025 року, а тому підстави для його скасування відсутні.

Щодо встановленого контролюючим органом в ході фактичної перевірки порушення позивачем норм п. 1, 2, 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг регулюються Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР.

За правилами пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому, суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Згідно з пунктами 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 177.10 статті 177 ПК України визначено, що фізичні особи-підприємці зобов`язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет. Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат, та порядок ведення такого обліку визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

В силу імперативних приписів пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Отже, в розумінні пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР платник податків зобов`язаний подавати до фактичної перевірки не тільки документи про «походження» товару, але й документи які окремо засвідчують обставину «облік» товарів.

Згідно статті 20 Закону №265/95-ВР до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

При цьому, Типова форма за якою здійснюється облік доходів і витрат, та порядок ведення такого обліку визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Так, відповідно до пунктів 19, 20 розділу І Закону України від 14.07.2020 № 786-ІХ«Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб підприємців», пункту 44.1 статті 44 глави І розділу II Податкового кодексу України та підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375, наказом Міністерства фінансів України від 13.05.2021 № 261 затверджено Типову форму, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами - підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність та Порядок ведення типової форми, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами - підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - Порядок ведення типової форми № 261).

Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 року №496 затверджено Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку, який визначає правила ведення обліку товарних запасів та поширюється на фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку, які відповідно до Закону зобов`язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті) такого ФОП (далі по тексту - Порядок №496).

Пунктом 9 цього Порядку №496 заборонено продаж товарів, на які у місцях продажу таких товарів (господарських об`єктах) відсутні: первинні документи, записи про які внесено до Форми обліку, що має місце; відповідні записи у Формі обліку про наявні первинні документи; первинні документи і записи у Формі обліку про такі первинні документи.

Відповідно до п. 10 Порядку №496 форма обліку, первинні документи на товари мають зберігатись у місці продажу (господарському об`єкті) до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної в таких первинних документах.

Пунктом 11 Порядку №496 передбачено, що форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред`явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби). Такі документи надаються особисто фізичною особою-підприємцем або особою, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті) такої ФОП.

Форма обліку в електронній формі на вимогу посадових осіб контролюючого органу має бути візуалізована у форматі, який дозволяє такій особі здійснити його перегляд та/або копіювання.

Згідно із п.2 розділу І, п.1 розділу II Порядку №496 опис залишку товарів на початок обліку складається в довільній формі та має містити інформацію про: найменування товарів, наявних у такого ФОП на дату набуття ним обов`язку щодо ведення обліку товарних запасів, кількості таких товарів (із зазначенням одиниці виміру) та їх вартості, самостійно визначеної ФОП. Облік товарних запасів здійснюється фізичною особою-підприємцем шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід`ємною частиною такого обліку. ФОП, який здійснює діяльність у декількох місцях продажу (господарських об`єктах), веде облік товарних запасів також за кожним окремим місцем продажу (господарським об`єктом) на підставі первинних документів, які підтверджують отримання товарів такою ФОП.

Відповідно ж до статей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ, який містить відомості про господарську операцію. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання (а раніше до змін обов`язковим реквізитом було і місце складання); назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Так, згідно із пунктом 2 Розділу І Порядку № 496 визначено, що документами, які підтверджують облік та походження товарів є Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку (далі - Форма обліку), та первинні документи.

Таким чином, пункт 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР зобов`язує суб`єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в другому абзаці цієї норми осіб, до яких позивач не відноситься)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). При цьому до 01 січня 2022 року суб`єкт господарювання зобов`язаний був надати такі документи під час проведення перевірки, а після цієї дати такий обов`язок має бути виконаним саме на початок її проведення.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 27.08.2024 року у справі № 300/2879/22.

Не надання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться в місці продажу (господарському об`єкті), є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону № 265/95-ВР.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.01.2024 року у справі № 420/12275/22, від 27.08.2024 року у справі № 300/2879/22.

Відомостями акту фактичної перевірки №3862/04/36/07/08/РРО/2774815598 від 04.12.2024 року встановлено не ведення обліку товарних запасів в порядку встановленому законодавством на складах та/або за місцем їх реалізації.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу. Вимоги цієї статті щодо обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, застосовуються також до нерезидентів, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво (незалежно від наявності у нерезидента зареєстрованого (акредитованого, легалізованого) відокремленого підрозділу), та до іноземних юридичних осіб, визначених у підпункті 133.1.5 пункту 133.1 статті 133 цього Кодексу.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків, визначених пунктом 44.3. статті 44 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 85.2. статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Отже, в силу вказаних приписів Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки, а контролюючий орган в свою чергу має право (не обов`язок) отримувати у платників податків належним чином завірені копії відповідних документів шляхом оформлення запиту.

Проте, до перевірки не надано первинних документів щодо отримання (походження) товару в зазначеному магазині, електрону або паперову форму обліку товарних запасів із зазначенням вартості необлікованих в установленому порядку товарів, які перебувають в реалізації на суму 297871 грн.

При цьому, форми ведення обліку товарних запасів, копії яких містяться в матеріалах справи, були направлені на адресу контролюючого органу засобами поштового зв`язку вже після закінчення проведення фактичної перевірки магазину «Fonarevka.ua» за адресою: Дніпропетровська обл., смт. Ювілейний, вул. Нижньодніпровська, 17.

Диспозиція норми статті 20 Закону №265/95-ВР передбачає, що до суб`єкта господарювання застосовується відповідна фінансова санкція за ненадання документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Отже, на підставі викладеного суд першої інстанції вірно зазначив, що оскільки в підтвердження походження товарів, були відсутні первинні документи на товар, який знаходився у місці продажу, де здійснено перевірку, та які є невід`ємною частиною обліку такого товару, вказане є підставою встановлення факту не ведення позивачем обліку товарних запасів, які знаходилися у місці їх реалізації у магазині, де здійснював свою діяльність позивач, на час проведення фактичної перевірки.

Одночасно із зобов`язанням вести облік товарних запасів суб`єкта господарювання редакцією пункту 12 частини першої статті 3 Закону № 265/95-ВР зобов`язано надавати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Відповідальність, встановлена новою редакцією статті 20 Закону № 265/95-ВР у вигляді фінансової санкції, також передбачена за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку та/або за ненадання під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Суд акцентує увагу на тому, що визначальною підставою для застосування санкцій є встановлення факту наявності на реалізації необлікованих товарів та/або ненадання документів на товар без прив`язки до часу, тобто як в минулому (вже реалізовані товари) так і в поточному часі (знаходяться в реалізації), тому що норма не обмежує реалізацію моментом передачі певного товару у власність покупцеві, бо діяльність з продажу включає різні етапи - такі як демонстрація товару покупцеві, його пропонування тощо, а тому не може розглядатись виключно як передача товару в обмін на гроші.

Відтак, наявність у суб`єкта господарювання на реалізації необлікованого товару (зокрема той, що пропонується до продажу) та/або ненадання до перевірки документів на товар в реалізації утворює склад правопорушення, за яке застосовується фінансова санкція в порядку в порядку статті 20 Закону України №265.

Аналогічний висновок викладений і у постанові Верховного Суду від 27.12.2023 року у справі № 280/1998/23.

Отже, оскільки, як встановлено в ході проведення фактичної перевірки та не спростовано позивачем в апеляційній скарзі, факти того, що на час перевірки на підтвердження походження товарів, були відсутні первинні документи на товар, який знаходився у місці продажу, де здійснено перевірку, та які є невід`ємною частиною обліку такого товару, вказане є підставою встановлення факту не ведення позивачем обліку товарних запасів, які знаходилися у місці їх реалізації у магазині, де здійснював свою діяльність позивач, на час проведення фактичної перевірки.

Відповідно до статті 20 Закону №265 до суб`єктів господарювання за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі вартості не облікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції обґрунтовано вважав вірними висновки проведеної перевірки в частині порушення позивачем вимог статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» з огляду на те, що позивачем під час проведення перевірки не надані первинні документи, які такі висновки спростовують.

При цьому, дотримання платником податків податкового законодавства є його безумовним обов`язком, порушення якого має своїм невідворотним наслідком застосування до такого платника, передбаченої законодавством, відповідальності.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «С» №0016760708 від 10.01.2025 року прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством, відтак підстави для його скасування відсутні.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем доведено правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, тоді як позивачем не спростовано недотримання вимог чинного законодавства при здійсненні розрахункових операцій.

Враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладені вище обставини в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 КАС України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 КАС України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року в адміністративній справі №160/15691/25 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року в адміністративній справі №160/15691/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Білак

суддя С.В. Чабаненко