Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №440/16714/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 р.Справа № 440/16714/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.03.2026 р. (ухвалене суддею Бойко С.С., повний текст якого складено 03.04.2026 р.) по справі № 440/16714/25

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області, в якому просила: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000178922406 від 20.11.2025 р.; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 7200 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24.03.2026 р. позов задоволено, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №000178922406 від 20.11.2025 р., яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб у розмірі 365749,29 грн.; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Полтавській області на користь Фізичної особи-підприємця судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3657,49 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 7200,00 грн.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.03.2026 р. та винести нове рішення, яким в задоволенні позову фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а саме: Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Відповідач вважає, що кошти, які надійшли ФОП ОСОБА_1 на підставі укладеного договору з Національною службою охорони здоров`я України про медичне обслуговування населення фактично є оплатою наданих таким платником послуг і не мають цільового призначення, а отже дані грошові надходження є доходом від провадження господарської діяльності, що підлягає оподаткуванню єдиним податком відповідно до вимог п.п. 1 п. 292.1. ст. 292 Податкового кодексу України.

ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 р. по 31.12.2024 р. при подачі податкових декларацій платника єдиного податку було задекларовано відсутність отриманих доходів.

Таким чином, за результатами перевірки встановлено заниження доходу платника єдиного податку, отриманого від провадження діяльності на загальну суму 5976809,26 грн., в т.ч. за 2021 рік - 624100,88 грн., за 2022 рік - 1497092,61 грн., 2023 рік - 1732630,7 грн., 2024 рік - 2122985,07 грн., в результаті чого занижено єдиний податок до сплати в загальній сумі 298840,45 грн. у т.ч. за 2021 рік в сумі 31205,04 грн., за 2022 рік в сумі 74854,63 грн., за 2023 рік в сумі 86631,53 грн., та за 2024 рік в сумі 106149,25 грн., чим порушено п. 292.1 ст. 292 Податковий кодексу України.

Відповідач зазначає, що Головним управлінням ДПС у Полтавській області виконало обов`язок щодо належного розгляду звернення ФОП ОСОБА_1 від 28.09.2020 р. б/н (вх. ГУ ДПС від 28.09.2020 р. № ФОП/Ш/58583/16-31) відповідно до вимог чинного законодавства, надана відповідь не містить жодних управлінських висновків та не зобов`язує позивача вчиняти будь-які дії, тому відповідь Головного управління ДПС у Полтавській області № ФОП/Ш/7297/16-31-24-06-14 від 12.10.2020 р. не є індивідуальною податковою консультацією у розумінні ст. 52 Податкового кодексу України та не створює правових наслідків, передбачених ст. 53 Податкового кодексу України, а отже носить інформаційно-роз`яснювальний характер, у зв`язку з чим відповідач вважає, що відсутні підстави для скасування податкового повідомлення - рішення.

Позивачка подала до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Судовим розглядом встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з 03.04.2019 р. перебуває на обліку ГУ ДПС у Полтавській області як платник податків. Види економічної діяльності: загальна медична практика (КВЕД 86.21) та спеціалізована медична практика (КВЕД 86.22), що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №445939571567 від 20.08.2025 р. ФОП ОСОБА_1 є платником податків за третьою групою спрощеної системи оподаткування за ставкою 5%.

18.07.2019 р. між ФОП ОСОБА_1 та головою Національної служби охорони здоров`я України Петренком О.Е., який діяв на підставі Положення про НСЗУ (затверджене постановою КМУ від 27.12.2017 р. №1101) укладено договір №0000-Р68М-М000 про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій.

Договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій укладається між закладом охорони здоров`я, реабілітаційним закладом незалежно від форми власності чи фізичною особою-підприємцем, яка у встановленому законом порядку одержала ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики та/або має право на надання реабілітаційної допомоги згідно із законодавством та Уповноваженим органом (ч. 1 ст. 8 Закону України “Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення”).

Відповідно до п. 8 Договору (предмет договору) ФОП ОСОБА_1 як Надавач зобов`язалася надавати медичні послуги за програмою медичних гарантій пацієнтам, а Замовник зобов`язався оплачувати такі послуги відповідно до встановленого тарифу та коригувальних коефіцієнтів.

Згідно з п.п. 25 та 26 Договору (Умови, порядок та строки оплати медичних послуг. Ціна договору), Замовник зобов`язується оплачувати медичні послуги, що надаються пацієнтам згідно з цим договором, відповідно до тарифу із застосуванням відповідних коригувальних коефіцієнтів, затверджених у порядку, встановленому Законом України “Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення”, інформацію про яких надавач належним чином вніс до системи, в межах загальної орієнтовної ціни договору з урахуванням граничної суми оплати у відповідному звітному періоді, якщо така гранична сума зазначена у додатку 2 до цього Договору.

Оплата медичних послуг згідно з цим договором здійснюється на підставі звіту про медичні послуги надавача протягом десяти календарних днів з дати подання надавачем звіту через систему, а у випадку передбаченому пунктом 23 цього Договору – з дати уточненого звіту про медичні послуги. При цьому, пунктом 27 Договору передбачено, що попередня оплата медичних послуг згідно з цим договором у випадках, встановлених КМУ здійснюється протягом десяти календарних днів на підставі рахунку, поданого надавачем.

Пунктами 47 та 48 Договору (строк дії договору) визначено, що цей договір вважається укладеним та набирає чинності з дати його підписання обома сторонами, але не раніше дати встановлення в кошторисі відповідного бюджетного асигнування для замовника на відповідний рік. Договір діє з 12.07.2019 року по 21.12.2019 року. Строк дії договору може бути продовжений за згодою сторін.

Відповідно до п. 6 Спеціальних умов надання медичних послуг, пов`язаних з первинною медичною допомогою (додаток №1 до договору) визначено, що загальна орієнтовна ціна договору в частині надання медичних послуг, пов`язаних з первинною медичною допомогою становить 240632 грн. Сторони можуть час від часу переглядати загальну орієнтовну ціну договору з внесенням відповідних змін до нього.

Починаючи із 03.04.2019 р. ФОП ОСОБА_1 почала надавати медичні послуги населенню в рамках програми медичних гарантій, що врегульовані Законом України “Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення”.

Позивачкою 28.09.2020 р. підготовлено та направлено до Головного управління державної податкової служби у Полтавській області звернення з проханням надати інформацію “чи необхідно включати до складу доходи ФОП кошти, які сплачуються згідно договору з Національною службою здоров`я України про медичне обслуговування населення за кошти бюджетної програми державних гарантій медичного обслуговування населення, відповідно до якої Держава гарантує надання медичних послуг за рахунок коштів державного бюджету України згідно з переліком за встановленим тарифом?”.

12.10.2020 р. Головним управлінням ДПС у Полтавській області розглянуто вищевказане звернення та надана офіційна відповідь за вихідним номером ФОП/Ш/7297/16-31-04-06-14 від 12.10.2020 р. у якій повідомлено наступне: “Право платника єдиного податку не включати до складу свого доходу сум коштів цільового призначення, що надійшли у тому числі з бюджетів, у тому числі в межах державних програм передбачено пп. 4 п. 292.11 ст. 292 Податкового кодексу України, від 02.12.2010 р. №2755-VI зі змінами та доповненнями. Оскільки вказана Вами діяльність має ознаки передбачені пп. 4 п. 292.11 ст. 292 Податкового кодексу України, то отримані за договором з Національною службою здоров`я України кошти можуть не включатися до обсягу доходу”.

На підставі вищевказаного листа позивачкою здійснено коригування декларації про доходи, а також подано до податкового органу заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових коштів та пені і на виконання даної заяви з бюджету повернуто суми сплаченого єдиного податку.

11.10.2021 р. позивачкою отримано від відповідача лист за вих. №35468/6/16-31-24-06, яким повідомлялося, що Головним управлінням ДПС у Полтавській області з метою виконання функцій передбачених пп. 19-1.1.1 п. 19-1 ст. 19-1 відповідно до п.п. 16.1.5 і 16.1.7 п. 16.1 ст. 16, п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України проведено аналіз діяльності ФОП ОСОБА_1 . За результатами вказаного аналізу встановлено, що витрати на фонд оплати праці займаним працівникам є більші, ніж сума загального обсягу доходу, а саме обсяг доходу за І півріччя 2021 року складає 0,00 грн., а сума нарахованого доходу найманим особам згідно з формою 1 ДФ становить 12000,00 грн. З метою усунення виявлених розбіжностей Податковий орган запросив надати інформацію та документи, а саме: виписки банку з відкритих поточних рахунків; книгу обліку доходів та витрат; акти виконаних робіт; касові ордери чеки; підтверджуючі документи джерел надходження коштів; інші розрахункові документи.

На виконання вимог запиту відповідача, позивачка 25.10.2021 р. направлено пояснення та копії документів, що обґрунтовують наявність виявлених розбіжностей між сумою загального обсягу доходу за І півріччя 2021 року та сумою нарахованого доходу. Позивачка пояснила, що в період з 03.04.2019 р. вона є платником податків за третьою групою спрощеної системи оподаткування за ставкою 5%. В період з 03.04.2021 р. по дату надання відповіді, позивачка надає медичні послуги населенню в рамках програми медичних гарантій, що врегульовані Законом України “Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення”. При цьому, дохід від провадження діяльності за І півріччя 2021 року становив 217954,59 грн.

Вказана діяльність має ознаки передбачені пп. 4 п. 292.11 ст. 292 Податкового кодексу України та згідно з поясненням ГУ ДПС у Полтавській області від 12.10.2020 р., отримані кошти не включаються до обсягу доходу і єдиним податком не оподатковуються (копія відповіді Позивача додається). При цьому, з метою підтвердження викладених обставин, позивачка надала відповідачу перелік здобувачів ліцензій; книгу обліку доходів та витрат; копію листа ГУ ДПС у Полтавській області №ФОП/Ш/7297/16-31-04-06-14 від 12.10.2020 р.; копію договору №0000-6985-М000; звіт про обсяг медичних послуг; банківські виписки та платіжні доручення, а також нарахування заробітної плати та утримання податків і ЄСВ.

26.05.2025 р. позивачка отримала від відповідача запит за вих. №16450/6/16-31-24-09-08 “Про надання інформації щодо розбіжностей”. Вказаним запитом податковий орган повідомив платника податків, що відповідно до проведеного аналізу податкової звітності встановлено розбіжності між задекларованою ФОП ОСОБА_1 сумою одержаного доходу за 2021 – 2023 роки та виплаченими доходами відповідно до Єдиного веб порталу використання публічних коштів. Відповідач запитав пояснення щодо причин виявлення розбіжностей та попросив надіслати уточнюючий розрахунок.

13.06.2025 р. позивачкою надано відповідь, що розбіжності задекларованого доходу згідно податкових декларацій платника єдиного податку за 2021 – 2023 роки та сум виплачених доходів відповідно до Єдиного веб-порталу використання публічних коштів пояснюються нормою пп. 4 п. 292.11 ст. 292 Податкового кодексу України. Крім того, діяльність ФОП ОСОБА_1 має ознаки передбачені зазначеним пунктом Податкового кодексу України і є єдиним джерелом її доходу, а кошти отримуються виключно за договором з Національною службою здоров`я України і не включаються до обсягу доходу. При цьому, до відповіді додано копію листа-роз`яснення ГУ ДПС у Полтавській області за вихідним номером ФОП/Ш/7297/16-31-04-06-14 від 12.10.2020 р.

Головним управлінням ДПС у Полтавській області 11.07.2025 р. направлено повторний запит про надання інформації щодо розбіжностей за вих. №21768/6/16-31-24-08-08 та 22.08.2025 р. позивачкою повторно надіслано лист відповідачу за вих. №021\08, яким повідомлено, що з урахуванням відповіді ГУ ДПС у Полтавській області за вихідним номером ФОП/Ш/7297/16-31-04-06-14 від 12.10.2025 р. суми доходів за надані послуги, які надходять виключно за договором з Національною службою здоров`я України про медичне обслуговування населення не включаються до обсягу доходу. При цьому, позивачка повідомила податковий орган, що враховуючи їх повторний запит, нею було направлено відповідний запит до ДПС України про надання індивідуальної податкової консультації.

18.09.2025 р. позивачкою отримано індивідуальну податкову консультацію, якою Державна податкова служба України повідомила, що оскільки кошти, які надходять ФОП – платнику єдиного податку на підставі укладеного договору про медичне обслуговування населення фактично є оплатою наданих таким платником послуг і не мають цільового призначення, тобто кошти можуть бути використані платником податків на будь-які інші цілі (наприклад, на оплату оренди приміщення, виплату заробітної плати найманим працівникам, оплату комунальних послуг, тощо), то з метою оподаткування сума отриманих коштів включається до доходу фізичної особи-підприємця платника єдиного податку та оподатковується єдиним податком відповідно до положень розділу XIV Кодексу.

На підставі наказу ГУ ДПС у Полтавській області № 3164-П від 19.09.2025 р. проведена документальна позапланова невиїзна перевірка діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2021 р. по 31.12.2024 р.

За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки складено акт від 31.10.2025 р. № 15640/16-31-24-06-01/ НОМЕР_1 , згідно висновків якого встановлено порушення п. 292.1 ст. 292 ПК України, а саме занижено єдиний податок до сплати в загальній сумі 298840,45 грн. у т. ч. за 2021 рік в сумі 31205,04 грн., за 2022 рік в сумі 74854,63 грн., за 2023 рік в сумі 86631,53 грн., та за 2024 рік в сумі 106149,25 грн.

На підставі акту №15640/16-31-24-06-01/ НОМЕР_1 винесено податкове повідомлення-рішення №000178922406 від 20.11.2025 р. яким нараховано позивачці збільшення суми грошового зобов`язання за податковими зобов`язаннями на 298840,45 грн. та нараховано за штрафних санкцій на суму 66908,84 грн.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 20.11.2025 р. №000178922406, позивачка звернулась до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, врегульовано Податковим кодексом України (в подальшому - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пп. 16.1.3, 16.1.4 п. 16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов`язаний, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.п. 36.1 - 36.3 ст. 36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з п. 291.2. ст. 291 ПК України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Відповідно до пп. 1 п. 292.1 ст. 292 ПК України, для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

При визначенні доходів для платників єдиного податку першої - третьої груп до складу доходу не включаються суми коштів цільового призначення, що надійшли від Пенсійного фонду України та інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, з бюджетів або державних цільових фондів, у тому числі в межах державних або місцевих програм (пп. 4 п. 292.11 ст. 292 ПК України).

Отже, вищевказаний пункт Податкового законодавства передбачає перелік коштів, які не включаються до доходу платника єдиного податку, якщо це кошти цільового призначення з бюджетів, що надаються у межах державних програм; мають визначений механізм цільового використання та не формують «вільний дохід» ФОП.

Судовим розглядом встановлено, що 18.07.2019 р. між ФОП ОСОБА_1 та головою Національної служби охорони здоров`я України ОСОБА_2 , який діяв на підставі Положення про НСЗУ (затверджене постановою КМУ від 27.12.2017 р. №1101) укладено договір №0000-Р68М-М000 про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій.

З 03.04.2019 р. ФОП ОСОБА_1 надавала медичні послуги населенню в рамках програми медичних гарантій, що врегульовані Законом України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення».

З метою забезпечення правильності ведення податкового обліку та складання податкової звітності позивачкою 28.09.2020 р. направлено до Головного управління ДПС у Полтавській області звернення з проханням надати інформацію «чи необхідно включати до складу доходи ФОП кошти, які сплачуються згідно договору з Національною службою здоров`я України про медичне обслуговування населення за кошти бюджетної програми державних гарантій медичного обслуговування населення, відповідно до якої Держава гарантує надання медичних послуг за рахунок коштів державного бюджету України згідно з переліком за встановленим тарифом?».

12.10.2020 р. податковим органом розглянуто вищевказане звернення та надана офіційна відповідь за вихідним номером ФОП/Ш/7297/16-31-04-06-14 від 12.10.2020 р. у якій повідомлено наступне: «Право платника єдиного податку не включати до складу свого доходу сум коштів цільового призначення, що надійшли у тому числі з бюджетів, у тому числі в межах державних програм передбачено пп. 4 п. 292.11 ст. 292 Податкового кодексу України, від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями. Оскільки вказана Вами діяльність має ознаки передбачені пп. 4 п. 292.11 ст. 292 Податкового кодексу України, то отримані за договором з Національною службою здоров`я України кошти можуть не включатися до обсягу доходу».

На підставі вищевказаного листа позивачкою здійснено коригування декларації про доходи, а також подано до податкового органу заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових коштів та пені, та на виконання даної заяви з бюджету повернуто суми сплаченого єдиного податку.

Отже, судом апеляційної інстанції встановлено, що саме відповідь відповідача №ФОП/Ш/7297/16-31-04-06-14 від 12.10.2020 р. стала підставою для коригування декларацій позивача та повернення раніше сплаченого податку.

Відповідач в апеляційній скарзі вважає, що відповідь Головного управління ДПС у Полтавській області від 12.10.2020 р. №ФОП/Ш/7297/16-31-04-06-14 на звернення позивачки не є індивідуальною податковою консультацією, тому не створює правових наслідків передбачених ст. 53 ПК України, носить інформаційно-роз`яснювальний характер. Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з такими доводами відповідача, та зазначає наступне.

Відповідно до п. 52.1 ст. 52 ПК України, за зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган, визначений підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Звернення платників податків на отримання індивідуальної податкової консультації у паперовій або електронній формі повинно містити: найменування для юридичної особи або прізвище, ім`я, по батькові для фізичної особи, податкову адресу, а також номер засобу зв`язку та адресу електронної пошти, якщо такі наявні; код згідно з ЄДРПОУ (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті); зазначення, в чому полягає практична необхідність отримання податкової консультації (наведення фактичних обставин); підпис платника податків або кваліфікований електронний підпис; дату звернення.

На звернення платника податків, що не відповідає вимогам, зазначеним у цьому пункті, індивідуальна податкова консультація не надається, а надсилається відповідь за підписом керівника (заступника керівника або уповноваженої особи) у паперовій або електронній формі у порядку та строки, передбачені Законом України «Про звернення громадян».

Згідно з п. 52.2 ст. 52 ПК України, індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Відповідно до ст. 53 ПК України, у разі коли положення індивідуальної податкової консультації суперечать положенням узагальнюючої податкової консультації, застосовуються положення узагальнюючої податкової консультації.

Судовим розглядом встановлено, що зі змісту відповіді на звернення позивачки від 28.09.2020 р. про надання інформації Головним управлінням ДПС у Полтавській області 12.10.2020 р. надано офіційну відповідь вих. № ФОП/Ш/7297/16-31-04-06-14 у якій повідомлено, що право платника єдиного податку не включати до складу свого доходу сум коштів цільового призначення, що надійшли у тому числі з бюджетів, у тому числі в межах державних програм передбачено пп. 4 п. 292.11 ст. 292 Податкового кодексу України. Відповідач зазначив, що оскільки діяльність ФОП ОСОБА_1 має ознаки передбачені пп. 4 п. 292.11 ст. 292 Податкового кодексу України, то отримані за договором з Національною службою здоров`я України кошти можуть не включатися до обсягу доходу.

Отже отримавши відповідь від Головного управління ДПС у Полтавській області на своє звернення, ФОП ОСОБА_1 повністю керувалася позицією податкового органу, викладеного в листі Головного управління ДПС у Полтавській області за вих. №ФОП/Ш/7297/16-31-04-06-14 від 12.10.2020 р. та позивачка (враховуючи однозначний висновок викладений у листі) не могла мати іншого розуміння, ніж те, що надав податковий орган. Крім того, відповідач поверненням коштів підтвердив правову позицію реальними діями.

Суд апеляційної інстанції вважає, що застосування штрафних і податкових санкцій є можливим лише за наявності вини платника, зокрема у разі вчинення ним порушення умисно або з необережності, а також коли він знав чи повинен був знати про неправомірність своєї поведінки

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що прийняте Головним управлінням ДПС у Полтавській області спірне податкове повідомлення-рішення не може бути правомірним, оскільки у позивачки відсутній склад податкового правопорушення та відсутній умисел, тому неприпустимим є притягнення її до відповідальності у вигляді застосування штрафних санкцій нарахованих податковим повідомленням-рішенням від 20.11.2025 р. №000178922406.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Полтавській області від 20.11.2025 р. №000178922406.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Враховуючи, що відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення, тому суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для надання правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині стягнення правничої допомоги.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.03.2026 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.03.2026 р. по справі № 440/16714/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк

Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін

Повний текст постанови складено 23.06.2026 року