Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №280/8026/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 червня 2026 року м. Дніпросправа № 280/8026/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Кругового О.О., Малиш Н.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 р. (суддя Стрельнікова Н.В) в адміністративній справі №280/8026/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при його звільненні, а саме не нарахування та невиплати середнього грошового забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку (нарахування та виплата компенсації за неотримане речове майно) за період з 02 березня 2025 року по 13 серпня 2025 р. - не більш як за шість місяців відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 р. № 100;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити його середнє грошове забезпечення із урахуванням перерахованої індексації за весь час затримки остаточного розрахунку (нарахування та виплата компенсації за неотримане речове майно) за період 02 березня 2025р. по 13 серпня 2025 р. - не більш як за шість місяців відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 р. № 100.

В обгрунтвання позовних вимог вказано, що ОСОБА_1 проходив службу у Військовій частині НОМЕР_2 , яка перебуває на фінансовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_1 та з 02 березня 2025 р. його виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. При звільнені йому не було нараховано та виплачено компенсацію за неотримане речове майно, а виплачено її лише 13 серпня 2025 року, тому він має право на отримання середнього заробітку за весь період затримки виплати відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 р. № 100.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 р., ухваленим за результатами розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Судом:

- визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки остаточного

розрахунку при звільненні за період з 02 березня 2025 р. по 12 серпня 2025 р. включно, але не більш як за шість місяців відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 р. № 100.

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 02 березня 2025 р. по 12 серпня 2025 р. включно, але не більш як за шість місяців відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 р. № 100.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі Військова частина НОМЕР_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та в цій частині постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що суд першої інстанції не надав оцінки тому, що рапорт про виплату компенсації за неотримане речове майно позивач подав тільки в день виключення його з особового складу частини, а тому не було можливості вчасно виплатити йому дану компенсацію. Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 10 жовтня 2024р. у справі №420/1717/22, лише після подання рапорту про компенсацію речового майна, виникає обов`язок щодо його опрацювання. Речове майно не можна ототожнювати із заробітною платою (грошовим забезпеченням) військовослужбовця, а його слід розглядати як особливий, окремий вид належних військовослужбовцеві сум.

Письмовий відзив на апеляційну скаргу від позивача до суду апеляційної інстанції не надходив.

Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини у справі.

ОСОБА_1 проходив службу у Військовій частині НОМЕР_2 , яка перебуває на фінансовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_1 та з 02 березня 2025 р. його виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, а остаточний розрахунок проведено 13 серпня 2025 р. (компенсація за неотримане речове майно).

Не погодившись із невиплатою середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом.

Частково задовольняючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки 02 березня 2025 р. позивача було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, а остаточний розрахунок із ним проведений лише 13 серпня 2025 р. (компенсація за неотримане речове майно), наявні підстави для настання відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Перевірка оскарженого рішення суду першої інстанції здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, зокрема, в частині компенсації за неотримане речове майно, слід зазначити наступне.

Приписами статті 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України в редакції, чинній з 19 липня 2022 р. визначено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 листопада 2020 р. у справі №480/3105/19 проаналізувавши положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 р. №232 зауважив, що речове забезпечення не має характеру винагороди за виконану працю, а спрямоване насамперед на задоволення потреб військовослужбовців під час несення ними військової служби. Компенсацію вартості за неотримане речове майно не можна ототожнювати із заробітною платою (грошовим забезпеченням) військовослужбовця, його слід розглядати як особливий, окремий вид належних військовослужбовцю сум.

Верховний Суд в постанові від 10 жовтня 2024 р. у справі №420/1717/22 на яку посилається скаржник та в постанові від 18 лютого 2026 р. у справі №380/12607/23 вказав, якщо військовослужбовець під час проходження служби звертався до військової частини з рапортом про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, і така компенсація не виплачена йому під час проходження служби або у день виключення особи зі списків особового складу військової частини, то у цьому разі компенсація вважатиметься частиною сум, що належать працівнику та підлягають виплаті у день звільнення, невиплата яких матиме наслідком застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. Виключенням із цього правила є надання військовослужбовцем згоди на його виключення зі списків особового складу військової частини до проведення з ним усіх необхідних розрахунків.

Скаржник посилається на те, що рапорт про виплату компенсації за неотримане речове майно позивач подав тільки в день виключення його із особового складу, а тому не було можливості вчасно виплатити йому дану компенсацію

З цього приводу слід зазначити, що в матеріалах справи наявна копія наказу Військової частини НОМЕР_2 №61/нст від 02 березня 2025 р., згідно якого ОСОБА_1 звільненого наказом командира Військової частини НОМЕР_3 №58 від 22 лютого 2025 р. у запас, 02 березня 2025 р. було виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 та усіх видів забезпечення та визначено провести йому відшкодування вартості омбундирування, обчисленої пропорційно часу, що залишився до кінця строку носіння. (а.с. 13 - зворот).

Тобто, станом на 02 березня 2025 р. - дати виключення позивача зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 , вже виник обов`язок відшкодувати йому суму вартості речового майна, яка була відшкодована лише 13 серпня 2025 р. Військовою частиною НОМЕР_1 , на фінансовому забезпеченні у якої перебуває Військова частина НОМЕР_2 (а.с. 14). Скаржник стверджує, що позивач звернувся із рапортом про виплату компенсації за неотримане речове майно лише в день виключення його зі списків особового складу частини. Дане твердження скаржника не підтверджено жодними доказами.

Отже, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги та погоджується із висновком суду першої інстанції, що у позивача наявне право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в частині компенсації вартості за неотримане речове майно за період з 02 березня 2025 р. по 12 серпня 2025 р. включно відповідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 р.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, відсутні підстави для скасування ухваленого ним рішення, передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 р. в адміністративній справі №280/8026/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 09 червня 2026 р. та оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя А.В. Шлай

суддя О.О. Круговий

суддя Н.І. Малиш