Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №520/20666/23 — Другий апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Мороко А.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 р. Справа № 520/20666/23

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Ральченка І.М.,

Суддів: Катунова В.В. , Мінаєвої К.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2026, по справі № 520/20666/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Пак ЛТД"

до Харківської митниці

про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Пак ЛТД» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд:

- визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2023/000327/2 від 03.07.2023;

- визнати протиправною і скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2023/000366 до рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2023/000327/2 від 03.07.2023.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2026 позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними і скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2023/000327/2 від 03.07.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2023/000366.

Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про ненадання судом першої інстанції оцінки доводам відповідача, що надані до митного оформлення документи для підтвердження митної вартості містили розбіжності, а також в них відсутні всі відомості, необхідні для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом.

На підставі п. 3 ч. 1ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження, у зв`язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, між ТОВ «Мега Пак ЛТД» (як покупцем) та Asia Pack Inter Trade Limited, Гонконг, (як продавцем) укладений Контракт № МР61-0311-55 від 11.03.2019 (далі також – Контракт).

Відповідно до п. 1.1. Контракту сторони узгодили поставку товару – поліпропіленового полотна тканинного, виробництва Shree Nilkanth Polytex (Республіка Індія).

Згідно з п. 3.5. Контракту поставка товару здійснюється на умовах FOB «Інкотермс 2010»

Доповненням № 1 до Контракту розширено предмет поставки та змінено умови поставки, які з цього моменту визначаються у специфікаціях та інвойсах; Доповненням № 2 розширено перелік валют договірних платежів, змінено реквізити сторін; Доповненням № 3 врегульовано питання заборгованості за договором; Доповненням № 4 продовжено термін дії договору; Доповненням № 5 розширено предмет поставки.

25.03.2023 до Контракту сторонами оформлено Специфікацію № 33 на поставку товару (поліпропіленових тканих мішків згідно з номенклатурою з ціною від 1,614 до 1,675 доларів США за 1 кг) на умовах FOB (м. Мундра, Республіка Індія) «Інкотермс 2010».

З метою митного оформлення товару позивачем до Харківської митниці подана митна декларація № 23UA807200008174U0 та на підтвердження митної вартості товару такі документи:

- сертифікат якості на товар № QС/01 від 27.04.2023 до інвойсу № SNP/007/2023-24 від 27.04.2023;

- інвойс № МР-0427/1489 від 27.04.2023;

- пакувальний лист № МР-0427/1489 від 27.04.2023;

- коносамент № 226807541 від 02.05.2023;

- виробничу ліцензію від 12.05.2018;

- сертифікат походження № 218855 05312 від 02.05.2023;

- платіжну інструкцію № 428 від 16.05.2023;

- платіжну інструкцію № 427 від 21.04.2023;

- платіжну інструкцію № 429 від 24.05.2023;

- інформаційну довідку про валютний платіж від 25.04.2023;

- інформаційну довідку про валютний платіж від 17.05.2023;

- інформаційну довідку про валютний платіж від 26.05.2023;

- рахунок на оплату № 614 від 28.06.2023;

- довідку про транспортні витрати № 614 від 29.06.2023;

- прайс-лист компанії Shree Nilkanth Polytex № SPP/10/2021-08 від 23.03.2023;

- висновок Державного підприємства «Укрпромзовнішекспертиза» про ринкову вартість товару № 908 від 16.06.2023;

- довідку про ринкову вартість товару від 17.03.2023 (Polypropylene (Middle East));

- калькуляцію виробництва компанії Shree Nilkanth Polytex № SNP/007/2023-24 від 27.04.2023 до інвойсу № SNP/007/2023-24 від 27.04.2023;

- інвойс (комерційний) компанії Shree Nilkanth Polytex № SNP/007/2023-24 від 27.04.2023;

- інвойс компанії Shree Nilkanth Polytex № MEGA/002-2023 від 25.03.2023;

- сертифікат страхування № COO 1235911 від 08.05.2023;

- контракт№ МР61-0311-55 від 11.03.2019;

- специфікацію № 33 від 25.03.2023 до Контракту № MP61-0311-55 від 11.03.2019;

- доповнення № 4 від 29.12.2022 до Контракту № МР61-0311-55 від 11.03.2019;

- доповнення № 5 від 24.01.2023 до Контракту № МР61-0311-55 від 11.03.2019;

- митну декларацію № 9599998 від 27.04.2023;

- договір про надання транспортно-експедиційних послуг № 110 від 18.11.2022;

- заявку на перевезення вантажу у міжнародному сполученні № 614 від 21.06.2023;

- договір-заявку на перевезення вантажу у міжнародному сполученні № 614 від 21.06.2023;

- витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «Мега Пак ЛТД».

Митну вартість придбаного товару заявлено за першим методом (ціною договору).

Відповідачем направлено позивачу повідомлення, в якому, зокрема, зазначено, що згідно з програмним комплексом АСМО Інспектор, мінімальна митна вартість ідентичного/подібного товару митне оформлення якого вже здійснено в максимально наближений термін складає: тов.№1= 3,30 $/кг. Запропоновано повідомити про надання додаткових документів протягом терміну визначеному в частині 3 статті 53 МКУ або про відмову (неможливість) в наданні зазначених додаткових документів протягом зазначеного терміну.

У відповідь позивач направив до митного органу лист № 0307 від 03.07.2023, яким повідомив, що надав усі наявні документи.

У подальшому відповідачем прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2023/000327/2 від 03.07.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2023/000366.

Не погодившись із рішеннями про коригування митної вартості, позивач звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачем були подані всі наявні документи, які давали змогу митному органу достовірно та обґрунтовано визначити митну вартість товарів. Водночас, сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України).

Статтею 264 Митного кодексу України встановлено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно із ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно із п. п. 5, 6, 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.ч. 1, 2 ст. 52 Митного кодексу України).

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.

Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу, за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Частинами 1, 2 статті 53 Митного кодексу України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно із ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч. ч. 3, 4 ст. 64 Митного кодексу України).

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного Кодексу України.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Крім того, системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному, з урахуванням вимог митного законодавства щодо необхідності проведення процедури митних консультацій.

При цьому, слід враховувати, що ст. 53 МК України, якою врегульовано порядок підтвердження декларантом заявленої митної вартості та її перевірки митницею, не містить жодних вимог щодо необхідності додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 по справі № 809/1884/16.

Надаючи оцінку правомірності рішення про коригування митної вартості товарів від № UA807000/2023/000327/2 від 03.07.2023 року, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо доводів апелянта про те, що дата видачі митної декларації країни відправлення раніше ніж дата наданого коносаменту, що не є логічним, то колегія суддів зазнаяає, що товар перевозився за схемою «море-суша-суша» за маршрутом «Індія-Польща-Україна». Перед видачою коносаменту (тобто товаророзпорядчого документу, що видається морським перевізником вантажу його відправнику та засвідчує прийняття вантажу до перевезення і містить зобов`язання доставити вантаж до пункту призначення і передати його одержувачу) відповідний товар має пройти відповідне митне оформлення (у даному випадку, за законодавством Республіки Індія). Спочатку зарубіжний митний орган підтверджує правильність виконання митних процедур шляхом видачі митної декларації і тільки після цього морський перевізник може прийняти відповідний товар та видати коносамент. Саме цим і пояснюється той факт, що видача митної декларації країни відправлення здійснюється раніше, ніж оформлюється коносамент.

Наведений порядок дій експортера відповідає алгоритму дій при відправленні товару, відтак, у цій частині твердження митного органу щодо непідтвердження позивачем заявленої митної вартості є необґрунтованими.

Розділ ІІІ «Item details» (характеристики товару) митної декларації країни відправлення не містить будь-якої інформації про коди товарів (т. 1 а.с. 95).

В свою чергу, інформація щодо найменування товару та обсягу поставки у митній декларації країни відправлення та митній декларації № 23UA807200008174U0 повністю співпадають.

Крім того. колегія суддів зазначає, що декларація країни відправлення (експортна декларація) - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. На дату її оформлення зазначена у ній вартість товару ще не включає витрати, які пов`язані із поставкою, тому вартість товару на цьому етапі є меншою, що і зазначено у декларації країни відправлення. Тобто у митній декларації країни відправлення вказується статистична вартість товарів (із урахуванням витрат на митне оформлення в країні експорту), а не фактурна вартість експортованих товарів, що не може свідчити про розбіжність в цифрових значеннях між митною декларацією країни відправлення і митною декларацію, поданою позивачем, та бути підставою для коригування вартості ввезеного товару.

З урахуванням приписів ч.3 ст.53 Митного кодексу України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів й до того ж, не впливає на митну вартість як таку.

Такий документ може бути поданий для митного оформлення, але лише в якості додаткового, у тому випадку, якщо виникає необхідність в уточненні показників основних документів.

Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постанові від 20 вересня 2023 року у справі №815/6805/17.

Стосовно доводів відповідача про не підтвердження транспортних витрат у спірному рішенні (в наданому рахунку на оплату транспортних послуг №614 від 28.06.2023 відсутня інформація щодо вартості експедиторської винагороди за межами митної території України; рахунок на транспортні витрати №614 від 28.06.2023 надано від особи, яка безпосередньо не транспортувала товар, виходячи з наданого до митного оформлення СМR), тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості, то згідно з поясненнями позивача експедиторські витрати за межами митної території України до м. Гданськ (Польща) покладено на контрагента позивача - Asia Pack Inter Trade Limited, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 4 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 за № 1955-IV транспортно-експедиторська діяльність здійснюється суб`єктами господарювання різних форм власності, які для виконання доручень клієнтів чи відповідно до технологій роботи можуть мати: склади, різні види транспортних засобів, контейнери, виробничі приміщення тощо.

Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Транспортно-експедиторську діяльність можуть здійснювати як спеціалізовані підприємства (організації), так і інші суб`єкти господарювання.

Для доставки товару з м. Гданськ (Польща) до с. Єлизаветівка (Дніпропетровська область) позивачем залучено перевізника – ФОП ОСОБА_1 , і експедиторські витрати з м. Гданськ (Польща) до м/п Ягодин (Україна) включено до вартості міжнародних транспортних послуг відповідно до рахунку на оплату транспортних послуг №614 від 28.06.2023.

Згідно з п. 1.3. Договору на надання транспортно-експедиційних послуг №110 від 18.11.2022, укладеного між ТОВ «Мега Пак ЛТД» та ФОП ОСОБА_1 , останній має права залучати до виконання перевезення третіх осіб.

ФОП ОСОБА_1 , як експедитор імпортованого товару у рахунку на оплату транспортних послуг №614 від 28.06.2023 та довідці про транспортні витрати №614 від 29.06.2023 зазначив, що вартість транспортування вантажу за маршрутом м. Гданськ (Польща) м/п Ягодин (кордон з Україною), автомобілем НОМЕР_1 / НОМЕР_2 становить 44000,00 грн. У свою чергу, зобов`язання з перевезення товару у визначене місце вже включало вартість наданих супутніх послуг, у тому числі навантажувальні та розвантажувальні роботи; страхування не проводилося (т. 1 а.с. 118).

Надані до митного органу заявка на перевезення вантажу у міжнародному сполученні №614 від 21.06.2023, рахунок на оплату транспортних послуг №614 від 28.06.2023, довідка про транспортні витрати №614 від 29.06.2023 повністю підтверджують вартість транспортно-експедиційних послуг, які включають в себе вартість перевезення з міста Гданська (Польща) до міста Яготин (Україна) та дають змогу Харківській митниці визначити таку складову митної вартості товару, як витрати на транспортування, включені у вартість товару, у сумі 44 000,00 грн (ч.2 ст.53 МК України).

Таким чином, на підставі документів, поданих позивачем з митною декларацією, відповідач мав змогу визначити вартість транспортної складової та ідентифікувати її як таку, що відноситься до конкретної поставки.

Щодо доводів стосовно того, що наданий декларантом прайс-лист не містить інформації, щодо строку дії, то колегія суддів зазначає, що продавець самостійно визначає ціни для своїх контрагентів, що є однією з базових основ забезпечення свободи підприємницької діяльності, на чому наголошено Верховним Судом у постанові від 02 червня 2022 року у справі № 460/2674/20.

Долучений позивачем прайс-лист оформлений саме для двосторонніх відносин між компанією ТОВ «Мега Пак ЛТД» та Asia Pack Inter Trade Limited. Відповідно до рівня цін вказаних у цьому документі безпосередньо здійснювалась поставка товару покупцю, що не заперечується відповідачем

Крім того, колегія суддів звертає увагу на постанову від 23 жовтня 2020 року у справі № 810/690/17 де Верховний Суд вказує, що прайс-лист: по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по-друге, прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару».

Отже, можна зробити висновок, що прайс-лист є додатковим (не підтверджуючим митну вартість) документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару, а тому, колегія суддів вважає, що твердження відповідача про недоліки прайс-листа до митної декларації є необґрунтованими.

Також, колегія суддів зазначає, що згідно з умовами специфікації № 33 від 25.03.2023 до Контракту № МР61-0311-55 від 11.03.2019 сторони узгодили поставку товару різної номенклатури загальною вагою 43710,00 кг загальною вартістю 71940,81 Доларів США.

В свою чергу, відповідно до інвойсу № МР-0427/1489 від 27.04.2023 здійснена поставка лише частини товарів відповідно до умов вказаної специфікації, що у повному обсязі відповідає договірним відносинам сторін, оскільки сторони договору на власний розсуд обирають спосіб та порядок виконання договору.

Таким чином, колегія суддів не вбачає розбіжностей щодо числових значень складових митної вартості товарів.

Стосовно доводів апелянта про те, що умови поставки, зазначені в інвойсі № МР-0427/1489 від 27.04.2023 (DAP, Гданськ), не відповідають умовам поставки (FОВ, Mundra), які зазначені в специфікації № 33 від 25.03.2023 до контракту № МР61-0311-55 від 11.03.2019, то відповідно до пояснень позивача таке є технічною опискою. Водночас, колегія суддів зазначає, що наведена розбіжність не змінює зміст господарської операції та не спростовують факту поставки саме на умовах FОВ, Mundra, оскільки згідно з контрактом № МР61-0311-55 від 11.03.2019 умови поставки визначаються сторонами специфікації, а не в інвойсі.

Колегія суддів також не бере до уваги посилання представника митного органу на те, що під час здійснення митного контролю спрацювали ризики, згенеровані АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товару, оскільки спрацювання ризиків є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-а.

Отже, у ході судового розгляду не знайшли підтвердження висновки відповідача щодо наявності обґрунтованих сумнівів у правильності визначення позивачем митної вартості товару.

Натомість, позивач під час митного оформлення надав необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не обґрунтовано наявності розбіжностей або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, у зв`язку з чим оскаржуване рішення відповідача є неправомірним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.12 ст. 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Враховуючи, що картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного № UA807200/2023/000366 відповідачем заповнено у зв`язку з прийнятим оспорюваним рішенням про коригування митної вартості товарів, яке є незаконним, а тому вказана картка відмови є протиправною та підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, а позов задоволенню.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2026 по справі № 520/20666/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.М. Ральченко

Судді В.В. Катунов К.В. Мінаєва