Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №560/3193/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/3193/26

РІШЕННЯ

іменем України

23 червня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить визнати протиправною відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, зобов`язати надати відстрочку. В обґрунтування позову зазначає, що має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», однак відповідач протиправно відмовив у наданні відстрочки.

ІНФОРМАЦІЯ_2 відзив по справі не подав.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив таке.

В лютому 2026 ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч.1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю)

До заяви позивач додав копію довідки №Б-03-5070 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, довідку МСЕК серії 12ААГ №919222 видану ОСОБА_2 , свідоцтво про народження ОСОБА_1 , висновок ЛКК щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, довідку РНОКПП ОСОБА_2 , довідку від 24.01.2026 №200-0215-6/8021 про отримання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю ІІ групи, заяву ОСОБА_2 .

За результатами розгляду заяви позивача Комісія з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу. Рішення оформлене протоколом від 06.02.2026 №29. Причиною відмови вказано те, що у заявника є рідна сестра, водночас у долучених до заяви документах відсутні відомості про те, що вона є особою з інвалідністю, потребує постійного догляду, перебуває під арештом (крім домашнього арешту), відбуває покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні регулюються Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-XII (далі - Закон України №3543-XII. Мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Згідно зі ст. 22 Закону України №3543-XII під час мобілізації громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Статтею 23 Закону визначено перелік військовослужбовців, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, та яким може бути надана відстрочка від військової служби.

Особами, що мають право на відстрочку від призову під час мобілізації відповідно до п. 13 ч. 1 статті 23 Закону України №3543-XII (в редакції Закону на момент виникнення спірних правовідносин) є, зокрема, військовозобов`язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 затверджене Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - Положення № 154). Згідно із абзацом 9 пункту 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.

Відтак, оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та в особливий період, у тому числі в період дії воєнного стану, яка надається в установленому порядку, належить до повноважень територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування військовозобов`язаного на військовому обліку, а рішення про надання або відмову у наданні відстрочки оформляється протоколом.

18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560 з подальшими змінами).

Відповідно до пунктів 56, 57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно з пунктом 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження. На підставі розгляду документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення. У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7.

Згідно з законом та Порядком №560 військовозобов`язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи, або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, мають право на отримання відстрочки від призову на військову службу за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати таких осіб (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі).

Порядком №560 передбачено, що до заяви про надання відстрочки додаються документи, які підтверджують неможливість виконання обов`язку з утримання або догляду іншими особами, які не є військовозобов`язаними.

Судом з наявних у справі документів встановлено, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, копія якого наявна у матеріалах справи.

Підставою для відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу став факт наявності у позивача рідної сестри, яка не є військовозобов`язаною та також може здійснювати догляд за матір`ю позивача ( особою з інвалідністю)

Пункт 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» пов`язує право на відстрочку від призову не лише з наявністю у військовозобов`язаного одного з батьків/батьків дружини, що є особою/особами з інвалідністю I чи II групи, але й з відсутністю інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати осіб з інвалідністю.

Згідно з довідкою №244/03 від 27.02.2026 ОСОБА_3 (рідна сестра позивача) з 01.10.2020 працює у адвокатському об`єднанні "Саєнко Харенко", що знаходиться у м. Київ.

Водночас, суд виходить з того, що пункт 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» чітко визначає, коли інша невійськовозобов`язана особа (в даному випадку сестра позивача) звільняється від обов`язку догляду за особою з інвалідністю на користь військовозобов`язаного. Це можливо виключно якщо вона сама є особою з інвалідністю; потребує постійного догляду; перебуває під арештом або відбуває покарання.

Позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність у ОСОБА_3 інвалідності, потреби у постійному догляді або факту перебування її під арештом чи відбування покарання.

Суд критично оцінює доводи позивача щодо неможливості здійснення догляду за матір`ю його сестрою через її проживання у м. Києві та працевлаштування у адвокатському об`єднанні, що підтверджується відповідною довідкою.

Обов`язок повнолітніх дітей утримувати своїх непрацездатних батьків є безумовним і не ставиться в залежність від місця їх проживання, сімейного стану, наявності роботи чи інших побутових обставин. Факт працевлаштування та проживання в іншому населеному пункті є проявом реалізації особою своїх соціальних та трудових прав, що є її суб`єктивним вибором, і жодним чином не припиняє її передбаченого законом обов`язку щодо утримання матері.

Закон прив`язує право на відстрочку до відсутності інших осіб, які «відповідно до закону зобов`язані їх утримувати». Згідно зі статтею 202 Сімейного кодексу України повнолітні діти зобов`язані утримувати непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги. Отже, цей обов`язок покладається на сестру позивача фактом її народження (спорідненості) незалежно від того, живе вона у іншому місті чи у одній квартирі з матір`ю. Відтак, умова «за відсутності інших осіб» для позивача фактично не виконується.

Верховний Суд у постанові від 27.02.2025 у справі №380/16966/24 виснував, що «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону.

У той же час, Верховний Суд чітко окреслив характер таких "об`єктивних причин", навівши як приклад перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі або проходження військової служби. Тобто йдеться про непереборні обставини (форс-мажор), за яких особа фізично та юридично позбавлена свободи дій і пересування всупереч своїй волі. Натомість працевлаштування в іншому місті не належить до таких об`єктивних непереборних перешкод, адже сестра позивача є вільною у своєму пересуванні, виборі місця роботи та проживання, а отже, має об`єктивну можливість змінити місце проживання або перевезти матір до себе для здійснення догляду. Відтак сам факт проживання та працевлаштування у іншому місті не є поважною причиною для усунення від обов`язку догляду.

З огляду на викладене, наявність працездатної рідної сестри, щодо якої відсутні визначені законом виняткові обставини (інвалідність, арешт тощо), виключає можливість застосування до позивача пункту 13 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII.

Враховуючи це, суд приходить до висновку, що Комісія з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовляючи ОСОБА_1 у наданні відстрочки з підстав наявності іншої особи, яка відповідно до закону зобов`язана утримувати матір з інвалідністю, діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зважаючи на вказане, рішення комісії, оформлене протоколом від 06.02.2026 №29, є правомірним та скасуванню не підлягає.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 23 червня 2026 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )

Відповідач:ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 )

Головуючий суддя І.С. Козачок