Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №460/7920/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 червня 2026 року м. Рівне№460/7920/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В.В., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі іменується – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі іменується – відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 172050006451 від 28.10.2025 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 із зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі, яка є постраждалою внаслідок аварії на ЧАЕС.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 починаючи з 16 вересня 2024 року пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на шість років на умовах визначених абз. 4 п. 2 ч.1 ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII та з врахуванням вимог до наявного страхового стажу відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII, зарахувавши при цьому до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії період отримання виплати допомоги по безробіттю з 08.06.2004 по 05.03.2005, період роботи в КСП «Біле Озеро» відповідно до записів в трудовій книжці колгоспника НОМЕР_1 з 01.02.1990 по 19.03.2000 за винятком зарахованих періодів роботи, та період роботи в СВК «Прогрес» відповідно до записів в трудовій книжці НОМЕР_1 з 20.03.2000 по 18.02.2004 за винятком зарахованих періодів роботи.

На обґрунтування спірних правовідносин зазначив, що вона як потерпіла від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії, на підставі ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на пільгову пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку, проте відповідач відмовив їй у призначенні такої пенсії. Вказує, що причиною такої відмови стало відсутність необхідного страхового стажу. За таких обставин, просила позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 08.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав, причини неможливості подання відзиву суду не повідомив. Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується копією паспорту громадянина України.

Копією посвідчення Серія НОМЕР_2 , виданого Рівненською обласною державною адміністрацією підтверджується, що ОСОБА_1 є потерпілою від Чорнобильської катастрофи (категорія 3).

16.09.2024 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про призначення пенсії.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 23.09.2024 № 172050006451 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком, яке мотивоване тим, що її страховий стаж становить 12 років 00 місяців 31 день, а необхідний страховий стаж повинен становити не менше 31 рік.

За доданими документами до страхового стажу не враховано:

- трудову діяльність, згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 , оскільки в документі відсутній запис дати заповнення книжки, що є порушення вимог Інструкції ведення трудових книжок працівників;

- архівну довідку № 50/3130.4-03/23 від 20.02.2023 - в документів вказане не повністю по батькові (Пет.), що унеможливлює ідентифікувати особу.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду 30.01.2025 по справі № 460/13833/24 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 23.09.2024 № 172050006451 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 отримання виплати допомоги по безробіттю з 08.06.2004 по 05.03.2005, період роботи в КСП «Біле Озеро», відповідно до записів в трудовій книжці колгоспника з 01.02.1990 по 19.03.2000 за винятком зарахованих періодів роботи, та період роботи в СВК «Прогрес», відповідно до записів в трудовій книжці НОМЕР_1 з 20.03.2000 по 18.02.2004 за винятком зарахованих періодів роботи.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2025 по справі № 460/13833/24, яка є остаточною, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року у справі № 460/13833/24 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області від 23.09.2024 № 172050006451 щодо відмови в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області здійснити перевірку заяви ОСОБА_1 від 16.09.2024 про призначення пенсії за віком та поданих документів в порядку передбаченому пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1.

29 жовтня 2025 року до ГУПФУ в Рівненській області було подано адвокатський запит стосовно виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2025 по справі № 460/13833/24.

У відповідь на адвокатський запит, пенсійний орган листом № 1700-0202- 8/82897 від 04.10.2025, який згідно копії конверта був ним направлений засобами поштового зв`язку 07.10.2025, повідомив про «виконання» постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду та надав копію «Рішення про відмову у призначенні пенсії від 28.10.2025 № 172050006451 на виконання рішення суду від 01.10.2025 по справі №460/13833/24».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 28.10.2025 № 172050006451 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком, яке мотивоване тим, що її страховий стаж становить 12 років 02 місяців 20 днів, а необхідний страховий стаж повинен становити не менше 24 роки.

За доданими документами до страхового стажу не враховано:

- трудову діяльність, згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 , оскільки в документі відсутній запис дати заповнення книжки, що є порушення вимог Інструкції ведення трудових книжок працівників;

- архівну довідку № 50/3130.4-03/23 від 20.02.2023 - в документів вказане не повністю по батькові (Пет.), що унеможливлює ідентифікувати особу.

Не погоджуючись з відмовою відповідача в призначенні йому пенсії зі зниженням пенсійного віку, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені у Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII (далі – Закон №796).

Згідно з ст. 9 Закону № 796 (тут і далі – в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт.

Згідно з ст.55 Закону №796 особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють в зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали в цій зоні не менше 4 років, на 2 роки та додатково на 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

Відповідно до пп.5 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (зі змінами внесеними згідно з Постановою правління Пенсійного фонду України №13-2 від 30.07.2015, далі – Порядок №22-1), документом, що засвідчує особливий статус особи, зокрема є посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Отже, у разі звернення особи із заявою про призначення їй пенсії із застосуванням ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" для підтвердження особливого статусу заявника додається посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування.

При цьому, суд звертає увагу на те, що зменшення пенсійного віку на 6 років відповідно до ст.55 Закону № 796-ХІІ можливе за наявності двох самостійних умов:

1) початкова величина зниження пенсійного віку 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період;

2) проживання щонайменше 3 роки станом на 1 січня 1993 року є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за 2 роки проживання, роботи.

Водночас, застосування як першої, так і другої умови, можливе у разі постійного проживання особи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року щонайменше 3 років.

Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується відповідачами, про що зазначено в оскаржуваному рішенні період проживання / роботи в зоні гарантованого добровільного відселення є таким, що надає такій особі право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку додатково на 1 рік за 3 повні роки проживання в такій зоні (на 6 років), тобто у 54 роки відповідно до ст.55 Закону №796-ХІІ.

Одночасно суд зауважує, що обов`язковою умовою призначення пенсії на пільгових умовах за статтею 55 Закону №796 є наявність у особи відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

В силу статті 26 Закону № 1058-IV, для призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку мають особи мають право за наявності страхового стажу, зокрема у період з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 рік.

Таким чином, на момент звернення з заявою, а саме станом на 2024 рік, страховий стаж позивача повинен становити не менше 25 років.

Відповідачі при розгляді поданих позивачем заяв вказував, що страховий стаж позивача становить 12 років 02 місяців 20 днів

Відповідно до записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 слідує:

- з 01.02.1990 по 19.03.200 - позивач працювала в колгоспі "Біле озеро" різноробочою (запис № 1, № 2);

- з 20.03.2000 по 18.02.2004 - позивач працювала в СВК "Прогрес" різноробочою (запис № 3, № 4);

- з 08.06.2004 по 05.03.2005 - позивач отримувала виплати допомоги по безробіттю.

Відповідно до ст. 48 КЗпП України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно із Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про період роботи, які внесені в довідки на підставі документів.

Ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях до 29.07.1993 здійснювалось відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі — Інструкція №162), а з 29.07.1993 - відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58.

Пунктом 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки уперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу.

У відповідності до пункту 2.11 Інструкції № 162 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник власним підписом завіряє правильність внесення відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, та після цього проставляється печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалась трудова книжка.

Порядок ведення трудових книжок колгоспників був врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року №310 (далі - Основні положення).

Відповідно до пунктів 1, 2, 5, 6 Основних положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу. До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання. Всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Також слід відмітити про встановлений взірець трудової книжки колгоспника та у розділі ІV “Відомості про роботу” вказуються відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис, а в розділі V “Трудова участь у громадському господарстві” - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.

Відповідно до пункту 8 Основних положень трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність.

Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110). З прийняттям цього наказу Інструкція №162 не застосовується. Поряд з тим Інструкція №58 містить аналогічні положення щодо заповнення трудових книжок, що й попередня Інструкція №162.

Відповідно до підпункту 2.2. частини 2 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» від 29.07.1993 № 58 (далі – Інструкція) заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу.

В рішенні про відмову у призначенні пенсії від 23.09.2024 № 172050006451 обумовлено, що оскільки трудова книжка НОМЕР_1 заповнена з порушенням вимог законодавства (в документі відсутній запис дати заповнення книжки), то вона не може бути належним документом, що підтверджує трудовий стаж позивача.

Суд також зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Отже, власне, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на його особисті права, в тому числі й не зарахування періоду роботи до страхового стажу.

Аналогічна за змістом позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 06.02.2018 у справі №677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17) та від 06.03.2018, 29.03.2019, у справі № справа №548/2056/16-а (№К/9901/44334/18), у справі №754/14898/15а, яку суд відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України враховує при ухваленні рішення у даній справі.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці колгоспника НОМЕР_1 щодо періодів роботи позивача, відповідачем для суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги при розрахунку стажу позивача.

Наведені вище обґрунтування стосуються також архівної довідки № 50/3130.4-03/23 від 20.02.2023, так як у оскаржуваному рішенні відповідачем вказано, що у довідці не повністю зазначено по батькові позивача (Пет.), що унеможливлює ідентифікувати особу.

Суд звертає увагу, що архівна довідка № 50/3130.4-03/23 від 20.02.2023, видана Виконавчим комітетом Вараської міської ради, підписана відповідальною особою, на ній проставлена печатка відповідного органу. Також ця довідка містить адресу місцезнаходження установи, яка видала вказану довідку.

У вказаній довідці обумовлено, що позивач відпрацювала в КСП "Біле озеро" село Більська Воля Володимирецького району Рівненської області з 1990 по 2000 роки. Підстава: фонд № 48 колгоспу імені "Карла Маркса" с. Більська Воля Володимирецького району Рівненської області. Опис № 1-ОС, справа - 300, 818, 819,825, 833, 836, 853, 855, 858.

Разом з тим, органи Пенсійного фонду України наділені компетенцією здійснювати перевірку відомостей про особу, зокрема при вирішенні питання щодо наявності правових підстав для призначення їй пенсії і реалізація такого обов`язку покликана забезпечити непорушне конституційне право кожного на пенсійне забезпечення.

Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

На підставі п.4.2 Порядку №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно з нормами п.4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Водночас, матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем своїх повноважень щодо отримання додаткових документів чи допомоги позивачу в їх отриманні, які були б достатніми для зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу.

З аналізу норм пенсійного законодавства вбачається, що у зв`язку із зверненням позивача щодо призначення пенсії за віком управління зобов`язане перевірити, зокрема, чи має заявник стаж роботи. У свою чергу, суд перевіряє, зокрема, чи діяв Пенсійний орган обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідачем не враховано, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а.

Таким чином, вважаються безпідставними висновки відповідача про неможливість зарахування періоду роботи позивача, згідно із трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 , через наявні неточності в трудовій книжці та архівних довідках, оскільки певні недоліки щодо заповнення документів не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Що стосується не зарахування до страхового стажу періоду отримання допомоги по безробіттю, згідно трудової книжки НОМЕР_1 , то суду необхідно зазначити таке.

Відповідно до абзацу третього частини 1 статті 24 Закону №1058-IV, період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Також пунктом "а" ч.3 ст. 56 Закону № 1788-ХІІ визначено, що до стажу роботи зараховується також: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю.

Абзацом 5 підпункту 2 пункту 2.1 Порядку №22-1 також передбачено, що період отримання допомоги по безробіттю підтверджується до 01 січня 2010 року на підставі записів у трудовій книжці або відомостей про трудову діяльність із реєстру застрахованих осіб, а починаючи з 01 січня 2010 року - індивідуальними відомостями про застраховану особу.

Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 , з 08.06.2004 по 05.03.2005 - позивач отримувала допомогу по безробіттю.

Оскільки позивач 08.06.2004 по 05.03.2005 підлягала державному соціальному страхуванню і їй виплачувалася допомога по безробіттю до 01 січня 2010 року, то пенсійний орган допустив протиправну бездіяльність щодо не зарахування цього періоду до страхового стажу позивача. А тому заявлені позовні вимоги в цій частині також підлягають до задоволення.

Підсумовуючи вищезазначене суд зауважує, що оскільки страховий стаж позивача на дату звернення, становив 18 років 05 місяців 17 днів, з них 12 років 0 місяців 20 днів днів зараховано пенсійним органом, відповідно до оскаржуваного рішення та 6 років 02 місяці 28 днів зараховано судом (із необхідних 25 років), правові підстави для призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" були відсутні.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідач у спірних правовідносинах діяв в межах повноважень та правомірно прийняв про відмову позивачу у призначенні пенсії.

Водночас, за для захисту прав позивача необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу період роботи позивача період отримання виплати допомоги по безробіттю з 08.06.2004 по 05.03.2005, період роботи в КСП «Біле Озеро» відповідно до записів в трудовій книжці колгоспника НОМЕР_1 з 01.02.1990 по 19.03.2000 за винятком зарахованих періодів роботи, та період роботи в СВК «Прогрес» відповідно до записів в трудовій книжці НОМЕР_1 з 20.03.2000 по 18.02.2004 за винятком зарахованих періодів роботи.

Оскільки судом встановлено правомірність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 172050006451 від 28.10.2025 про відмову у призначенні пенсії та відсутність підстав для призначення та виплату ОСОБА_1 починаючи з 16 вересня 2024 року пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на шість років на умовах визначених абз. 4 п. 2 ч.1 ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», похідна позовна вимога про зобов`язання виплачувати пенсію з врахуванням вимог до наявного страхового стажу відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII також не належить до задоволення.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На переконання суду, відповідачами доведено правомірність вчинених дій в частині відмови у призначенні пенсії, натомість позивачем доведено протиправність не зарахування частини спірних періодів до її страхового стажу, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 отримання виплати допомоги по безробіттю з 08.06.2004 по 05.03.2005, період роботи в КСП «Біле Озеро», відповідно до записів в трудовій книжці колгоспника НОМЕР_1 з 01.02.1990 по 19.03.2000 за винятком зарахованих періодів роботи, та період роботи в СВК «Прогрес», відповідно до записів в трудовій книжці НОМЕР_1 з 20.03.2000 по 18.02.2004 за винятком зарахованих періодів роботи.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судові витрати із сплати судового збору у сумі 532,48 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 22 червня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)

Суддя В.В. Щербаков