Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №520/5046/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 р. Справа № 520/5046/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2026, головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В., повний текст складено 01.04.26 по справі № 520/5046/26

за позовом Військової частини НОМЕР_1

до ОСОБА_1

про стягнення шкоди

ВСТАНОВИВ

Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Військової частини НОМЕР_1 шкоду, завдану втратою речового майна у розмірі 8603,42 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 залишено без руху.

Надано позивачу термін - не більше десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позовної заяви.

Повідомлено позивача про необхідність виправити зазначені недоліки у визначений термін шляхом надання до суду:

- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним адміністративним позовом з обґрунтуванням підстав для поновлення строку з наданням відповідних підтверджуючих доказів причин пропуску строку звернення;

- доказів сплати судового збору у встановленому Законом України «Про судовий збір» розмірі, надавши до суду квитанцію на суму 2662,40 грн.

На виконання ухвали суду представником позивача надіслано заяву про поновлення процесуального строку разом з копією платіжної інструкції від 13.03.2026 №435143.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2026 позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 повернуто позивачу.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2026 та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що 10.03.2026 Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення на користь держави в особі військової частини матеріальної шкоди у розмірі 8603,42 грн, завданої внаслідок неналежного виконання відповідачем обов`язків військової служби, а саме втрати та недоносу речового майна, виданого йому за нормами забезпечення під час проходження служби. Вказує, що факт завдання шкоди та її точний розмір були встановлені лише за результатами комплексної перевірки служб забезпечення військової частини, призначеної наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 28.08.2025 №551 (з адміністративно-господарської діяльності). Перевірка проводилася з метою уточнення розміру матеріальної шкоди, завданої державі внаслідок самовільного залишення військової частини військовослужбовцями за період з 01.01.2022 по 28.08.2025. За результатами перевірки 16.12.2025 видано наказ командира Військової частини НОМЕР_1 №197 (з основної діяльності) «Про результати проведеної перевірки», яким, зокрема, встановлено факт неотримання (втрати) речового майна, строки носіння якого не закінчилися, у тому числі з ОСОБА_1 , на загальну суму 8603,42 грн. До проведення зазначеної перевірки 2025 року командування військової частини не мало повної та остаточної інформації про фактичний розмір шкоди, оскільки попередні накази 2023 року (наказ від 24.10.2023 №323 та наказ від 28.11.2023 №360) стосувалися лише виключення відповідача зі списків особового складу та формального утримання коштів за речове майно. На той момент кошти для утримання шкоди на рахунку відповідача були відсутні, а повноцінне уточнення розміру втрат не проводилося. Крім того, виключення зі списків частини не припиняє статусу військовослужбовця: відповідач продовжує перебувати у статусі військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину, і підлягає кримінальній відповідальності за ч.5 ст.407 Кримінального кодексу України саме як військовослужбовець, перебуваючи в розпорядженні Територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Стверджує, що оскільки ОСОБА_1 на момент подання позову (10.03.2026) та на момент розгляду справи продовжує зберігати статус військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину, тому до спірних правовідносин не може застосовуватися тримісячний строк як до звільненої особи. Це є самостійною підставою для скасування оскаржуваної ухвали. Звертає увагу, що суд першої інстанції, застосовуючи виключно тримісячний процесуальний строк за ч.2 ст.122 КАС України та обчислюючи його з дати наказу 2023 року, фактично ігнорував спеціальну матеріально-правову норму статті 4 Закону №160-IX, що призвело до неправильного визначення моменту початку перебігу строку та необґрунтованої відмови у поновленні процесуального строку. Зауважує, що суд першої інстанції не визнав поважними причини пропуску тримісячного процесуального строку звернення до адміністративного суду (ч.2 ст.122, ч.1 ст.123 КАС України), незважаючи на те, що апелянт надав належні докази (копії наказів №551 від 28.08.2025 та № 197 від 16.12.2025), які підтверджують тривале проведення комплексної перевірки, необхідність уточнення розміру шкоди та об`єктивну неможливість раніше звернутися до суду з повноцінним позовом. Щодо судового збору наголошує, що позивач надав до суду належний доказ сплати судового збору – копію платіжного доручення №435143 від 13.03.2026, яке повністю відповідає вимогам ч.3 ст.161 КАС України. Вказує, що обов`язок перевірити фактичне зарахування судового збору до бюджету покладається саме на суд. Якщо у суду виникли сумніви щодо належності платежу, він зобов`язаний був вжити заходів для з`ясування обставин, зокрема, надіслати запит до органів Казначейства або перевірити інформацію в системі електронного документообігу.

Позивач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.308, ч.2 ст.312 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Повертаючи позову заяву, суд першої інстанції виходив з того, що в межах даної справи та справи №520/5088/26 позивачем подано одну й ту саму платіжну інструкцію від 13.03.2026 №435143 як доказ сплати судового збору, що не відповідає положенням КАС України, тому в цій частині вимог ухвалу суду про залишення позовної заяви без руху позивачем не виконано, оскільки не надано належних доказів сплати судового збору.

Також суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач вже звертався до суду з аналогічним позовом та ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2025 по справі №480/9049/25 позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення шкоди залишено без руху у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, яку в подальшому, повернуто позивачу через не усунення недоліків. При цьому, факт проведення перевірки, за результатами якої видано наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (із господарської діяльності) від 16.12.2025 №197 «Про результати проведеної перевірки» не змінює дату, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, що дає йому право на пред`явлення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 шкоди, завданої втратою речового майна.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про повернення позовної заяви Військової частини НОМЕР_1 , з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства (далі по тексту - КАС України), частиною першою статті 5 якого встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частиною 1 ст.168 КАС України встановлено, що позов пред`являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.

Згідно з п.п. 3, 5 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Положеннями статей 160 та 161 КАС України визначено форму та зміст позовної заяви, а також визначено документи, що до неї додаються.

Відповідно до ч.ч. 3, 6 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Частинами 1, 2 ст.169 КАС України встановлено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Щодо строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За загальним правилом перебіг строку звернення до адміністративного суду починається з дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла та повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Поряд з цим суд повинен гарантувати доступ до правосуддя особам, які вважають, що їх право порушене, і діяли добросовісно, але пропустили строк звернення до суду з поважних причин. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Спірним у даній справі є питання стягнення з ОСОБА_1 на користь держави в особі Військової частини НОМЕР_1 шкоди, завданої втратою речового майна у розмірі 8603,42 грн.

У постанові від 22.01.2020 по справі №813/1045/18 Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи справу за позовом військової частини до військовослужбовця про стягнення з останнього матеріальної шкоди, завданої ним державі через особисту неправомірну бездіяльність під час проходження військової служби, дійшла висновку, що спір у справі щодо відшкодування державі в особі військової частини шкоди, завданої військовослужбовцем шляхом втрати майна під час здійснення ним повноважень, пов`язаних з проходженням військової (публічної) служби, є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів.

У цій же справі Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що такі спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.

Отже, за висновком Великої Палати Верховного Суду, зазначений спір саме пов`язаний з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, оскільки у випадку зобов`язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов`язків, перед судом обов`язково постане питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи під час перебування її на публічній службі.

У контексті спірного питання дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, варто зазначити, що до спірних правовідносин належить застосовувати тримісячний строк звернення до суду з позовом, передбачений частиною другою статті 122 КАС України, оскільки у цьому спорі з позовом до суду звернувся саме суб`єкт владних повноважень.

Тобто, позивач, як суб`єкт владних повноважень, має звернутись до адміністративного суду у тримісячний строк з дня виникнення підстав, що дають йому право на пред`явлення визначених законом вимог.

Аналогічні висновки щодо застосування тримісячного строку звернення до суду у справах щодо стягнення майнової шкоди викладені у постанові Верховного Суду від 24.06.2021 по справі № 420/4099/20.

В ухвалі Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 про залишення позовної заяви без руху, при вирішенні питання щодо строків звернення до суду, вищевказаним обставинам надавалася правова оцінка.

Отже, твердження апеляційної скарги позивача про передчасність застосування тримісячного строку звернення до суду з даним позовом, є помилковими.

З автоматизованої системи документообігу суду (програма "ДСС") судом встановлено, що позивач вже звертався до суду з аналогічним позовом.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2025 по справі №480/9049/25 позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення шкоди залишено без руху у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, яку в подальшому повернуто позивачу через не усунення недоліків.

Разом з позовом в межах вищевказаної справи позивачем надано витяг з наказу командира Військової частини № НОМЕР_2 від 24.10.2023 №323, яким солдата ОСОБА_1 з 19.10.2023 знято з усіх видів забезпечення, виключено зі списків особового складу військової частини з 24.10.2023, а також витяг з наказу командира Військової частини № НОМЕР_2 від 28.11.2023 №360, яким внесено доповнення до наказу командира Військової частини № НОМЕР_2 від 24.10.2023 №323 наступного змісту: «Утримати кошти за речове майно, терміни якого не закінчились, у сумі 8603,42 грн».

Отже, перебіг тримісячного строку звернення до суду слід обраховувати з 28.11.2023, який сплинув 28.02.2024.

Натомість, до суду з даним позовом позивач звернувся через систему «Електронний суд» лише 09.03.2026, тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду.

У заяві про поновлення строку звернення до суду представник позивача зазначає, що нанесення матеріального збитку, що підлягає стягненню з відповідача, було виявлено лише після проведення службового розслідування, призначеного наказом №551 від 28.08.2025, терміни проведення якого неодноразово продовжувалися, і за наслідком проведення якого був виданий наказ №197 від 16.12.2025 «Про результати проведеної перевірки». Зі змісту зазначеного наказу командиру Військової частини НОМЕР_1 стало відомо про факт невжиття відповідними службами своєчасних заходів щодо виявлення та відшкодування шкоди, завданої військовослужбовцями, які самовільно залишили військову частину, у вигляді втрати та недоносу речового майна.

Суд звертає увагу, що факт проведення перевірки, за результатами якої видано наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (із господарської діяльності) №197 від 16.12.2025 «Про результати проведеної перевірки» не змінює дату, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, що дає йому право на пред`явлення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 шкоди, завданої втратою речового майна.

Поряд з цим, ні у позові, ні у заяві про поновлення строку на звернення з цим позовом до суду позивач не наводить належних обґрунтувань та не надає жодного доказу, на підтвердження наявності обставин, які перешкоджали позивачу протягом більше двох років вжити належних заходів з метою звернення з цим позовом до суду у межах встановлених строків.

Колегія суддів звертає увагу, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (із адміністративно - господарської діяльності) №551 від 28.08.2025 «Про створення комісії по перевірці служб забезпечення частини» призначено створити комісію, особовим складом якої провести перевірку служб забезпечення Військової частини НОМЕР_1 щодо уточнення розміру нанесеної матеріальної шкоди державі, яка виникла в результаті самовільного залишення військової частини військовослужбовцями, за період з 01.01.2022 по теперішній час.

За цим, суд не приймає до уваги посилання апелянта на те, що наказом №551 від 28.08.2025 призначено проведення службового розслідування, після проведення якого виявлено нанесення матеріального збитку, що підлягає стягненню з відповідача.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вказує на відсутність будь-яких належних і беззаперечних доказів на підтвердження поважності пропуску позивачем встановленого законом строку для звернення до суду із даними позовними вимогами та неможливості вчасного звернення до адміністративного суду внаслідок суттєвих перешкод.

Колегія суддів враховує, що за змістом частини 2 статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що строк звернення до суду пропущений позивачем без поважних причин, тому наявні правові підстави для повернення позовної заяви Військової частини НОМЕР_1 .

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що відповідно до статті 4 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди, колегія суддів вважає такими, що не впливають на спірні правовідносини, оскільки вказаною нормою передбачено строк, протягом якої особа може бути притягнута до відповідальності, тоді як строки звернення до суду щодо відшкодування такої шкоди зазначеним Законом не встановлені, а встановлені абз.2 ч.2 ст.122 КАС України та становлять три місяці з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог.

Щодо сплати судового збору, суд зазначає наступне.

Підпунктом 1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою встановлюється ставка судового збору в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року - 3328 гривень.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Адміністративний позов з доданими до нього документами подано до суду за допомогою підсистеми «Електронний суд».

Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Військової частини НОМЕР_1 шкоду, завдану втратою речового майна, у розмірі 8603,42 грн.

Отже, в силу приписів ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» в даному випадку ставка судового збору становить 2662,40 грн.

На виконання ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 про залишення позову без руху, Військовою частиною НОМЕР_1 надіслано до суду копію платіжної інструкції від 13.03.2026 №435143.

Як встановлено судом першої інстанції, з комп`ютерної програми суду «ДСС» вбачається, що Військовою частиною НОМЕР_1 подано позов до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за втрачене речове майно та речове майно, що не вислужило встановлених термінів носіння (адміністративна справа №520/5088/26).

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2026 відкрито провадження по справі №520/5088/26.

У межах вищевказаної справи №520/5088/26 Військовою частиною НОМЕР_1 надано аналогічну платіжну інструкцію від 13.03.2026 №435143.

Зважаючи, що в межах даної справи та справи №520/5088/26, в якій відкрито провадження, Військовою частиною НОМЕР_1 подано одну й ту саму платіжну інструкцію від 13.03.2026 №435143, як доказ сплати судового збору, що не відповідає положенням КАС України, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що і в цій частині вимог ухвала суду про залишення позовної заяви без руху позивачем не виконана, оскільки не надано належних доказів сплати судового збору.

У зв`язку з вищенаведеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви Військової частини НОМЕР_1 .

Доводи апеляційної скарги позивача про підтвердження факту перерахування коштів до спеціального фонду Державного бюджету України у належному розмірі за відповідним кодом класифікації доходів бюджету (22030101), не спростовують висновки суду про те, що в межах даної справи та справи №520/5088/26, в якій відкрито провадження, Військовою частиною НОМЕР_1 подано одну й ту саму платіжну інструкцію від 13.03.2026 №435143, як доказ сплати судового збору, що не відповідає положенням КАС України та фактично свідчить про відсутність сплати судового збору у справі, що розглядається.

Отже, наведені в апеляційній скарзі мотиви та доводи не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом допущено порушення норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною 1 ст.315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно ч.1 ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, переглянувши ухвалу суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2026 по справі № 520/5046/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий