Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №380/2888/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/2888/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі також - відповідач), у якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування і не виплати ОСОБА_1 індексації - різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року та за період з 19.11.2025 року з урахуванням вимог абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 19.11.2025 року, виходячи з фіксованої величини 3858,90 грн., що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в період з 26.02.2011 по 31.12.2024 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , з якої наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.12.2024 №390 його виключено зі списків особового складу та з усіх видів забезпечення. Стверджує, що під час проходження служби у спірні періоди відповідач здійснював нарахування та виплату індексації грошового забезпечення у неналежному розмірі, із застосуванням березня 2018 року як базового місяця для обчислення індексу споживчих цін, проте без урахування вимог абз. абз. 4, 6 п. 5 Порядку №1078 щодо нарахування та виплати індексації-різниці. Вказує, що 21.01.2026 звертався до відповідача із заявою про нарахування та виплату йому індексації-різниці грошового забезпечення за спірні періоди, однак листом від 11.02.2026 №674/юг/ НОМЕР_2 відповідач фактично відмовив у її виплаті. Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою від 23.02.2026 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 16.03.2026 суддя позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії повернуто позивачу в частині позовних вимог визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 індексації - різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 з урахуванням вимог абз. абз. 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та за період з 01.01.2024 по 31.12.2024, виходячи з фіксованої величини 3858,90 грн., що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абз. абз. 4, 5, 6 п. 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Ухвалою від 16.03.2026 суддя відкрила провадження у справі та вирішила проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

31.03.2026 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 26269), в якому він проти задоволення позову заперечує повністю. Відзив обґрунтований тим, що відповідно до витягу із наказу №390 від 31.12.2024 позивача 31.12.2024 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та з усіх видів забезпечення, а тому нарахування та виплата індексації за період, у який позивач не проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 , є неможливими. Крім того, представник відповідача вказує, що розгляд вимог за період з 19.11.2025 виходить за межі позовних вимог та суперечить принципу диспозитивності адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що ОСОБА_1 у період з 26.02.2011 по 31.12.2024 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.12.2024 №390 позивача з 31.12.2024 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та з усіх видів забезпечення.

21.01.2026 позивач звернувся до командування військової частини НОМЕР_1 із заявою, в якій просив здійснити нарахування та виплату йому індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 з урахуванням вимог абз. абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку №1078, а також надати відповідні довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення і про нараховану та виплачену індексацію із зазначенням базового місяця.

Листом від 11.02.2026 №674/юг/ НОМЕР_2 військова частина НОМЕР_1 фактично відмовила позивачу у нарахуванні та виплаті індексації-різниці грошового забезпечення за спірні періоди, зазначивши, що індексація позивачу нараховувалась та виплачувалась з урахуванням базового місяця - березень 2018 року, а загальна сума нарахованої та виплаченої індексації за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 31.12.2024 склала 22913,09 грн. Разом із зазначеним листом відповідач надав довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення та про розмір нарахованої і виплаченої індексації грошового забезпечення за спірні періоди.

Згідно з довідкою про нараховане та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 від 10.02.2026 №40 грошове забезпечення позивача у лютому 2018 року становило 12123,01 грн.

Згідно з довідкою про нараховане та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 від 10.02.2026 №41 грошове забезпечення позивача у березні 2018 року становило 12727,26 грн.

Згідно з довідкою щодо розміру нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 від 10.02.2026 №44 індексація грошового забезпечення позивачу за спірні періоди нараховувалась із застосуванням базового місяця - березень 2018 року (а за період з 01.01.2024 - базового місяця грудень 2023 року), при цьому індексація-різниця відповідно до абз. абз. 4, 6 п. 5 Порядку №1078 позивачу не нараховувалась та не виплачувалась.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон №1282-XII).

Статтею 2 Закону №1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення), у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 4 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078), яким регулюються правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення.

Пунктом 4 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Сума індексації визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Абзацами 3, 4 п. 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 до 01.04.2021, передбачено, що сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Згідно з абз. 6 п. 5 Порядку №1078 до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704) затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців. Постанова №704 набрала чинності 01.03.2018, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців.

Оскільки з 01.03.2018 набрала чинності Постанова №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила п. п. 5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Верховний Суд у постанові від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, а також у постановах від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 20.04.2023 у справі №320/8554/21 сформулював правові висновки щодо застосування норм абз. абз. 3, 4, 5, 6 п. 5 Порядку №1078 стосовно підстав виплати та розміру так званої «фіксованої» індексації грошового забезпечення (індексації-різниці).

Як зауважив Верховний Суд, Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці», суми яких можуть нараховуватися як одночасно, так і окремо одна від одної.

Системний аналіз п. 1, абз. абз. 4, 6 п. 5 Порядку №1078 дає підстави для висновку, що нарахування й виплата індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання. Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абз. абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку №1078, повноваження військової частини щодо виплати цієї суми не є дискреційними.

Стосовно дискреційних повноважень Верховний Суд неодноразово зазначав, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень, тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку (постанови Верховного Суду від 13.12.2018 у справі №802/412/17-а, від 11.04.2018 у справі №806/2208/17).

Верховний Суд у наведених постановах сформулював висновок, що для правильного застосування абз. абз. 3, 4, 5, 6 п. 5 Порядку №1078 необхідно встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

При цьому розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року; сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абз. 5 п. 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби. У такому випадку сума індексації-різниці розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А) (абз. 4 п. 5 Порядку №1078).

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 23.03.2023 у справі №400/3826/21.

Застосовуючи наведені правові висновки до встановлених обставин цієї справи, суд зазначає таке.

Як встановлено судом на підставі довідок від 10.02.2026 №40 та №41, грошове забезпечення позивача у лютому 2018 року становило 12123,01 грн., а у березні 2018 року - 12727,26 грн. Отже, розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) становить 604,25 грн. (12727,26 грн. - 12123,01 грн.).

У березні 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1762,00 грн., а величина приросту індексу споживчих цін, обчислена наростаючим підсумком із застосуванням січня 2008 року як місяця останнього підвищення посадових окладів військовослужбовців, становила 253,30 %.

Відтак, сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) становить: 1762,00 грн. Ч 253,30 % / 100 = 4463,15 грн.

Оскільки розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А - 604,25 грн.) є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б - 4463,15 грн.), позивач відповідно до абз. абз. 4, 6 п. 5 Порядку №1078 набув право на нарахування та виплату індексації-різниці грошового забезпечення, розмір якої визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу та становить: 4463,15 грн. - 604,25 грн. = 3858,90 грн. на місяць.

Зазначена сума індексації-різниці у фіксованому розмірі 3858,90 грн. мала виплачуватися позивачу щомісячно з березня 2018 року до наступного підвищення посадових окладів військовослужбовців або до дати виключення зі списків особового складу військової частини.

Як слідує з довідки від 10.02.2026 №44 та змісту листа відповідача від 11.02.2026 №674/юг/2047, військовою частиною НОМЕР_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у фіксованому розмірі 3858,90 грн. позивачу у спірний період нараховано та виплачено не було.

Таким чином, відповідач протиправно не виконав вимоги абз. абз. 4, 5, 6 п. 5 Порядку №1078 та починаючи з 01.03.2018 не виплачував позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення у фіксованому розмірі, що свідчить про допущення ним протиправної бездіяльності.

Щодо вимоги позивача про одночасну компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб суд зазначає таке.

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення військовослужбовців, регламентовані Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (далі - Порядок №44).

Зазначені положення кореспондуються з п. 168.5 ст. 168 Податкового кодексу України.

З урахуванням того, що індексація грошового забезпечення є його складовою частиною, така підлягає нарахуванню та виплаті з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до вимог Порядку №44.

Вказані висновки викладені в постановах Верховного Суду від 10.10.2024 у справі №500/8015/23, від 30.04.2024 у справі №360/700/23, від 31.01.2024 у справі №320/6441/22.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації-різниці грошового забезпечення за спірні періоди та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення у фіксованому розмірі 3858,90 грн. за період з 19.11.2025 по 18.02.2026 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку №44.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити.

Судові витрати не розподіляються, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, п.п. 15.5 п.15 розділу VII “Перехідні положення” КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення за період з 19.11.2025 по 18.02.2026 з урахуванням вимог абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ВЧ, ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ; адреса: АДРЕСА_2 ) індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 19.11.2025 по 18.02.2026, виходячи з фіксованої величини 3858,90 гривень, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Судові витрати в цій справі розподілу не підлягають.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 23.06.2026.

Суддя Потабенко В.А.