Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №380/25389/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2026 рокусправа № 380/25389/25

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Карп`як Оксана Орестівна, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України про визнання протиправним та скасування рішення, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України (далі - відповідач), у якому, з урахуванням заяви від 12.01.2025, просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, яке оформлене протоколом № 366 від 31.01.2024 щодо скасування постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.04.2022 відносно ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до Витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 31.01.2024 №366, згадана постанова ВЛК про непридатність до військової служби та виключення з військового обліку була скасована у зв`язку з необґрунтованістю застосування статті 75-а графи II Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби. Відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року № 402, Центральна військово-лікарська комісія має право здійснювати контроль за діяльністю ВЛК нижчого рівня, однак не наділена повноваженнями скасовувати чинні постанови ВЛК без проведення повторного медичного огляду. Скасувавши постанову ВЛК від 13.04.2022 виключно на підставі власної оцінки відповідності діагнозу статті Розкладу хвороб, ЦВЛК фактично підмінила собою медичний огляд, чим вийшла за межі наданих їй повноважень. Оскаржуване рішення ЦВЛК ЗСУ не містить аналізу медичних документів, що стали підставою для визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби та виключення з військового обліку, не зазначено конкретних клінічних критеріїв, яким не відповідає діагноз та відсутнє обґрунтування причин скасування чинної постанови ВЛК. Таке рішення є формальним та немотивованим, що суперечить принципам діяльності суб`єктів владних повноважень. Відтак оскаржене рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства, а тому просить позов задоволити повністю.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Ухвалою від 02.01.2026 позовна заява залишена без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків.

12.01.2026 позивач надіслав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 13.01.2026 суддя Кисильова О.Й. відкрила провадження у цій справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.

На підставі розпорядження керівника апарату Львівського окружного адміністративного суду № 7/р від 26.01.2026 “Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ” було проведено повторний автоматизований розподіл справи №380/25417/25.

За результатом автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Львівського окружного адміністративного суду Карп`як О.О.

Ухвалою від 02.02.2026 суддя Карп`як О.О прийняла до провадження справу №380/25389/25.

Суд, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

13 квітня 2022 року військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_2 було прийнято рішення, відповідно до якого на підставі статті 75-а графи II Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Відповідно до Витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 31.01.2024 № 366, згадана постанова ВЛК про непридатність до військової служби та виключення з військового обліку була скасована у зв`язку з необґрунтованістю застосування статті 75-а графи II Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон № 389, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно зі статтею 2 Закону № 389 правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (пункт 1). Надалі указами Президента України, які Верховна Рада України затверджувала відповідними законами, строк дії воєнного стану в Україні продовжено та такий правовий режим діє й на сьогодні.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України від 03 березня 2022 року № 2105-IX, оголошено та проведено загальну мобілізацію в Україні упродовж 90 діб. Надалі строк проведення загальної мобілізації неодноразово продовжувався згідно з указами Президента України, які щоразу затверджувала Верховна Рада України відповідними законами.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із частинами першою - третьою, п`ятою статті 1 Закону № 2232 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає:

підготовку громадян до військової служби;

взяття громадян на військовий облік;

прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу;

проходження військової служби;

виконання військового обов`язку в запасі;

проходження служби у військовому резерві;

дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Згідно з частинами першою, другою статті 33 Закону № 2232 військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Функціонування системи військового обліку забезпечується органами (підрозділами) Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, розвідувальними органами України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, правоохоронними органами спеціального призначення, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування.

Взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього унормовані статтею 37 Закону № 2232.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 37 цього Закону взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України: на військовий облік військовозобов`язаних:

які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву;

призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених статтею 10-1 цього Закону;

які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних;

військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання;

які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов`язаних;

зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України;

які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби;

які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників;

які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі;

які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку;

які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань;

призовники, які отримали спеціальні звання рядового, сержантського, офіцерського (начальницького) складу;

жінки з дотриманням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону;

які отримали військові звання офіцерського складу після проходження військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу.

Згідно з частиною шостою статті 37 Закону № 2232 виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:

1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;

2) припинили громадянство України;

3) визнані непридатними до військової служби;

4) досягли граничного віку перебування в запасі.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

За змістом частини п`ятої статті 33 Закону № 2232 військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На виконання приписів цієї норми Кабінет Міністрів України постановою від 30 грудня 2022 року № 1487 затвердив Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі Порядок № 1487, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до абзацу першого пункту 22 Порядку № 1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно з пунктом 80 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

За змістом пункту 81 Порядку № 1487 взяття на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пунктах 15, 15-1 цього Порядку та підпункті 10-1 пункту 1 додатка 2). При цьому взяття на військовий облік здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України (паспорта громадянина України для виїзду за кордон у випадку подання заяви про взяття на військовий облік через закордонну дипломатичну установу України згідно з підпунктом 10-1 пункту 1 додатка 2) та військово-облікового документа у разі, якщо він видавався та не був втрачений.

Особиста присутність призовників, військовозобов`язаних та резервістів для зняття або виключення з військового обліку у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів не обов`язкова.

Аналіз наведених норм права вказує, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки наділені повноваженнями щодо взяття на військовий облік та виключення з військового обліку військовозобов`язаних у випадках, передбачених законодавством.

Підстави для взяття на військовий облік військовозобов`язаних визначені пунктом 2 частини першої статті 37 Закону № 2232, а для виключення з військового обліку частиною шостою статті 37 цього ж Закону.

Однією з підстав для виключення військовозобов`язаного з військового обліку відповідно до частини шостої статті 37 Закону № 2232 є визнання його непридатним до військової служби.

Водночас непридатність військовозобов`язаного до військової служби згідно з приписами Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 (далі Положення № 402), засвідчується постановою ВЛК, яка оформляється, зокрема довідкою військово-лікарської комісії.

Суд встановив, що 13 квітня 2022 року військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_2 було прийнято рішення, відповідно до якого на підставі статті 75-а графи II Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку

Відповідно до Витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 31.01.2024 № 366, згадана постанова ВЛК про непридатність до військової служби та виключення з військового обліку була скасована у зв`язку з необґрунтованістю застосування статті 75-а графи II Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби.

Відповідно до підпункту 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення № 402 ЦВЛК має право розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України.

Отже, на підставі підпункту 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення № 402 Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України наділена повноваженнями, зокрема скасовувати постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України.

З огляду на викладене, суд відхиляє твердження позивача про те, що Центральна військово-лікарська комісія має право здійснювати контроль за діяльністю ВЛК нижчого рівня, однак не наділена повноваженнями скасовувати чинні постанови ВЛК без проведення повторного медичного огляду, а скасувавши постанову ВЛК від 13.04.2022 виключно на підставі власної оцінки відповідності діагнозу статті Розкладу хвороб, ЦВЛК фактично підмінила собою медичний огляд, чим вийшла за межі наданих їй повноважень.

Позивач вказує на те, що Центральна ВЛК ЗСУ переглядала постанову ВЛК від 13.04.2022 при ІНФОРМАЦІЯ_2 більш ніж через півтора року після її прийняття, хоча пунктом 3.2 Положення № 402 передбачено, що скарги до штатних ВЛК подаються у строк, визначений Законом України "Про звернення громадян", тобто не пізніше одного місяця з часу вручення довідки ВЛК/свідоцтва про хворобу. Відповідно до пункту 3.1 Положення № 402 вимоги до звернення військовослужбовців та інших осіб, указаних у пункті 1.2 глави 1 розділу I цього Положення, їх права, порядок та строки розгляду пропозицій, заяв та скарг, а також обов`язки штатних ВЛК щодо розгляду звернень регулюються Законом України “Про звернення громадян”. Зазначене вище Положення № 402 від 14.08.2008 передбачає, що у разі сумнівів щодо правильності постанови ВЛК перевірка здійснюється шляхом направлення особи на повторний або додатковий медичний огляд. Натомість, у спірному випадку ЦВЛК спочатку застосувала правовий наслідок у вигляді скасування постанови, а лише після цього формально вказала на необхідність повторного огляду, що є процедурно недопустимим.

Як вже зазначав суд, на підставі підпункту 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення № 402 Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України наділена повноваженнями, зокрема скасовувати постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України.

Окрім цього, перегляд постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 було здійснено не у зв`язку із поданням скарги, а межах контролю за правомірністю прийняття постанови, відтак на вказану процедуру не поширюються строки щодо розгляду скарг.

Позивач вказує на те, що оскаржуване рішення ЦВЛК ЗСУ не містить аналізу медичних документів, що стали підставою для визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби та виключення з військового обліку, не зазначено конкретних клінічних критеріїв, яким не відповідає діагноз та відсутнє обґрунтування причин скасування чинної постанови ВЛК. Таке рішення є формальним та немотивованим, що суперечить принципам діяльності суб`єктів владних повноважень. Скасування чинної постанови ВЛК без нового медичного висновку призвело до стану правової невизначеності для позивача та незаконного поновлення його на військовому обліку, що не передбачено нормами чинного законодавства.

Суд вказує на те, що відповідно до Витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 31.01.2024 № 366 враховуючи невідповідність діагнозу зазначеного у карті медичного огляду військовозобов`язаного при ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.04.2022 вимогам пункту "а" статті 75 Пояснень щодо застосування Розкладу хвороб станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (додаток 2 до Положення про військово-лікарську експертизу Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за No1109/15800, (далі-Положення)), постанову військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.04.2022 щодо військовозобов`язаного ОСОБА_1 року народження: "На підставі статті 75-а графи II Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (додаток 1 до Положення) непридатний до військової служби з виключенням: військового обліку" - СКАСУВАТИ. Підлягає повторному медичному огляду ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно вимог Положення.

Таким чином, оскаржене рішення містить належну медичну підставу - невідповідність діагнозу зазначеного у карті медичного огляду вимогам пункту "а" статті 75 Пояснень щодо застосування Розкладу хвороб станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (додаток 2 до Положення про військово-лікарську експертизу Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за No1109/15800, (далі-Положення)).

Стосовно правової невизначеності, позивач підлягає повторному медичному огляду ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно вимог Положення, а тому вказана невизначеність може бути усунута за зверненням позивача та у результаті повторного огляду.

Звідси, у зв`язку зі скасуванням 31.01.2024 військово-лікарською комісією Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 про непридатність позивача до військової служби, відпала правова підстава виключення позивача з військового обліку, передбачена частиною шостою статті 37 Закону № 2232, тому орган ТЦК та СП, на якому позивач перебував на військовому обліку до його виключення звідти, правомірно взяв позивача на військовий облік військовозобов`язаних з урахуванням приписів пункту 2 частини першої статті 37 Закону № 2232.

У процесі розгляду справи суд не встановив інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, а решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255, 262 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяКарп`як Оксана Орестівна