Рішення від 11 червня 2026 р. у справі №580/14351/25 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року справа № 580/14351/25

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

29.12.2025 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі – відповідач), в якому позивач з урахуванням заяви збільшення позовних вимог (вх. від 28.01.2026 №4472/26) просить визнати протиправними та скасувати:

податкове повідомлення – рішення ГУ ДПС у Черкаській області від 09.06.2025 № 9486/23-00-24-05-01 про донарахування податку на доходи фізичних осіб на суму 585 473,93 грн та штрафних санкцій на суму 58 547,39 грн;

податкове повідомлення – рішення ГУ ДПС у Черкаській області від 09.06.2025 № 9488/23-00-24-05-01 про збільшення грошового зобов`язання з військового збору в сумі 48 789,49 грн та штрафних санкцій 4 878,95 грн;

податкове повідомлення – рішення ГУ ДПС у Черкаській області від 09.06.2025 № 9491/23-00-24-05-01 про застосування штрафних санкцій на суму 1020 грн за не забезпечення зберігання первинних документів, звітності, інших документів, пов`язаних зі сплатою податків;

рішення ГУ ДПС у Черкаській області від 09.06.2025 № 9495/23-00-24-05-01 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від на суму 11 895,84 грн;

рішення ГУ ДПС у Черкаській області від 02.07.2025 № 11095/23-00-24-05-01 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 47 583,36 грн;

вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 09.06.2025 №Ф-9494/23-00-24-05-01 на суму 118 958,4 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особо-підприємцем 27.08.2004. Припинив здійснення підприємницької діяльності 26.11.2018.

Відповідно до наказу ГУ ДПС у Черкаській області від 26.02.2025 № 517-п, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фінансово – господарської діяльності платника податків – фізичної особи ОСОБА_1 за період діяльності з 01.01.2018 по 26.11.2018.

Позивач зазначає, що при внесенні до ЄДР запису про припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця, позапланова документальна перевірка проводиться за період, визначений контролюючим органом з урахуванням строків давності – 1095 днів, що продовжуються на період їх зупинення з 18 березня 2020 року до 31 липня 2023 року (включно).

При цьому грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому п. 102.1 ст. 102 ПКУ (1095 днів), якщо податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов`язання, не було подано (п.п. 102.2.1 п. 102.2 ст. 102 ПКУ).

Позивач вважає, що контролюючий орган при нарахуванні грошового зобов`язання порушив строки, встановлені статтею 102 ПКУ, а саме: податкова декларація про майновий стан і доходи подана 22.12.2018 (9 днів 2018 року); 365 днів 2019 року; з 01.01.2020 по 17.03.2020 – 67 днів; з 18.03.2020 по 31.07.2023 – строки зупинені (пункти 52, 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ); з 01.08.2023 по 31.12.2023 – 153 дні; 366 днів 2024 року; з 01.01.2025 по 09.06.2025 (дата винесення ППР) – 160 днів.

Таким чином, на думку позивача, у контролюючого органу були відсутні правові підстави для донарахування податкових зобов`язань після закінчення 1095 – денного строку, та прийняття податкових повідомлень – рішень на 1120 день поза межами строку давності, визначеного ст. 102 ПКУ.

Податкове повідомлення-рішення №9491/23-00-24-05-01 від 09.06.2025 про застосування штрафних санкцій на суму 1020 грн за не забезпечення зберігання первинних документів, звітності, інших документів, пов`язаних зі сплатою податків також прийняте з порушенням строків, передбачених ст. 102 ПК України, з огляду на дату подання 22.12.2018 ОСОБА_1 податкової декларації.

Оскільки, максимальний строк зберігання (з урахуванням зупинених строків) первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів завершився 15 травня 2025 року, а 16.05.2025 позивачем був складений Акт про знищення документів не внесених до Національного архівного фонду. Таким чином, дотримано законодавчо встановлені строки зберігання первинних документів після припинення підприємницької діяльності 26.11.2018.

Позивач вказує, що ГУ ДПС у Черкаській області встановлено порушення ОСОБА_1 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, а саме не включено до суми чистого оподатковуваного доходу дохід у сумі 3 252 632,92 грн, в результаті чого занижено суму податку на доходи фізичних осіб за 2018 рік на загальну суму 585 473,93 грн.

Як зазначено в Акті перевірки, заниження чистого оподатковуваного доходу та заниження загальної суми податку на доходи фізичних осіб виникли внаслідок порушень відображених у п.п. 2.1.2.2. Акту перевірки.

При цьому, отримання чистого доходу за 2018 рік 3326207,92 грн жодним первинним документом та розрахунковим документом контролюючий орган в Акті перевірки не підтвердив.

В таблиці на стор.7 Акту перевірки «Структура витрат, пов`язаних із здійсненням діяльності (за даними перевірки)» контролюючим органом прийнято лише 16186 грн інших витрат, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг (ЄСВ з річного декларування ФОП). При цьому, такий висновок, не відповідає п. 1.11 Акту перевірки в якому зазначено про використання в підприємницькій діяльності офіс, а витрати на його утримання не взяті контролюючим органом до уваги. Також, такий висновок суперечить п. 1.20 Акту перевірки, яким підтверджено використання за період з 01.01.2018 по 26.11.2018 праці найманих працівників, кількість яких, коливалася від 5 до 7 осіб. В п.п. 2.2.2 Акту перевірки зазначено, що Податковий розрахунок за формою 1-ДФ подавався своєчасно, в терміни визначені Податковим кодексом України. В п.п. 2.2.4 Акту перевірки зазначено, що сплачено (перераховано) податку до бюджету 38344,86 грн. Проте, витрати на заробітну плату вказаним працівникам контролюючий орган до уваги не прийняв.

Щодо неправомірності податкового повідомлення – рішення від 09.06.2025 №9488/23-00-24-05-01 про збільшення грошового зобов`язання з військового збору в сумі 48789,49 грн та штрафних санкцій 4878,95 грн, то на думку позивача, акт перевірки не містить посилань на будь-які підтверджуючі первинні або розрахункові документи щодо порушення ОСОБА_1 п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, абз.4 п. 164.1 ст. 164 та п. 161 підрозділу 10 розд. ХХ «Перехідних положень» ПК України, про заниження податкового зобов`язання по військовому збору від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.01.2018 по 26.11.2018 на суму 48789,49 грн.

Крім цього, в п. 2.3. Акту перевірки зазначено, що перевіркою правильності відображення суми єдиного внеску у розмірі 22% встановлено заниження суми єдиного внеску за період, що перевірявся на загальну суму 118958,40 грн у зв`язку з установленням контролюючим органом заниження бази нарахування єдиного внеску за 2018 рік на 540 720,00 грн. Однак, контролюючий орган в Акті перевірки не наводить жодних доказів та аргументів щодо спростування задекларованих Позивачем показників. На стор. 13 Акту перевірки контролюючим органом зазначено, що перевіркою повноти ППФО ОСОБА_1 у звітності сум нарахованої заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок за період з 01.01.2018 по 26.11.2018 порушень не встановлено. У звітності сум виплат за виконані роботи (надані послуги) за цивільно-правовими договорами, на які нараховується єдиний внесок за період порушень не встановлено. Перевіркою повноти відображення платником податків – ФОП ОСОБА_1 у звітності сум нарахованої заробітної плати, на яку нараховується та з якої утримується єдиний внесок (36,76%, 22%) за період з 01.01.2018 по 26.11.2018, порушень не встановлено.

Також, контролюючий орган, в Акті перевірки стверджує про отримання ОСОБА_1 чистого доходу за 2018 рік 3 326 207,92 грн., при цьому, в Акті перевірки відсутні посилання на жоден первинний та розрахунковий документ, яким контролюючий орган підтверджує факт отримання такого доходу. ОСОБА_1 протягом 2018 року щомісячно подавав до контролюючого органу Звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів та декларував суми утриманого єдиного внеску. Зокрема, за лютий 2018 року ППФО ОСОБА_1 задекларував загальну суму нарахованих та виплачених заробітних плат на суму 22500,00 грн та суму утриманого єдиного соціального внеску за вказаний звітний місяць в сумі 4950,00 грн. Таким чином, контролюючим органом не враховані подані платником Звіти та не проаналізована наявна податкова інформація.

Представник відповідача подав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у її задоволенні, Зазначив, що контролюючий орган має право проводити перевірки за період, який перевищує 1095 днів, оскільки строки давності, визначені статтею 102 ПК України, збільшуються на період починаючи з 18 березня 2020 року (дата початку дії карантинних обмежень) по 01 серпня 2023 року (виключення пункту 102.9 статті 102 ПК України Законом № 3219-ІХ від 30 червня 2023 року). Тобто, фактично весь цей період часу додається до перебігу 1095 днів. Таким чином, під час документальної позапланової перевірки контролюючим органом охоплений період, починаючи з 2018 року (в межах 1095 днів з урахуванням періоду зупинення перебігу строків давності).

Згідно ч. 16 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені зі сплати ЄСВ не застосовується. Спірні податкові рішення стосуються у т.ч. донарахування податковим органом єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, тому доводи позивача про порушення податковим органом строку давності 1095 днів є безпідставними.

Платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік відповідно до п.177.5 ст.177 Податкового Кодексу України до контролюючого органу подавалась у встановленому порядку і за відповідною формою. Первинні документи до перевірки не було надано. Перевіркою правильності визначення загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження діяльності у періоді з 01.01.2018 по 26.11.2018, відображеного в податковій декларації за 2018 рік, розрахунку додатку ф2 до декларацій та відповідно даних Державного реєстру фізичних осіб, встановлено заниження суми загального оподатковуваного доходу за 2018 рік на суму 66311,42 грн.

Перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням діяльності, відображених у додатку Ф2 до податкових декларацій про майновий стан і доходи поданих платником за 2018 рік, встановлено їх завищення на загальну суму 3186321,50 грн.

Перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням діяльності, відображених в додатку Ф2 до податкових декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік, встановлено розбіжності з даними про суми витрат, визначеними в ході перевірки.

Перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням діяльності, відображених у додатку ф2 до податкових декларацій за 2018 рік., з даними встановленими в ході перевірки, виявлені розбіжності з причин включення платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 до річних декларації витрат, які не підтверджені первинними та розрахунковими документами, чим порушено п.177.4 ст. 177 Податкового Кодексу України від 02.12.10 № 2755 – VI, в якому зазначено, що до переліку витрат відносяться витрати, які безпосередньо пов`язані з отриманням доходу, що призвело до завищення даного показника на загальну суму 3186321,50 грн.

Перевіркою правильності проведення остаточного розрахунку податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2018 по 26.11.2018, що підлягає сплаті до бюджету фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 встановлено, що сума податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2018 рік занижена на загальну суму 585473,93 грн.

Перевіркою правильності нарахування і сплати військового збору фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 з підприємницької діяльності за 2018р., встановлено його заниження на загальну суму 48789,49 грн. Заниження виникли внаслідок вищезазначених порушень.

Позивач подав суду відповідь на відзив з подібними позовній заяві доводами.

Дослідивши письмові докази та оцінивши заявлені доводи, суд встановив таке.

ОСОБА_1 зареєстрований, як фізична особа-підприємець Департаментом організаційного забезпечення Черкаської міської ради 27.08.2004. Основний вид економічної діяльності 49.41 – Вантажний автомобільний транспорт.

22.12.2018 позивач подав контролюючому органу звітну податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2018 рік.

У додатку Ф2 до вказаної декларації вказав суму одержаного доходу – 3276083,00 грн; витрати: 2663489,00 грн (ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві); 255811,00 грн (витрати на оплату праці); 283208,00 грн (інші витрати); 73575,00 грн – чистий оподатковуваний дохід.

26.11.2018 внесено запис про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 .

У зв`язку із цим, на підставі пп.20.1.2, пп.20.1.4, пп.20.1.5, пп.20.1.6 п.20.1 ст. 20, п.75.1 ст. 75, пп.78.1.7 п.78.1 ст. 78, п.79.1 та 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, відповідно до наказу Головного управління ДПС у Черкаській області №517-п від 26.02.2025, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово – господарської діяльності платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 за період діяльності з 01.01.2018 по 26.11.2018, з урахуванням пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного, іншого законодавства та правильності обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.01.2018 по 26.11.2018.

За наслідками перевірки складений акт від 11.04.2025 №4833/23-00-24-05-01/ НОМЕР_1 (далі – акт перевірки).

В акті зафіксовано допущення порушення позивачем вимог:

п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України, у результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.01.2018 по 26.11.2018 на загальну суму 585473,93 грн;

п.163.1.1 п.163.1 ст.163, абз.4 п.164.1 ст.164 та п.161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України, в результаті занижено податкове зобов`язання по військовому збору від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.01.2018 по 26.11.2018 на суму 48789,49 грн;

п. 44.1 п. 44.3 ст. 44, п.177.10 ст,177 Податкового Кодексу України. Відповідальність передбачена п.121.1 ст.121 Податкового Кодексу України;

п.2 ч.1 ст.7 та абз.3 ч.8 ст.9 Закону №2464, у результаті чого донараховано єдиного внеску на загальну суму 118958,40 грн.

На підставі Акта перевірки прийнято податкові повідомлення – рішення:

від 09.06.2025 № 9486/23-00-24-05-01 про донарахування податку на доходи фізичних осіб на суму 585 473,93 грн та штрафних санкцій на суму 58 547,39 грн;

від 09.06.2025 № 9488/23-00-24-05-01 про збільшення грошового зобов`язання з військового збору в сумі 48 789,49 грн та штрафних санкцій 4 878,95 грн;

від 09.06.2025 № 9491/23-00-24-05-01 про застосування штрафних санкцій на суму 1020 грн за не забезпечення зберігання первинних документів, звітності, інших документів, пов`язаних зі сплатою податків;

рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 09.06.2025 № 9495/23-00-24-05-01 на суму 11895,84 грн;

рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 02.07.2025 № 11095/23-00-24-05-01 на суму 47 583,36 грн;

вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 09.06.2025 №Ф-9494/23-00-24-05-01 на суму 118 958,4 грн.

Надаючи оцінку спірним рішенням суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі – ПК України).

Відповідно до вимог підп.62.1.3 п.6.2.1 ст.62 ПК України звірки та перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин, є формами податкового контролю.

П.75.1 ст.75 ПК України передбачено право контролюючих органів проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підп.75.1.2. п.75.1. ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Підстави проведення документальних позапланових перевірок закріплені статтею 78 ПК України.

Відповідно до підпункту 78.1.7. п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

За приписами п.78.4. ст.78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Статтею 79 ПК України передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Таким чином, з системного аналізу викладених вище законодавчих норм вбачається, що посадові особи контролюючого вправі приступити до проведення документальної позапланової перевірки за наявності підстав для її проведення та за умови вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення перевірки.

Суд встановив, що наказ про проведення позапланової невиїзної перевірки позивача направлений йому рекомендованим листом за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак не вручений та повернувся відповідачу «за закінченням терміну зберігання».

З цього приводу суд зазначає, що від 10.11.2025 №497, відповідно до частини 2 статті 24 Закону України «Про основи національного спротиву», Положення про добровольчі формування територіальних громад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 №1449 та наказу Командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України від 09.04.2022 №155, громадянин ОСОБА_1 4 травня 2023 р. уклав Контракт добровольця територіальної оборони з терміном дії на три роки.

Відповідно до контракту, бойового розпорядження командування військової частини НОМЕР_2 № 1304 дек від 12.12.2024, ОСОБА_1 виконує державні та громадські обов`язки на посаді командира мобільної вогневої групи.

З викладеного вбачається, що позивач бере участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Так, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 29 листопада 2024 року у справі №120/359/24 сформувала правовий висновок, що проходження особою служби пов`язане із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби:

обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду;

виконання обов`язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори;

фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду.

повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов`язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку.

Зважаючи на особливий статус позивача, який бере участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, суд вважає, що наказ про проведення перевірки не отриманий позивачем з незалежних від нього причин.

Вказаних обставин відповідач під час проведення податкової перевірки не з`ясував.

Більш того, абзацом 2 п.1.2.5 розділу І Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом ДПСУ від 04.09.2020 №470, встановлено, що за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) територіального органу ДПС, який здійснює (очолює) перевірку, проведення документальної планової або позапланової перевірки платника податків (крім суб`єктів малого підприємництва, та виду (виїзна або невиїзна) документальної перевірки) може бути зупинено на строк, визначений у пункті 82.4 статті 82 Кодексу, з поновленням надалі її проведення на невикористаний строк, про що видається відповідний наказ із зазначенням строку зупинення та обставин, що спричинили таке зупинення.

З урахуванням викладеного, відповідач не довів наявність підстав в розумінні підпункту статті 75 ПК України для проведення фактичної перевірки позивача.

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Суд звертає увагу на правову позицію, неодноразово висловлену як Верховним Судом України у постанові від 27 січня 2015 року у справі №21-425а14, так і у постановах Верховного Суду від 05 лютого 2019 року у справі №821/1157/16, від 05 лютого 2019 року у справі №2а-10138/12/2670, від 04 лютого 2019 року у справі №807/242/14, згідно з якою, лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, може бути підставою для визнання правомірними дій контролюючого органу щодо їх проведення.

Верховний Суд у постанові від 23 січня 2018 року у справі №804/12558/14 зазначив, що у випадку незаконності перевірки прийнятий за результатами її проведення акт індивідуальної дії автоматично підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Крім того, у постанові від 04 вересня 2020 року у справі №821/1274/18 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що невиконання відповідачем вимог статей 80, 81 Податкового кодексу України, зокрема в частині наявності підстав для призначення фактичної перевірки, дотримання умов та порядку допуску до її проведення, призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. Акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом, а податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками такої перевірки на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню.

Тому суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками фактичних перевірок, оформлених вищевказаними актами ГУ ДПС у Черкаській області, є протиправними та підлягають скасуванню.

Крім того, абзацом 1 пункту 102.1 статті 102 ПК України визначено, що контролюючий орган, крім випадків визначених пунктом 102.2 ПКУ, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених ПКУ, не пізніше закінчення 1095 днів, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була подана пізніше – за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення-рішення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з п.52 прим. 2 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПК України на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених ст. 102 ПК України.

При цьому дію п. 52 прим. 2 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України зупинено на період дії воєнного, надзвичайного стану згідно із Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану».

Водночас п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України.

Так, відповідно до п.п. 69.9 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України тимчасово, до 01 серпня 2023 року, для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених п.п. 69.9 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України.

Отже, при внесенні до ЄДР запису про припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця, позапланова документальна перевірка проводиться за період, визначений контролюючим органом з урахуванням строків давності – 1095 днів, що продовжуються на період їх зупинення з 18 березня 2020 року до 31 липня 2023 року (включно).

При цьому грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому п. 102.1 ст. 102 ПК України (1095 днів), якщо податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов`язання, не було подано (п.п. 102.2.1 п. 102.2 ст. 102 ПК України).

Суд враховує, що контролюючий орган при нарахуванні грошового зобов`язання порушив строки, встановлені статтею 102 ПКУ, а саме: податкова декларація про майновий стан і доходи подана 22.12.2018 (9 днів 2018 року); 365 днів 2019 року; з 01.01.2020 по 17.03.2020 – 67 днів; з 18.03.2020 по 31.07.2023 – строки зупинені (пункти 52, 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ); з 01.08.2023 по 31.12.2023 – 153 дні; 366 днів 2024 року; з 01.01.2025 по 09.06.2025 (дата винесення ППР) – 160 днів.

Таким чином, у контролюючого органу були відсутні правові підстави для донарахування податкових зобов`язань після закінчення 1095 – денного строку, та прийняття спірних податкових повідомлень – рішень на 1120 день поза межами строку давності, визначеного ст. 102 ПК України.

Також, відповідно до п. 177.10 ст. 177 ПК України фізичні особи-підприємці зобов`язані вести облік доходів і витрат та мати підтвердні документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Типову форму, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами –підприємцями, та Порядок її ведення затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.05.2021 №261.

Пунктом 3 розділу ІІ Порядку №261 встановлено, що типова форма зберігається у самозайнятої особи протягом 3 (трьох) років після закінчення звітного періоду, у якому здійснено останній запис. Тобто, платник згідно законодавства зобов`язаний забезпечити зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених ст. 44 ПКУ строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених ПКУ, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 грн.

Податкове повідомлення-рішення №9491/23-00-24-05-01 від 09.06.2025 прийняте з порушенням строків, передбачених ст. 102 ПК України, з огляду на дату подання 22.12.2018 ОСОБА_1 податкової декларації.

Оскільки, максимальний строк зберігання (з урахуванням зупинених строків) первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів завершився 15 травня 2025 року.

Водночас, 16.05.2025 позивачем був складений Акт про знищення документів не внесених до Національного архівного фонду. Таким чином, Позивачем дотримано законодавчо встановлені строки зберігання первинних документів після припинення підприємницької діяльності 26.11.2018.

Отже, спірні ППР від 09.06.2025 № 9486/23-00-24-05-01, №9488/23-00-24-05-01, №9491/23-00-24-05-01 є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо рішень про нарахування ЄСВ.

Так, основним нормативно-правовим актом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України від 08.07.2010 №2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” (далі – Закон №2464-VI).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування – консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У силу норм ч. 2 ст. 2 Закону № 2464-VI виключно цим Законом визначаються, зокрема: порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до ч.4 ст.8 Закону № 2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування – Податковим кодексом України та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Крім того, ч.16 ст.25 Закону № 2464-VI встановлено, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Згідно з п.4 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

На підставі п.4 Розділу 3 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства Фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 (далі – Інструкція №449), для платників, зазначених у підпункті 3 пункту 1 розділу II цієї Інструкції (фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування), які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок встановлюється у розмірі 22 відсотків на суму, що визначається такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону № 2464-VI максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п`ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Пунктами 1, 4 ч.2 ст.6, абз.1 і 2 ч. 8, ч.12 ст. 9 Закону № 2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Зокрема, платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу).

У розумінні п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або несплачена у строки, встановлені цим Законом, є недоїмкою.

Відповідно до ч.4 ст.25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до пунктів 2-4 розділу VI Інструкції №449 у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки).

Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Сума боргу у вимозі проставляється в гривнях з двома десятковими знаками після коми.

Так, в п. 2.3. Акту перевірки зазначено, що перевіркою правильності відображення суми єдиного внеску у розмірі 22% встановлено заниження суми єдиного внеску за період, що перевірявся на загальну суму 118 958,40 грн. у зв`язку з встановленням контролюючим органом заниження бази нарахування єдиного внеску за 2018 рік на 540720,00 грн.

Суд враховує, що станом на дату припинення підприємницької діяльності у ОСОБА_1 у позивача була відсутня недоїмка з ЄСВ і рахувалася переплата в сумі 1030,45 грн.

Контролюючий орган, в Акті перевірки стверджує про отримання ОСОБА_1 чистого доходу за 2018 рік 3 326 207,92 грн., при цьому, в Акті перевірки відсутні посилання на жоден первинний та розрахунковий документ, яким підтверджено факт отримання такого доходу.

ОСОБА_1 протягом 2018 року подавав до декларував суми утриманого єдиного внеску. Зокрема, за лютий 2018 року ППФО ОСОБА_1 задекларував загальну суму нарахованих та виплачених заробітних плат на суму 22500,00 грн. та суму утриманого єдиного соціального внеску за вказаний звітний місяць в сумі 4950,00 грн.

Таким чином, контролюючим органом не враховані подані платником Звіти та не проаналізована наявна податкова інформація.

При цьому, в Акті перевірки контролюючим органом зазначено, що перевіркою повноти ППФО ОСОБА_1 у звітності сум нарахованої заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок за період з 01.01.2018 по 26.11.2018 порушень не встановлено.

У звітності сум виплат за виконані роботи (надані послуги) за цивільно-правовими договорами, на які нараховується єдиний внесок за період порушень не встановлено. Перевіркою повноти відображення платником податків – ФОП ОСОБА_1 у звітності сум нарахованої заробітної плати, на яку нараховується та з якої утримується єдиний внесок (36,76%, 22%) за період з 01.01.2018 по 26.11.2018, порушень не встановлено.

З огляду на викладене, спірні ППР від 09.06.2025 № 9486/23-00-24-05-01, №9488/23-00-24-05-01, №9491/23-00-24-05-01, рішення від 09.06.2025 № 9495/23-00-24-05-01, від 02.07.2025 № 11095/23-00-24-05-01 вимога від 09.06.2025 №Ф-9494/23-00-24-05-01 є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги – задоволенню повністю.

Оскільки позивачу відстрочено сплату судового збору, з огляду на результат вирішення спору, суд вирішив про відсутність підстав для розподілу судових витрат.

Керуючись ст. 6, 9, 14, 139-143, 241-246, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати:

податкове повідомлення – рішення ГУ ДПС у Черкаській області від 09.06.2025 № 9486/23-00-24-05-01;

податкове повідомлення – рішення ГУ ДПС у Черкаській області від 09.06.2025 № 9488/23-00-24-05-01;

податкове повідомлення – рішення ГУ ДПС у Черкаській області від 09.06.2025 № 9491/23-00-24-05-01;

рішення ГУ ДПС у Черкаській області від 09.06.2025 № 9495/23-00-24-05-01 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску;

рішення ГУ ДПС у Черкаській області від 02.07.2025 № 11095/23-00-24-05-01 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску;

вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 09.06.2025 №Ф-9494/23-00-24-05-01.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ