Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №440/8393/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 р.Справа № 440/8393/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Семененко М.О. , Чалого І.С. ,

за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.02.2026, головуючий суддя І інстанції: Г.В. Костенко, повний текст складено 19.02.26 року по справі № 440/8393/25

за позовом ОСОБА_1

до Пенсійного фонду України , Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області третя особа Служба безпеки України

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Пенсійного фонду України, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ від 02.06.2025 №212-О про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області;

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області;

- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.02.2026 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Посилаючись на відсутність в матеріалах справи листа СБУ від 29.05.2025 №8/4/4- 3309дск, ненадання вказаного листа Відповідачами, що є єдиною підставою для звільнення позивача із займаної посади (як наслідок не дослідження останнього в судовому засіданні, ненадання йому оцінки), вважає таку обставину як відсутність підстави для звільнення. Окремо звертає увагу на додатки, які містяться в листі Пенсійного фонду України № 2800-1101-5/40180 від 17.06.2025. Вказані 7 (сім) аркушів паперів взагалі не ототожнюються з інформацією «нібито» наданою СБУ: жодної ідентифікуючої ознаки того, що цю інформацію отримала СБУ або з якою працювала СБУ та/або направляла СБУ в адресу Пенсійного фонду України. Вважає , що вказані докази не є допустими та належними доказом, які підтверджують набуття позивачем громадянства рф. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні взагалі не надає правової оцінки відповіді Управління Служби безпеки України в Полтавській області за № 66/26-3586 від 21.07.2025 року, яка була надана на адвокатський запит, в якій вказується, що ОСОБА_1 розпорядженням УСБУ в Полтавській області від 05.01.2018 року за № 5д був наданий допуск до державної таємниці за формою 2. Окрім того, розпорядженням УСБУ в Полтавській області від 11.06.2020 року за № 86д ОСОБА_1 було знижено допуск до державної таємниці з форми 2 на форму 3. Вказує , що Верховний Суд звертав увагу, що факт набуття особою громадянства іноземної держави повинен ґрунтуватися на беззаперечних доказах, позаяк тягне за собою негативні для державного службовця наслідки у вигляді звільнення особи з публічної служби (постанова від 21.07.2022 у справі № 826/2538/18). Вважає , що лист СБУ від 29.05.2025 № 8/4/4-3309дск є лише наслідком запиту Пенсійного фонду України, будь-яких слідчих/розшукових дій СБУ відносно ОСОБА_1 не проводило. До цієї думки наштовхує бездіяльність СБУ щодо невиконання/ неможливості виконання ухвал суду першої інстанції щодо витребування листа СБУ від 29.05.2025 № 8/4/4-3309дск з додатками. Дані з пошукових російських сервісів, які «нібито» надані СБУ відповідачу на підтвердження наявності у позивача паспорту та коду російської федерації, враховуючи їх неофіційний характер, самі по собі не можуть бути достатніми для прийняття будь-якого рішення, яке може мати негативні наслідки для позивача, без їх належної перевірки. Більш того, особистий підпис ОСОБА_1 у відповідній графі «нібито» паспорта громадянина рф № НОМЕР_1 , який мається в матеріалах справи, не викликає сумнівів у його невідповідності реальному підпису ОСОБА_1 , що нажаль неможливо встановити експертно за поганою та нечіткою копією. Просить суд рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.02.2026 року у справі № 440/8393/25 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Пенсійний фонд України подав до суду відзив на апеляційну скаргу , вважає, що судове рішення у справі винесене на підставі повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки аргументів і доказів. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 в повному обсязі, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.02.2026 у справі № 440/8393/25 залишити без змін.

Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подало до суду відзив на апеляційну скаргу , в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Сторони належним чином повідомленні про час та дату судового засідання

Позивач в судовому засіданні підтримав вимоги та обґрунтування апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні.

Представник відповідача підтримав свої заперечення проти задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддю – доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції , доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи у їх сукупності вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено , що з 18 травня 2015 року ОСОБА_1 працював на посаді начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.

У травні 2025 року під час проведення медіамоніторингу Управлінням комунікацій Пенсійного фонду України було виявлено низку публікацій щодо ознак порушення норм законодавства про державну службу начальником Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області ОСОБА_1 .

За інформацією в медіа, а саме у телеграм-каналі Absolution Leaks, kordon_ua, інтернет-виданнях ПАРЛАМЕНТ.UA, СТОПКОР, ОСОБА_1 має громадянство Російської Федерації та 21.07.2016 отримав паспорт Російської Федерації (джерела: https://t.me/absolutionlab/6170; https://t.me/kordon_ua/10756; https://www.stopcor.org/ukr/ section-suspilstvo/news-kerivnik-pensijnogo-fondu-z-rosijskimpasportom-scho-vidomo-pro-taratorina-20-05-2025.html; https://parlament.ua/news /volodymyr-taratorin-maye-gromadyanstvo-rf-i-dosi-obijmayeposadu-v-pensijnomu-fondi-ukrayiny/).

З метою перевірки оприлюдненої інформації Пенсійний фонд листом від 27.05.2025 № 2800-1101-5/34606 звернувся до Служби безпеки України щодо здійснення перевірки наявності у Позивача громадянства іншої держави. У відповідь на запит листом Головного управління контррозвідувального забезпечення об`єктів критичної інфраструктури та протидії фінансовому тероризму Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 29.05.2025 № 8/4/4-3309дск повідомлено про наявність у Позивача паспорта громадянина російської федерації, ідентифікаційного номера (ІНН) та номера індивідуального (персоніфікованого) обліку (АДИ-РЕГ) Російської Федерації

ОСОБА_1 наказом від 02.06.2025 року №212-О був звільнений з посади на підставі інформаційного листа від 29.05.2025 року №8/4/4-3309 ДСК про наявність громадянства іноземної держави у державного службовця.

Вважаючи оскаржуваний наказ про звільнення протиправним та таким, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.

Відмовляючи у задоволенні позову , суд першої інстанції виходив з того , що у справі зібрано достатньо доказів для підтвердження у позивача громадянства російської федерації, а тому у Пенсійного фонду України був наявний саме обов`язок, а не право, і відповідно лише один можливий наслідок - вчинити дії щодо звільнення особи, з огляду на набуття державним службовцем громадянства іноземної держави під час проходження державної служби, що прямо встановлено нормами статті 84 Закону України "Про державну службу"

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу».

У статті 83 Закону України «Про державну службу» визначено підстави для припинення державної служби.

За приписами пункту 1 частини першої статті 83 Закону України «Про державну службу» державна служба припиняється у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 84 Закону України «Про державну службу» підставами для припинення державної служби у зв`язку із втратою права на державну службу або його обмеженням є встановлення факту наявності у державного службовця громадянства іноземної держави або набуття державним службовцем громадянства іноземної держави під час проходження державної служби.

Частиною другою статті 84 Закону України «Про державну службу» визначено, що у випадках, зазначених у пунктах 1-4, 6 частини першої цієї статті, суб`єкт призначення зобов`язаний звільнити державного службовця у триденний строк з дня настання або встановлення факту, передбаченого цією статтею, якщо інше не встановлено законом, а у випадку, зазначеному у пункті 5 частини першої цієї статті, - у порядку, визначеному статтею 32 цього Закону.

Визначальним у спірних правовідносинах є те, який саме документ може слугувати належним підтвердженням того, що особа має громадянство іншої держави, та, відповідно, може бути підставою для звільнення особи з державної служби.

Як встановлено вище, підставою для звільнення позивача з державної служби, згідно із наказом про звільнення, була втрата права на державну службу внаслідок встановлення факту набуття ним громадянства іншої держави відповідно до пункту 2 частини першої статті 84 Закону України "Про державну службу".

Підставою для прийняття цього наказу слугував, зокрема, лист Служби безпеки України від 29.05.2025 № 8/4/4-3309дск "Стосовно ОСОБА_1 ", відповідно до змісту якого ОСОБА_1 є громадянином російської федерації.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2026 для повного та всебічного розгляду справи витребувано у Пенсійного фонду України належним чином завірені :

- лист Головного управління контррозвідувального забезпечення об`єктів критичної інфраструктури та протидії фінансовому тероризму Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 29.05.2025 № 8/4/4-3309дск ;

- докази , які слугували підставою для прийняття спірного наказу Пенсійного фонду України від 02.06.2025 №212-О про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.

На виконання ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2026 у справі № 440/8393/25 Пенсійним фондом України на адресу суду надіслано заяву, в якій вказує , що Пенсійний фонд України відповідно до пункту 84 Типової інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 № 736, листом від 05.02.2026 за № 2800-1101-5/9170 звертався до Служби безпеки України щодо надання згоди на передачу листа від 29.05.2025 № 8/4/4-3309дск до суду. Служба безпеки України листом від 13.02.2026 № 8/4/4-249 згоди не надала, натомість повідомила, що розгляд даної справи може вплинути на її права та інтереси та запропонувала Пенсійному фонду України подати до суду клопотання про залучення Служби безпеки України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову. Зазначений лист Служби безпеки України підписаний і надійшов до Фонду вже після винесення Полтавським окружним адміністративним судом рішення від 12.02.2026 у справі № 440/8393/25. Враховуючи заперечення Служби безпеки України, як розробника листа від 29.05.2025 № 8/4/4-3309дск, щодо передачі його до суду, відмову у скасуванні обмеження доступу, невиконання Службою безпеки України ухвал суду першої інстанції щодо надання цього листа безпосередньо Службою безпеки України, відповідальність, передбачену ст. 212-5 КУпАП за порушення порядку роботи з документами з грифом “Для службового користування”, а також те, що Служба безпеки України вважає, що розгляд даної справи може вплинути на її права та інтереси, Пенсійний фонд України для вирішення питання, зокрема передачі листа від 29.05.2025 № 8/4/4-3309дск до суду, просить залучити в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Службу безпеки України.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 11.05.2026 клопотання Пенсійного фонду України про залучення Служби безпеки України до участі в справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору задоволено. Залучено Службу безпеки України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору до участі по справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.02.2026 по справі № 440/8393/25 за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України , Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Витребувано у Служби безпеки України належним чином завірені : лист Головного управління контррозвідувального забезпечення об`єктів критичної інфраструктури та протидії фінансовому тероризму Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 29.05.2025 № 8/4/4-3309дск.

26.05.2026 до суду надійшла заява Служби безпеки України про продовження процесуального строку, в обґрунтування якої зазначає, що ухвалою суду від 11.05.2026 у Служби безпеки України витребувано лист Головного управління контррозвідувального забезпечення об`єктів критичної інфраструктури та протидії фінансовому тероризму Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 29.05.2025 № 8/4/4-3309дск. Вказана ухвала надійшла на адресу Служби безпеки України засобами поштового зв`язку 21.05.2026. Судом зобов`язано СБУ надати відомості у п`ятиденний строк з дня отримання ухвали, тобто до 26.05.2026. Відповідно до частини 7 статті 80 КАС України, у випадку неможливості подання доказу, який витребовує суд, або неможливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язано повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. З огляду на те, що ухвала суду є обов`язковою до виконання, Управлінням правового забезпечення СБУ було направлено відповідний інформаційний запит до Головного управління контррозвідувального забезпечення об`єктів критичної інфраструктури та протидії фінансовому тероризму Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України з метою отримання витребуваних судом доказів, що містять гриф обмеження доступу та відповідного дозволу для їх подальшого надання до суду та ознайомлення учасників справи. На сьогоднішній день відповідь Управлінням правового забезпечення СБУ не отримано, що в свою чергу унеможливлює надання витребуваних судом доказів. Зважаючи на викладене, на підставі статей 77, 79, 80 КАС України, просить продовжити процесуальний строк для подання до суду витребуваних доказів у справі № 440/8393/25.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2026 задоволено заяву Служби безпеки України про продовження процесуального строку для подання до суду витребуваних доказів. Продовжено Службі безпеки України, встановлений ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2026 року, строк для надання витребуваних судом цією ухвалою доказів до 01 червня 2026 року.

29.05.2026 до суду надійшла заява Служби безпеки України про відкладення розгляду справи № 440/8393/25 до 08.01.2026; надання Службі Безпеки України додаткового часу для надання до суду витребуваних доказів у справі № 440/8393/25. В обґрунтування заяви посилається на те , що надати Другому апеляційному адміністративному суду копію листа Служби безпеки України (вих. № 8/4/4-3309ДСК від 29.05.2025) не вбачається за можливе, оскільки зазначений документ створено у паперовій формі в одному примірнику, який доставлено на адресу Пенсійного фонду України фельд`єгерським зв`язком, а електронний файл знищено в установленому порядку. З огляду на те, що ухвала суду є обов`язковою до виконання, Головним управління контррозвідувального забезпечення об`єктів критичної інфраструктури та протидії фінансовому тероризму Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України підготовлено та направлено відповідну доповідну записку до керівництва СБ України щодо надання дозволу на виготовлення копій вказаного листа Пенсійному фонду України для направлення витребуваних доказів до суду. Водночас, з урахуванням того, що витребувані судом докази мають істотне значення для встановлення обставин у даній справі, а питання щодо їх надання вирішується виключно керівництвом СБУ за результатами розгляду вищезазначеної доповідної записки, станом на 29.05.2026 відповідний дозвіл ще не надано, що унеможливлює виконання ухвали суду.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2026 задоволено частково заяву Служби безпеки України про надання додаткового часу для надання до суду витребуваних доказів у справі. Продовжено Службі безпеки України, встановлений ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2026 року, строк для надання витребуваних судом цією ухвалою доказів до 08 червня 2026 року.

05.06.2026 через підсистему "Електронний суд" Пенсійним фондом України подано до суду заяву , в якій повідомлено , що відповідно до листа Служби безпеки України від 01.06.2026 №8/4/4-866, яким надано дозвіл на передачу листа Служби безпеки України від 29.05.2025 №8/4/4-3309дск до суду та надано згоду на ознайомлення з ним учасників процесу, Пенсійним фондом України 03.06.2025 лист Служби безпеки України від 29.05.2025 № 8/4/4-3309дск передано до Другого апеляційного адміністративного суду з дотриманням процедури, визначеної законодавством для пересилання документів з грифом “Для службового користування”.

08.06.2026 до судового засідання від Пенсійного фонду України надійшов для ознайомлення лист Головного управління контррозвідувального забезпечення об`єктів критичної інфраструктури та протидії фінансовому тероризму Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 29.05.2025 № 8/4/4-3309дск з додатками : документальні матеріали на 5 аркушах.

08.06.2026 в судовому засіданні оголошено перерву у розгляді справи № 440/8393/25 на 15.06.2026 р о 12:30 год. та прийнято ухвалу про проведення розгляду справи №440/8393/25 у закритому судовому засіданні в частині дослідження доказів, які містять інформацію з грифом "Для службового користування" в приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у залі судових засідань № 5.

Колегія суддів , дослідивши в закритому судовому засіданні надані Пенсійним фондом України лист Головного управління контррозвідувального забезпечення об`єктів критичної інфраструктури та протидії фінансовому тероризму Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 29.05.2025 № 8/4/4-3309дск , який містить інформацію з грифом "Для службового користування" та докази , які слугували підставою для прийняття спірного наказу Пенсійного фонду України від 02.06.2025 №212-О про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із ст. 2 Закону України "Про Службу безпеки України" передбачено, що на Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про Службу безпеки України" до завдань Служби безпеки України входить попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.

Відповідно до покладених на Службу безпеки України завдань щодо попередження, виявлення, припинення та розкриття протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України, цей державний орган з правоохоронними функціями наділений необхідним обсягом повноважень, у тому числі в ході контррозвідувальної діяльності (статті 24, 25 Закону України "Про Службу безпеки України"), які дозволяють йому виявити факт набуття громадянином України громадянства іншої держави.

В свою чергу стаття 7 Закону України "Про контррозвідувальну діяльність" визначає, що для виконання визначених законом завдань та за наявності підстав, передбачених статтею 6 цього Закону, в ході контррозвідувальної діяльності органи, підрозділи та співробітники Служби безпеки України мають право, зокрема: здійснювати контррозвідувальний пошук, оперативно-розшукові заходи з використанням оперативних та оперативно-технічних сил і засобів, опитувати осіб за їх згодою, використовувати їх добровільну допомогу; виявляти, фіксувати і документувати гласно і негласно розвідувальні, терористичні та інші посягання на державну безпеку України, вести їх оперативний облік, здійснювати візуальне спостереження в громадських місцях із застосуванням фото-, кіно- і відеозйомки, оптичних та радіоприладів, інших технічних засобів; проводити контррозвідувальні операції та відповідні оперативні і оперативно-технічні заходи з метою попередження, своєчасного виявлення і припинення розвідувально-підривної, терористичної та іншої протиправної діяльності на шкоду державній безпеці України.

Доводи позивача, що лист Служби безпеки України не може бути належним та допустимим доказом набуття чи існування у ОСОБА_1 громадянства іншої держави не заслуговують на увагу, оскільки можливість встановлення факту набуття іноземного громадянства передбачена нормами Закону України "Про Службу безпеки України" та Закону України "Про контррозвідувальну діяльність".

Щодо посилання позивача на висновки , викладені в постанові Верховного суду від 21.07.2022 у справі № 826/2538/18 , колегія суддів зазначає наступне.

Так, у постанові від 21.07.2022 у справі № 826/2538/18 Верховний Суд, аналізуючи норми законодавства, яким урегульовано і спірні правовідносини, вказав, що з конструкції частин першої та другої статті 84 Закону України «Про державну службу» слідує, що підставою для припинення державної служби у зв`язку із втратою права на державну службу або його обмеженням є, зокрема набуття громадянства іншої держави. Суб`єкт призначення зобов`язаний звільнити державного службовця у триденний строк з дня настання або встановлення факту набуття ним громадянства іншої держави.

У цій же постанові Верховний Суд зазначив, що законодавець визначив імперативний обов`язок суб`єкта призначення звільнити державного службовця у разі набуття таким службовцем іноземного громадянства. При цьому будь-які додаткові процедури/механізми для звільнення державного службовця законодавством не передбачені. Тобто, встановивши факт набуття державним службовцем громадянства іноземної держави суб`єкт призначення зобов`язаний звільнити таку особу із займаної посади відповідно до пункту 2 частини першої статті 84 Закону України «Про державну службу».

У справі № 826/2538/18 Верховний Суд погодився з позицією судів попередніх інстанцій про те, що факт набуття особою громадянства іноземної держави повинен ґрунтуватися на беззаперечних доказах, позаяк тягне за собою негативні для державного службовця наслідки у вигляді звільнення особи з публічної служби.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 21.07.2022 у справі № 826/2538/18 встановлення факту набуття особою громадянства іноземної держави закріплено в частині другій статті 84 Закону України «Про державну службу» та покладається на суб`єкта призначення.

Апелюючи до таких висновків, скаржник намагається переконати суд, що Пенсійним фондом України, як суб`єктом призначення, факт набуття ОСОБА_1 громадянства іншої держави не встановлювався, перевірка інформації, викладена у листі СБУ, не здійснювалася.

У цьому аспекті доречним буде стисло описати обставини справи № 826/2538/18.

Так, у справі № 826/2538/18 підставою для звільнення позивача був лист посольства іноземної держави в Україні, в якому зазначалося про те, що позивач має паспорт іноземної держави. Колегія суддів Верховного Суду погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про те, що такий лист не містить достатньої інформації для встановлення факту наявності у позивача громадянства іноземної держави. Верховний Суд визнав обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що достатніми доказами, які б підтверджували факт набуття позивачем громадянства іноземної держави, могли б бути, зокрема паспорт громадянина іноземної держави або витяги з відповідних реєстрів громадян іноземної держави, актуальні на час вирішення питання про припинення державної служби позивача.

У підсумку, за встановлених обставин у справі № 826/2538/18, Верховний Суд констатував, що припинення права позивача на державну службу могло мати місце виключно за умови встановлення суб`єктом призначення факту наявності в нього іноземного громадянства, чого ним зроблено не було.

Повертаючись до обставин цієї справи, судами установлено, що підставою для звільнення позивача слугувала інформація, отримана відповідачем від СБУ про встановлення факту набуття ОСОБА_1 громадянства російської федерації.

Верховний Суд у постанові від 03.02.2021 у справі № 0940/1503/18 вказав, що відповідно до покладених на Службу безпеки України завдань щодо попередження, виявлення, припинення та розкриття протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України (частина друга статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2229-XII «Про Службу безпеки України»), цей державний орган з правоохоронними функціями наділений необхідним обсягом повноважень, у тому числі в ході контррозвідувальної діяльності (статті 24, 25 Закону України «Про Службу безпеки України», стаття 7 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність»), які дозволяють йому виявити факт набуття громадянином України громадянства іншої держави. На підставі чого Верховний Суд вказав, що отримання відповідачами інформації від СБУ про встановлення факту набуття позивачем громадянства іноземної держави, було достатньою підставою для звільнення позивача з посади державної служби відповідно до пункту 2 частини першої статті 84 Закону України «Про державну службу».

У постанові від 12.08.2020 у справі № 260/1146/18, предметом розгляду якої також було правомірність звільнення позивача на підставі отримання суб`єктом призначення інформації від СБУ, Верховний Суд також вважав, що така інформація є законною для винесення наказу про звільнення.

Більше того, у означеній постанові Верховний Суд зауважив, що перебування на державній службі позивача, як громадянина іншої держави на керівній посаді вказує на загрозу національній безпеці України, оскільки передбачає його ознайомлення з службовою інформацією та може створювати передумови до її розголошення іноземній стороні.

Ураховуючи означену позицію Верховного Суду колегія суддів зауважує, що за встановлених обставин справи підхід Пенсійного фонду України щодо прийняття оскаржуваного наказу від 02.06.2025 №212-О про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області був передбачуваний і мав відповідні підстави, адже отримання суб`єктом призначення інформації від СБУ про встановлення факту набуття ОСОБА_1 громадянства російської федерації є безумовною підставою для звільнення державного службовця відповідно до частини другої статті 84 Закону України «Про державну службу».

Крім того, незважаючи на неподібність правовідносин у справі № 9901/166/21 та у цій справі, застосування апеляційним судом висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 15.09.2022 № 9901/166/21 (щодо допустимості доказів), не є помилковим.

Отже, з огляду на відмінність обставин справи № 826/2538/18 (на яку покликається скаржник) до обставин цієї справи, підстави стверджувати про неправильне застосування судом першої інстанції приписів пункту 2 частини першої статті 84 Закону України «Про державну службу» без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування указаної норми права, викладеного у постанові Верховного Суду від 21.07.2022 у справі № 826/2538/18, відсутні.

Згідно аналізу норм вищевказаних законів вбачається, що саме на Службу безпеки України покладено ряд певних обов`язків і функцій, які дозволяють зазначеному органу виявляти факт набуття громадянином України громадянства іншої держави. Тоді як, відповідно до норм Закону України "Про державну службу" суб`єкт призначення зобов`язаний звільнити державного службовця у триденний строк з дня настання або встановлення факту громадянства іноземного держави.

Також суд звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 03.02.2021 у справі № 0940/1503/18 та у постанові від 12.08.2020 у справі № 260/1146/1, які є релевантними справі №640/19582/21, що розглядається.

Предметом розгляду справи №260/1146/18 та справи №0940/1603/18, як і справи, що розглядається, є звільнення держаного службовця з займаної посади відповідно до пункту 2 частини першої статті 84 Закону України "Про державну службу", у зв`язку із втратою права на державну службу або його обмеженням є встановлення факту наявності у державного службовця громадянства іноземної держави або набуття державним службовцем громадянства іноземної держави під час проходження державної служби.

Зокрема, суд касаційної інстанції, приймаючи вищевказані постанови, зауважив, що інформація про набуття позивачем громадянства іншої держави отримана від органів Служби безпеки України є такою, що отримана в межах виконання завдань, покладених на ці органи законом, є достатнім та належним доказом, який підтверджує набуття особою громадянства іншої країни, та в свою чергу, є належною та законною підставою для звільнення позивача з посади за пунктом 2 частини першої статті 84 Закону України "Про державну службу".

За приписами пункту 2 частини першої статті 25 Закону України "Про службу безпеки України" Службі безпеки України, її органам і співробітникам для виконання покладених на них обов`язків надається право подавати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям усіх форм власності обов`язкові для розгляду пропозиції з питань національної безпеки.

Лист Головного управління контррозвідувального забезпечення об`єктів критичної інфраструктури та протидії фінансовому тероризму Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 29.05.2025 № 8/4/4-3309дск , який містить інформацію з грифом "Для службового користування" та додатки до нього містять інформацію про набуття позивачем громадянства іншої держави.

Також , до матеріалів справи додано фотокопію паспорта громадянина російської федерації серії НОМЕР_1 (орган видачі 900-003 дата видачі 28.06.2014 ФМС РФ). При цьому анкетні дані, зокрема, прізвище, ім`я та по-батькові, дата народження, місце народження особи, на ім`я якої видано зазначений паспорт, співпадають з анкетними даними паспорта, виданого на ім`я позивача ОСОБА_1 , як громадянину України.

В матеріалах справи міститься акт огляду інформаційних ресурсів, відповідно до яких співробітником Служби безпеки України, проведено огляд наявної інформації на офіційному інтернет-ресурсі Федеральної податкової служби Російської Федерації з метою з`ясування наявності відомостей та достовірності зазначеного вище паспорта. У подальшому, за допомогою сервісу, який дозволяє дізнатись індивідуальний податковий номер особи, співробітником було заповнено відповідні поля, до яких було введено інформацію щодо прізвища, ім`я та по-батькові позивача, її дату народження, місце народження, серію та номер паспорта громадянина Російської Федерації, дату його видачі. Після заповнення полів інформації сервісом було оброблено відповідний запит та видано інформацію, що за вказаними даними числиться особа, якій присвоєно податковий номер 910602946290.

Зазначені обставини зафіксовані та додані матеріалів шляхом здійснення знімків екрану під час кожного кроку здійснення огляду інформації на веб-ресурсі.

Також, співробітником Служби безпеки України проведено огляд онлайн-сервісу перевірки дійсності паспортів Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації, який також перебуває у вільному доступі та згідно якого паспорт громадянина Російської Федерації серії НОМЕР_1 серед недійсних не значиться.

Таким чином, суд дійшов вірного висновку, що інформація щодо набуття позивачем громадянства Російської Федерації є такою, що отримана в межах виконання завдань, покладених на Службу безпеку України законодавством, та у спосіб, передбачений законодавством, а тому є належною та законною підставою для звільнення позивача з посади за пунктом 2 частини першої статті 84 Закону України "Про державну службу", у зв`язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Аналогічний правовий висновок щодо достатності доказів на підтвердження у особи факту наявності громадянства іншої держави, що надаються правоохоронними органами, зокрема Службою безпеки України, для прийняття рішення про звільнення особи з державної служби на підставі ст. 84 Закону № 889-VIII викладено у численних постановах Верховного Суду, а саме: від 06.04.2021 у справі № 640/4337/19, від 03.02.2021 у справі № 0940/1503/18, від 12.08.2020 у справі № 260/1146/18.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши в закритому судовому засіданні лист Головного управління контррозвідувального забезпечення об`єктів критичної інфраструктури та протидії фінансовому тероризму Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 29.05.2025 № 8/4/4-3309дск та докази , які слугували підставою для прийняття спірного наказу Пенсійного фонду України від 02.06.2025 №212-О про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову , оскільки у справі зібрано достатньо доказів для підтвердження у позивача громадянства російської федерації, а тому у Пенсійного фонду України був наявний саме обов`язок, а не право, і відповідно лише один можливий наслідок - вчинити дії щодо звільнення особи, з огляду на набуття державним службовцем громадянства іноземної держави під час проходження державної служби, що прямо встановлено нормами статті 84 Закону України "Про державну службу".

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного суду від 24 березня 2026 року у справі № 640/19582/21.

Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та не узгоджуються із правовим регулюванням спірних правовідносин, позицію щодо чого неодноразово висловлював Верховний Суд, зокрема й у постановах, згаданих вище.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах зазначених вище в даній постанові.

Зважаючи на вказані судові рішення Верховного Суду, суд апеляційної інстанції не виключає можливості того, що після прийняття судом рішення у цій справі, остання правова позиція Верховного Суду буде незмінною.

Фактично доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, позивачем не зазначено. Позивачем наводяться доводи, аналогічні тим, які містяться у позовній заві та були предметом розгляду судом першої інстанції інстанцій та спростовані ним.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.02.2026 по справі № 440/8393/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло

Судді(підпис) (підпис) М.О. Семененко І.С. Чалий

Повний текст постанови складено 23.06.2026 року