Постанова від 21 червня 2026 р. у справі №440/13957/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 р. Справа № 440/13957/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.11.2025, головуючий суддя І інстанції: Т.С. Канигіна, м. Полтава, повний текст складено 20.11.25 по справі № 440/13957/24

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2

про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі по тексту – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту – ВЧ НОМЕР_1 , перший відповідач), Військової частини НОМЕР_2 (далі по тексту – другий відповідач, ВЧ НОМЕР_2 ), в якій, з урахуванням уточнених позовних вимог, прийнятих судом, просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати в повному обсязі ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно в сумі 41883,07 грн;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 та Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі 41883,07 грн.

В обґрунтування позовних вимог послався на протиправний характер бездіяльності першого відповідача, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 у повному обсязі грошової компенсації за неотримане речове майно, чим порушено право позивача на отримання відповідних грошових коштів.

Повідомив, що першим відповідачем протиправно не застосовано при розрахунку грошової компенсації закупівельну вартість майна станом на 01.01.2024, на необхідності врахування якої неодноразово наголошував Верховний Суд у постановах від 17.03.2020 у справі № 815/5826/16, від 25.02.2021 у справі № 380/2458/20.

Повідомив про намір понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.11.2025 по справі № 440/13957/24 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо видачі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 , яка не відповідає Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно за весь період служби у Військовій частині НОМЕР_6 відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.11.2025 у частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в справі № 440/13957/24 нове рішення, яким:

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_3 , грошову компенсацію за неотримане речове майно у розмірі 49 855 (сорок дев`ять тисяч вісімсот п`ятдесят п`ять) грн 87 коп., з урахуванням раніше виплачених 10097,79 грн;

- зобов`язати відповідача оформити довідку згідно з формою, затвердженою Порядком № 178;

- стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції протиправно не прийняв до уваги той факт, що право на грошову компенсацію за неотримане речове майно виникає не після оформлення довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, а з моменту звільнення ОСОБА_1 , у зв`язку з чим обрав неефективний спосіб захисту порушеного права позивача.

Звернув увагу, що Верховний Суд у постанові від 23 серпня 2019 року у справі №040/7697/18 сформулював ключову правову позицію, що суд не може відмовити у визначенні суми компенсації, якщо є всі підстави для її обчислення, навіть за відсутності належним чином оформленої довідки чи інших формальних документів. Також, Верховний Суд наголосив, що право військовослужбовця на компенсацію за неотримане речове майно виникає з моменту звільнення, і воно є безумовним. Якщо у матеріалах справи наявні дані, які дозволяють визначити розмір компенсації (перелік майна, норми забезпечення, закупівельні ціни), суд зобов`язаний самостійно здійснити обчислення або зобов`язати відповідача провести його у визначеному розмірі. Відмова у визначенні суми лише з мотивів «передчасності» або «відсутності довідки» є порушенням права на ефективний судовий захист (ст. 55 Конституції України).

За таких обставин, враховуючи наявність у матеріалах справи № 440/13957/24 всіх необхідних даних для визначення суми компенсації (довідка № 1 від 26.01.2025 (хоч і неналежно оформлена), розрахунок позивача із застосуванням закупівельних цін станом на 01.01.2024, підтвердження фактичної виплати меншої суми (10 097,79 грн), наполягав на наявності підстав для зобов`язання Військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно у розмірі 49 855 грн 87 коп, з урахуванням раніше виплачених 10097,79 грн.

Крім того, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу, адже позивачем було надано повний і достатній пакет документів, що підтверджують як сам факт укладення договору, так і реальність та обґрунтованість витрат, зокрема, Угоду про надання правничої допомоги від 20.11.2024, яка містить чітко визначений предмет договору — представництво у справі щодо компенсації за неотримане речове майно, визначає фіксований гонорар у розмірі 10000 грн за участь у суді першої інстанції, передбачає повний обсяг повноважень адвоката, включаючи підготовку процесуальних документів, участь у засіданнях, консультування, збір доказів тощо; попередній розрахунок витраченого адвокатом Гарницьким П. П. часу, який деталізує витрачений час за видами робіт; квитанцію до прибуткового касового ордера № 39 від 20.11.2024 на суму 10000 грн, що підтверджує фактичну оплату позивачем гонорару адвокату у розмірі 10000 грн.

У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу другий відповідач заперечував проти викладених у ній доводів, просив рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Звернув увагу, що позивачем до позовної заяви була додана копія картки обліку військового майна особистого користування № 165 від 07.03.2022, яка підтверджує отримання частини належного речового майна, а також накладні на видавання (здавання) військового майна у Військовій частині НОМЕР_1 та копії роздавально (здавальних) відомостей, які підтверджують правильність розрахунку вартості невиданого речового майна, зазначеного в довідці № 1 від 26.01.2025, що міститься в матеріалах справи.

Щодо відшкодування правової допомоги повідомив, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_7 , виданим 24 квітня 2023 року, яке надає пільги, однією із яких є можливість скористатись безоплатною вторинною правничою допомогою відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Закону України «Про безоплатну правову допомогу».

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач має статус ветерана війни - учасника бойових дій, що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_7 , копія якого наявна у матеріалах справи.

Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.11.2024 № 317 старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_1 , помічника командира батальйону з правової роботи Військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом командира Військової частини НОМЕР_8 (по особовому складу) № 266 від 17.10.2024 відповідно до підпункту "б" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у відставку за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців, вважати таким, що справи та посаду здав і направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначено, що з 09.11.2024 виключити зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення. Відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 із (змінами), та окремого доручення Міністра оборони України від 16.01.2024 № 183/уд: виплатити щомісячну премію в розмірі 420% посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років з "01" по "09" листопада 2024 року. Вислуга років у Збройних Силах України, на 09.11.2024 складає: календарна - 13 р. 00 м. 18 д. пільгова - 00 років 00 місяців 00 днів, загальна - 13 роки 00 місяць 18 днів. Щорічна основна відпустка за 2022 рік не надавалася. Щорічна основна відпустка за 2023 рік використана терміном 27 діб. Щорічна основна відпустка за 2024 рік не надавалася. Відпустка за сімейними обставинами за 2024 рік не надавалася. Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік отримував. Кошти для оздоровлення за 2024 рік отримав.

Указано виплатити грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2024 роки - за 72 календарних днів відповідно до наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" та Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (зі змінами). Виплатити грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку учасника бойових дій за 2023, 2024 роки за 28 календарних днів відповідно до статті 16-2 Закону України "Про відпустки", пункту 12 частини першої статті 12 Закону У країни "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" та Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (зі змінами).

Відповідно до розділу ХХХІІ пункту 1 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 1 ( один) повний календарний рік служби. Виплатити грошову компенсацію за недоотримане речове майно згідно з довідкою про вартість речового майна, що належить до видачі старшому лейтенанту юстиції ОСОБА_1 , у сумі - 7967,28 грн.

Не погодившись з отриманою сумою грошової компенсації за недоотримане речове майно, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо видачі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 , яка не відповідає Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 (далі – Порядок № 178), суд першої інстанції виходив з того, що надана Військовою частиною НОМЕР_2 довідка № 1 про вартість речового майна, що належить до видачі позивачу не відповідає вимогам пункту 5 Порядку № 178 (додатку), а також Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017 № 440 "Про затвердження Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України", зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.09.2017 за № 1192/31060, оскільки не містить печатки військової частини у належному місці та підпису начальника фінансово-економічної служби – головного бухгалтера Військової частини НОМЕР_2 , відповідно, не може підтверджувати достовірність зазначених закупівельних цін та кількості визначеного речового майна.

З урахуванням вищевикладеного, керуючись частиною другою статті 9 КАС України, суд вважав за необхідне зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно за весь період служби у Військовій частині НОМЕР_1 відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України, Національної Гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178, з урахуванням висновків суду.

Водночас, суд вважав, що позовні вимоги щодо визначення конкретної суми грошової компенсації за неотримане речове майно задоволенню не підлягають з огляду на передчасність таких позовних вимог, оскільки відсутня довідка, оформлена належним чином згідно із Порядком № 178.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (рішення переглядається в частині відмови у задоволенні позову), колегія суддів зазначає наступне.

Колегією суддів встановлено, що спірні правовідносини виникли між сторонами внаслідок виплати позивачу при звільненні грошової компенсації за не отримане речове майно у неналежному розмірі.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

За змістом статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей врегульовані Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII).

Відповідно до статті 1 Закону №2011-XII, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

За змістом частини 2 статті 1-2 Закону № 2011-XII у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Абзацом першим частини першої статті 9 Закону № 2011-ХІІ обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абзацом 2 пункту 1 статті 9-1 Закону № 2011-XII, речове забезпечення військовослужбовців, а також резервістів і військовозобов`язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, здійснюється за нормами і в строки, що визначаються відповідно центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, правоохоронні та розвідувальні органи, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно військовослужбовців, резервістів і військовозобов`язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, визначається Кабінетом Міністрів України.

Механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку і Управління державної охорони (далі - військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація) встановлює Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 р. № 178 (далі – Порядок № 178).

Так, пунктами 2, 3 Порядку № 178 визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця; переведення військовослужбовця до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв`язку, правоохоронних органів спеціального призначення і державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями для подальшого проходження військової служби з виключенням із списків особового складу військової частини.

Згідно з пунктами 4, 5 Порядку № 178, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Завдання, організація та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - військові частини), курсантів, військовозобов`язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів, військовослужбовців призваних по мобілізації, студентів цивільних навчальних закладів, які направляються на навчальні збори (далі - військовослужбовці) визначає Інструкція про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту в мирний час та особливий період, затверджена наказом Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року № 232 (далі – Інструкція № 232).

Відповідно до пункту 2 Інструкції № 232 основним завданням речового забезпечення є задоволення потреб військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту в обмундируванні, взутті, натільній і теплій білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, спеціальному одязі, спеціальному одязі та спорядженні для виконання спеціальних завдань, предметах індивідуального захисту, тканинах, технічних засобах речової служби, технічних засобах виховання (пропаганди), матеріальними засобами речової служби II класу забезпечення, нагрудних та нарукавних знаках і знаках розрізнення, санітарно-господарському майні, спортивному інвентарі та лазне-пральному обслуговуванні, що сприяють успішному веденню військами (силами) бойових дій та виконанню інших завдань, як у мирний час, так і в особливий період.

Згідно із пунктом 3 розділу І Інструкції № 232 речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил включає:

1) забезпечення: обмундируванням, взуттям, натільною і теплою білизною, теплими і постільними речами, спорядженням, спеціальним одягом, засобами індивідуального захисту (окуляри-маска захисні балістичні, окуляри захисні балістичні, навушники спеціальні, шоломи бойові балістичні та бронежилети модульні та полегшені), спеціальним одягом та спорядженням для виконання спеціальних завдань, нагрудними знаками, знаками розрізнення і фурнітурою, ідентифікаційними жетонами, санітарно-господарським, спортивним та гірським спортивним майном, наметами, брезентами, м`якими контейнерами, декоративними тканинами і килимовими виробами; матеріалами для пошиття, ремонту та хімічного чищення речового майна (крім розчинників). Забезпечення розчинниками для хімічного чищення речового майна здійснюється за окремими нормами службою забезпечення пально-мастильними матеріалами; папером, друкарськими машинками, бланками та книгами обліку і звітності по речовій службі, а також іншими бланками та книгами і матеріалами для їх виготовлення; духовими та ударними музичними інструментами для штатних військових оркестрів, а також елементами військової символіки до них; бойовими прапорами; технічними засобами речової служби, а також обладнанням, інструментом, запасними частинами та інвентарним майном для речових ремонтних майстерень і лазне-пральних підприємств;

2) створення та утримання запасів речового майна;

3) лазне-пральне обслуговування військовослужбовців військових частин і забезпечення мийними засобами;

4) організацію та проведення ремонту речового майна, технічних засобів речової служби, хімічного чищення обмундирування та спеціального одягу;

5) фінансове планування та фінансування, складання та подання встановленої звітності за статтями кошторису (кодами економічної класифікації) Міністерства оборони України (далі - Міністерство оборони) на речове забезпечення;

6) організацію та ведення обліку і звітності з речової служби;

7) організацію контролю за витратами матеріальних засобів і бюджетних асигнувань, передбачених на речове забезпечення.

Речове майно за цільовим призначенням поділяється на майно поточного забезпечення, майно фонду зборів і майно непорушних запасів, а за використанням - на майно особистого користування та інвентарне майно (абзац перший пункту 4 розділу І Інструкції № 232).

Пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції № 232, встановлено, що військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.

Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.

Таким чином, у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Застосовування у пункті 3 Порядку "у разі звільнення з військової служби", а не, наприклад, "при звільненні з військової служби", дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).

Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

На користь вказаного висновку свідчить те, що у пункті 4 Порядку № 178 виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 803/756/17, від 23.08.2019 у справі №2040/7697/18.

Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 визначено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.

У разі звільнення з військової служби на військовослужбовця оформлюється службова характеристика, в якій відповідний командир (начальник) визначає посаду для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України. Зазначена характеристика додається до особової справи військовослужбовця.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

У постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19 колегія суддів виснувалась, що речове забезпечення не має характеру винагороди за виконану працю, а спрямоване насамперед на задоволення потреб військовослужбовців під час несення ними військової служби.

Такі гарантії щодо забезпечення військовослужбовців доречно порівняти із подібними категоріями трудового законодавства, а саме пунктом 3 частини першої статті 29 КЗпП України, відповідно до якого власник або уповноважений ним орган зобов`язаний до початку роботи за укладеним трудовим договором забезпечити працівника необхідними для роботи засобами.

Варто також мати на увазі, що речове майно може бути різноманітним: майном особистого користування (предмети військової форми одягу, взуття та спорядження, які видаються у власне користування військовослужбовців) та інвентарним майном, яке є власністю військової частини та використовується особовим складом тимчасово під час проведення спеціальних робіт, несення бойового чергування, варти тощо. Лише перший вид майна, у разі його неотримання, підлягає грошовій компенсації.

Отже, речове майно не можна ототожнювати із заробітною платою (грошовим забезпеченням) військовослужбовця.

Щодо правової природи компенсації за неотримане речове майно, судова палата вважала, що таку слід розглядати як особливий, окремий вид належних військовослужбовцю сум.

Чинне законодавство передбачає обов`язок виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини.

Умовою для виникнення такого обов`язку є подання військовослужбовцем відповідного рапорту під час проходження служби.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції, відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.11.2024 № 317 старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_1 , помічника командира батальйону з правової роботи Військової частини НОМЕР_1 , звільнено з військової служби наказом командира Військової частини НОМЕР_8 (по особовому складу) № 266 від 17.10.2024 відповідно до підпункту "б" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

При цьому, не є спірними обставини, що у грудні 2024 року було проведено перерахунок вартості речового майна, що належить до видачі старшому лейтенанту юстиції ОСОБА_1 , та наказом командира Військової частини НОМЕР_1 № 345 від 07.12.2024 було внесено зміни до пункту 1 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 317 від 09.11.2024 та викладено у такій редакції «Виплатити грошову компенсацію за недоотримане речове майно згідно довідки про вартість речового майна, що належить до видачі старшому лейтенанту юстиції ОСОБА_1 у сумі 10251,56 грн (десять тисяч двісті п`ятдесят одну гривню п`ятдесят шість копійок).».

Отже, предметом позову у даній справі є не право позивача на отримання такої компенсації (така була отримана у сумі 10251,56 грн), а невідповідність розміру такої компенсації Порядку № 178.

Так, на переконання позивача, ціни, зазначені у довідці № 1 від 26.01.2025 про вартість речового майна, що належить до видачі за період проходження служби старшому лейтенанту юстиції ОСОБА_1 , не відповідають цінам, визначеним наказом Міністерства оборони України № 19 від 11.03.2023 "Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації".

Позивачем до матеріалів долучено перелік військового майна, яке не було доотримано за час проходження військової служби та яке підлягає грошовій компенсації за неотримане речове майно (згідно із наказом МО від 29.04.2016 № 232 наказу МО від 11.03.2023 № 19 "Про затвердження Змін до Норм забезпечення речовим майном військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту в мирний час та особливий період та Змін до Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період" та постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 "Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно).

У зазначеному переліку наведено наступне майно: кашкет польовий (кепі бойове) (недоотримано - 3 шт, вартість за одиницю - 159,96 грн); панама літня польова (недоотримано - 1 шт, вартість за одиницю - 228,00 грн); шапка – феска (шапка – підшоломник) (недоотримано - 2 шт, вартість за одиницю - 58,80 грн); шапка зимова (недоотримано - 1 шт, вартість за одиницю - 147,96 грн); костюм літній польовий (недоотримано - 2 шт, вартість за одиницю - 1887,00 грн); штани костюма літнього польового (недоотримано - 3 шт, вартість за одиницю - 984,00 грн); костюм утеплювач (недоотримано - 1 шт, вартість за одиницю - 1459,98 грн); костюм вітровологозахисний демісезонний або панчо (недоотримано - 2 шт, вартість за одиницю - 396,00 грн); куртка вітровологозахисна зимова (куртка утеплена польова) (недоотримано - 1 шт, вартість за одиницю - 2802,78 грн); штани вітровологозахисні зимові (недоотримано - 1 шт, вартість за одиницю - 2045,64 грн); сорочка - поло (недоотримано - 3 шт, вартість за одиницю - 440,00 грн); сорочка бойова (недоотримано - 2 шт, вартість за одиницю - 900,00 грн); рукавички демісезонні (недоотримано - 3 шт, вартість за одиницю - 752,00 грн); рукавички зимові (недоотримано - 2 шт, вартість за одиницю - 496,00 грн); шарф – труба літній (недоотримано - 2 шт, вартість за одиницю - 52,00 грн); шарф – труба зимовий (недоотримано - 1 шт, вартість за одиницю - 70,80 грн); фуфайка (футболка) з короткими рукавами (недоотримано - 4 шт, вартість за одиницю - 170,00 грн); труси чоловічі (недоотримано - 4 шт, вартість за одиницю - 119,00 грн); білизна натільна демісезонна (недоотримано - 6 шт, вартість за одиницю - 503,00 грн); білизна для холодної погоди (сорочка зимова та кальсони зимові) (недоотримано - 1 шт, вартість за одиницю - 819,96 грн); шкарпетки літні (трекінгові) (недоотримано - 12 шт, вартість за одиницю - 46,68 грн); шкарпетки зимові (трекінгові) (недоотримано - 3 шт, вартість за одиницю - 69,00 грн); черевики з високими берцями літні (недоотримано - 1 шт, вартість за одиницю - 2364,96 грн); черевики з високими берцями демісезонні (недоотримано - 1 шт, вартість за одиницю - 2100,00 грн); черевики з високими берцями зимові (недоотримано - 2 шт, вартість за одиницю - 2700,00 грн); тапці казармені (недоотримано - 2 шт, вартість за одиницю - 130,00 грн); бахіли утеплені (недоотримано - 2 шт, вартість за одиницю - 1893,00 грн); чоботи гумові (недоотримано - 2 шт, вартість за одиницю - 133,98 грн); рукавички тактичні (недоотримано - 1 шт, вартість за одиницю - 1050,00 грн); беруші спеціальні індивідуальні (недоотримано - 2 шт, вартість за одиницю - не зазначено); ремінь брючний (недоотримано - 2 шт, вартість за одиницю - 124,50 грн); кашкет повсякденний (недоотримано - 1 шт, вартість за одиницю - 735,00 грн); берет (недоотримано - 1 шт, вартість за одиницю - 310,38 грн); пілотка (недоотримано - 3 шт, вартість за одиницю - 98,34 грн); шапка зимова повсякденна (недоотримано - 1 шт, вартість за одиницю - 994,20 грн); пальто зимове (недоотримано - 1 шт, вартість за одиницю - 2606,58 грн); плащ демісезонний (недоотримано - 1 шт, вартість за одиницю - 1179,74 грн); куртка зимова (недоотримано - 1 шт, вартість за одиницю - 1782,00 грн); джемпер (недоотримано - 1 шт, вартість за одиницю - 637,14 грн); пуловер (недоотримано - 2 шт, вартість за одиницю - 539,70 грн); кітель і штани (недоотримано - 1 шт, вартість за одиницю - 2532,00 грн); штани (недоотримано - 1 шт, вартість за одиницю - 810,18 грн); куртка та штани (повсякденний комплект) (недоотримано - 1 шт, вартість за одиницю - 1909,68 грн); сорочка чоловіча (недоотримано - 1 шт, вартість за одиницю - 382,02 грн); краватка чоловіча (недоотримано - 2 шт, вартість за одиницю - 89,34 грн); кашне (недоотримано - 1 шт, вартість за одиницю - 107,16 грн); напівчоботи хромові утеплені (недоотримано - 1 шт, вартість за одиницю - 382,00 грн); напівчеревики хромові (недоотримано - 1 шт, вартість за одиницю - 743,52 грн); ремінь до штанів (повсякденних) (недоотримано - 2 шт, вартість за одиницю - 353,64 грн); усього - 59953,66 грн /а.с.206-208/.

Кількість речового майна, що належить до видачі, зазначена позивачем з посиланням на положення наказу Міністерства оборони України від 29.04.2016 № 232, наказу Міністерства оборони України від 11.03.2023 № 19 "Про затвердження Змін до Норм забезпечення речовим майном військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту в мирний час та особливий період та Змін до Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період".

Однак, наведені вище нормативно-правові акти взагалі не містять відомостей про вартість одиниці речового майна.

За змістом довідки № 1 від 26.01.2025 про вартість речового майна, що належить до видачі за період проходження служби старшому лейтенанту юстиції ОСОБА_1 загальна вартість недоотриманого речового майна становить 10251,56 грн.

Слід зауважити, що відповідно до затвердженої у додатку до Інструкції № 178 форми довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, обов`язковими реквізитами є, серед іншого, печатка та підпис начальника фінансово-економічної служби.

Всупереч наведеному, надана Військовою частиною НОМЕР_2 довідка № 1 про вартість речового майна, що належить до видачі позивачу, не містить печатки військової частини та підпису начальника фінансово-економічної служби – головного бухгалтера Військової частини НОМЕР_2 .

За таких обставин, вказаний документ не може підтверджувати достовірність зазначених закупівельних цін та кількості визначеного речового майна, що правомірно було зазначено судом першої інстанції.

Враховуючи те, що виплата грошової компенсації вартості за речове майно здійснюється саме на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, в якій зазначається її розмір, а іншого документа, який би підтверджував правильність розміру виплаченої позивачу в грудні 2024 року грошової компенсації в сумі 10251,56 грн, матеріали справи не містять, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про передчасність позовної вимоги ОСОБА_1 щодо зобов`язання Військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно у розмірі 49 855 грн 87 коп. з урахуванням раніше виплачених 10097,79 грн.

Посилання апелянта на постанову Верховного Суду у постанові від 23 серпня 2019 року у справі № 040/7697/18, в якій сформульовано позицію, що суд не може відмовити у визначенні суми компенсації, якщо є всі підстави для її обчислення, навіть за відсутності належним чином оформленої довідки чи інших формальних документів та зобов`язаний самостійно здійснити обчислення або зобов`язати відповідача провести його у визначеному розмірі, не знайшли свого підтвердження під час перевірки апеляційним судом змісту вказаної постанови, яка взагалі не містить таких висновків.

Хибними є і твердження апелянта про те, що наявні в матеріалах справи докази є достатніми для визначення судом суми компенсації, адже як вбачається із наявної у матеріалах справи сканкопії картки № 165 від 07.03.2022 про облік військового майна особистого користування вона не підписана начальником речової служби Військової частини НОМЕР_1 , не вказано військове звання та його прізвище; при цьому оформлена на сержанта ОСОБА_1 за нормою групи забезпечення - 5, хоча на момент звільнення вищевказана довідка повинна бути оформлена на старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_1 .

Разом з цим, згідно з пунктами 4, 5 Порядку № 178, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

За таких обставин, оскільки виплата грошової компенсації вартості речового майна здійснюється на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, в якій зазначається її розмір, яка у спірних правовідносинах - фактично відсутня, колегія суддів вважає наявними підстави для зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 таку довідку.

Колегія суддів зауважує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету ОСОБА_4 Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_4 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Разом з тим, частиною 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вихід за межі позову можливий у виняткових випадках, зокрема, коли повний та ефективний захист прав, свобод та інтересів неможливий у заявлений позивачем спосіб. Такий вихід за межі позовних вимог має бути пов`язаний із захистом саме тих прав, свобод та інтересів, щодо яких подана позовна заява (постанова Верховного Суду від 24 вересня 2019 року у справі №819/1420/15).

Установлюючи правило, що суд розглядає адміністративну справу в межах позовних вимог, ця норма встановлює виняток у вигляді можливості у суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного та повного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин (сторін чи третіх осіб), про захист яких вони просять, від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (постанови Верховного Суду від 18 травня 2018 року у справі № 826/6965/14, від 27 листопада 2018 року у справі № 807/997/16, від 15 липня 2019 року у справі №804/14556/15, від 20 листопада 2019 року у справі № 826/9457/18, від 22 листопада 2019року у справі № 815/4392/15, від 23 грудня 2019 року у справі № 815/3145/15, від 7 лютого 2020 року у справі № 826/11086/18, від 5 травня 2020 року у справі № 1340/4044/18, від 23червня 2020 року у справі № 820/1545/16, від 6 серпня 2020 року у справі № 805/3147/16-а).

Такі повноваження суду щодо визначення меж розгляду адміністративної справи є субсидіарними, не можуть змінювати предмет спору, а лише стосуються обсягу захисту порушеного права (постанова Верховного Суду від 7 лютого 2020 року у справі № 826/11086/18).

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені у справі обставини щодо відсутності в матеріалах справи належним чином оформленої довідки про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 , з метою поновлення прав позивача на належний розмір компенсації вартості неотриманого речового майна, виходячи з принципу ефективності такого захисту без необхідності додаткових його звернень до суду та виконання будь-яких інших умов для цього, колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зазначає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача, окрім визначеного судом першої інстанції, є також зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 довідку про вартість речового майна, що належить до видачі, складену відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178.

Щодо вимоги в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу, слід зазначити наступне.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 7 статті 139 КАС України).

Відповідно до частин 3, 4 статті 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Положеннями частин 3, 4 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 5 статті 134 КАС України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 КАС України).

Згідно з частиною 6 статті 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 135 КАС України).

З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов`язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Положеннями статті 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Так, надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу колегія суддів зазначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі/WestAllianceLimited проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Дослідивши матеріали справи, колегією суддів встановлено, що представником позивача до позовної заяви на підтвердження понесення Біликом В.О. витрат на професійну правничу допомогу було долучено, зокрема: ордер про надання правової допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, угоду (договір) про надання правничої допомоги з наданням всіх повноважень як представнику та захиснику від 20.11.2024, попередній розрахунок витраченого часу адвокатом Гарницьким П. П. у судовій справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії та виплати грошової компенсації за неотримане речове майно, квитанцію до прибуткового касового ордеру № 39.

Дослідивши вказані документи, колегією суддів встановлено, Гарницький Павло Петрович (адвокат) та ОСОБА_1 (клієнт), уклали 20.11.2024 угоду (договір) про надання правничої допомоги з наданням всіх повноважень як представнику та захиснику, відповідно до пункту 1.1 якої, адвокат надає правову допомогу клієнту у захисті його прав та законних інтересів у питанні щодо визнання дій посадових осіб Військової частини НОМЕР_1 протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно із пунктом 1.2 Угоди (договору) про надання правничої допомоги з наданням всіх повноважень як представнику та захиснику від 20.11.2024, адвокат готує позовну заяву до компетентного суду про визнання дій Військової частини НОМЕР_1 протиправними та зобов`язання вчинити дії та виплати грошової компенсації за неотримане речове майно, в якій приймає участь у випадку необхідності, в режимі відеоконференції.

Відповідно до пункту 4.1 Угоди (договору) про надання правничої допомоги з наданням всіх повноважень як представнику та захиснику від 20.11.2024, оплата за надання правової допомоги клієнту у відповідності до цієї угоди, за участь адвоката у суді першої інстанції складає 10000 грн.

За змістом попереднього розрахунку витраченого часу адвокатом Гарницьким П. П. у судовій справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії та виплати грошової компенсації за неотримане речове майно, адвокатом Гарницьким П. П. надано наступні послуги:

- попереднє опрацювання матеріалів – 1 год;

- опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, формування правової позиції, консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів) та їх отримання для справи – 4 год;

- підготовка процесуальних документів по справі (складання позовної заяви до суду та інше), участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції при необхідності – 5 год.

Разом – 10 год.

За попередньою домовленістю між адвокатом та клієнтом година роботи адвоката становить 4500 грн.

Отже, загальна вартість послуг за правову допомогу складає 45000 грн, однак, у відповідності до умов Договору від 20.11.2024 вартість за надані послуги адвокатом були визначені у твердій (фіксованій) сумі у суді першої інстанції 10000 грн.

На підтвердження факту здійснення оплати за надані послуги до матеріалів справи долучено квитанцію до прибуткового касового ордера № 39 на суму 10000 грн.

Таким чином, з наведеного слідує, що звертаючись до суду першої інстанції з заявою про стягнення витрат на правничу допомогу, представник позивача надав до суду докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що має бути сплачена позивачем, а тому твердження суду першої інстанції про зворотне є такими, що не відповідають обставинам справи.

Верховний Суд у постанові від 10.12.2025 по справі № 902/1070/24 з посиланням на висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказав, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Також, у вказаній постанові Верховним Судом, врахувавши постанови Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Надаючи оцінку обґрунтованості заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу, колегією суддів також взята до уваги позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 19.01.2023 у справі № 345/136/18, у якій останній, з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, виснувався, що у разі недотримання стороною вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим часом на виконання робіт, суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат щодо неможливості самостійно зменшувати розмір правової допомоги за відсутності клопотання сторони та самостійно зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу внаслідок їх непропорційності.

Також, Судом наголошено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Зі змісту норм частини 4, 5 та 6 статті 134 КАС України вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (саме така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17).

За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на зміст частину 4 статті 134 КАС України, яка запроваджена для визначення розміру витрат, у той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару у такому випадку.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції та пропорційності їх складності правовому супроводу справи, колегія суддів зазначає наступне.

Так, матеріалами справи підтверджено, що представником позивача складено позовну заяву, клопотання про залучення співвідповідача, додаткові пояснення, клопотання про витребування доказів, клопотання про визнання доказу недопустимим/неналежним/недостовірним, заяву про уточнення позовних вимог.

Дослідивши вказані документи, колегією суддів встановлено, що останні є достатні за обсягом, містять власні висновки адвоката, а також посилання на судову практику.

Також, колегія суддів враховує результат розгляду даної справи (часткове задоволення позову).

Водночас, колегія суддів зазначає, що передбачені у попередньому розрахунку послуги із попереднього опрацювання матеріалів, законодавчої бази, що регулює спірні відносини, формування правової позиції, консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів) та їх отримання для справи не є окремими складовими правової допомоги, а входять у підготовку процесуальних документів по справі, а тому не підлягають окремому відшкодуванню.

Таким чином, враховуючи досліджені судом докази на підтвердження понесених позивачем витрат, які містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних за умовами відповідного договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, з огляду на ступень складності даної справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, а також прийняття судом першої інстанції рішення про часткове задоволення позовних вимог, колегія суддів вважає, що співмірною та пропорційною сумою відшкодування таких витрат за рахунок бюджетних асигнувань першого відповідача є 5000 грн (10000/2).

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За приписами пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

Враховуючи, що виплата грошової компенсації вартості речового майна здійснюється на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, в якій зазначається її розмір, яка у спірних правовідносинах - фактично відсутня, колегія суддів вважає недостатньо ефективним визначений судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права, та застосувавши частину 2 статті 9 КАС України зазначає про необхідність зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 довідку про вартість речового майна, що належить до видачі, складену відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178.

Вищенаведене є підставою для зміни рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.11.2025 по справі № 440/13957/24 шляхом викладення мотивувальної частини рішення в редакції цієї постанови та доповнення резолютивної частини рішення новим абзацом в такій редакції : «Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 довідку про вартість речового майна, що належить до видачі, складену відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178», у зв`язку з чим абзац третій резолютивної частини рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.11.2025 по справі № 440/13957/24 вважати четвертим.

Доповнити резолютивну частину рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.11.2025 по справі № 440/13957/24 абзацом п`ятим у такій редакції:

«Стягнути на користь ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) витрати, понесені на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн».

В іншій частині відмови у задоволенні позову рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.11.2025 по справі № 440/13957/24 – залишити без змін.

З огляду на звільнення позивача від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. 229. ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 327 -329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Здійснити вихід за межі позову.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.11.2025 по справі № 440/13957/24 - змінити шляхом викладення мотивувальної частини рішення в редакції цієї постанови та доповнення резолютивної частини рішення абзацом третім в такій редакції : «Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) видати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) довідку про вартість речового майна, що належить до видачі, складену відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178», у зв`язку з чим абзац третій резолютивної частини рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.11.2025 по справі № 440/13957/24 вважати четвертим.

Доповнити резолютивну частину рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.11.2025 по справі № 440/13957/24 абзацом п`ятим у такій редакції:

«Стягнути на користь ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) витрати, понесені на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн».

В іншій частині відмови у задоволенні позову рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.11.2025 по справі № 440/13957/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко