Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №440/3813/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 р.Справа № 440/3813/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЕРІУМ К» на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.03.2026 р. (ухвалене суддею Шевяковим І.С., повний текст якого складено 26.03.2026 р.) по справі № 440/3813/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЕРІУМ К»

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІМПЕРІУМ К» звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області, в якому просило суд: визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 12.03.2024 р.: №00033370701, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 2523457,50 грн.; №00033390701 про застосування штрафу у сумі 722493,81 грн. за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків до податкових накладних, визначених п. 201.10 ст. 201 та згідно п. 120-1.1 ст. 120 Податкового кодексу України за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.03.2026 р. відмовлено в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІУМ К" до Головного управління ДПС у Полтавській області.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме вимог Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Позивач зазначає, що спірний податковий кредит з податку на додану вартість був сформований позивачем за березень - квітень 2022 року на підставі наявних у нього первинних документів за відсутності реєстрації ПАТ «Укртатнафта» відповідних податкових накладних в ЄРПН та зареєстрованих в цьому реєстрі податкових накладних після 15.07.2022 р. Позивач виконував зобов`язання з декларування сум податку на додану вартість згідно первинних документів та не може впливати на своїх контрагентів або нести відповідальність за реєстрацію такими контрагентами податкових накладних з незалежних від нього обставин. Тож, позивач набув право на застосування спеціального податкового режиму, регламентованого пунктом 32-2 підрозділу 2 розділу ХХ Податково кодексу України. Позивач вважає, що відповідач не надав жодних доказів, які б підтверджували протиправність поведінки контрагента позивача за спірними операціями, яка б безумовно свідчила про наявність правових підстав для позбавлення позивача права на податковий кредит за такими операціями.

Відповідач подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив суд залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Судовим розглядом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІУМ К" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 28.10.2019 р. по 30.09.2023 р., валютного законодавства за період з 28.10.2019 р. по 30.09.2023 р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за період з 28.10.2019 р. по 30.09.2023 р. та іншого законодавства за період з 28.10.2019 р. по 30.09.2023 р.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 20.02.2024 р. №1790/16-31-07-01-02/43311388, в якому зафіксовані порушення вимог: п.п.198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201, п. 201.10 ст. 201, п.п. 69.1, 69.11 п. 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України, з урахуванням змін, внесених Законом України від 12.05.2022 р. №2260-ІХ “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового контролю та адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану”, внаслідок чого, встановлено завищення податкового кредиту на суму 2018766 грн., в т.ч. за березень 2022 р. в сумі 1080986 грн., за квітень 2022 р. в сумі 685625 грн., за травень 2022 р. в сумі 252155 грн.; п. 201.10 ст. 201, пп. 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України з урахуванням змін, внесених Законом України від 12.05.2022 р. № 2260-ІХ “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового контролю та адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану” та не здійснено реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 1550820,48 грн.

На підставі акту перевірки ГУ ДПС у Полтавській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.03.2024 р.: №00033370701, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 2523457,50 грн., з них 2018766,00 грн. за основним платежем, 504691,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №00033390701 про застосування штрафу в сумі 722493,81 грн. за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків до податкових накладних, визначених п. 201.10 ст. 201 та згідно п. 120-1.1 ст. 120 Податкового кодексу України за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних.

Позивач, не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями ГУ ДПС у Полтавській області від 12.03.2024 р., звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що під час винесення спірних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв на підставі та у спосіб, передбачені чинним законодавством України.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, врегульовано Податковим кодексом України (в подальшому - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом. (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

У зв`язку із набранням чинності 27.05.2022 р. Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" від 12.05.2022 р. № 2260-IX (в подальшому - Закон № 2260-IX) підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України викладено у такій редакції:

"У разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року.

Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику".

Відтак, з набранням чинності Законом № 2260-IX, передбачене підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України звільнення від відповідальності поставлене в залежність від підтвердження у визначеному законодавством порядку можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язку, зокрема, щодо реєстрації у відповідному реєстрі податкових накладних.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 12.03.2024 р. № 00033370701, яким донараховано зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 2523457,50 грн., суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що під час перевірки податковим органом встановлено, що ТОВ "ІМПЕРІУМ К" у березні, квітні, травні 2022 року включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по несвоєчасно зареєстрованим податковим накладним за договорами поставки з контрагентами ПАТ "Укртатнафта", ТОВ "ТК Укрєвротрейд", ТОВ "Біопон", ТОВ "Світова канцелярія", ФОП ОСОБА_1 , ТОВ "Торговий дім "Українська нафтотрейдінгова компанія", ТОВ "Кремресурс" у загальному розмірі 2018766,00 грн.

Оскільки податкові накладні, які наведені в акті перевірки, виписані: ТОВ "ТК Укрєвротрейд" у березні 2022 року, зареєстровані у липні 2022 року; ТОВ "БІОПОН" у березні 2022 року, а зареєстровані у листопаді 2023 року, виписані у квітні 2022 року, зареєстровані у червні 2023 року; ПАТ "Укртатнафта" у березні 2022 року, зареєстровані у листопаді 2023 року, виписані у квітні 2022 року, зареєстровані у травні 2023 року; ТОВ "Світова канцелярія" у травні 2022 року, зареєстровані у липні 2022 року; ФОП ОСОБА_1 у травні 2022 року, зареєстровані у липні 2022 року; ТОВ "Торговий дім "Українська нафтотрейдінгова компанія" у травні 2022 року, зареєстровані у липні 2022 року; ТОВ "Кремресурс" у травні 2022 року, зареєстровані у липні 2022 року, то включення сум ПДВ за всіма переліченими податковими накладними ТОВ "ІМПЕРІУМ К" у березні, квітні, травні 2022 року до складу податкового кредиту було передчасним та неправомірним.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач не заперечує проти висновку податкового органу викладеного в акті перевірки щодо несвоєчасності реєстрації контрагентами податкових накладних, факту того, що вони зареєстровані контрагентами пізніше в часі за включення їх ТОВ "ІМПЕРІУМ К" до складу податкового кредиту.

06.09.2022 р. набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 29.07.2022 року за № 225, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 25.08.2022 року за № 967/38303 "Про затвердження Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у пп. 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України, та переліків документів на підтвердження" (в подальшому - Порядок № 225).

Порядком № 225 визначено процедуру підтвердження платниками податків можливості чи неможливості до припинення або скасування воєнного стану на території України своєчасного виконання податкового обов`язку щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у т. ч. звітності, передбаченої п. 46.2 ст. 46 ПК України, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо.

З метою підтвердження можливості чи неможливості виконання податкового обов`язку платникам податків передбачено подання до 30 вересня заяву та підтверджуючі документи.

Під час проведення перевірки контролюючим органом встановлено, що позивачем не виконано умови вимог Порядку щодо можливості чи неможливості платником податків своєчасно виконати свій податковий обов`язок.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 12.03.2024 №00033370701.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 12.03.2024 р. № 00033390701, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 722493,81 грн., суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України, порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в ЄРПН (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою; податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" цього пункту, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових наклад

Отже, наведеними нормами Податкового кодексу України передбачений обов`язок платників податку на додану вартість забезпечити своєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а у разі порушення строків реєстрації до платників застосовуються штрафні санкції у визначеному розмірі.

При цьому, податкове правопорушення за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної є вчиненим із моменту закінчення граничного терміну реєстрації податкової накладної, передбаченої пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а строк затримки реєстрації має правове значення для визначення розміру штрафної санкції, а не для його кваліфікації.

18.03.2020 р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020 р. № 533- IX (в подальшому - Закон № 533- IX), відповідно до якого підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнений пунктом 52-1 такого змісту (з урахуванням змін, внесених Законом України від 30.03.2020 р. № 540-IX та Законом України від 13.05.2020 р. № 591-ІХ): "За порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за: порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії; відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу; порушення вимог законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального, спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку; порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати. Протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантин

Отже, законодавець шляхом внесення змін до Податкового кодексу України запровадив мораторій на застосування штрафних санкцій, у тому числі і за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування в ЄРПН у відповідний період.

При цьому, пункт 52-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України містив чітку вказівку на темпоральний критерій незастосування штрафних санкцій за вчинені відповідні порушення: з 1 березня 2020 року і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину.

Аналогічний правовий висновок було сформовано Верховним Судом за результатами аналізу наведених норм у постанові від 10 грудня 2021 року у справі №420/10367/20, а саме, що штрафні санкції за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в ЄРПН у період з 01.03.2020 р. і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину не застосовуються.

Карантин Кабінет Міністрів України установив на підставі постанови від 11.03.2020 р. № 211 з 12.03.2020 р., який в подальшому неодноразово продовжувався.

Постановою від 27.06.2023 р. № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" Кабінет Міністрів України відмінив з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин.

Разом з тим, до завершення карантину Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжувався та станом на час розгляду цієї справи триває.

З метою реалізації необхідних заходів щодо підтримки військових і правоохоронних підрозділів у відбитті збройного нападу російської федерації та забезпечення прав і обов`язків платників податків Верховна Рада прийняла Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану" від 03.03.2022 р. №2118-IX, який набрав чинності 07.03.2022 р. (в подальшому - Закон № 2118-IX).

Законом № 2118-IX підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнений пунктом 69, яким установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Зокрема, підпунктами 69.1, 69.9 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України визначено: у випадку відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок, зокрема щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні; для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

З огляду на прийняття Закону України № 2142-IX від 24.03.2022 р. "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану" у підпункті 69.1 слова "трьох місяців" замінені словами "шести місяців".

Законом № 2260-IX підпункт 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України викладено в наступній редакції "У разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються".

Отже, з 27.05.2022 р. припинили застосовуватися положення законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії карантину, які поширювалися на правовідносини, що врегульовувались пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Крім того, Законом № 2260-IX внесено зміни й до підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України. Відповідно до нової редакції цієї норми для платників податків та контролюючих органів зупинявся перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків.

Також зазначеним Законом № 2260-IX пункт 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнений підпунктом 69.1-1, відповідно до якого платники податку на додану вартість зобов`язані забезпечити у строки, встановлені підпунктом 69.1 цього пункту, реєстрацію податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, граничний термін реєстрації яких припадає на періоди, зазначені у підпункті 69.1 цього пункту, та уточнити (привести у відповідність) податковий кредит, задекларований платниками на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів, з урахуванням даних податкових накладних та/або розрахунків коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Аналіз вищевикладених норм законодавства вказує, що платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в період дії мораторію, запровадженого пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, а саме з 01.03.2020 р. по 26.05.2022 р.

Оскільки податкове правопорушення щодо несвоєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є порушенням, початком якого є наступний день за останнім (граничним) днем реєстрації податкової накладної, а припиняється таке порушення в день фактичної реєстрації податкової накладної в ЄРПН, то у випадку коли податкова накладна/розрахунок коригування складена(ий) в період дії мораторію, а зареєстрована(ий) в ЄРПН після скасування дії мораторію (тобто після 26 травня 2022 року), відповідальність за порушення строків реєстрації податкових накладних застосовується за період у якому підстави для звільнення від відповідальності перестали існувати.

В той же час, як зазначено вище, пунктом 69.1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (з урахуванням змін, внесених Законом України від 13 грудня 2022 року № 2836-IX) установлено, що платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати обов`язки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків щодо: реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування, дата складання яких припадає на період з 1 лютого по 31 травня 2022 року, за умови забезпечення їх реєстрації не пізніше 15 липня 2022 року.

Отже, якщо податкові накладні/розрахунки коригування складені платником в період з 01 лютого по 31 травня 2022 року, а зареєстровані в ЄРПН з порушенням строку після 15 липня 2022 року, у контролюючого органу також є підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30.01.2024 р. у справі №280/4484/23, від 06.02.2024 р. у справі №160/10740/23, від 12.03.2024 р. у справі №160/13661/23, від 13.03.2024 р. у справі № 120/6331/23, від 26.02.2025 р. у справі № 200/4768/23, від 18.06.2025 р. у справі № 500/6249/23.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судовим розглядом встановлено, що під час проведення перевірки дотримання вимог податкового законодавства щодо реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або щодо виявлення помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкових накладних за перевіряємий період встановлено, що ТОВ "ІМПЕРІУМ К", здійснено несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних виписаних у березні 2023 року та зареєстрованих у грудні 2023 року на загальну суму 1666767 грн.

Перелік податкових накладних, виписаних ТОВ "ІМПЕРІУМ К" у березні 2022 року, зареєстрованих 01.12.2023 р., виписаних у квітні 2022 року, зареєстрованих 15.07.2022 р. з порушенням терміну реєстрації, наведений в таблиці акта перевірки.

Судовим розглядом встановлено, що порушення граничних строків реєстрації податкових накладних, зафіксовані в акті перевірки, стосуються накладних, граничні строки реєстрації яких припадали до 08 лютого 2023 року, тобто до набрання чинності Законом № 2876-ІХ.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.02.2025 р. в справі № 200/4768/23, штрафи, передбачені п. 90 підрозділу 2 розділу XX ПК України, застосовуються виключно у разі порушення платником податків строків реєстрації, установлених п. 89 цього підрозділу, тобто щодо податкових накладних, складених починаючи з 16.01.2023 року.

Натомість, штрафні санкції за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних, складених до 15.01.2023 включно, підлягають застосуванню відповідно до п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України, який на час перевірки та на час прийняття спірного рішення був чинним і не зміненим. Таким чином, застосування відповідачем штрафних санкцій на підставі п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України за порушення строків реєстрації податкових накладних, складених у період до набрання чинності Законом № 2876-ІХ, відповідає приписам податкового законодавства та вимогам п. 11 підрозділу 10 розділу XX ПК України.

Посилання позивача на продовження дії мораторію, встановленого пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими.

Після набрання чинності Законом № 2260-ІХ з 27.05.2022 р. в податковому законодавстві чітко передбачено, що, вимоги законодавства щодо мораторію на застосування штрафних санкцій на період карантину або воєнного стану не застосовуються (підпункт 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України).

Верховний Суд у постанові від 26.02.2025 р. в справі № 200/4768/23 зазначив, що дія пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України під час воєнного стану фактично припинена, і платники податків не могли мати правомірних очікувань щодо продовження його застосування після 27.05.2022 р.

Отже, на момент вчинення та на момент виявлення порушення мораторій не діяв, що виключає можливість звільнення позивача від відповідальності.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що податковим органом правомірно застосовано до позивача відповідальність відповідно до п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України, та з урахуванням положень підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України, що передбачають застосування відповідальності за результатами перевірок без урахування мораторію.

З огляду на викладене, а також, зважаючи на те, що обставини виявленого в ході перевірки порушення позивачем не заперечувались та не спростовувались, та враховуючи правильність застосування контролюючим органом норм п. 201.10 ст. 201, п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України, припинення дії мораторію з 27.05.2022 р., факт встановленого порушення строків реєстрації податкових накладних, відсутність юридично значущих помилок у розрахунку штрафу, тому спірне податкове повідомлення-рішення від 12.03.2024 р. №00033390701 є законним, обґрунтованим та прийнятим у межах повноважень відповідача, а підстав для визнання його протиправним та скасування не встановлено.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Із урахуванням встановлених фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що в задоволенні позову необхідно відмовити, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідають критеріям правомірності рішень суб`єктів владних повноважень, винесені в межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України, у зв`язку з чим відсутні підстави для їх скасування.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 06.09.2005 р.; п. 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18.07.2006 р.; п. 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10.02.2010 р.; п. 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994 р., п. 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.03.2026 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЕРІУМ К» залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.03.2026 р. по справі № 440/3813/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк

Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін

Повний текст постанови складено 23.06.2026 року