Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №580/3762/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року справа № 580/3762/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Янківської В.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

14 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

1) визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка проявилася у тому, що посадові особи Військової частини НОМЕР_1 , розглянувши заяву від 05 березня 2026 року, не надали обгрунтовану відповідь на вимогу притягнути до відповідальності, встановленої чинним законодавством України, командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_2 за невиплату позивачу грошового забезпечення за 02 серпня 2025 року та за 03 серпня 2025 року, а також за невиплату виплати до Дня Незалежності (як учаснику бойових дій);

2) зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити повторний розгляд заяви від 05 березня 2026 року, розглянувши вимогу щодо притягнення до відповідальності, встановленої чинним законодавством України, командира Військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_2 за невиплату позивачу грошового забезпечення за 02 серпня 2025 року та за 03 серпня 2025 року, а також за невиплату виплати до Дня Незалежності (як учаснику бойових дій), і надавши обгрунтовану відповідь із зазначенням того, чи було притягнуто до відповідальності вказаного вище командира.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 05 березня 2026 року позивач звернувся до Міністерства оборони України з заявою від 05 березня 2026 року, у якій просив притягнути до відповідальності, встановленої чинним законодавством України, командира військової частини НОМЕР_2 підполковника іванчука єфима за невиплату мені грошового забезпечення за 02 серпня 2025 року та за 03 серпня 2025 року, а також за невиплату виплати до Дня Незалежності (як учаснику бойових дій). Відповідач у своїй відповіді жодним чином не відреагував, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою від 20.04.2026 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач проти позову заперечив та надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що Військовою частиною НОМЕР_1 відпрацьовано відповідь позивачу із запитуваними документами за вихідним № 2600/22/6836 від 02.04.2026 року та надіслано засобами поштового зв`язку за вказаною поштовою адресою на вимогу позивача. У якій було повідомлено, що питання виплати позивачу до Дня Незалежності України як учаснику бойових дій відповідно до статті 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», буде вирішено в судовому порядку за його позовом. Вважаючи позовні вимоги позивача безпідставними, просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач подав до суду додаткові пояснення, в яких заперечив проти викладених у відзиві обставин та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

З урахуванням того, що з 15.06.2026. по 19.06.2026 включно суддя Янківська В.П. перебувала у відпустці, зазначена справа розглянута та ухвалено рішення в перший робочий день після відпустки.

З`ясувавши доводи учасників справи, викладені у заявах по суті, дослідивши подані письмові докази, суд встановив таке.

05 березня 2026 року позивач звернувся до Міністерства оборони України з заявою від 05 березня 2026 року, у якій просив притягнути до відповідальності, встановленої чинним законодавством України, командира військової частини НОМЕР_2 підполковника іванчука єфима за невиплату мені грошового забезпечення за 02 серпня 2025 року та за 03 серпня 2025 року, а також за невиплату виплати до Дня Незалежності (як учаснику бойових дій).

08 квітня 2026 року на поштову адресу позивача надійшла відповідь Військової частини НОМЕР_1 від 02 квітня 2026 року №2600/22/6836.

Проте позивач зазначив, що у відповіді Військової частини НОМЕР_1 від 02 квітня 2026 року №2600/22/6836 жодним чином не відреаговано на його вимогу про притягнення до відповідальності, встановленої чинним законодавством України, командира військової частини НОМЕР_2 підполковника іванчука єфима за невиплату мені грошового забезпечення за 02 серпня 2025 року та за 03 серпня 2025 року, а також за невиплату виплати до Дня Незалежності (як учаснику бойових дій).

Вважаючи, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо розгляду його заяви від 25.03.2026 щодо притягнення до відповідальності, встановленої чинним законодавством України, командира Військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_2 за невиплату позивачу грошового забезпечення за 02 серпня 2025 року та за 03 серпня 2025 року, а також за невиплату виплати до Дня Незалежності (як учаснику бойових дій), позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з такого.

Бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді на запит позивач вважає протиправною, а тому звернувся в суд з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення регулює Закон України Про звернення громадян від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі Закон № 393/96-ВР).

Відповідно до ст. 3 зазначеного Закону під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Цією статтею також надано тлумачення зазначених термінів.

Так, зокрема, заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо;

скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Відповідно ч. 6 ст. 5 Закону № 393/96-ВР письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

Згідно статті 7 Закону № 393/96-ВР зазначається, що якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Ч. 1 ст. 14 Закону № 393/96-ВР передбачено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, посадові особи зобов`язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.

Ст. 19 Закону № 393/96-ВР визначає, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані, зокрема: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Частиною 1 статті 15 Закону № 393/96-ВР встановлено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Системний аналіз вказаних норм свідчить про те, що орган державної влади у місячний термін від дня надходження звернення зобов`язаний в межах своїх повноважень: 1) об`єктивно, всебічно і вчасно розглянути заяву громадянина, який звернувся до нього з такою заявою, 2) прийняти за результатами такого розгляду відповідне рішення та 3) повідомити заявника про наслідки розгляду його звернення. Тобто, належним розглядом органом державної влади звернення громадянина вважатиметься безумовне виконання останнім чітко визначеної законодавцем сукупності зазначених дій протягом строків, встановлених ст. 20 Закону № 393/96-ВР.

Суд врахував, що порядок функціонування Єдиної системи опрацювання звернень визначає Положення про Єдину систему опрацювання звернень, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27.11.2019 № 976.

Відповідно до пп. 2 п. 6 зазначеного Положення Урядовий контактний центр приймає звернення, що надійшли за допомогою засобів телефонного зв`язку на урядову "гарячу лінію" або з використанням Інтернету через веб-сайт Урядового контактного центру, Єдиний веб-портал органів виконавчої влади, веб-сайт Офіційного інтернет-представництва Президента України чи у паперовій формі, та здійснює реєстрацію, попередній розгляд і передачу органам відповідно до компетенції.

Порядок розгляду, реєстрації, приймання, узагальнення та аналізу звернень військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також інших громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України (далі - громадяни), у структурних підрозділах апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, інших органів військового управління, з`єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), а також визначає порядок контролю за його дотриманням визначає Інструкція про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затверджена наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016 № 735 (далі Інструкція № 735).

Пунктом 1 Розділу ІV Інструкції № 735 звернення громадян, що надходять від державної установи «Урядовий контактний центр» (далі - УКЦ), розглядаються відповідно до Порядку взаємодії органів виконавчої влади та державної установи "Урядовий контактний центр" із забезпечення оперативного реагування на звернення, що надходять на урядову "гарячу лінію" та Урядову телефонну довідку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 2009 року № 898 (із змінами).

Прийняття, реєстрацію та розгляд звернень громадян, які надійшли до Міністерства оборони України з урядової телефонної «гарячої лінії», з УКЦ, здійснює структурний підрозділ Міністерства оборони України, відповідальний за організацію розгляду звернень громадян.

Відповідно до пункту 3 розділу IV Інструкції № 735 для прийняття на розгляд звернень у Міністерстві оборони України створюється електронна база даних, в яку вноситься відповідна інформація. У разі коли питання, порушені у зверненні, не належать до компетенції Міністерства оборони України, таке звернення не пізніше наступного дня переадресовується іншому органу виконавчої влади, про що вноситься до бази даних відповідна інформація.

Згідно п. 5 розділу IV Інструкції № 735 структурний підрозділ Міністерства оборони України, відповідальний за організацію розгляду звернень громадян, надсилає їх для надання відповідей по суті до структурних підрозділів Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України, інших органів військового управління, військових частин.

Відповідно до п. 6 розділу IV Інструкції № 735 керівники органів військового управління, командири військових частин, яким надано відповідне доручення на розгляд звернення, забезпечують своєчасний та об`єктивний розгляд звернень. Якщо звернення не містить достатніх даних, необхідних для прийняття рішення, вживаються заходи для отримання додаткової інформації.

Про результати розгляду звернень заявники інформуються у письмовій формі (п. 8 розділу IV Інструкції № 735).

Структурний підрозділ Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України, інший орган військового управління, військова частина, відповідальні за розгляд звернення, направляють копію відповіді заявнику або скановану копію на електронну адресу до структурного підрозділу Міністерства оборони України, відповідального за організацію розгляду звернень громадян (п. 9 розділу IV Інструкції № 735).

Інформація про результати розгляду звернень вноситься до бази даних УКЦ структурного підрозділу Міністерства оборони України, відповідального за організацію розгляду звернень громадян, разом з копією листа в електронному вигляді, яким поінформовано заявника (п. 10 розділу IV Інструкції № 735).

05 березня 2026 року позивач звернувся до Міністерства оборони України з заявою від 05 березня 2026 року, у якій просив притягнути до відповідальності, встановленої чинним законодавством України, командира військової частини НОМЕР_2 підполковника іванчука єфима за невиплату мені грошового забезпечення за 02 серпня 2025 року та за 03 серпня 2025 року, а також за невиплату виплати до Дня Незалежності (як учаснику бойових дій).

08 квітня 2026 року на поштову адресу позивача надійшла відповідь Військової частини НОМЕР_1 від 02 квітня 2026 року №2600/22/6836. В даній відповіді зокрема зазначено таке:

«Крім того, слід зазначити, що згідно доповіді командира військової частини НОМЕР_2 від 30.03.2026 року № 2655/377, зазначено, що у період проходження служби у військовій частині НОМЕР_2 (з 02.08.2025 по 24.09.2025) належним чином оформленої особової справи з попереднього місця служби не надходила (не була у наявності у військовій частині НОМЕР_2 ), а також були відсутні окремі підтверджуючі документи, щодо обставин проходження служби (копію посвідчення учасника бойових дій, Довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, довідки про безпосередню участь), та інших документів, які мають значення для нарахування та виплати окремих видів виплат (доплат, премій, компенсацій), що прямо вплинуло на можливість їх здійснення. Копія Вашого рапорту від 06.08.2025 за вх. №1412, із резолюцією командира військової частини НОМЕР_2 на Ваш запит надається. На даний час питання виплати Вам до Дня Незалежності за 2025 рік вирішується в судовому порядку за Вашим позовом, на розгляді в Черкаському окружному адміністративному суді і рішення по суті ще не прийнято.».

Однак, із наданої відповіді вбачається, що вимога позивача щодо притягнення до відповідальності, встановленої чинним законодавством України, командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_2 за невиплату позивачу грошового забезпечення за 02 серпня 2025 року та за 03 серпня 2025 року, а також за невиплату виплати до Дня Незалежності (як учаснику бойових дій), відповідачем проігнорована.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем вчинено бездіяльність, яка проявилася у тому, що посадові особи Військової частини НОМЕР_1 , розглянувши заяву від 05 березня 2026 року, не надали обгрунтовану відповідь на вимогу ОСОБА_1 притягнути до відповідальності, встановленої чинним законодавством України, командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_2 за невиплату позивачу грошового забезпечення за 02 серпня 2025 року та за 03 серпня 2025 року, а також за невиплату виплати до Дня Незалежності (як учаснику бойових дій).

За таких обставин, Черкаський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України “Про судовий збір” та не надав доказів понесення інших судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 – 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка проявилася у тому, що посадові особи Військової частини НОМЕР_1 , розглянувши заяву від 05 березня 2026 року, не надали обгрунтовану відповідь на вимогу ОСОБА_1 притягнути до відповідальності, встановленої чинним законодавством України, командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_2 за невиплату позивачу грошового забезпечення за 02 серпня 2025 року та за 03 серпня 2025 року, а також за невиплату виплати до Дня Незалежності (як учаснику бойових дій).

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити повторний розгляд заяви від 05 березня 2026 року, розглянувши вимогу щодо притягнення до відповідальності, встановленої чинним законодавством України, командира Військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_2 за невиплату позивачу грошового забезпечення за 02 серпня 2025 року та за 03 серпня 2025 року, а також за невиплату виплати до Дня Незалежності (як учаснику бойових дій), і надавши обгрунтовану відповідь із зазначенням того, чи було притягнуто до відповідальності вказаного вище командира.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення.

Суддя Валентина ЯНКІВСЬКА