Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №380/25316/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2026 рокусправа № 380/25316/25

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Карп`як О.О., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

встановив :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо належного розгляду рапорта позивача про звільнення з військової служби, поданого 15.11.2025 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі п.п. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу";

- зобов`язати відповідача розглянути рапорт позивача про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі п.п. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", а саме, у зв`язку з тим, що військовослужбовець ОСОБА_1 є батьком трьох дітей віком до 18 років при цьому розглянути рапорт згідно норм законодавства та відповідно до висновків викладених судом у цьому рішенні.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у листопаді позивач скерував на ім`я командування військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення його з військової служби за сімейними обставинами, а саме відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку наявністю трьох дітей віком до 18 років. Відповідно до пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, зокрема під час дії воєнного стану - перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці. 15.12.2025 на електронну адресу надійшла відповідь на адвокатський запит №АЗ/42/12-25 від ВЧ НОМЕР_1 . У відповіді зазначено про те, що відповідно до матеріалів службового розслідування військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 незаконно відсутній на військовій службі без поважних причин з 08.01.2025 року, у зв`язку із даним фактом Третім слідчим відділом Територіального управління ДБР розташованого у місті Краматорську 11.09.2025 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження за ч.5 ст.407 Кримінального кодексу України. Додатково зазначено про те, що підстав для звільнення у ОСОБА_1 немає, відтак рекомендовано прибути до військової частини НОМЕР_1 . Проте, позивач вважає, що відповідь такого змісту очевидно свідчить про проявлену бездіяльність збоку відповідача, адже за результатами розгляду рапорту, згідно чинного законодавства України на відповідача покладається обов`язок прийняти позитивне рішення про задоволення рапорту або ж надати вмотивовану відмову. Позивач вважає, відповідач обмежився лише скеруванням відповіді на адвокатський запит у якому повідомив про реєстрацію кримінального провадження та надав рекомендацію про необхідність прибуття до військової частини, а тому просить позов задовольнити повністю.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив. Зазначив, що Військовою частиною НОМЕР_1 , після отримання повторного запиту, зрозумівши дійсну мету долучення рапорту до попереднього запиту, а саме з метою його розгляду військовою частиною, та не дивлячись на неналежний спосіб подачі даного рапорту - вказаний рапорт було розглянуто належним чином, а представнику ОСОБА_1 , - адвокату Цімурі Я.В. направлено обґрунтовану відмову у задоволенні рапорту із зазначенням конкретних причин. Відтак, твердження позивача по бездіяльність щодо не розгляду рапорту не відповідає дійсності, з боку відповідача відсутня будь-яка бездіяльність, оскільки Військовою частиною НОМЕР_1 було здійснено розгляд рапорту навіть попри те, що він був поданий з порушенням встановленого законом порядку. Також і твердження щодо ігнорування Військовою частиною НОМЕР_1 зазначеного рапорту позивача не відповідає дійсності, що і підтверджується вищевикладеними фактичними обставинами.

Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, яка мотивована тим, що у адвокатському запиті у «додатках» вказано лише про долучення копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та копії ордера, що у свою чергу вчергове підтверджує, що рекомендований лист був скерований на адресу відповідача першочергово для розгляду рапорту довірителя на якому міститься його особистий підпис. Військовою частиною НОМЕР_1 не було долучено доказів про належним чином розглянутий по суті рапорт позивача на звільнення зі служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку наявністю у мого довірителя трьох дітей віком до 18 років. Відтак, існують підстави вважати, що відповідачем протягом передбаченого законодавством строку рапорт не було розглянуто.

Від відповідача на адресу суду надійшли заперечення на вказану відповідь, в яких проти позову заперечив. Зазначив, що військової частиною НОМЕР_1 були вжиті усі належні та передбачені нормами чинного законодавства України дії, за результатом яких військовою частиною представнику ОСОБА_1 , адвокату Цімурі Я.В. направлено відповідь, де з посиланнями на норми чинного законодавства України обґрунтовано чому саме на даний час неможливо здійснити звільнення ОСОБА_1 з військової служби, та чим обґрунтовано відмову у задоволенні рапорту, тому в діях Військової частини НОМЕР_1 відсутні ознаки бездіяльності щодо розгляду рапорту про звільнення з військової служби ОСОБА_1 , відтак безпідставні твердження, перекручені та вирвані з контексту доводи представника позивача та його позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними.

Від представника позивача до суду надійшли додаткові пояснення, у яких зазначив, що Військовою частиною НОМЕР_1 не було долучено доказів про належним чином розглянутий по суті рапорт позивача на звільнення зі служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку наявністю у мого довірителя трьох дітей віком до 18 років. Відтак, існують підстави вважати, що відповідачем протягом передбаченого законодавством строку рапорт не було розглянуто.

Від представника позивача до суду надійшли додаткові пояснення, у яких зазначив, що сторонами було використано усі процесуальні права, зокрема відповідачем використано право на подання відзиву у справі, нами у свою чергу відповіді на відзив, відтак із наданих суду процесуальних документів вже можливо сформувати правову позицію щодо спірних правовідносин.

Ухвалою суду від 02.01.2026 суддя Кисильова О.Й. відкрила провадження у цій справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.

На підставі розпорядження керівника апарату Львівського окружного адміністративного суду №7/р від 26.01.2026 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ" було проведено повторний автоматизований розподіл справи №380/25316/25.

За результатом автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Львівського окружного адміністративного суду Карп`як О.О.

Ухвалою судді від 02.02.2026 вказана справа прийнята до провадження.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.

У листопаді позивач скерував на ім`я командування військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення його з військової служби за сімейними обставинами, а саме відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку наявністю трьох дітей віком до 18 років.

Позивач є батьком трьох дітей, які перебувають на його утриманні, зокрема: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 ).

Для підтвердження свого права на звільнення з військової служби ОСОБА_1 долучив до рапорту наступні документи:

копія паспорта та РНОКПП ОСОБА_1 ;

копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 ;

копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ;

копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 ;

копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 ;

копія заяви №1748 від 10.11.2025.

Разом із вищезазначеним рапортом на адресу відповідача представником позивача було скеровано адвокатський запит №АЗ/47/11-25 від 15.11.2025 із наступною прохальною частиною:

Повідомити дату та реєстраційний номер рапорту ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від 15 листопада 2025 року про його звільнення з військової служби за сімейними обставинами;

Повідомити про результат розгляду рапорту ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від 15 листопада 2025 року про його звільнення з військової служби за сімейними обставинами;

Надати належним чином засвідчену копію наказу про звільнення з військової служби у зв`язку з сімейними обставинами ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

У разі недостатності документів для звільнення з військової служби у зв`язку з сімейними обставинами ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , повідомити яких саме документів бракує ОСОБА_1 для звільнення, а також повідомити яким законом передбачено подання цих документів.

У листопаді на адресу батьків позивача надійшло повідомлення за підписом командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_5 . У відповіді зазначається про те, що з 07.01.2025 солдат ОСОБА_1 відсутній на військовій службі без поважних причин, тобто незаконно, що є підставою позбавлення щомісячної премії та додаткової грошової винагороди у розмірі 30 000 100 000 грн., а також вбачаються ознаки вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 408 Кримінального кодексу України: самовільне залишення частини, або місця служби військовослужбовцем, а також нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці. Додатково посадовими особами висловлено сподівання на участь батьків у переконанні мого довірителя стати на шлях виправлення та повернутись на військову службу.

15.12.2025 на електронну адресу представника позивача надійшла відповідь на адвокатський запит №АЗ/42/12-25 від ВЧ НОМЕР_1 . У відповіді зазначено про те, що відповідно до матеріалів службового розслідування військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 незаконно відсутній на військовій службі без поважних причин з 08.01.2025, у зв`язку із даним фактом Третім слідчим відділом Територіального управління ДБР розташованого у місті Краматорську 11.09.2025 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження за ч.5 ст.407 Кримінального кодексу України. Додатково зазначено про те, що підстав для звільнення у ОСОБА_1 немає, відтак рекомендовано прибути до військової частини НОМЕР_1 .

Позивач вважає вказану бездіяльність відповідача протиправною, у зв`язку із чим звернувся за судовим захистом із даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв`язку з наступним.

Відносини між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулюються Законом України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII).

Частинами першою, другою, четвертою-шостою статті 2 Закону №2232-XII передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Суд встановив, що позивач подав відповідачу рапорт, у якому просив звільнити його з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Водночас підстави звільнення з військової служби визначені статтею 26 Закону №2232-XII і залежать від виду військової служби.

За змістом підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, а зокрема - під час дії воєнного стану, звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Отже, вказана норма є відсильною.

Згідно з пунктом 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці під час дії воєнного стану звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах:

військовослужбовці-жінки - у зв`язку з вагітністю;

військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;

дружина, якщо обоє із подружжя проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;

перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці;

військовослужбовці, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України;

військовослужбовці, які є усиновлювачами, на утриманні яких перебуває (перебувають) дитина (діти), яка (які) до моменту усиновлення була (були) дитиною-сиротою (дітьми-сиротами) або дитиною (дітьми), позбавленою (позбавленими) батьківського піклування, віком до 18 років, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями, патронатними вихователями, на утриманні яких перебуває дитина-сирота (діти-сироти) або дитина (діти), позбавлена (позбавлені) батьківського піклування, віком до 18 років;

виховання військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років, у разі відсутності інших осіб, які зобов`язані її виховувати;

утримання військовослужбовцем повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;

виховання військовослужбовцем дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність, за умови що такі особи не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати;

необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи;

необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів;

необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;

необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;

у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, за умови що за такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами;

якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану;

якщо їхнім близьким родичам (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) посмертно присвоєно звання Герой України за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народові, виявлені під час Революції Гідності (листопад 2013 року - лютий 2014 року).

Таким чином, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, а зокрема - під час дії воєнного стану, звільняються з військової служби унаслідок перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону № 2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відносини щодо проходження в Україні військової служби регулюються Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України № 1153/2008 від 10.12.2008 (далі - Положення).

Відповідно до частини другої пункту 225 Положення звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Суд встановив, що у листопаді позивач скерував на ім`я командування військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення його з військової служби за сімейними обставинами, а саме відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку наявністю трьох дітей віком до 18 років.

Позивач є батьком трьох дітей, які перебувають на його утриманні, зокрема: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 ).

Для підтвердження свого права на звільнення з військової служби ОСОБА_1 долучив до рапорту наступні документи:

копія паспорта та РНОКПП ОСОБА_1 ;

копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 ;

копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ;

копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 ;

копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 ;

копія заяви №1748 від 10.11.2025.

Разом із вищезазначеним рапортом на адресу відповідача представником позивача було скеровано адвокатський запит №АЗ/47/11-25 від 15.11.2025 із наступною прохальною частиною:

Повідомити дату та реєстраційний номер рапорту ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від 15 листопада 2025 року про його звільнення з військової служби за сімейними обставинами;

Повідомити про результат розгляду рапорту ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від 15 листопада 2025 року про його звільнення з військової служби за сімейними обставинами;

Надати належним чином засвідчену копію наказу про звільнення з військової служби у зв`язку з сімейними обставинами ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

У разі недостатності документів для звільнення з військової служби у зв`язку з сімейними обставинами ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , повідомити яких саме документів бракує ОСОБА_1 для звільнення, а також повідомити яким законом передбачено подання цих документів.

Як зазначає відповідач, Військовою частиною НОМЕР_1 , після отримання повторного запиту, зрозумівши дійсну мету долучення рапорту до попереднього запиту, а саме з метою його розгляду військовою частиною, та не дивлячись на неналежний спосіб подачі даного рапорту - вказаний рапорт було розглянуто належним чином, а представнику ОСОБА_1 , - адвокату Цімурі Я.В. направлено обґрунтовану відмову у задоволенні рапорту із зазначенням конкретних причин.

Так, у вказаній відповіді відповідач вказав, що відповідно до матеріалів службового розслідування військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 незаконно відсутній на військовій службі без поважних причин з 08.01.2025, у зв`язку з даним фактом Третім слідчий відділом Територіального управління ДБР розташованого у місті Краматорську 11.09.2025 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження 62025050030003514 за ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України. З огляду на викладене, ОСОБА_1 до військової частини не надано документів, які б підтверджували незастосування до останнього заходів передбачених п. 229 зазначеного Положення. Крім цього, для виконання вимог пунктів 234, 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, ОСОБА_1 необхідно прибути до військової частини НОМЕР_1 . Враховуючи вищевикладене, підстави для звільнення ОСОБА_1 з військової служби на даний час відсутні.

Статтею 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, встановлено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 № 531 затверджено Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України (надалі - Порядок).

Відповідно до вказаного Порядку:

З питань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання,- до наступного прямого командира (начальника).

Рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації.

У паперовому рапорті військовослужбовець вказує:

найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт;

заголовок « Рапорт »;

суть порушеного питання;

перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби);

найменування займаної посади;

військове звання, власне ім`я та прізвище;

дату;

особистий підпис.

Командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції.

Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку

Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку.

Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.

Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.

Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника).

Усі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо обов`язково реєструються службою діловодства.

Забороняється:

1) встановлювати будь-які інші вимоги щодо форми та змісту паперового рапорту, що не передбачені цим Порядком, у тому числі стосовно:

подання рапортів з окремих питань виключно написаними власноруч або друкованим способом;

недотримання вимог щодо розміру полів, відступів, шрифтів, кольору чорнила чи друку, розміру та якості паперу тощо, які не передбачені цим Порядком;

наявності граматичних, синтаксичних чи інших помилок, які не впливають на суть рапорту;

2) відмовляти у розгляді рапорту у разі відсутності доданих документів або інформації, які є або повинні бути в наявності у розпорядженні командира (начальника), створюються/формуються/видаються самим підрозділом та/або можуть бути витребувані підрозділом в іншого підрозділу та/або відповідного закладу охорони здоров`я тощо;

3) вимагати від військовослужбовця попереднього усного погодження паперового або електронного рапорту із безпосереднім або прямим командиром (начальником) перед його фактичним поданням відповідно до положень цього Порядку;

4) відмовляти у прийнятті (реєстрації) власноруч написаних рапортів військовослужбовців.

Початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства.

Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу.

У разі направлення рапорту засобами поштового зв`язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.

Розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:

1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов`язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров`я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;

2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.

З аналізу правових норм випливає висновок, що військовослужбовцям під час дії воєнного стану надано звільнення з військової служби, яке реалізується шляхом подання рапорту командиру військової частини. Такий рапорт реєструється, після чого передається на розгляд командиру.

Суд встановив, що у листопаді позивач скерував на ім`я командування військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення його з військової служби за сімейними обставинами, а саме відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку наявністю трьох дітей віком до 18 років.

Вмотивованої відповіді на рапорт позивач не отримав, позивача не було звільнено з військової служби.

Суд наголошує на тому, що відповідач стверджує про те, що не дивлячись на неналежний спосіб подачі даного рапорту - вказаний рапорт було розглянуто належним чином, а представнику ОСОБА_1 , - адвокату Цімурі Я.В. направлено обґрунтовану відмову у задоволенні рапорту із зазначенням конкретних причин.

Водночас, суд відхиляє вказані твердження представника відповідача, оскільки матеріали справи не містять вмотивованого рішення щодо відмови у задоволені рапорту.

Лист відповідача 839/11997 від 21.12.2025 є лише інформаційним листом щодо розгляду рапорту, водночас такий не може вважатися вмотивованим рішенням щодо відмови у задоволені рапорту, оскільки за своєю суттю є відповіддю на адвокатський запит.

Досліджені судом докази підтверджують, що відповідач не розглянув рапорт позивача про звільнення з військової служби.

У зв`язку з цим, суд вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо належного розгляду рапорту на звільнення з військової служби позивача на підставі рапорту поданого 15.11.2025 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі п.п. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

У зв`язку з цим, для забезпечення ефективного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача розглянути рапорт позивача про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі п.п. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо належного розгляду рапорту ОСОБА_1 , поданого 15.11.2025 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі п.п. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 поданого 15.11.2025 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі п.п. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_6 ) за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ - НОМЕР_7 ) 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяКарп`як Оксана Орестівна