Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №160/20850/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 червня 2026 року м. Дніпросправа № 160/20850/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),

суддів: Білак С.В., Юрко І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.11.2025 в адміністративній справі №160/20850/25 за позовною заявою Приватного підприємства «ТАГАС-ТРАНС» до Державної податкової служби України Головне управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства «ТАГАС-ТРАНС» до Державної податкової служби України Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому позивач просив суд:

визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про реєстрацію або відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №12952728/44487030 від 09.06.2025 р. про відмову у реєстрації податкової накладної № 6 від 14.05.2025 р.;

зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 6 від 14.05.2025 р. та вважати прийнятою днем її фактичного надходження.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 у справі №160/20850/25 позовну заяву Приватного підприємства «ТАГАС -ТРАНС» до 1-Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, 2- Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про реєстрацію або відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №12952728/44487030 від 09.06.2025 р. про відмову у реєстрації податкової накладної № 6 від 14.05.2025 р.

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 6 від 14.05.2025 р., складену Приватним підприємством «ТАГАС -ТРАНС» та вважати прийнятою днем її фактичного надходження.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь Приватного підприємства «ТАГАС -ТРАНС» витрати по сплаті судового збору в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Приватного підприємства «ТАГАС -ТРАНС» витрати по сплаті судового збору в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

ПП «ТАГАС-ТРАНС» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі №160/20850/25 за позовною заявою Приватного підприємства «ТАГАС-ТРАНС» до 1- Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, 2- Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Позивач просить ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з відповідачів на користь ПП «ТАГАС-ТРАНС» витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7000,00 грн.

Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.11.2025 в адміністративній справі №160/20850/25 заява позивача про ухвалення додаткового судового рішення щодо компенсації судових витрат на правничу допомогу задоволена частково.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь Приватного підприємства «ТАГАС -ТРАНС» витрати по сплаті судового збору в сумі 1500 (одна тисяча п`ятсот) грн. 00 коп.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Приватного підприємства «ТАГАС -ТРАНС» витрати по сплаті судового збору в сумі 1500 (одна тисяча п`ятсот) грн. 00 коп.

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати додаткове рішення суду в частині задоволення вимог, та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заяви щодо компенсації судових витрат на правничу допомогу відмовити повністю.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За приписами ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Питання розподілу судових витрат врегульовано положеннями статті 139 КАС України.

Згідно з частиною 1 цієї статті при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За змістом частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п`ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Задовольняючи частково заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення щодо компенсації судових витрат на правничу допомогу суд першої інстанції зазначив, що обраховуючи доцільність понесених позивачем витрат належить аналізувати через призму не тільки долучених доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу, але і з урахуванням складності справи та складності наданих послуг.

Так судом першої інстанції враховано, що сама по собі справа є не складною, а спірні правовідносини - не новими у судовій практиці, а тому, підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також, не потребувала витрат значного часу та коштів.

З огляду на вищенаведене суд першої інстанції дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України.

Враховуючи зазначене, колегія суддів зазначає наступне.

Верховний Суд у постановах від 24.11.2021 року у справі №420/1109/20, від 29.11.2021 року у справі №420/13285/20, від 03.12.2021 року у справі №1.380.2019.000502 вказав, що, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми відшкодування витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України", заява №19336/04).

Дослідивши надані позивачем докази, враховуючи наведені норми права, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що враховуючи критерії співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, ту обставину, що дана справа не є складною (за обсягом доказів), а також те, що витрати на оплату послуг адвоката мають бути дійсні, необхідні та обґрунтовані, а також, приймаючи до уваги клопотання відповідачів про зменшення розміру правничої допомоги, суд вважає за необхідне присудити позивачу витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 3000,00 грн.

Колегією суддів звертається увага, що приймаючи обгрунтоване рішення про стягнення витрат на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів, суд першої інстанції допустив описку в резолютивній частині щодо виду судових витрат, яка підлягає виправленню в порядку ст.253 КАС України.

Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, при цьому будь-яких обгрунтованих доводів та підстав для відмови в задоволенні вимог у повному розмірі щодо стягнення судових витрат, порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили відповідну оцінку суду, відповідачем не зазначено. Крім того, залишено апелянтом поза увагою висновки суду щодо відповідного аналізу фактичних обставин, які слугували підставою для таких висновків.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Підстави для скасування додаткового рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.11.2025 в адміністративній справі №160/20850/25, - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.11.2025 в адміністративній справі №160/20850/25, - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає за виключенням випадків, встановлених цим пунктом.

Головуючий - суддя С.В. Чабаненко

суддя С.В. Білак

суддя І.В. Юрко