Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №480/12276/23 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2026 року Справа № 480/12276/23

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гелети С.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у приміщенні суду у м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Сумського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:

1. Визнати дії військової частини НОМЕР_2 під час проведення службового розслідування на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 №669 від 29.07.2022 протиправними.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_3 № 802 від 26.08.2022 «Про підсумки службового розслідування за фактом відмови від виконання бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 », в частині що стосується головного сержанта ОСОБА_1 .

3. Поновити головного сержанта ОСОБА_1 на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 .

4. Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити виплату додаткової грошової винагороди та премії за липень 2022 року головному сержанту ОСОБА_1 в повному обсязі.

5. Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 виплатити грошове забезпечення головному сержанту ОСОБА_1 за період з липня 2022 по дату поновлення на військовій службі.

Позивач свої вимоги в позові мотивує наступним. Відповідачем відносно позивача в період липня-серпня 2022 року проведено ряд службових розслідувань та прийнято накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності, а також ініційовано відкриття кримінальних проваджень щодо позивача.

Головного сержанта ОСОБА_1 стосується наказ командира військової частини НОМЕР_2 №816 від 30.08.2022 «Про підсумки службового розслідування за фактом самовільного залишення місця розташування військовослужбовцями розвідувального взводу», який оскаржено в судовому порядку в межах справи № 480/12273/23 та наказ командира військової частини НОМЕР_2 №802 від 26.08.2022 «Про підсумки службового розслідування за фактом відмови від виконання бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 », що є предметом оскарження у даному адміністративному позові.

Винесенню наказу №802 від 26.08.2022 та прийняття рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності передувало службове розслідування, за результатами якого було начебто встановлено вину військовослужбовця та винесено оскаржуваний наказ.

Позивач зазначає, що службове розслідування проведено неповно, необ`єктивно, однобічно, з обвинувальним нахилом, без належного врахування всіх обставин та фактів.

Як вбачається з матеріалів службового розслідування Наказом ВЧ НОМЕР_2 від 29.07.2022 № 669 «Про призначення службового розслідування за фактом відмови від виконання бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 » наказано призначити службове розслідування за фактом відмови від виконання бойового розпорядження №232 від 24.07.2022 командиром розвідувального взводу військової частини НОМЕР_2 головним сержантом ОСОБА_1 та капітаном ОСОБА_4 .

Підставою призначення даного розслідування вказано рапорт начальника штабу першого заступника командира військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_5 вх. №2718 від 24.07.2022.

Пунктом 5 наказу №671 зазначено: «Наказ довести до всього особового складу в частині, що його стосується».

Однак, в порушення вказаного пункту, факт призначення службового розслідування до відома військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 , зокрема позивача, не доводився.

Позивача було позбавлено можливості реалізувати, передбачені п. 3 розділу IV Порядку № 608 права, що у свою чергу призвело до його неповноти та необ`єктивності.

Особою, яка проводила службове розслідування також не вчинено жодних дій, які б сприяли реалізації прав, наданих військовослужбовцям, зокрема подавати пояснення, отримувати копії документів, порушувати клопотання, висловлювати зауваження, оскаржувати рішення, тощо.

Звертає увагу, що акт службового розслідування складено всупереч чинного законодавства. Зокрема, у вступній частині Акта не зазначено підставу призначення та проведення службового розслідування, бойового розпорядження, про невиконання якого йде мова, до матеріалів службового розслідування не долучено.

Більше того, в Акті службового розслідування не зазначено, хто, коли та яким чином доводив дане бойове розпорядження до військовослужбовців, кого конкретно із військовослужбовців воно стосувалось, та які задачі ставились даним бойовим розпорядження. Більше того взагалі не з`ясовувалось факту реального існування даного бойового розпорядження.

Як вбачається з матеріалів службового розслідування особа, яка начебто проводила службове розслідування, зі змістом бойового розпорядженням, про невиконання якого іде мова, не ознайомлювалась, в основу висновків Акту службового розслідування покладено тільки рапорт та пояснення ОСОБА_6 , який зазначає, що військовослужбовців відмовились виконувати розпорядження.

В п.4 Акту не зазначено повних відомостей, щодо військовослужбовців, відносно яких проводилось службове розслідування, зокрема відсутні відомості щодо освіти, терміну військової служби, як цього вимагає п. 3 розділу V Порядку № 608.

Під час опису в Акті неправомірних дій військовослужбовців та причинного зв`язку між їх діями та подією, зазначено тільки про те, що головний сержант ОСОБА_1 , знаючи свої службові обов`язки, передбачені законодавством…маючи можливість їх виконати відкрито відмовився від виконання наказу командира в умовах воєнного стану, тобто вчинив непокору.

Проте яким чином, особа, яка проводила службове розслідування перевіряла можливість виконання наказу командира, якщо окрім рапорту та пояснення ОСОБА_6 матеріали службового розслідування інших доказів не містять.

Не визначено і причинного зв`язку між діями військовослужбовців та подією, що трапилась. Причинами та умовами, що сприяли вчиненню правопорушення зазначено: особиста недисциплінованість, безвідповідальність військовослужбовців.

Проте, яким чином та за якими критеріями визначено недисциплінованість та безвідповідальність військовослужбовців, в тому числі позивача, в Акті службового розслідування не зазначено. Не з`ясовувалось ні наявність бойового розпорядження №232, ні доведення його до позивача, ні в якій ситуації перебував позивач безпосередньо в районі виконання бойового завдання, та будь-які інші обставини, які б сприяли проведенню повного та об`єктивного службового розслідування.

Більше того, особа, яка здійснювала службове розслідування, перебираючи на себе повноваження органу публічного обвинувачення, суб`єктивно, упереджено та завчасно вказує на причетність позивачів до кримінального правопорушення передбаченого ст. 402 КК України та про їх прямий умисел на вчинення інкримінованого їм правопорушення.

Головний сержант ОСОБА_1 стверджує, що бойове розпорядження №232, про невиконання якого йде мова у службовому розслідуванні не було оформлене належним чином та не доведено до відома належним чином. Зокрема у розпорядженні не було вказаного його даних.

Виконувати бойове розпорядження без належного його оформлення та доведення не представляється можливим. Оскільки у разі настання негативних наслідків для військовослужбовці (поранення, зникнення безвісти, полон чи смерть), без належно оформлених документів (бойового розпорядження), неможливо довести факт виконання таким військовослужбовцем усного наказу командира. Командування ж частини в такому випадку зазначатиме про те що такого усного наказу не було.

Позивач в позові зазначає, що знайдеться службова особа з числа командування частини, яка аналогічно до рапорту ОСОБА_6 , підтвердить позицію командування про відсутність такого усного наказу. Як стверджує позивач такі випадки не є поодинокими в даній частині. Тому задля убезпечення себе в майбутньому, від будь-яких негативних наслідків, просив належним чином оформити бойове розпорядження для можливості його виконання.

Всі характеристики складені безпосереднім начальником помічником начальника штабу-начальника розвідки старшого лейтенанта ОСОБА_7 10.08.2022. Словесно ідентичні за змістом та за висновком ОСОБА_8 військовослужбовців, щодо яких проводилось службове розслідування характеризуються виключно з негативної сторони та не відповідав займаній посаді.

Проте, якщо безпосередній начальник бачив, що зокрема позивач не відповідає займаній посаді, має низький рівень, як він вважає, знань, не вчиняв дій щодо підвищення кваліфікації його підлеглих, або ж не ініціював питання щодо переведення на інші посади чи іншу військовому частину, як такого, що не відповідає займаній посаді.

На противагу наданій ОСОБА_1 характеристиці, зазначає про те, що позивач нагороджений нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ. Жодної позитивної інформації щодо військовослужбовців у службовому розслідуванні не вказується, оскільки це не було вигідним для військової частини та ставило б під сумнів зазначене у акті службового розслідування.

Позивач зазначає, що викладене у акті службового розслідування, зокрема і у поясненнях ОСОБА_6 не відповідає дійсності, та є нічим іншим як намаганням військової частини узаконити свої протиправні по відношенню до військовослужбовців дії.

Також на противагу зазначеному в Акті службового розслідування про відсутність позивача у в/ч НОМЕР_2 та неможливість відібрання пояснень щодо ситуації яка склалась, зазначає, що вказана інформація спростовується зокрема наступними документами за підписом ОСОБА_1 : поясненнями ОСОБА_1 , копія накладної №140 від 09.08.2022; копія накладної №145 від 22.08.2022; копія Акту технічного стану військового майна №128, що підтверджує перебування ОСОБА_1 у військовій частині НОМЕР_2 .

Усе викладене вище, дає підстави стверджувати, що службове розслідування проведено неповно, необ`єктивно, необґрунтовано, однобічно, з порушеннями вимог Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, що свідчить про протиправність проведення даного службового розслідування.

Разом з тим, зазначені порушення командиром військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_3 були проігноровані та 26.08.2022, видано наказ № 802 «Про підсумки службового розслідування за фактом відмови від виконання бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 », згідно з яким, за результатами службового розслідування командир наказав за самоусунення від виконання службових обов`язків через вчинення непокори, тобто відкритою відмови виконати наказ начальника в умовах воєнного стану, визначених статями 6, 11, 28, 30, 128 Статуту внутрішньої служби порушення вимог статей 12, 14, 16, 37 Статут внутрішньої служби Збройних Сил України та статей 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України головного сержанта ОСОБА_1 та капітана ОСОБА_4 накласти дисциплінарне стягнення передбачене пунктом «в» статті 48 Дисциплінарного статут ЗСУ «сувора догана». Встановлено наявність в діях головного сержанта ОСОБА_1 та капітана ОСОБА_4 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 402 КК України, у зв`язку із чим направлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, копію акту та матеріалів службового розслідування на адресу Донецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері, для надання правової оцінки.

Зі спірним наказом командира ВЧ НОМЕР_2 позивач категорично не погоджується, вважає його незаконним та таким що підлягає скасуванню, як такий, що прийнятий за результатами службового розслідування, проведеного з грубим порушенням вимог Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України. Спірний наказ до відома позивача не доводився, чим порушено право на належний захист своїх прав та законних інтересів, а також позбавлено можливості своєчасно оскаржити прийняте щодо позивача рішення у встановленому законом порядку.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти позовних вимог у повному обсязі.

Зазначає, що Наказом ВЧ НОМЕР_2 від 29.07.2022 № 669 «Про призначення службового розслідування за фактом відмови від виконання бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 » призначено службове розслідування за фактом відмови позивача від виконання бойового розпорядження №232 від 24.07.2022 .

Службове розслідування було призначено на підставі рапорт начальника штабу першого заступника командира військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_5 вх. №2718 від 24.07.2022, складено відповідний акт службового розслідування. Під час проведення службового розслідування отримано письмові пояснення ОСОБА_6 , який зазначив, що позивач відмовились виконувати бойове розпорядження. Зазначає, що позивач був відсутній на місці розташування розвідувального взводу, а тому неможливо було повідомити позивача про проведення службового розслідування та отримати від позивача письмові поясненні.

У зв`язку із виявленими порушеннями 26.08.2022 видано наказ № 802 «Про підсумки службового розслідування за фактом відмови від виконання бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 », згідно з яким, за результатами службового розслідування командир наказав за самоусунення від виконання службових обов`язків через вчинення непокори, тобто відкритою відмови виконати наказ начальника в умовах воєнного стану, визначених статями 6, 11, 28, 30, 128 Статуту внутрішньої служби порушення вимог статей 12, 14, 16, 37 Статут внутрішньої служби Збройних Сил України та статей 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України головного сержанта ОСОБА_1 та капітана ОСОБА_4 накласти дисциплінарне стягнення передбачене пунктом «в» статті 48 Дисциплінарного статут ЗСУ «сувора догана».

Позивач надав відповідь на відзив, в якому позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить суд їх задовольнити.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 20.06.2024 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Ухвалою суду від 24.11.2025 замінено відповідача у справі №480/12276/23 - військову частину НОМЕР_2 на правонаступника - військову частину НОМЕР_1 . Ухвалою суду від 19.01.2026 справу прийнято до розгляду у новому складі суду, визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Дослідивши зміст позовних вимог, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, суд зазначає наступне.

За приписами статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За визначенням, що міститься у статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що за владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.

Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.

Отже, акт застосування норм права (індивідуальний акт) - це індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; акт застосування норм права адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує свою дію фактами його застосування, тоді як дія індивідуального акта закінчується у зв`язку з припиненням існування конкретних правовідносин.

Зі змісту позовної заяви судом встановлено, що позивач, зокрема оскаржує наказ про призначення службового розслідування.

Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 р. за № 1503/31371, затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі Порядок №608).

Згідно з абзацом 4 пункту 2 розділу I Порядку № 608 службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Відповідно до пункту 1 розділу II Порядку №608 приводами для призначення службового розслідування є:

невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду;

невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань;

неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті;

дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця;

втрати або викрадення зброї чи боєприпасів;

порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки;

недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів;

внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення;

повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення;

скоєння військовослужбовцем під час виконання обов`язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи.

Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

За рішенням відповідного командира (начальника) службове розслідування може призначатися за письмовим рапортом (доповідною або пояснювальною запискою) військовослужбовця з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри.

Згідно з пунктом 3 розділу II Порядку №608 службове розслідування проводиться для встановлення:

неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення;

причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби;

ступеня вини військовослужбовця;

порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства;

причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення;

причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).

У розділі III Порядку №608 унормовано питання щодо порядку призначення службового розслідування.

Пунктом 3 розділу III Порядку №608 передбачено, що службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).

Відповідно до пункту 3 розділу VI Порядку №608 військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право:

знати підстави проведення службового розслідування;

бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування;

відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом;

давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення;

з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень;

порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації;

висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять;

ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником);

оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.

Згідно з пунктами 1-4 розділу VII Порядку №608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування.

В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.

У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.

Верховний Суд неодноразово у своїх постановах наголошував, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої воно прийняте або прав, свобод та інтересів якої воно безпосередньо стосується.

Аналіз норм, якими врегульовано спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що оскарженню у судовому порядку підлягають рішення, прийняті за результатами службового розслідування. Наказ про призначення службового розслідування не є індивідуальним актом, що порушує права та інтереси позивача, і за приписами Порядку №608 військовослужбовець не наділений правом на оскарження такого наказу, відповідно оскарження такого не може бути самостійною підставою позову.

Саме рішення, прийняте за результатами службового розслідування, тягне для позивача настання негативних наслідків у вигляді порушення прав, свобод та інтересів. А тому саме наказ може бути оскаржено до суду у визначеному законом випадку.

Доводи позивача, якими обґрунтовуються вимоги в частині протиправності дій під час проведення службового розслідування, можуть бути підставою позову при оскарженні рішення, прийнятого за результатами службового розслідування.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 16 травня 2024 року у справі № 320/34767/23.

Враховуючи зазначене, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання дії військової частини НОМЕР_2 під час проведення службового розслідування на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 №669 від 29.07.2022 протиправними.

Стосовно позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_3 № 802 від 26.08.2022 «Про підсумки службового розслідування за фактом відмови від виконання бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 », в частині що стосується головного сержанта ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Наказом НОМЕР_3 №669 від 29.07.2022 призначено службове розслідування за фактом відмови від виконання бойового розпорядження , в т.ч. позивачем ОСОБА_1 .

За результатом проведеного службового розслідування складено акт службового розслідування, який було затверджено 19.08.2022.

Під час службового розслідування встановлено, що позивач не виконав бойове розпорядження начальника штабу - першого заступника командира НОМЕР_3 ОСОБА_5 , про що відображено в п. 3 акту службового розслідування, а саме 24.07.2022 до 19-00 увійти у взаємодію з командиром НОМЕР_3 та особисто убути в його оперативне підпорядкування.

24.07.2022 начальник штабу - перший заступника командира НОМЕР_3 ОСОБА_5 склав на ім`я командира ВЧ НОМЕР_4 рапорт про відмову позивача виконувати бойове розпорядження №232 від 24.07.2022.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем отримано письмові пояснення ОСОБА_5 від 29.07.2022, який зазначив, що 24.07.2022 особисто доповів позивачу зміст бойового розпорядження, а 25.07.2022 на місці дислокації взводу додатково довів позивачу зміст бойового розпорядження, але позивач повідомив про відсутність наміру виконувати наказ, не пояснюючи причини прийнятого наказу.

Стосовно неотримання письмових пояснень від позивача, суд зазначає, що в акті службового розслідування зазначено, що позивач був відсутній у ВЧ НОМЕР_5 , з позивачем був відсутній зв`язок. Відсутність позивача у ВЧ НОМЕР_5 підтверджується і прийнятим наказом ВЧ НОМЕР_2 №816 від 30.08.2022 про підсумки службового розслідування за фактом самовільного залишення місця розташування військовослужбовцями, в т.ч. позивачем розвідувального взводу.

Матеріалами справи підтверджується, що в матеріалах справи наявні письмові пояснення позивача в яких зазначається, що 25.07.2022 відбувала розмова з командиром ВЧ НОМЕР_5 в якій позивач зазначав про погане самопочуття, низький моральний стан, у зв`язку із чим позивач не має можливості виконувати бойові завдання. Зазначено також у поясненнях, що позивач не відмовлявся виконувати бойові розпорядження, невиконання пояснював поганим самопочуттям, але в лікуванні позивачу було відмовлено.

Разом із тим, суд звертає увагу, що серед наданої позивачем медичної документації відсутнє направлення на ВЛК, або направлення на стаціонарне лікування/госпіталізацію на час оголошення наказу та вчинення бездіяльності щодо виконання бойового розпорядження. Інформації про необхідність проходження ВЛК, госпіталізації, стаціонарного лікування, станом на 24.07.2022 в матеріалах справи відсутня.

Відповідно до п. 6 Дисциплінарного Статуту ЗСУ право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.

Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.

У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов`язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.

Командир зобов`язаний вжити заходів щодо затримання підлеглого при вчиненні або здійсненні ним замаху на вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного із непокорою, опором чи погрозою начальнику, застосуванням насильства, самовільним залишенням військової частини або місця служби, ухиленням від військової служби чи дезертирством, чи правопорушенням проти статевої свободи та статевої недоторканості, із негайним доставлянням затриманого до уповноваженої службової особи або вжити заходів щодо негайного повідомлення уповноваженої службової особи про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні діяння з ознаками кримінального правопорушення.

В даному випадку, факт оголошення позивачу бойового розпорядження підтверджується рапортом посадової особи, якою було віддано бойове розпорядження від 24.07.2022, письмовими поясненнями ОСОБА_5 від 29.07.2022.

Суд зазначає, що позивач в адміністративному позові зазначає, що бойове розпорядження повинно бути належним чином оформлено, оскільки в разі виконання усного наказу неможливо довести його наявність. Задля убезпечення себе в майбутньому від будь-яких негативних наслідків, позивач просив належним чином оформити бойове розпорядження для можливості його виконання.

Судом враховується, що в даному випадку позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани за порушення ним вимог статей 1, 2, 4 Дисциплінарного статуту, статей 11, 16, 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, що полягає у невиконанні бойового розпорядження командира.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 11 Статуту внутрішньої служби необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців, зокрема, обов`язок беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини.

Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (пункт 16 Статуту внутрішньої служби).

Відповідно до пункту 28 Статуту внутрішньої служби єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає, з-поміж іншого, у наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення та віддавати накази.

Начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою (пункт 30 Статуту внутрішньої служби).

Пункт 35 Статуту внутрішньої служби визначає, що накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку. Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення.

Військовослужбовець після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь" і далі виконує його. Для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ. Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін (пункт 37 Статуту внутрішньої служби).

З аналізу зазначених норм як Дисциплінарного статуту, так і Статуту внутрішньої служби Верховний Суд висновує, що в основі моделі правового регулювання відносин підпорядкованості у Збройних Силах України лежить принцип безумовності виконання наказу як ключового елементу військової дисципліни та єдиноначальності. Цей принцип передбачає, що наказ підлягає виконанню без попереднього обговорення чи сумніву в його доцільності, виконання наказу є прямим юридичним обов`язком військовослужбовця, командир наділений повнотою розпорядчої влади, а підлеглий позбавлений дискреції щодо вирішення питання виконання наказу.

Такий підхід обумовлений функціональним призначенням Збройних Сил України - забезпечення оборони держави, що вимагає оперативності, узгодженості дій і виключає можливість індивідуального перегляду рішень у процесі їх реалізації.

Норми прямо закріплюють, що відповідальність за відданий наказ несе командир, який його віддав. Це означає, що саме командир оцінює законність, доцільність і наслідки наказу; підлеглий виконує функцію реалізації наказу, а не його правової чи фактичної оцінки. Така конструкція є проявом принципу єдиноначальності та спрямована на запобігання дезорганізації управління військами.

Єдиним нормативно визначеним винятком із обов`язку виконання наказу є випадок віддання явно злочинного наказу. Під таким наказом слід розуміти розпорядження командира, виконання якого очевидно й однозначно утворює склад кримінального правопорушення, передбаченого Кримінальним кодексом України. За своїм змістом такий наказ передбачає вчинення підлеглим дій, що прямо порушують кримінальний закон.

Виконання явно злочинного наказу є кримінально караним, у зв`язку з чим військовослужбовець не лише має право, а й зобов`язаний відмовитися від його виконання незалежно від будь-яких обставин.

При цьому критерій «очевидності» злочинності означає, що для її усвідомлення не потребується складного правового аналізу чи звернення до спеціальних норм: протиправний характер наказу є явним і випливає безпосередньо з його змісту та загальновідомих вимог кримінального закону.

Суд зазначає, що бойове розпорядження, доведене до позивача усно начальником штабу – першим заступником командира НОМЕР_3 ОСОБА_5 про обов`язок позивача 24.07.2022 до 19-00 увійти у взаємодію з командиром НОМЕР_3 та особисто убути в його оперативне підпорядкування, не можна вважати очевидно злочинним наказом.

З матеріалів справи не вбачається, що згадане бойове розпорядження на момент його віддання мало ознаки явно злочинного, які б об`єктивно зумовлювали обов`язок позивача відмовитися від його виконання.

За таких обставин, саме по собі подальше ставлення під сумнів правомірності відповідного розпорядження або його оцінка як протиправного не може бути підставою для висновку про відсутність у позивача обов`язку його виконання на час отримання. Військовослужбовець не наділений повноваженнями оцінювати наказ на предмет його законності чи доцільності, за винятком випадків його явної злочинності, яка в цій справі не встановлена.

Разом з тим, питання правомірності (законності) самого бойового розпорядження, у тому числі його можливого визнання протиправним, виходить за межі предмета цього позову та не є необхідним для вирішення спору по суті в цій справі. Відтак надання оцінки такому розпорядженню в означеному аспекті не входить до повноважень судів в межах цього провадження.

Суд зазначає, що ненадання оригіналу або копії такого розпорядження позивачу не свідчить про його відсутність. Матеріали службового розслідування підтверджують факт його віддання та доведення до відома позивача, що, зокрема, узгоджується з наявними у справі поясненнями начальника штабу - першим заступником командира НОМЕР_3 ОСОБА_5 , наданими під час службового розслідування, які спростовують доводи про необізнаність позивача щодо цього розпорядження.

Зазначені висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладені у постанові від 21.05.2026 по справі № 480/6010/24 адміністративне провадження № К/990/14558/25. яка враховується судом під час розгляду даної справи.

Матеріали справи також не містять доказів того, що стан здоров`я позивача об`єктивно унеможливлював виконання покладеного на нього завдання або що незадовільний стан здоров`я позивача був належним чином підтверджений та доведений до відома командира до моменту виникнення спірних правовідносин.

Враховуючи висновки службового розслідування, відповідачем правомірно було прийнято наказ НОМЕР_3 № 802 від 26.08.2022 «Про підсумки службового розслідування за фактом відмови від виконання бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 » та за самоусунення від виконання службових обов`язав через вчинення непокори, тобто відкритої відмови виконати наказ начальника в умовах воєнного стану, на позивача накладено дисциплінарне стягнення передбачене п. «в» ст.. 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України «Сувора догана».

Посилання позивача на недоліки оформлення результатів службового розслідування, суд зазначає, що такі обставини не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог. В даному випадку, відповідачем призначено службове розслідування, і за результатами службового розслідування прийнято рішення про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді «сувора догана».

Ураховуючи викладене, у суду відсутні підстави для визнання протиправним та скасування наказу №802 від 26.08.2022 у частині, що стосується позивача

Стосовно позовних вимог щодо поновлення головного сержанта ОСОБА_1 на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 , зобов`язання військову частину НОМЕР_2 здійснити виплату додаткової грошової винагороди та премії за липень 2022 року головному сержанту ОСОБА_1 в повному обсязі, виплатити грошове забезпечення головному сержанту ОСОБА_1 за період з липня 2022 по дату поновлення на військовій службі, суд відмовляє у їх задоволенні, виходячи з наступного.

Матеріалами справи не підтверджується, що за підсумками проведеного службового розслідування та прийняття наказу №802 від 26.08.2022 позивача звільнено з посади чи прийнято наказ не виплачувати грошове забезпечення чи додаткову винагороду.

Спірним наказом №802 від 26.08.2022 на позивача накладено виключно дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани.

Слід зазначити, що матеріалами справи підтверджується, що іншим наказом НОМЕР_6 №211 від 25.07.2022, який не є предметом розгляду даної справи та позивачем не оспорюється в межах даної справи, позивача з 25.07.2022знято з усіх видів забезпечення.

Також суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що наказом від 30.07.2022 №671 призначено службове розслідування за фактом самовільного залишення місця розташування військовослужбовцями розвідувального взводу, в т.ч. і позивачем.

Наказом ВЧ НОМЕР_2 від 30.08.2022 №816 «Про підсумки службового розслідування за фактом самовільного залишення місця розташування військовослужбовцями розвідувального взводу», крім інших, до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді «Сувора догана».

Також наказом ВЧ НОМЕР_2 від 10.08.2022 №227 позивача увільнено від займаної посади і зараховано у розпорядження командира НОМЕР_7 окремого мотопіхотного батальйону НОМЕР_8 окремої мотопіхотної бригади оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Наказом №703 від 01.08.2022 командиром ВЧ НОМЕР_2 за липень 2022 р. вирішено не встановлювати премію позивачу за липень 2022р. (за фактом самовільного залишення частини на підставі наказу №671 від 30.07.2022).

Наказом №704 від 01.08.2022 командиром ВЧ НОМЕР_2 за липень 2022 р. вирішено не виплачувати позивачу додаткову винагороду за липень 2022р. (за фактом самовільного залишення частини на підставі наказу №671 від 30.07.2022).

Таким чином позбавлення відповідних виплат пов`язано не із фактом невиконання позивачем бойового розпорядження, яке позивачу було доведено начальником штабу – першим заступником командира НОМЕР_3 ОСОБА_5 та не у зв`язку із прийнятим спірним наказом №802 від 26.08.2022.

Суд зазначає, що в межах даної справи судом не досліджується та не є спірним наказ ВЧ НОМЕР_2 №211 від 25.07.2022 про зняття позивача з усіх видів забезпечення, а також від 10.08.2022 №227 про увільнення позивача від займаної посади і зараховано у розпорядження командира НОМЕР_7 окремого мотопіхотного батальйону НОМЕР_8 окремої мотопіхотної бригади оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », накази №703 та №704 про невиплату позивачу за липень 2022р. премії та додаткової винагороди. Дані накази прийняті у зв`язку із фактом самовільного залишення частини на підставі наказу №671 від 30.07.2022.

Також в межах даної справи також не надається правова оцінка прийнятим наказам ВЧ НОМЕР_2 від 30.07.2022 №671 та від 30.08.2022 №816.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем ОСОБА_1 в межах іншої справи, що знаходиться в провадженні Сумського окружного адміністративного суду, а саме №480/12273/23 оскаржуються висновки відповідача щодо факту самовільного залишення частини, а також заявлено позовні вимоги щодо поновлення позивача на посаді, питання нарахування та виплати грошового забезпечення та додаткових виплат.

Так, ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 05.01.2024 відкрито провадження у справі № 480/12273/23 стосовно заявлених в адміністративному позові позовних вимог, в т.ч. позивачем по даній справі, а саме

- визнати протиправними дії відповідача під час проведення службового розслідування на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_2 № 671 від 30.07.2022;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_2 № 816 від 30.08.2022 ''Про підсумки службового розслідування за фактом самовільного залишення місця розташування військовослужбовцями розвідувального взводу'' в частині, що стосується військовослужбовців в/ч НОМЕР_2 : … ОСОБА_1 , …;

- поновити військовослужбовців в/ч НОМЕР_2 … ОСОБА_1 ... на займаних посадах;

- зобов`язати відповідача здійснити виплату додаткової грошової винагороди та премії за липень 2022 року військовослужбовцям в/ч НОМЕР_2 ... ОСОБА_1 , … в повному обсязі;

- зобов`язати відповідача виплатити грошове забезпечення військовослужбовцям в/ч НОМЕР_2 …, ОСОБА_1 , … за період з липня 2022 року до дати поновлення на військовій службі.

Таким чином саме в межах справи №480/12273/23 судом досліджується та надається правова оцінка обставинам самовільного залишення частини позивачем, що стало підставою для призупинення відповідних виплат позивачу у зв`язку із самовільним залишенням частини.

Також суд звертає увагу, що в разі незгоди позивача із прийнятими наказами та підставами їх прийняття , а саме від наказами ВЧ НОМЕР_2 №211 від 25.07.2022 про зняття позивача з усіх видів забезпечення, а також від 10.08.2022 №227 про увільнення позивача від займаної посади і зараховано у розпорядження командира НОМЕР_7 окремого мотопіхотного батальйону НОМЕР_8 окремої мотопіхотної бригади оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » позивач не позбавлений права на окреме звернення до суду із відповідними вимогами.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно приписів частини 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

На підставі частини 2 статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене суд зазначає, що відповідачем по справі, як суб`єктом владних повноважень, рішення якого оскаржується, виконано покладений на нього обов`язку доказування правомірності прийнятого рішення, а саме наказу №802 від 26.08.2022.

Таким чином в межах даної справи, з огляду на зміст заявлених позовних вимог та спірних правовідносин, у суду відсутні підстави для задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дії військової частини НОМЕР_2 під час проведення службового розслідування на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 №669 від 29.07.2022 протиправними, визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_3 № 802 від 26.08.2022 «Про підсумки службового розслідування за фактом відмови від виконання бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 », в частині що стосується головного сержанта ОСОБА_1 , поновлення головного сержанта ОСОБА_1 на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 , зобов`язання військову частину НОМЕР_2 здійснити виплату додаткової грошової винагороди та премії за липень 2022 року, грошове забезпечення головному сержанту ОСОБА_1 за період з липня 2022 по дату поновлення на військовій службі – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Гелета