Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №420/9437/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/9437/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними бездіяльності, дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ІНФОРМАЦІЯ_2 ), у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо щодо незабезпечення достовірності даних та протиправними дії щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів («Оберіг») відомостей про перебування ОСОБА_1 у розшуку та про накладення штрафу за ст.210-1 КУпАП;

- зобов`язати відповідача привести дані Реєстру у відповідність до фактичних обставин та внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів шляхом: скасування (видалення) запису про перебування ОСОБА_1 у розшуку; скасування (видалення) запису про наявність несплаченого штрафу; відновлення достовірних відомостей про наявність у ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (бронювання) на підставі п.4 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Ухвалою від 07.04.2026 року позов залишений без руху та позивачу наданий строк на усунення недоліків позову.

Позивач подав заяву про усунення недоліків позову та просив прийняти цю заяву про усунення недоліків та відкрити провадження у справі №420/9437/26 за позовною заявою до Пересипоського:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо направлення до Національної поліції України звернення про адміністративне затримання та доставлення ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Пересипський РТЦКСП відкликати з Національної поліції України звернення щодо адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 , а також вилучити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідний запис.

Позивача зазначив, що він є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку. Відповідно до п.4 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», він має законне право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації (бронювання).

Під час перевірки своїх військово-облікових даних у мобільному застосунку «Резерв+» (який є відображенням даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг»), він виявив, що відповідачем безпідставно та незаконно внесено інформацію про перебування його «у розшуку» та наявність «Штрафу за порушення правил військового обліку» (ст.210-1 КУпАП) у розмірі 8500 грн.

Позивач вказує, що звертався до суду та рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31.03.2026 у справі №420/222/26 за його позовом до ІНФОРМАЦІЯ_4 , суд здійснив детальний аналіз правовідносин щодо ведення Реєстру «Оберіг» та встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_5 є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та забезпечує актуалізацію даних про позивача.

Позивач зазначив, що з відомостей застосунку «Резерв+» вбачається, що підставою для формування негативних статусів відповідач зазначив нібито неявку за повісткою від 02.04.2025. Проте дії відповідача є протиправними, оскільки відповідно до абзацу 13 п.63 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, військовозобов`язані, які мають чинну відстрочку, не підлягають направленню на медичний огляд (ВЛК). Крім того, неявка за повісткою є разовим, а не триваючим адміністративним правопорушенням. Відповідно до ст.38 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладене не пізніше ніж через три місяці з дня вчинення правопорушення (тобто максимум до 02.07.2025). Внесення до Реєстру статусу про несплачений штраф поза межами цих строків та без винесення відповідної постанови є юридично нікчемним.

Позивач вважає, що дії відповідача є свавільними та такими, що створюють загрозу його особистій недоторканності та свободі пересування, що є порушенням ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 21.04.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено, що справа буде розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в електронній формі, враховуючи внесені зміни в КАС України, а саме частиною 9 ст.18 КАС України визначено, що суд проводить розгляд судової справи за матеріалами у формах, визначених Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Згідно з п.128 Розділу VII Перехідних положень Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС, затвердженого Рішенням ВРП 17 серпня 2021 №1845/0/15-21 встановлено, що до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей.

До суду надійшла заява ІНФОРМАЦІЯ_4 про залишення позову без руху, оскільки позивачем неправильно зазначений код ЄДРПОУ відповідача (код належить ІНФОРМАЦІЯ_6 ), проте при відкритті провадження у справі судом з метою доставки ухвали суду та позову належному відповідачу в автоматизовану систему діловодства суду занесений вірний код відповідача.

Ухвала суду від 21.04.2026 року доставлена через підсистему «Електронний суд» до електронного кабінету відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позов, інших заяв та клопотань від відповідача не надходило (згідно автоматизованої системи діловодства Одеського окружного адміністративного суду вхідної кореспонденції по справі не зареєстровано).

Позивач, якій невірно зазначив код ЄДРПОУ відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримавши через «Електронний суд» заяву ІНФОРМАЦІЯ_4 , просив постановити окрему ухвалу щодо недобросовісної та суперечливої поведінки з боку представника ТЦК та СП. З огляду на встановлені обставини щодо визначення коду ЄДРПОУ відповідача підстави для постановлення окремої ухвали відсутні.

Справа розглянута в письмовому провадженні.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є громадянином України (паспорт № НОМЕР_1 ) та військовозобов`язаним.

Згідно зі скріншотом із застосунку Резерв+, сформованого 19.12.2025 року, позивач перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_8 , дата уточнення даних – 18.01.2025 року, наявні відомості про наявність відстрочки на підставі п.4 ч.1 ст.23 до завершення мобілізації, відомості про звернення до Нацполіції 02.04.2025 року, причина звернення – не прибули за повісткою до ТЦК та СП, також наявний штам – порушення правил військового обліку.

Позивач вважаючи, що відповідачем протиправно внесено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення правил військового обліку та протиправно направлено звернення до Національної поліції щодо необхідності доставлення позивача до ТЦК, подав 05.01.2026 року до суду позов до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31.03.2026 року по справі №420/222/26 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовної заяви до ІНФОРМАЦІЯ_9 про визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_9 щодо внесення та відображення у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» недостовірних відомостей стосовно ОСОБА_1 , а саме: відомостей про перебування у розшуку та відомостей про накладення адміністративного штрафу за ст. 210-1 КУпАП та про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_9 привести відомості про ОСОБА_1 у Реєстрі «Оберіг» у відповідність до фактичних обставин справи шляхом вилучення (анулювання) записів про розшук та накладення штрафу і забезпечення відображення актуального статусу особи, яка має чинну відстрочку від призову.

Згідно з рішенням суду ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову з тих підстав, що ІНФОРМАЦІЯ_10 не є органом ведення Реєстру та є неналежним відповідачем, а також того, що позивач не звертався до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача на належного, а суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи. Пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред`явити позов до належного відповідача.

Позивачем рішення суду від 31.03.2026 року по справі №420/222/26 в апеляційному порядку не оскаржувалось. Рішення набрало законної сили 01.05.2026 року.

Після прийняття судом рішення від 31.03.2026 року по справі №420/222/26 позивач 02.04.2026 року звернувся до суду до ІНФОРМАЦІЯ_3 з цим позовом.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу за позовною заявою в межах позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на таке.

Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі Закон №2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає дотримання правил військового обліку (ч.3 ст.1 Закону №2232-ХІІ).

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України від 16.03.2017 №1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі Закон №1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (ч.1 ст. 2 Закону №1951-VIII).

За приписами ч.ч. 8, 9 ст.5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є, зокрема, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Отже відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію його бази даних до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з п.20-1 ч. 1 ст.7 Закону №1951-VIII до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 КУпАП (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Відповідно до ч.3 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів - призовники, військовозобов`язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із КУпАП.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі невиконання під час мобілізації громадянином обов`язків, передбачених ч.1,3 ст.22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.210-1 КУпАП, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Стаття 210 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність саме за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, ст.210-1 за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Згідно зі ст.2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо.

Таким чином, процес притягнення особи до адміністративної відповідальності - це законодавчо врегульована процедура КУпАП, що включає виявлення (фіксацію) правопорушення, складання протоколу у встановлених КУпАП випадках, розгляд справи уповноваженим органом, винесення постанови та її виконання.

Відповідно КУпАП регламентує процедуру притягнення осіб до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 КУпАП, визначаючи уповноважені органі, які фіксують (виявляють) вказані адміністративні правопорушення, розглядають та виносять постанови про накладення адміністративного стягнення або приймають інше рішення.

Відповідно до ст.235 КУпАП такими уповноваженими органами щодо адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, є територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (ТЦКСП).

Процедура притягнення до адміністративної відповідальності завершується відповідно до ст.284 КУпАП прийняттям уповноваженим органом постанови: - про накладення адміністративного стягнення; - про застосування заходів впливу, передбачених ст.24-1 цього Кодексу; - про закриття справи.

Постанова уповноваженої особи може бути оскаржена до суду.

Адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Позивач вказав у позові, що відносно нього прийнята постанова про накладення штрафу, проте жодного належного доказу цих обставин не надав. Наявність повідомлення в «Резерві+» про можливість сплати штрафу не є доказом наявності постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.Судом встановлено, що позивач до ІНФОРМАЦІЯ_3 не з`явився, навіть коли дізнався, що відносно нього внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про те, що він є особою, яка вчинила адміністративне правопорушення – порушення правил військового обліку та направлено звернення до Нацполіції.

Позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про те, що він особою, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП не підлягають задоволенню, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 є уповноваженим на це суб`єктом владних повноважень відповідно до КУпАП, якій виявляє та фіксує адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП.

Саме РТЦКСП відповідно до норм КУпАП є уповноваженими органами розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, та встановлювати наявність або відсутність у діях особи складу адміністративного правопорушення. Встановлений нормами КУпАП порядок розгляду справ передбачає як права та обов`язки уповноваженого органу та і права та обов`язки особи, яка притягується до відповідальності.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має обсяг прав, які визначені ст.268 КУпАП, у тому числі подавати докази, пояснення, оскаржувати прийняте рішення.

З урахуванням всіх обставин наявність або відсутність складу адміністративного правопорушення встановлюється саме під час розгляду справи уповноваженим органом. Обставини, які викладає позивача ґрунтуються на припущеннях щодо обставин скоєння адміністративного правопорушення.

Таким чином, відсутні підстави для визнання протиправними дій відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про те, що він особою, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, оскільки за змістом позову питання по суті про наявність або відсутність в діях (бездіяльності) позивача складу правопорушення уповноваженим органом не вирішувалось. Позивачем відповідних належних доказів не надано.

У той же час суд не приймає до уваги доводи позивача, що він не зобов`язаний проходити ВЛК, оскільки ним не надано доказів того, що його викликали саме з цих підстав. У той же час військовозобов`язаний, навіть якщо він має відстрочку від мобілізації, повинен з`являтися за повісткою до РТЦКСП.

Щодо направлення звернення до Нацполіції про доставлення особи, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, то таке право визначено законодавством и правомірно відображається в ВОД.

Таке право уповноваженого органу встановлено ст.259 КУпАП, а також п.9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 23.02.2022 р. №154, якою серед прав РТЦК наявне право звертатися в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені 210, 210-1 КУпАП.

Згідно зі п.56 Порядку №1487 Нацполіція за зверненням РТЦК здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені 210, 210-1 КУпАП, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Направляючи звернення до Нацполіції Пересипський РТЦК діяв у відповідності до законодавства, оскільки право на вказані дії відповідача в процесі притягнення особи до адміністративної відповідальності передбачені нормами КУпАП (ст.259 КУпАП), ст.27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абзацом 3 п.56 Порядку № 1487, п.9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 23.02.2022 р. №154, як таки, щоб вирішити остаточно питання наявність або відсутність складу правопорушення в діях позивача та прийняття рішення у відповідності до вимог КУпАП.

Загальновідомим є факт введення указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України воєнного стану.

Відповідно до статті 1 Закону України від 12 травня 2015 року №389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Отже, воєнний стан як особливий правовий режим вимагає вчинення уповноваженими суб`єктами стратегічних та оперативних заходів, спрямованих на захист держави, здійснення яких водночас пов`язане з небезпекою для життя і здоров`я.

Держава користується широкою свободою розсуду як щодо вибору способу вжиття заходів, так і щодо встановлення того, чи виправдані наслідки вжиття таких заходів із огляду на загальний інтерес для досягнення мети закону, про який ідеться.

Правовий режим воєнного стану зумовлює пріоритетність норм спеціального законодавства, яке залежить від безпекових потреб держави, у тому числі прийняття відповідних нормативно-правових актів та їх зміни для ефективного застосування в період воєнного стану.

Постановою КМУ від 16.05.2024 року №559 затверджений Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, якій під час воєнного стану зазнавав змін.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що військово-обліковим документом призовників, військовозобов`язаних та резервістів, в електронній формі є відображення в електронній формі відомостей про громадянина України, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також відомостей щодо звернення або повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення до Національної поліції.

Не підлягають задоволенню як похідні вимоги про зобов`язання відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення позивачем правил військового обліку.

Згідно приписів частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. При цьому під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

Отже контроль легальності дій відповідача це контроль за вирішенням ним вирішення ним питання наявності або відсутності в діях (бездіяльності) позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 КУпАП, яке повинно завершиться прийнятим рішенням. Такий контроль у відповідності до КАС України здійснює місцевий загальний суд як адміністративний.

Суд не приймає до уваги твердження позивача, що він не вчиняв адміністративних правопорушень, оскільки вчинення ним таких правопорушень відображено в Єдиному державному реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів повноваженим органом, а відсутність складу правопорушення має бути встановлено компетентним, уповноваженим органом - РТЦКСП, або судом, однак лише в порядку судового контролю за прийнятим рішенням.

Щодо дій відповідача про направлення звернення до Нацполіції, то таки повноваження наявні у відповідача.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи встановлені обставини дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Частиною 9 ст.18 КАС України визначено, що суд проводить розгляд судової справи за матеріалами у формах, визначених Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Згідно з п.128 Розділу VII Перехідних положень Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС, затвердженого Рішенням ВРП 17 серпня 2021 №1845/0/15-21 встановлено, що до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних в суді можливостей.

Конституційний Суд України у рішенні від 03.10.1997 року №4-зп зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Отже, за наявності декількох норм, які по-різному регулюють спірне питання повинні застосовуватися положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Враховуючи, що ч.9 ст.18 КАС України, якою визначено, що суд проводить розгляд судової справи за матеріалами у формах, визначених Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), прийнята пізніше ніж абз.1 ч.10 ст.243 КАС України, суд застосовує норму, яка прийнята пізніше.

Оскільки ухвалою суду при відкритті провадженні вирішено здійснити розгляд справи та її формування та зберігання в електронній формі суд викладає рішення в електронній формі.

Керуючись статтями 2, 3, 6, 7, 8, 9, 12, 241-246 КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дії щодо направлення до Національної поліції України звернення про адміністративне затримання та доставлення ОСОБА_1 та зобов`язання відкликати з Національної поліції України звернення щодо адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 , вилучити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідний запис.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва

.