Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №580/1954/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року справа № 580/1954/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Орленко В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Маяк" до Головного управління ДПС у Черкаській області, про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Маяк"звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області, в якому просить: визнати противоправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Черкаській області від 19.12.2025 року №23320/23-00-07-04-01.

В обґрунтування вимог зазначено, що Відповідач в акті документальної планової виїзної перевірки дійшов необгрунтованних та помилкових висновків, що СТОВ «Агрофірма «Маяк» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту операції із придбання товару у ТОВ «Солтенс Трейд» (попередня назва ТОВ «Урожай Зерногруп» (код ЄДРПОУ 44624922) на суму ПДВ 155344,00 грн, за лютий 2024 року, через нібито встановлення недостатністі персоналу, відсутністі виробничо-складських приміщень для виробництва шроту, що може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань, а також не встановлення походження товару, який отримав за договорами Позивач. З приводу вказаних обставин в позові зазначено, що: - господарські операції позивача з контрагентом носить реальний характер (всі первинні документи оформлені належним чином); - будь-яке автоматичне співставлення чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу є не належними доказами, оскільки це не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення податкових зобов`язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть бути належними; - висновки про відсутність у контрагента позивача трудових та матеріальних ресурсів відповідачем зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої податкової інформації наявності у базі даних ДПС України, однак така інформація не є належних та допустимим доказом у розумінні КАС України; - недостатність персоналу, відсутність власних транспортних засобів, виробничоскладських приміщень не може свідчити про відсутність адміністративногосподарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фізичних дій, спрямованих на виконання зобов`язань, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання здійснювати посередницьку, експедиторську діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених договорах. Вищевказане, в своїй сукупрості, свідчить про передчасність висновків податкового органу зроблених в акті перевірки Позивача та протиправність прийнятого ППР.

Ухвалою від 02.03.2026 суддею Орленко В.І. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити повністю, надав до суду письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним та не підлягає скасуванню, оскільки за результатами перевірки не підтверджено реальність придбання СТОВ «Агрофірма «Маяк» шроту соняшникового у ТОВ «Солтенс Трейд», через: дефектність документів (відсутня посада, розбіжність у сертифікатах якості наданих до запиту та до перевірки); неповне визначення даних (дефектність) в документах (в товарнотранспортних накладних відсутність печатки перевізника, відсутність підписів водія); невідповідність кодів УКТ ЗЕД по виписаним постачальником податкових накладних, що є порушенням статті 201 ПК України; господарська операція по документально оформленому товару носить разовий характер в частині кодів УКТ ЗЕД ТОВ «Солтенс Трейд»; джерело походження шроту соняшникового перевіркою не підтверджується (контрагент не є виробником); частково не підтверджено факт транспортування та передачі товару від Постачальника до Покупця; недостатня кількість трудових, матеріальних ресурсів у постачальника для ведення відповідної господарської діяльності; належність ТОВ «Солтенс Трейд» до категорії ризикових платників податку, які здійснюють діяльність з формування суб`єктам господарювання податкового кредиту, без реальності здійснення господарських операцій; відсутність придбання сировини по ланцюгу постачання для виготовлення шроту соняшникового.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи встановлено, що посадовими особами ГУ ДПС у Черкаській області було проведено документальну планову виїзну перевірку Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Маяк» щодо дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Солтенс Трейд» (код ЄДРПОУ 44624922).

За результатами перевірки було складено Акт документальної планової виїзної перевірки СТОВ «Агрофірма «Маяк» від 25.11.2025 № 18488/23-00-07-04-01/03793159 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки СТОВ «Агрофірма «Маяк» (код ЄДРПОУ 03793159)» (надалі - Акт перевірки), в якому зазначено, що перевіркою встановлено порушення СТОВ «Агрофірма «Маяк»: п.198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.1, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI (із змінами та доповненнями), не підтверджено реальність здійснення документально оформлених господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ «Солтенс Трейд», в результаті чого, СТОВ «Агрофірма «Маяк» занижено податок на додану вартість за лютий 2024 р. на суму 155 344,00 грн.

Позивачем були подані заперечення на Акт перевірки. За результатом розгляду заперечення Позивача, ГУ ДПС у Черкаській області повідомило останнього листом №28856/6/23-00-07-07 від 18.12.2025 року про залишення акту перевірки без змін, а заперечень без задоволення.

В подальшому, ГУ ДПС у Черкаській області прийняла та надіслала на адресу Позивача податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 19.12.2025 року №23320/23-00-07-04-01, яким СТОВ «Агрофірма «Маяк» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 155 344,00 грн, та застосовано штрафні санкції у розмірі 25% в сумі 38836,00 грн.

Позивач скористався процедурою адміністративного оскарження (скарга позивача за вих. № 409 від 29.12.2025року).

Рішенням ДПС України від 18.02.2026року за №4148/6/99-00-06-01-01-06 скаргу Позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення без змін.

Позивач вважає податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Черкаській області від 19.12.2025 року №23320/23-00-07-04-01 протиправними, оскільки висновки Акту перевірки, на підставі якого прийнято такі рішення, є безпідставними та необгрунтованими, що і зумовило необхідність звернутись з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України (далі - ПК України).

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку.

Отже, придбання товарів (робіт, послуг) передбачає наявність мети їх використання в господарській діяльності платника податків. Така мета є необхідною умовою для формування витрат та/або податкового кредиту платником податків.

Крім того, всі витрати мають бути здійсненими в межах господарської діяльності платника податків.

Відповідно витрати на придбання активів, здійснені без мети їх використання у господарській діяльності, або придбання таких активів поза межами господарської діяльності платника податків не дають право на відповідні врахування цих витрат у податковому обліку. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з ПДВ.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно частини першої статті 9 Закону України № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення.

Відповідно частини другої статті 9 Закону України № 996-ХІV, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України № 996-ХІV.

Отже, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

В свою чергу, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 ПК України встановлено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування витрат та податкового кредиту з ПДВ, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення аналогічних справ.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Так, матеріалами справи встановлено, що 08 листопада 2023 року між Позивачем та ТОВ «Солтенс Трейд» (код ЄДРПОУ 44624922) був укладений Договір поставки 0811/23.

За цим договором, Постачальник - ТОВ «Солтенс Трейд» зобов`язується передати у власність Покупця - СТОВ «Агрофірма «Маяк» Товар, а Покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити його вартість в порядку та на умовах, обумовлених у цьому Договорі.

Предметом вказаного договору є: шрот соняшниковий, шрот соєвий, макуха соняшникова, макуха соєва.

В лютому 2024 року ТОВ «Солтенс Трейд» в адресу СТОВ «Агрофірма «Маяк» документально оформлено поставку шроту соняшникового на загальну суму 932064 грн, в т.ч. ПДВ 155344 грн.

На виконання умов договору, ТОВ «Солтенс Трейд» документально оформлено видаткові накладні №№105-107, 113-114 в адресу СТОВ «Агрофірма «Маяк» на загальну суму 932064, 98 грн. (з ПДВ), які були надані до перевірки та досліджені судом в ході розгляду справи.

Слід зазначити, що СТОВ «Агрофірма «Маяк» задекларувало податковий кредит у лютому 2024 року на суму ПДВ 155344 грн від ТОВ «Солтенс Трейд», згідно з відповідними податковими накладними.

До перевірки СТОВ «Агрофірма «Маяк» надано також товарно-транспортні накладні на підтвердження доставки товару.

Дослідивши вищевказані докази, а також проаналізувавши положення чиного законодавства, які регулюють спірні відносини, суд зазначає наступне.

Стосовно висновку Відповідача, в акті перевірки, щодо не надання первинних бухгалтерських документів, які підтверджують відрядження особи, що брала участь у попідписанні договору (договір укладений в м. Дніпро), а також не надання наказу відрядження, звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, то в Цивільному кодексі України, відсутня ознака нікчемності правочину за критерієм переміщення осіб у просторі. Слід зазначити, що законодавством України не заборонено укладати договори у спосіб обміну оригіналами документів, як то пересилання кур`єрською службою, або передача оригіналів під час доставки товару з перевізником, тощо.

Згідно із ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та постою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Інших підстав визнання правочину нікчемним чинне законодавство не передбачає. Разом із тим, відповідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. За правилами, встановленими у ч.2 ст. 205 ЦК України, правочин вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Таким чином, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в акті перевірки висновки щодо необхідності підтвердження способу укладення договору (відрядження), дій відповідальних осіб (звіт про витрачання коштів) під час укладенні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

В даному контексті суд також наголошує, що Відповідачем ні під час проведення перевірки Позивача ні до матеріалів справи не додано доказів про визнання договору поставки 0811/23 недійсним або ж фіктивним – на підставі рішення суду.

Відповідно до умов Договору поставки 0811/23 від 08 листопада 2023 року, сторони узгодили усі суттєві умови, зокрема, щодо асортименту, кількості, ціни (п.п. 1.1, 1.2, 1.3).

Так, невід`ємною частиною Договору є Специфікація №6, яка визначає, що ТОВ «Солтенс Трейд» зобов`язувалось поставити СТОВ «Агрофірма «Маяк» шрот соняшниковий у одиниці виміру тонна та загальною кількістю 120 тонн +/- 10%, загальною ціною з ПДВ 912 200,00 грн.

Актом перевірки правильно визначено, що на виконання умов договору, ТОВ «Солтенс Трейд» документально оформлено видаткові накладні №№105-107, 113-114.

Дослідивши вказані видаткові накладні та аналізуючи їх, суд дійшов висновку, що в даному випадку підтверджується виконання Сторонами вищевказаного Договору, зокрема пункту 1.3. та Специфікації №6.

Замовлена номенклатура та кількість товару повністю співпадає у первинних документах і не містить жодних розбіжностей. Товар оплачений позивачем, що підтверджується платіжними інструкціями, що містяться у матеріалах справи. Отже Позивачем дотримано необхідну умову для віднесення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток.

Щодо встановленого порушення у частині зазначення ТОВ «Солтенс Трейд» коду УКТ ЗЕД товару, слід зазначити, що класифікація товарів здійснюється відповідно до Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД. Платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або визначати їх відповідно до п. 2 ст. 11 Закону №671 звернувшись до торгово-промислових палат. Чинне законодавство не визначає податковий орган в якості уповноваженої особи на визначення коду УКТ ЗЕД, а отже у Відповідача відсутні правові підстави для визначення відповідності або невідповідності, співпадіння між товаром та застосованим кодом УКТ ЗЕД.

Суд наголшує, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є відповідність податкової накладної до порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.04.2022 року у справі № 200/5932/19. Податкові накладні за вказаними операціями зареєстровані у ЄРПН, копії податкових накладних містяться у матеріалах справи та відображені у акті перевірки.

Щодо зовнішнього вигляду сертифікатів якості продукції, які надані ТОВ «Солтенс Трейд», слід зазначити, що сертифікати якості не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів. А тому навіть їх відсутність не має вирішального значення для встановлення фактичного руху активів у процесі виконання поставок (постанова Верховного Суду від 09.08.2022 року у справі № 380/1905/20).

Щодо доводів Відповідача про відсутність обладнання для визначення фізико-хімічних показників продукції, відсутності фахівця в штаті, то вказаний висновок грунтується на аналізі ЄРПН. Будь-яке автоматичне співставлення чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами, оскільки це не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення податкових зобов`язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть бути належними (постанова Верховного Суду від 27.02.2018 року у справі № 811/2154/13-а) наявності. Крім того, така інформація сама по собі не доводить податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган, з урахуванням того, що надані платником податку документи повною мірою спростовують це (постанови Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 810/3514/17, від 05.08.2021 у справі № 813/5824/15, від 16.09.2020 у справі № 520/4150/19, від 23.10.2024 у справі №560/7590/22). Відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів не можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необгрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу (постанова Верховного Суду від 30.01.2018 року у справі № 1570/5614/2012, від 22.10.2019 року у справі №822/5413/15).

Стосовно зауваження щодо відсутності підпису водія в екземплярі ТТН Позивача, то вказана обставина не може свідчити про відсутність перевезення, оскільки в двох інших екземплярах ТТН такий підпис в наявності.

В даному контексті суд наголошує, що Верховний Суд зауважив в постанові від 17.01.2023 у справі № 160/5341/20, що не зазначення в ТТН певної інформації не може свідчити про відсутність самого факту перевезення придбаних позивачем ТМЦ. В цілому, суди також справедливо зазначають, що ТТН призначена для обліку руху ТМЦ і розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, але при цьому ТТН не підтверджує обставини придбання і продажу ТМЦ. Тому за наявності інших первинних документів, навіть її ненадання не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій (постанови ВС від 23.04.2019р. у справі №820/10480/15, від 26.06.2019 р. у справі № 814/4633/13-а).

Стосовно зазначення в ТТН від 11.02.2025 року №P106 перевізника ТОВ «ДІА-БАЗ», у власності якого не перебував транспортний засіб DAF AP7140EX та причіп, то слід зазначити, що відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу (постанова Верховного Суду від 30.01.2018 року у справі № 1570/5614/2012, від 22.10.2019 року у справі № 822/5413/15).

На підтвердження факту прийняття доставленого товару, визначеного в ТТН свідчить факт зважування товару на повірених електронних вагах позивача, факт прийняття товару у ваговій коморі свідчить витяг з реєстру операцій по ваговій коморі за лютий 2024 по контрагенту ТОВ «Солтенс Трейд».

Визнання недійсними (зокрема нікчемними) правочинів, вчинених за ланцюгом постачання між попередніми посередниками, не є обов`язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платнику податків. Податкове законодавство не ставить у залежність право платника на податковий кредит чи витрати від дотримання податкової дисципліни третіми особами. Відтак, господарські відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання товарів (послуг) не мають безпосереднього впливу на оцінку реальності господарської операції, укладеної між кінцевим покупцем та його безпосереднім контрагентом.

В ході розгляду справи судом також встановлено, що отриманий від ТОВ «Солтенс Трейд» товар був використаний у власній господарській діяльності, а саме: виготовлення комбікорму, у власному виробничому процесі позивача, що підтверджується звітами про використання сировини та виготовлення комбікорму, витягами з Державного реєстру речових прав, прибутковими ордерами, лімітними - забірними картами, книгою складського обліку, що містяться у матеріалах справи. Виготовлений комбікорм Позивач використовував на корм тваринам продукцію яких (молоко та тварини в живій вагі) в свою чергу реалізовувала для отримання прибутку про, що свідчать додані до заяви первинні документи на реалізацію кінцевої продукції.

З урахуванням вищевкзаних обстави справи суд дійшов висновку, що під час проведеної перевірки Позивача податковим органом не було встановлено ознак недобросовісності поведінки останнього, не наведено жодних доказів щодо наявності в діях Позивача ознак неправомірності чи фактів узгодженості його дій з недобросовісними контрагентами з метою незаконного отримання податкових вигод або ж його обізнаності з такими діями товариствами чи сприяння ухиленню ними товару від виконання податкових зобов`язань, що свідчить про безпідставність висновків податкового органу, в частині встановленого порушення, та має наслідком скасування спірного ППР.

Відповідно до частини 1статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам Відповідачем не надано достатньо належних доказів в підтвердження правомірності свого рішення.

За таких обставин, системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Решта доводів Відповідача висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують та не змінюють.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 5-16, 90, 139, 242-246, 255, 293-295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 19.12.2025 року №23320/23-00-07-04-01.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Маяк» витрати зі сплати судового збору у сумі 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 №1845/О/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи».

Копію рішення направити сторонам справи.

Рішення складене та підписане 23.06.2026.

Суддя Валентина ОРЛЕНКО