Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №420/2889/24 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2889/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивачка просить суд: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.09.2018 по 26.12.2023 включно; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.09.2018 по 26.12.2023 у сумі 563 989,08грн.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 31.01.2024 року позов залишений без руху.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2025 року, позов повернути позивачу без розгляду.

Постановою Верховного Суду (головуючий суддя Білак М.В., судді Железний І.В., Македонська В.Е.) від 12.03.2026 року касаційну скаргупредставника ОСОБА_1 - адвоката Дяченка О.В. задоволено. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2025 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції - Одеського окружного адміністративного суду .

31.03.2026 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла справа №420/2889/24.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 31.03.2026 справа передана судді Катаєвій Е.В.

Суд на виконання постанови Верховного Суду від 12.03.2026 року ухвалою від 06.04.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами справи.

Позивач у позові зазначив, що він з 17.09.2016 року по 03.09.2018 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та згідно з наказом від 03.09.2018 року №211 його з 03.09.2018 року виключено зі списків особового складу.

Позивач вважаючи, що йому не у повному обсязі виплачена індексація грошового забезпечення у 2020 року та у 2021 році звернувся до суду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 року у справі №420/3182/20 зобов`язано військову частину нарахувати та виплатити на його користь ндексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) січень 2008 року.

На виконання рішення суду від 09.06.2020 року у справі №420/3182/2009 відповідачем виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 17.09.2016 року по 28.02.2018 року включно в сумі 61198,80 грн.

Крім того, 27.12.2023 року на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2023 року у справі №420/18923/21 відповідачем виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 03.09.2018 року у сумі 22255,31 грн.

Позивач вважає, що він має право відповідно до ст.117 КЗпП України на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Оскільки його виключено зі списків особового складу 03.09.2018 року, а крайню виплату відповідачем здійснено 27.12.2023 року, то відповідачем затримано розрахунок з 04.09.2018 року по 26.12.2023 року на 1940 днів.

Йогог середньоденне грошове забезпечення на час звільнення складало 329,61 грн ((10217,90 грн. + 10217,90 грн.)/ 62), відповідно середній заробіток складає 329,61 грн. * 1940 днів = 639 443,40 грн.

Також позивач зазначив, що Верховним Судом наведений механізм розрахунку істотної частки середнього заробітку при звільненні. Позивач вказує, що така частка складає 88,20%, оскільки йому виплачено грошове забезпечення при звільненні 11161,30грн, а індексація на виконання рішень суду 83454,11 грн

На думку позивача виходячи з принципу пропорційності, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку щодо виплати індексації грошового забезпечення складає: 639 443,40 грн. * 88,20% = 563 989,08 грн.

Позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідачем до суду поданий відзив на позов, в якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

На думку представника відповідача ст. 117 КЗпП України не розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати індексації грошового забезпечення чи заробітної плати.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Меньшакова проти України» від 08.04.2010, компенсація за затримку виплати заробітної плати відповідно до статті 117 КЗпП України може вимагатись лише за період до присудження заборгованості із заробітної плати.

Немає обґрунтованих підстав стверджувати, що положення статті 116 та 117 КЗпП України передбачають право на отримання позивачем компенсації за затримку виплати індексації грошового забезпечення, що мала місце після того, як її виплата була фактично призначена судом.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду погодилась із правовою позицією ВСУ від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16 щодо застосування принципу співмірності і з тим, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і що таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.

Справа розглянута у письмовому провадженні.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України (паспорт НОМЕР_2 ), учасник бойових дій (свідоцтво серія НОМЕР_3 ) та проходив військову службу, зокрема у в/ч НОМЕР_1 . Наказом в/ч НОМЕР_1 від 03.09.2018 року №211прапорщика ОСОБА_1 виключено з особового складу у зв`язку з вибуттям до нового місця служби до в/ч НОМЕР_4 АДРЕСА_3 .

Позивач вважаючи, що у період служби нарахування індексації грошового забезпечення відповідачем здійснювалося не в повному обсязі, звертався неодноразово до суду.

Зокрема, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 року у справі №420/3182/20 позов ОСОБА_1 задоволений частково та, зокрема, зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 17.09.2016 року по 03.09.2018 року включно з урахуванням січня 2008 року та березня 2018 року як базових місяців.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.09.2020 року у справі №420/18923/21 позов ОСОБА_1 задоволений частково та, зокрема, зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячну індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 03.09.2018 року включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2023 року Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2023р. скасувати в частині відмови. Прийнято в цій частині нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію - різницю грошового забезпечення 3 961,94грн. за період з 1.03.2018р. по 3.09.2018р. включно в сумі 24 167,83грн., відповідно до абз.4, 6 п.5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003р. №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004р. №44 з урахуванням раніше виплачених сум. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.03.2024 року у справі №420/2888/24 позов ОСОБА_1 задоволений частково та, зокрема, зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 17.09.2016 року по 28.02.2018 рік, та в період з 01.03.2018 року по 03.09.2018 рік відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29.12.2025 року у справі №420/3032/24 позов ОСОБА_1 задоволений частково та, зокрема, зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 2839,78 грн. у місяць за період з 04.09.2018 року по 18.08.2020 року включно відповідно до норм абзацу 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

На виконання рішення суду від 09.06.2020 року у справі №420/3182/2009 відповідачем виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 17.09.2016 року по 28.02.2018 року включно в сумі 61198,80 грн, а на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2023 року у справі №420/18923/21 відповідачем 27.12.2023 року виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 03.09.2018 року у сумі 22255,31 грн

Позивач вважаючи, що йому повинні були одночасно виплачені середній заробіток за час затримки розрахунку звернувся до суду з даним позовом у цій справі.

Дослідивши заяви по суті, надані сторонами докази суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини між стонами виникли з питання нарахування та виплатити позивачу, якій є військовослужбовцем, середнього грошового забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку на підставі ст.117 КЗпПУ.

Згідно з ч. 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Відповідно до ч.3 ст.24 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положенням про проходження військової служби громадянами України.

Підстави звільнення визначені ст.26 Закону.

Порядок звільнення військовослужбовців встановлений розділом ХІІ Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008.

Пунктом 225 Положення визначені підстави звільнення з військової служби

Згідно з п.233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:

підстави звільнення з військової служби;

думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;

районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Відповідно до п.234 Положення перед звільненням військовослужбовців уточнюються дані про проходження ними військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби.

Вислуга років військової служби військовослужбовців розраховується не пізніше ніж за два місяці до дати, на яку планується звільнення.

Інформація про розраховану вислугу років військової служби доводиться військовослужбовцю під підпис перед оформленням документів для його звільнення з військової служби. У разі незгоди з розрахунком вислуги років військової служби військовослужбовець повинен письмово обгрунтувати свої заперечення на аркуші з розрахунком вислуги років і засвідчити їх своїм підписом. У разі відмови військовослужбовця підписати розрахунок вислуги років про це робиться відповідний запис на цьому ж аркуші та засвідчується підписами осіб, які були присутні під час бесіди.

Заперечення військовослужбовців щодо розрахунку вислуги років військової служби розглядаються командирами (начальниками) військових частин перед оформленням документів для звільнення з військової служби. Спірні питання щодо заліку вислуги років окремих періодів служби для призначення пенсії розглядаються спеціальною комісією Міністерства оборони України.

Порядок проведення розрахунку вислуги років визначається Міністерством оборони України.

Розрахунок вислуги років військовослужбовців, які звільняються з військової служби через службову невідповідність, у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання, у зв`язку з позбавленням військового звання у дисциплінарному порядку, у зв`язку з набранням законної сили судовим рішенням, яким військовослужбовця притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення та накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, що пов`язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, здійснює територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, де вони перебувають на військовому обліку, який надсилає розрахунок вислуги років для затвердження в порядку, визначеному Міністерством оборони України.

Відповідно до п.242 Положення після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.

У разі звільнення з військової служби на військовослужбовця оформлюється службова характеристика, в якій відповідний командир (начальник) визначає посаду для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України. Зазначена характеристика додається до особової справи військовослужбовця.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Вказаним Положенням визначені не тільки питання звільнення військовослужбовців, визначені також питання переміщення військовослужбовців.

Так, пунктом 110 Положення визначено, що переміщення військовослужбовців здійснюється в разі, коли звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних посадових осіб.

Переміщення осіб рядового складу, сержантського та старшинського складу за наявності обґрунтованих підстав з урахуванням висновків атестування, рекомендацій їх безпосередніх і прямих начальників на підставі клопотань командирів (начальників), які порушили питання про переміщення, здійснюється:

між з`єднаннями, військовими частинами, оперативними командуваннями - наказами посадової особи, якій підпорядковані відповідні з`єднання, військові частини та оперативні командування;

між видами Збройних Сил України, окремими родами військ (сил) Збройних Сил України та військовими частинами, які підпорядковані начальникам структурних підрозділів Генерального штабу Збройних Сил України, - наказом Головнокомандувача Збройних Сил України. У період дії - воєнного стану таке переміщення здійснюється наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України;

між військовими частинами видів, родів військ (сил) Збройних Сил України та військовими частинами, які підпорядковані Міністерству оборони України, - наказом керівника служби персоналу Міністерства оборони України.

Форма та порядок надання клопотання визначаються Міністерством оборони України.

Отже, положеннями зазначених нормативних актів визначені початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на військовій службі.

Закінченням проходження громадянином військової служби вважається день, зазначений у наказі про виключення військовослужбовця зі списків особового складу у зв`язку з його звільненням з військової служби в запас або у відставку.

Отже нормативними актами визначені повноваження відповідного органу ЗСУ та права військовослужбовця при звільненні. Після видання наказу про звільнення військовослужбовець здає в установлені строки посаду, з ним проводиться розрахунок, військовослужбовець виключається із списків особового складу і направляється на військовий облік до районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за обраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням.

Таким чином, законодавством чітко відрізняються підстави виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, яке здійснюється як при звільненні військовослужбовця у запас або у відставку, так і при переміщенні військовослужбовця по службі між військовими частинами однога та різних видів, родів військ.

В останньому випадку військовослужбовець продовжує служити та отримувати грошове забезпечення.

Між тим, позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при його звільненні, посилаючись на ст.ст.116,117 КЗпПУ, які регламентують питання відповідальності за затримку розрахунку саме при звільненні, враховуючи, що спеціальне законодавство щодо проходження служби військовослужбовцями не регулює правовідносини щодо відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, у зв`язку з чим застосуванню підлягають норми КЗпПУ.

За приписами ст.116 КЗпПУ при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Статтею 117 КЗпПУ встановлена відповідальність за затримку розрахунку саме при звільненні.

Частиною 1 ст.117 КЗпПУ визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 КЗпПУ, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Згідно з наданим наказом позивач був виключений з особового складу в/ч НОМЕР_1 у зв`язку з вибуттям до нового місця служби до в/ч НОМЕР_4 АДРЕСА_3 .

Таким чином, відповідач не може нести відповідальність щодо виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Питання відповідальності за несвоєчасну виплату заробітної плати (грошового забезпечення) у спірних правовідносинах позивача з відповідачем у цій справі не регламентуються ст.ст.116,117 КЗпПУ.

Частино 5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 29.05.2026 року по справі №280/758/24 виклав правовий висновк, зазначивши, що наказом військового комісара від 15 квітня 2019 року № 39 ОСОБА1 не був звільнений з військової служби Збройних Сил України, а вибув до нового місця служби.

Таким чином, виключення військовослужбовця зі списків особового складу саме по собі не є підтвердженням завершення ним проходження військової служби як такої, оскільки, як установили суди першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 вибув до нового місця служби, а отже, виплата грошового забезпечення позивачу здійснюється за новим місцем служби з дня, наступного за днем виключення зі списків особового складу.

Отже, на момент виникнення спірних правовідносин військова служба позивача не завершена, оскільки він не звільнений з військової служби, а продовжував виконувати свої службові обов`язки на новому місці служби.

Ураховуючи наведене, встановлені у справі фактичні обставини не відповідають умовам застосування ч.1 ст.117 КЗпПУ, оскільки ця норма пов`язує настання відповідальності роботодавця із затримкою проведення остаточного розрахунку саме у зв`язку зі звільненням працівника. У цій справі спірні правовідносини виникли поза межами звільнення, а тому відсутній передбаченийзаконом юридичний склад, з яким ст.117 КЗпПУ пов`язує відповідальність. Отже, застосування зазначеної норми означало б розширювальне тлумачення та необґрунтоване поширення сфери її дії на випадки, не охоплені її змістом і метою запровадження. Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом у постанові від 16 лютого 2026 року у справі № 360/110/24.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано виснували про відсутність підстав для виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку відповідно до ч.1 ст.117 КЗпПУ за період з 16 квітня 2019 року по 24 грудня 2023 року.

Водночас Верховний Суд вважав за необхідне звернути увагу позивача, що навіть у таких обставинах він не позбавлений можливості захисту своїх порушених прав. Так, у разі порушення встановлених строків виплати грошового забезпечення, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), військовослужбовець може вимагати компенсацію втрати частини доходів, передбачену законодавством, у зв`язку з несвоєчасною виплатою належних сум, відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати".

Щодо компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, то позивач звертався до суду у зв`язку з невиплатою йому вказаної компенсації, та його позов був задоволений рішенням суду у справі №420/2888/24.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши надані докази суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2,3,6,7,8,9,12,139,241-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , НОМЕР_6 ) про визнання бездіяльності протиправною щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.09.2018 по 26.12.2023 включно та зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.09.2018 по 26.12.2023 у сумі 563 989,08грн.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва

.