Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №620/2535/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2026 року Чернігів Справа № 620/2535/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі також – позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі також – відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ) про:

- визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не розгляді рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», надісланого засобами поштового зв`язку 04.09.2025 (номер поштового відправлення - 0315000670872), яка триває з 13.09.2025 та не припинена станом на момент подання позовної заяви до суду;

- зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 розглянути по суті рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», надісланого засобами поштового зв`язку 04.09.2025 (номер поштового відправлення - 0315000670872), з урахуванням актуалізованих даних, надісланих засобами поштового зв`язку 14.01.2026 (номер поштового відправлення - 0421408342479), та висновків суду у цій справі;

- в порядку статті 382 КАС України, встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 подати звіт про виконання судового рішення у 15-денний строк з дня набрання рішенням законної сили.

На обґрунтування позовних вимог позивач указав, що з метою забезпечення свого батька, як особи з інвалідністю І групи, постійним доглядом, позивач через свого адвоката подав до відповідача рапорт про звільнення з військової служби в запас на підставі частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII та повідомив про відсутність інших працездатних осіб, здатних утримувати батька. До рапорту надав всі необхідні документи, проте, рапорт позивача відповідачем по суті не розглянутий.

16.03.2026 ухвалою суду провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У відзиві відповідач просить відмовити у задоволенні позову, оскільки рапорт про звільнення з військової служби за сімейними обставинами з додатками, був направлений позивачем до Міністерства оборони України, та на адресу відповідача не надходив. Тому права позивача у даному випадку з боку відповідача не порушені.

Представником позивача подано відповідь на відзив, у якій заперечував проти доводів відповідача, викладених у відзиві.

Представником відповідача подані заперечення на відповідь на відзив, у якій повторно наголошує на позиції, викладеної у позові.

Представником відповідача подано додаткові пояснення, у який заперечував проти доводів представника позивача.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , проходить військову службу за призовом під час мобілізації на посаді курсанта у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується витягом з наказу від 25.08.2025 №237, копія якого міститься в матеріалах справи.

ОСОБА_2 є батьком позивача, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .

Батько позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є особою з інвалідністю І групи (безстроково), та відповідно до висновку медико-соціальної (експертної) комісії, серія: КИЕ-1 №114175 - потребує постійного стороннього догляду.

В матеріалах справи є рапорт позивача (без дати та підпису), скерований командиру Військової частини НОМЕР_3 , в якому є прохання звільнити його з військової служби та виключити зі списків особового складу військової частини, здійснити повний фінансовий розрахунок на день виключення, включаючи грошове забезпечення, компенсацію за невикористані дні відпустку та інші виплати.

В інтересах позивача, його адвокат звернувся до Міністерства оборони України, командира Військової частини НОМЕР_1 із заявою, у якій просив звільнити ОСОБА_1 з військової служби за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за своїм батьком, як особою з інвалідністю І групи. До заяви додані: копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю; ордер; оригінал рапорту про звільнення ОСОБА_1 ; оригінал згоди на обробку персональних даних ОСОБА_1 , на 1 арк.; копія паспорта ОСОБА_1 ; копія довідки РНОКПП ОСОБА_1 ; копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; копія паспорта ОСОБА_2 ; копія довідки РНОКПП ОСОБА_2 ; копія пенсійного посвідчення ОСОБА_2 , серія НОМЕР_4 ; копія висновку медико-соціальної (експертної) комісії, серія: КИЕ-1 №114175; копія довідки сер. КИЕ-1 №114175 про результати визначення ступеню втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги; копія свідоцтва про одруження НОМЕР_5 ; копія паспорта ОСОБА_3 ; копія довідки РНОКПП ОСОБА_3 ; копія пенсійного посвідчення серія НОМЕР_6 ОСОБА_3 ; копія медичного висновку ЛКК №166/2; копія паспорта ОСОБА_1 ; копія довідки РНОКПП ОСОБА_1 ; копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; копія довідки від 28.08.2025 №11/6-4193, виданої СБУ; копія свідоцтва про одруження ОСОБА_1 ; копія паспорта ОСОБА_4 ; копія довідки РНОКПП ОСОБА_4 ; копія довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, серія АВ №0421080; копія пенсійного посвідчення ОСОБА_4 , серія ААИ, №653448; копія паспорта ОСОБА_5 ; копія довідки РНОКПП ОСОБА_5 ; копія свідоцтва про народження ОСОБА_5 ; копія довідки № 212 від 28.08.2025; копія студентського квитка ОСОБА_5 ; копія паспорта ОСОБА_6 ; копія довідки РНОКПП ОСОБА_6 ; копія свідоцтва про народження ОСОБА_6 ; копія довідки №127 від 28.08.2025, виданої НАКККІМ; копія студентського квитка ОСОБА_6 ; копія паспорта ОСОБА_7 ; копія довідки РНОКПП ОСОБА_7 ; копія свідоцтва про народження ОСОБА_7 ; копія довідки №211 від 28.08.2025, виданої НАОМіА.

У відповідь на адвокатський запит (від 09.09.2025, від 10.09.2025), Військова частина НОМЕР_1 листом від 16.09.2025 № 6592 повідомила, шо у відправлених документах відсутня безпосередня заява (рапорт) військовослужбовця ОСОБА_1 до вищої посадової особи з проханням чи поясненням про сприяння реалізації, закріплених Конституцією України та чинним законодавством їх прав та інтересів і т.д. Також, в наданих документів, відсутні повноваження щодо надання права адвокату звертатися до військової частини НОМЕР_7 від власного імені (без підпису громадянина ОСОБА_1 ) в інтересах клієнта на здійснення відповідних дій стосовно останнього, що унеможливлю розгляд поданих документів по суті. Запропоновано ОСОБА_1 долучити особисто підписаний рапорт з усіма нележаним чином завіреними документами, які підтверджують наявність обставин, викладених у рапорті. У свою чергу зазначають, що солдат ОСОБА_1 до командування військової частини НОМЕР_1 з відповідним рапортом (заявою) про звільнення з військової служби не звертався.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Спірним у даній справі є протиправна бездіяльність відповідача щодо не розгляду рапорту позивача про звільнення, який поданий без його підпису через його представника.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує таке.

Статтею 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.,

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із частинами першою та другою статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За змістом частини першої, другої статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

Водночас згідно із частиною шостою статті 2 Закону № 2232-XII військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період, є різновидом військової служби.

В силу приписів частини чотирнадцятої статті 2 Закону № 2232-XII виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 3 Закону № 2232-XII).

За правилами частини третьої статті 24 Закону № 2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

При цьому питання щодо звільнення з військової служби регламентуються статтею 26 Закону № 2232-XII, зокрема, частиною четвертою цієї статті передбачені підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період: під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану) (пункт 1) та під час воєнного стану (пункт 2).

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який відтоді неодноразово продовжувався та триває донині.

У пункті 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ закріплено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на таких:

г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Своєю чергою, частиною дванадцятою статті 26 Закону № 2232-ХІІ визначено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах:

3) під час дії воєнного стану:

необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Отже, зі змісту наведених правових норм вбачається, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, за їх бажанням звільняються з військової служби під час воєнного стану у тому числі з необхідності здійснення постійного догляду за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю першої чи другої групи.

При цьому обов`язковою умовою реалізації військовослужбовцем права на звільнення з військової служби у цьому разі є відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які б могли забезпечувати такий догляд, або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Приписами частини сьомої статті 26 Закону №2232-XII встановлено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (надалі - Положення №1153/2008).

Згідно із підпунктом 1 пункту 225 розділу ХІІ Положення № 1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється:

1) у мирний час та під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 1 частини четвертої, пунктами 1, 2 частини п`ятої, пунктами 1, 2 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»:

у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Пунктом 233 розділу ХІІ Положення № 1153/2008 передбачено, що: військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця. При звільненні військовослужбовця з військової служби за рішенням командування військової частини відповідно до підпункту 1 пункту 35 цього Положення рапорт на звільнення військовослужбовцем не подається. У такому разі командуванням військової частини складається аркуш бесіди з військовослужбовцем за формою, визначеною Міністерством оборони України.

Загальні вимоги до документування управлінської інформації та організації роботи з документами, створеними в паперовій та електронній формі в Апараті Головнокомандувача Збройних Сил України, Генеральному штабі Збройних Сил України, командуваннях видів, родів військ (сил) Збройних Сил України, органах військового управління, штабах угруповань військ (сил), військових частинах (установах) Збройних Сил України (далі військові частини, установи), включаючи їх підготовку, реєстрацію, облік, зберігання і контроль за виконанням визначені Інструкцією з діловодства у Збройних Силах України, затвердженою наказом Головнокомандувача Збройних Сил України 31.01.2024 №40, (далі - Інструкція з діловодства у Збройних Силах України).

Так, пунктом 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України визначено, що одним з видів документів, які створюються у Збройних Силах України є рапорт (заява) письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.

Також згідно з пунктом 3.11.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, документи, в яких не зазначено строк виконання, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів із моменту реєстрації документа у військовій частині (установи), до якої надійшов документ.

З наявних у матеріалах справи суд встановив, що від імені позивача до відповідача звернувся його адвокат із рапортом до командира Військової частини НОМЕР_1 про його звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ наказу Міністерства оборони України від 06.08.2024 року №531 «Про затвердження Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України» (далі - Наказ №531), у паперовому рапорті військовослужбовець вказує найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок «Рапорт»; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім`я та прізвище; дату; особистий підпис.

Згідно із статтею 14 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Отже, відсутність власноручного підпису на рапорті про звільнення робить такий документ неналежним доказом волевиявлення. Своєю чергою, відповідно до пункту 1 розділу ІІІ наказу Міністерства оборони України від 06.08.2024 року №531 , особистий підпис є головним реквізитом документа, який підтверджує намір особи припинити службу. Без нього рапорт не створює правових наслідків.

У наявному в матеріалах справи рапорті позивача про звільнення, відсутній його особистий підпис, що суперечить наведеним нормам.

При цьому суд зазначає, що рапорт про звільнення може бути надісланий засобами поштового або електронного зв`язку ( засвідченого цифровим підписом), а для осіб під вартою: підпис на паперовому документі обов`язково засвідчує начальник установи виконання покарань, де утримується особа (стаття 40-1 Закон України ''Про нотаріат'').

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність своїх дій, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_9 .

Повний текст рішення виготовлено 22 червня 2026 року.

Суддя І.І. Соломко