Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №380/2998/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/2998/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій (бездіяльності) та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі також - відповідач), у якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплаті ОСОБА_1 за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року та з 19 червня 2025 року по 15 серпня 2025 року грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 року, 01.01.2021 року, 01.01.2022 року, 01.01.2023 та на 01.01.2025 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року та з 19 червня 2025 року по 15 серпня 2025 року нарахування та виплату грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 року, 01.01.2021 року, 01.01.2022 року 01.01.2023 та на 01.01.2025 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплаті ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2020 рік, 2021 рік, 2022 рік, 2023 рік та за 2025 рік виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визнаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2020 рік, 2021 рік, 2022 рік 2023 рік та за 2025 рік виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визнаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплаті ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, 2021 рік, 2022 рік, 2023 рік та за 2025 рік у розмірі місячного грошового забезпечення виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визнаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести нарахування та виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, 2021 рік, 2022 рік, 2023 рік та за 2025 рік у розмірі місячного грошового забезпечення виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визнаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 04.06.2018 по 15.08.2025 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , а на теперішній час продовжує проходити військову службу у Збройних Силах України. У період з 29.01.2020 по 19.05.2023 та з 19.06.2025 по 15.08.2025 відповідач, на думку позивача, невірно визначав розмір посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислюючи їх виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018 (1762 грн), а не станом на 1 січня відповідного календарного року, чим порушено пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 у редакції, що була чинною до набрання законної сили постановою від 21.02.2018 №103, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18. Позивач зазначає, що період з 20.05.2023 по 18.06.2025, протягом якого діяла редакція п. 4 Постанови №704, запроваджена постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481, він до позовних вимог не включає, оскільки рішення суду у справі №320/29450/24 не має зворотної дії в часі та впливає на спірні правовідносини лише з 19.06.2025. Внаслідок заниження окладів, на думку позивача, відповідач також неправильно обчислив похідні виплати - грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою від 23.02.2026 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 16.03.2026 суддя відкрила провадження у справі та вирішила проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників сторін.

Відповідач правом на подання відзиву, передбаченим ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), не скористався, свою позицію стосовно позову не висловив. Копію ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі від 16.03.2026, отримано відповідачем 17.03.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.06.2018 №150 лейтенанта ОСОБА_1 , який прибув з Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, з 04.06.2018 зараховано до списків особового складу частини та призначено на посаду командира взводу - старшого офіцера на батареї з посадовим окладом 3440,00 грн на місяць.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.08.2025 №233 підполковника ОСОБА_1 у зв`язку з переведенням до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення.

Згідно з довідкою Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 18.02.2026 №514 (форма №5) підполковник ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом осіб офіцерського складу в Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Отже, позивача не звільнено з військової служби; він безперервно перебуває у відносинах військової служби, змінивши місце її проходження.

05.01.2026 позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із письмовою заявою про проведення перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 та з 19.06.2025 по 15.08.2025 з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, та надання відповідної довідки.

Листом від 10.02.2026 №454 військова частина НОМЕР_1 відмовила позивачу у проведенні перерахунку, пославшись на чинність постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 у відповідній редакції та на постанову Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби. Згідно з частиною 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), яка набрала чинності 01.03.2018 та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців.

Згідно з п. 4 Постанови №704 у первинній редакції розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 (далі - Постанова №103) п. 4 Постанови №704 викладено в новій редакції, згідно з якою відповідні оклади визначаються виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 Постанови №103, яким внесено зміни до п. 4 Постанови №704. Ухвалою Верховного Суду від 16.12.2020 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на зазначену постанову. Таким чином, з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка була чинною до внесення зазначених змін.

Щодо перерахунку грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023, то суд вказує таке.

Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 та у низці інших справ (зокрема, у постановах від 31.08.2022 у справі №120/8603/21-а, від 12.09.2022 у справі №500/1813/21, від 06.02.2023 у справі №160/2775/22, від 15.02.2023 у справі №120/6288/21-а) сформулював висновок, згідно з яким з 01.01.2020 положення п. 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно з якими прожитковий мінімум як базовий державний соціальний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі як розрахункова величина для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.

Крім того, п. 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат; до внесення відповідних змін вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017.

Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №240/4946/18.

Під час розв`язання колізії між нормою закону та підзаконним актом перевагу належить надати акту вищої юридичної сили.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2020 встановлено у розмірі 2102 грн., ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 - 2270 грн., ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 - 2481 грн., ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 - 2684 грн.

За таких обставин суд доходить висновку, що в період з 29.01.2020 по 19.05.2023 (до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481) грошове забезпечення позивача в частині посадового окладу та окладу за військовим званням підлягало обчисленню з використанням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, а не виходячи з 1762 грн.

Відтак, у цій частині бездіяльність відповідача є протиправною, а вимога про зобов`язання здійснити відповідний перерахунок із виплатою різниці є обґрунтованою.

Щодо перерахунку грошового забезпечення за період з 19.06.2025 по 15.08.2025, суд зазначає таке.

20.05.2023 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 (далі - Постанова №481), якою п. 4 Постанови №704 викладено в новій редакції, що передбачає обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями виходячи з розміру 1762 гривні.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано протиправним та нечинним п. 2 Постанови №481 стосовно внесення змін до п. 4 Постанови №704.

Відповідно до ч. 2 ст. 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Рішення у справі №320/29450/24 набрало законної сили 18.06.2025.

Як обґрунтовано зазначає позивач, таке рішення не має зворотної дії в часі та впливає на спірні правовідносини лише з 19.06.2025, у зв`язку з чим період з 20.05.2023 по 18.06.2025, протягом якого діяла редакція п. 4 Постанови №704 у викладенні Постанови №481, позивач до позовних вимог не включив.

Оскільки з 19.06.2025 п. 2 Постанови №481 у частині внесення змін до п. 4 Постанови №704 втратив чинність, з цієї дати підлягає застосуванню п. 4 Постанови №704 у редакції, що передбачає визначення посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2025 встановлено у розмірі 3028 грн.

За таких обставин у період з 19.06.2025 по 15.08.2025 грошове забезпечення позивача також підлягало обчисленню з використанням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2025 (3028 грн.), а не сталої величини 1762 грн. Відтак вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими.

Щодо грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань суд враховує таке.

Відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, військовослужбовцям при наданні щорічної основної відпустки виплачується грошова допомога на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення, а також один раз на рік може надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення. До складу грошового забезпечення, з якого обчислюються зазначені виплати, включаються, зокрема, посадовий оклад та оклад за військовим званням.

Оскільки розмір грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є похідним від розміру грошового забезпечення військовослужбовця, а судом установлено, що посадовий оклад та оклад за військовим званням позивача у спірні періоди обчислювалися відповідачем з порушенням наведеного правового регулювання, зазначені виплати також підлягають перерахунку з урахуванням правильно визначених розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням за відповідні роки. При цьому суд не визначає конкретного розміру цих виплат, оскільки їх обчислення належить до повноважень відповідача та залежить від установлених у відповідному році підстав і умов їх виплати.

Таким чином, дії (бездіяльність) відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 та за 2025 роки і матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за ті самі роки виходячи з належно обчисленого грошового забезпечення є протиправними, а вимоги про зобов`язання провести відповідний перерахунок і виплату підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач належними та допустимими доказами правомірності оскаржуваних дій (бездіяльності) не довів.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити.

Судові витрати не розподіляються, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, п.п. 15.5 п.15 розділу VII “Перехідні положення” КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 та з 19.06.2025 по 15.08.2025 грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 та на 01.01.2025, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ; місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) провести ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_2 ) за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 та з 19.06.2025 по 15.08.2025 нарахування та виплату грошового забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення, нараховані та виплачені за час проходження ним військової служби) з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 та на 01.01.2025, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, та здійснити виплату різниці з урахуванням раніше виплачених сум.

Судові витрати в цій справі розподілу не підлягають.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі статтею 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі статтею 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 23.06.2026.

Суддя Потабенко В.А.