Рішення від 18 червня 2026 р. у справі №340/3126/26 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/3126/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом в якому просить:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №230750004036 від 04.12.2025 року, про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи” у зв`язку з не зарахуванням до страхового стажу періодів роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 01.04.1988 року, витягу з ЄРС для ФОП від 27.11.2025 року, Свідоцтва про державну реєстрацію ФОП серії НОМЕР_3 від 03.12.2001 року й період догляду за дитиною до 3-х років відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , а саме такі періоди: з 01.04.1988 року по 29.06.1988 року; з 30.06.1988 року по 29.08.1988 року; з 30.08.1988 року по 22.08.1994 року; з 01.12.1994 року по 04.03.2000 року, з 03.12.2001 року по 31.12.2003 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, призначити з 26.11.2025 року пенсію за віком зі зниженням страхового стажу, відповідно до ст.55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи” ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 01.04.1988 року, витягу з ЄРС для ФОП від 27.11.2025 року, Свідоцтва про державну реєстрацію ФОП серії НОМЕР_3 від 03.12.2001 року й періодів догляду за дитиною до 3-х років відповідно до свідоцтв про народження серії НОМЕР_4 і серії НОМЕР_5 , а саме такі періоди: з 01.04.1988 року по 29.06.1988 року; з 30.06.1988 року по 29.08.1988 року; з 30.08.1988 року по 22.08.1994 року; з 01.12.1994 року по 04.03.2000 року, з 03.12.2001 року по 31.12.2003 року.

Ухвалою судді від 19.05.2026 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.41).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що вона 26.11.2025 року звернулась з письмовою заявою про призначення пенсії за віком до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, яка була розглянута за екстериторіальністю Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області. Рішенням №230750004036 від 04.12.2025 року відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного стажу для виходу на пенсію за віком, на 2025 рік не менше 32 років стажу. При цьому відповідачем не було зараховано до страхового стажу періоди згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 01.04.1988 року, оскільки дата народження в трудовій книжці ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) не відповідає паспорту ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), а саме з 01.04.1988 року по 29.06.1988 року; з 30.08.1988 року по 22.08.1994 року; з 01.12.1994 року по 04.03.2000 року; робота приватним підприємцем з 01.12.2000 року по 31.12.2003 року. Також не було зараховано період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно свідоцтва НОМЕР_4 , оскільки відсутні дані про здійснення догляду та відсутня інформація про отримання дитиною паспорту. Відповідачем вказано, що загальний страховий стаж складає 19 років 04 місяці 11 днів. Проте, вважає, що враховуючи всі періоди трудової діяльності згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 , відомостей в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, свідоцтва про народження дітей серії НОМЕР_4 і серії НОМЕР_5 , диплому про навчання серії НОМЕР_6 , свідоцтва приватного підприємця та наданих довідок, на момент призначення пенсії трудовий стаж мав складати більш ніж 27 років. Окрім цього, звертала увагу, що при подачі документів на призначення пенсії, нею було подано посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіологічного контролю (категорія 4) серії НОМЕР_7 від 08.12.1992 року. Стверджувала, що дане посвідчення дає їй право вийти на пенсію відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі зменшенням пенсійного віку та стажу до 5 років. Вважає, що оскільки вона проживала на території зони посиленого радіологічного контролю і по сьогоднішній день та маючи посвідчення постраждалого від аварії на ЧАЕС (категорія 4), відповідач мав зменшити необхідний для позивача стаж на 5 років, а саме до 27 років для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Проте відповідачем дані обставини не були враховані.

Відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву (а.с.44-47), в якому останній просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Зазначив, що позивач звернувся із заявою від 26.11.2025 про призначення пенсії за віком до територіальних органів Пенсійного фонду України, яка була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області. За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду в Кіровоградській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 04.12.2025 №230750004036. Вказує, що позивач, просить призначити пенсію із зменшенням пенсійного віку, проте на момент звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії, позивачу вже виповнилося 60 років. Норма ст.55 Закону № 796 передбачає право особи на вихід на пенсію із зниженням пенсійної віку, а отже до настання визначеного Законом № 1058 пенсійного віку. Отже, вважає, що права на призначення пенсії із зниженням пенсійної віку, відповідно до норм ст. 55 Закону № 796 позивач вже не має у зв`язку з досягненням пенсійного віку - 60 років. Відповідно до рішення Головного управління від 04.12.2025 № 230750004036 до страхового стажу не зараховано періоди роботи: згідно записів трудової книжки ( НОМЕР_2 від 01.04.1988), оскільки дата народження зазначена в трудовій книжці ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) не відповідає паспортним даним ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ); період роботи у колгоспі “Прогрес” за 1991-1992 р.р., оскільки відсутні дані про встановлений та відпрацьований мінімум вихододнів; період за 2001-2003 р.р., оскільки відсутні відомості про стаж та заробітну плату згідно даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (довідка ОК-5 сформована 27.11.2025); період догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, згідно свідоцтва про народження ( НОМЕР_4 від 22.11.2005), оскільки відсутні дані про здійснення догляду та відсутня інформація про отримання дитиною ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) паспорту. Страховий стаж був обчислений згідно уточнюючих довідок, та склав 19 років 4 місяці 11 днів. Вважає, що в діях органу Пенсійного фонду України не вбачається протиправних дій по відношенню до позивача, Головним управлінням проведено розрахунок стажу позивачу згідно вимог чинного законодавства.

Дослідивши докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 26.11.2025 звернулася до пенсійного органу із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. (а.с.55)

Заяву позивачки розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровогнрадській області та прийнято рішення про відмову у призначення пенсії за віком від 04.12.2025 №230750004036. (а.с.36, 64) Рішення мотивовано відсутністю необхідного страхового стажу, не зараховано до страхового стажу:

- згідно записів трудової книжки ( НОМЕР_2 від 01.04.1988), оскільки дата народження зазначена в трудовій книжці ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) не відповідає паспорту ( ІНФОРМАЦІЯ_1 );

- період догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, згідно свідоцтва про народження ( НОМЕР_4 від 22.11.2005), оскільки відсутні дані про здійснення догляду та відсутня інформація про отримання дитиною ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) паспорту.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ), Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №1788-ХІІ громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №1058-IV, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до п.а ч.1 ст.3 Закону №1788-ХІІ право на трудову пенсію мають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів*, гіг-спеціалісти, які залучені резидентами Дія Сіті за гіг-контрактами відповідно до Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні", - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч.1-3 ст.44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

Згідно з частиною 5 статті 45 Закону №1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Порядок прийняття та оформлення документів для призначення пенсії за віком врегульовано "Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1).

Згідно пункту 1.8 Порядку №22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал або засобами Порталу Дія днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі або засобами Порталу Дія заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).

Якщо заява пересилається поштою (у випадках, передбачених абзацами четвертим та п`ятим пункту 1.1 цього розділу цього Порядку), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.

Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон).

Право на призначення пенсії за віком при автоматичному призначенні (без звернення особи) визначається на підставі даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб), наявних на дату досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 Закону. У разі якщо даних про страховий стаж у системі персоніфікованого обліку (у тому числі за періоди до впровадження персоніфікованого обліку) недостатньо для призначення пенсії за віком, орган, що призначає пенсію, повідомляє особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на вебпорталі або засобами Порталу Дія, про відсутність таких відомостей та порядок подання необхідних для призначення пенсії документів (за наявності). При надходженні документів про страховий стаж протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 Закону, пенсія призначається у строк, визначений абзацом другим пункту 1 частини першої статті 45 Закону. Якщо документи не будуть подані у зазначений строк, вважається, що особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

Згідно із статтею 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Період, протягом якого особа перебувала у відпустці без збереження заробітної плати, передбаченій пунктом 20 частини першої статті 25 Закону України "Про відпустки", включається до страхового стажу.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для обчислення страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до цього Закону, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати на дату здійснення доплати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Тобто, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону, за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Умови призначення пенсії за віком наведені у статті 26 розділу ІІІ ("Пенсії за віком у солідарній системі") Закону №1058-IV.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 роки.

Згідно з ч.2 ст.26 Закону №1058-IV, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років (ч.3 ст.26 Закону №1058-IV).

Частиною 4 статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.

Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Згідно зі статтею 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. (ст.62 Закону №1788-ХІІ).

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки, або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, а також архівними установами.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно п.8 Порядку №637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Із аналізу зазначених норм суд дійшов висновку, що трудовий стаж підтверджується записами у трудовій книжці і лише у випадку відсутності трудової книжки, записів у ній або ж, якщо наявні записи неправильні чи неточні щодо періодів роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Судом встановлено, що оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу, обґрунтоване відсутністю необхідного страхового стажу - не менше 32 роки. Зазначено, що страховий стаж ОСОБА_1 розраховано з врахуванням поданих документів уточнюючих довідок та складає 19 років 4 місяці 11 днів, при цьому не враховано певний страховий стаж, зокрема, період роботи, згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_2 від 01.04.1988, оскільки дата народження в трудовій книжці ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) не відповідає паспорту ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), що є порушенням вимог інструкції про порядок ведення трудових книжок.

Проте, суд не погоджується з такими доводами відповідача.

Так, на час початку заповнення трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі – Інструкція №162).

Згідно п.п.1.1-1.3 вказаної Інструкції трудова книжка є основним документом щодо трудової діяльності робітників та службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних та громадських підприємств, установ та організацій, які пропрацювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних та тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. Прийом на роботу без трудової книжки не допускається.

Особи, які надходять на роботу як робітники та службовці вперше, зобов`язані подати адміністрації довідку про останнє заняття, видану за місцем проживання відповідною житлово-комунальною організацією, селищною або сільською Радою народних депутатів, вуличним комітетом (довідка, видана вуличним комітетом), повинна бути засвідчена виконавчим; звільнені з лав Збройних Сил СРСР зобов`язані пред`явити адміністрації військовий квиток.

Відповідно до п.2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого терміну від часу прийому працювати.

У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи у роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження та заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку та статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - у день звільнення повинні точно відповідати текст наказу (розпорядження). (п.2.3 Інструкції №162)

Згідно п.2.4 Інструкції №162 з кожним записом, що вноситься на підставі наказу (розпорядження) у трудову книжку (вкладиш) про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу та звільнення, адміністрація зобов`язана ознайомити власника цієї книжки (вкладиша) під розписку в особистій картці (типова міжвідомча форма №Т -2, затверджена ЦСУ СРСР), в якій має бути повторено точний запис із трудової книжки (вкладиша).

У разі виявлення неправильного чи неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та ін. виправлення проводиться адміністрацією того підприємства, де було внесено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати працівникові у цьому необхідну допомогу. У разі потреби адміністрація підприємства видає робітникам та службовцям на їхнє прохання завірені виписки відомостей про роботу з трудових книжок. (п.п.2.5, 2.6 Інструкції №162).

Відповідно до п.п.2.10-2.11 Інструкції №162 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами), та дата народження зазначаються на підставі паспорта або свідоцтва про народження.

Освіта – середня, середня спеціальна та вища – вказується лише на підставі документів (атестата, посвідчення, диплома).

Запис про незакінчену середню або незакінчену вищу освіту також може бути здійснений лише на підставі відповідних документів (студентського квитка, залікової книжки, довідки навчального закладу тощо).

Професія чи спеціальність записується у трудовій книжці на підставі документа про освіту чи іншого належно оформленого документа.

Після вказівки дати заповнення трудової книжки працівник підписом засвідчує правильність внесених відомостей.

Першу сторінку (титульний лист) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або друк відділу кадрів), де вперше заповнювалася трудова книжка.

В подальшому наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 затверджено «Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників», де передбачено що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.

Отже, виходячи з наведеного можна дійти висновку про те, що трудова діяльність працівників підтверджується трудовою книжкою встановленого взірця, що є основним документом про їх трудову діяльність, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи.

Так, у ході розгляду справи судом встановлено, що на титульній сторінці трудової книжки серія НОМЕР_2 містяться відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність: мовою оригіналу « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , образование высшее, профессия, специальность вет.врач» Також міститься підпис особи, відповідальної за видачу трудової книжки та печатка підприємства, на якому вперше приймалася на роботу позивачка. При цьому допущено помилку у даті народження позивачки. Проте, враховуючи усі надані позивачем до пенсійного органу документи, можливо ідентифікувати особу, яка зверталася та якій належить така трудова книжка, зокрема архівні довідки. (а.с.13-20)

Крім того, усі записи трудової книжки містять інформацію про посаду, яку займала позивачка, періоди та місце роботи, реквізити наказів, на підставі яких вони внесені, підпис уповноваженої посадової особи та печатку підприємства.

Факт працевлаштування позивачки в спірний період підтверджується записами у трудовій книжці та при цьому на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці.

В зв`язку з цим, суд погоджується з доводами позивача, що помилка в її даті народження у трудовій книжці не спростовує факту належності такої позивачці, що узгоджується із документами, які містяться у матеріалах справи та із записами самої трудової книжки.

Отже, неврахування даних, які містяться у трудовій книжці серії НОМЕР_2 для розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 є порушенням конституційних прав позивачки на отримання належного пенсійного забезпечення.

При цьому, суд зауважує, що періоди роботи позивачки з 01.04.1988 року по 29.06.1988 року; з 30.06.1988 року по 29.08.1988 року; з 30.08.1988 року по 31.12.1990; з 15.12.1994 по 31.12.1998, 01.11.1999 зараховано до страхового стажу, тому відсутні підстави зараховувати до страхового стажу цей період, в цій частині вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Щодо періоду з 01.01.1991 по 22.08.1994 року, з 01.12.1994 року по 15.12.1994, з 02.11.1999 по 04.03.2000 року.

У трудовій книжці позивачки серія НОМЕР_2 від 01.04.1988 містяться такі записи, зокрема (а.с.27-29):

№3 – 30.08.1988 прийнята в члени колгоспу «Прогрес» й на роботу, наказ №18 від 30.08.1988;

№4 – 22.08.1994 звільнена із членів колгоспу і з роботи за власним бажанням, наказ №9 від 30.09.1994;

№5 – 01.12.1994 прийнято в члени КСП «Покрівське» с.В`язівок, наказ №12 від 01.12.1994;

№6 – 04.03.2000 КСП «Покрівське» с.В`язівок реорганізовано в СВК «Лан»;

№7 – 04.03.2000 звільнена з членів СВК із роботи у зв`язку з реорганізацією, наказ №3 від 04.03.2000.

Також згідно архівної довідки від 02.05.2025 №268/05-01, виданої КУ «Об`єднаний трудовий архів Городищенської міської ради», ОСОБА_1 працювала у колгоспі «Прогрес» з 1988 по 1991 та мала вихододні. (а.с.16)

Відповідно до архівної довідки від 02.05.2025 №270/05-01, виданої КУ «Об`єднаний трудовий архів Городищенської міської ради», ОСОБА_1 працювала у КСП «Покрівськ» с.В`язівок з 1994 по 1999 та мала вихододні. (а.с.17)

Архівною довідкою від 02.05.2025 №269/05-01 підтверджується, що у 1994 році позивачка отримувала заробітну плату у КСП «Прогрес».

Суд зазначає, що у разі виникнення буд-яких сумнівів, з огляду на вимоги ч.3 ст.44 Закону №1058-IV у пенсійного органу є право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення і як самого права на пенсію, так й на підтвердження стажу роботи.

Отже, періоди роботи позивачки 01.01.1991 по 22.08.1994 року, з 01.12.1994 року по 15.12.1994, з 02.11.1999 по 04.03.2000 року належить зарахувати до страхового стажу.

Щодо не зарахування до страхового стажу періоду догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку.

Згідно з п.ж ч.3 ст.56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Відповідно до п.13 ч.1 ст.11 Закону №1058-IV (в редакції на час прийняття), загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які відповідно до законів отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відповідно до ч.2 ст.181 КЗпП України, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Час відпусток, зазначених у цій статті, до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, не зараховується.

Згідно п.11 Порядку №637 час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта громадянина України (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

Документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала, і те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював, є: виписка з трудової книжки; відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, отримані в порядку взаємного обміну інформацією; інформація із системи персоніфікованого обліку.

Розділом ІІ Порядку №22-1 визначений перелік документів, необхідних для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший

З огляду на положення вказаних норм для підтвердження періоду догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку необхідним є надання або свідоцтва про народження дитини або паспорта громадянина України.

При цьому, чинне законодавство не містить обов`язкової умови наявності у свідоцтві про народження дитини відмітки про отримання нею паспорту. До того ж відсутність такої відмітки не може спростовувати факт народження особи, наявність якого надає право особі на догляд у зв`язку із народженням дитини та до досягненням нею 3-річного віку. Отже посилання відповідача на такі підстави для неврахування зазначеного періоду до страхового стажу позивача є необґрунтованим.

З огляду на викладене, не зарахування відповідачем до страхового стажу позивача періоду догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, з підстав відсутності у свідоцтві про народження дитини відмітки про отримання паспорту, є протиправним.

Таким чином, період догляду за дитиною з 29.12.1990 року до досягнення нею трирічного віку, має бути зарахований до страхового стажу позивача.

Щодо незарахування до стажу 03.12.2021 по 31.12.2003 - періоду ведення підприємницької діяльності, то суд зазначає, що у спірному рішенні жодним чином не мотивовано та не надано обґрунтування у зв`язку з чим даний період не підлягав зарахуванню до страхового стажу позивача.

Проте, як вбачається з форми РС-право – розрахунок стажу, вказаний період не зарахований до страхового стажу позивачки. Підстави такого незарахування наведені відповідачем у відзиві на позов, вказано, що до страхового стажу не зараховано період за 2001-2003, оскільки відсутні відомості про стаж та заробітну плату згідно даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Так, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1 з 03.12.2001 зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності. (а.с.32) Згідно витягу з ЄРС 10.02.2017 внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.

З огляду на положення ст.56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Пунктом 3-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV передбачено, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:

з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності;

з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Пунктом 2.1. Порядку № 22-1 встановлено, що період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.

Відповідно до п.4 Порядку №637 періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).

Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

При цьому суд вважає необґрунтованим посилання позивача на постанову Кабінету Міністрів України №793 від 03.10.2018 р., якою внесено зміни до п.4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. №637, доповнивши його абзацом такого змісту: “Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб-підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи – за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів”, оскільки на час звернення позивача за призначенням пенсії, відповідна редакція пункту 4 Порядку №637 не була чинною, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.2022 р. №1058 пункт 4 Порядку №637 викладено у новій редакції.

З огляду на викладене періоди здійснення фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи, проте для їх зарахування необхідно дотриматися певних умов, зокрема з 01 липня 2000 підтвердити належними доказами сплату страхових внесків.

Отже, для зарахування до страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності, за умови перебування на спрощеній системі оподаткування, необхідним є надання свідоцтва про сплату єдиного податку; спеціального торгового патенту; документів про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.21 Закону №1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. На кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки.

Згідно з п.1 ч.2 ст.22 Закону №1058-IV відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду для підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, обчислення страхових внесків, визначення права застрахованої особи або членів її сім`ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом, визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом.

З огляду на абз.5 ч.1 ст.40 Закону №1058-IV заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 01.07.2000 враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу, починаючи з 01.07.2000, за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 р. №794 затверджено Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі за текстом – Положення №794).

Згідно з п.1 Положення №794 персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов`язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до п.5 Положення №794 персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (далі уповноважений орган).

Пунктами 6, 7 цього Положення №794 передбачено, що уповноважений орган з додержанням вимог статті 23 Закону України Про інформацію має право своєчасно одержувати в установленому порядку від фізичних осіб та роботодавців відомості, передбачені пунктом 1 цієї Постанови. Уповноважений орган створює і забезпечує функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб та з цією метою організовує збирання, оброблення, систематизацію і зберігання відомостей про фізичних осіб.

З аналізу наведених вище норм встановлено, що на підставі відомостей, поданих роботодавцями і громадянами, які самостійно сплачують страхові внески, в централізованому банку даних Пенсійного фонду України на кожну застраховану особу відкривається електронна персональна облікова картка з постійним страховим номером, який відповідає персональному номеру фізичної особи з Державного реєстру фізичних осіб (ідентифікаційному номеру фізичної особи).

Персональна облікова картка застрахованої особи документ, що централізовано зберігається у вигляді електронної таблиці Державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб у Пенсійному фонді України. Відкривається картка після реєстрації застрахованої особи в місцевому відділі Пенсійного фонду. У цій картці накопичуються та зберігаються всі відомості про доходи, перераховані внески застрахованої особи до Пенсійного фонду, а також інші відомості (про стаж, умови праці), які необхідні для правильного призначення пенсії. Зазначені відомості доповнюються щорічно відомостями від усіх роботодавців з урахуванням випадків трудової міграції та роботи за сумісництвом.

Системний аналіз наведених правових норм законодавства дає суду підстави для висновку, що у період по 01 липня 2000 року на законодавчому рівні було передбачено зарахування до страхового (трудового) стажу для обчислення пенсій період здійснення підприємницької діяльності за умови сплати підприємцями страхових внесків до Пенсійного фонду України, які підлягали обов`язковій реєстрації як платники внесків в органах пенсійного фонду.

Викладене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 26.10.2018 р. у справі №643/20104/15-а, з огляду на яку належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 06.09.1996 року №11-1 було затверджено Інструкцію про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами страхових внесків до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів (чинна на час зайняття позивачкою підприємницькою діяльністю), яка визначала на території України порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями (надалі - "Підприємства") незалежно від форм власності і господарювання, виду діяльності, галузевої належності та громадянами обов`язкових внесків на державне соціальне страхування та обов`язкових страхових внесків до Пенсійного фонду України, а також витрачання його коштів.

Відповідно до п.2 цієї Інструкції платниками обов`язкових внесків на державне соціальне страхування є, зокрема: суб`єкти підприємницької діяльності незалежно від форм

власності, їх об`єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об`єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників; громадяни-підприємці, що використовують працю фізичних осіб на умовах найму.

Платниками зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування є: фізичні особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), та фізичні особи, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами, у тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок, та інші особи. Фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, адвокати, приватні нотаріуси.

Платники, перелічені в пп.2.2, 2.4 зобов`язані зареєструватись в органах Пенсійного фонду в районах (містах) за юридичною адресою, а платники, зазначені у п. 2.7 - за постійним місцем проживання.

Платники збору - як юридичні особи, так і філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи і розміщені на території іншої, ніж юридична особа, територіальної громади, та фізичні особи - суб`єкти

підприємницької діяльності, зобов`язані зареєструватися в органах Пенсійного фонду України у 10-денний строк з дня одержання свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності чи прийняття рішення про створення установи, організації або з дня укладення угоди, у тому числі цивільно-правового характеру з найманим працівником.

Згідно п.7.7 Інструкції №11-1 орган Пенсійного фонду видає довідку про сплату страхових зборів (додаток 4 цієї Інструкції) платникам, що припинили підприємницьку діяльність або змінили місце проживання, а також для подання її до органів соціального захисту населення при призначенні або перерахунку пенсії.

Основним документом, який підтверджує трудову діяльність є трудова книжка, записи про трудову діяльність позивачки у період з 03.12.2001 по 31.12.2003 відсутні. Також й відсутня довідка за формою про сплату страхових внесків, як і відсутні свідоцтво про сплату єдиного податку та інші документи про підтвердження сплати єдиного податку.

Отже належних та допустимих доказів сплати страхових внесків з 03.12.2001 по 31.12.2003 позивачем суду не надано, тому підстави для зарахування вказаного періоду до страхового стажу позивача наразі відсутні.

Водночас, суд наголошує на тому, сам по собі факт реєстрації позивача фізичною особою-підприємцем без підтвердження сплати ним відповідних внесків та податків, не може бути достатньою підставою для зарахування до його страхового стажу періоду підприємницької діяльності, а тому позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо доводів позивача про зменшення необхідного стажу для виходу на пенсію по посвідченню 4 категорії ЧАЕС, суд зазначає.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону №1058-IV передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Стаття 5 Закону №1058-IV регламентує, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Згідно зі ст.15 Закону №1788-ХІІ умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Так, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ).

Статтею 49 Закону №796-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені в статті 55 Закону № 796-XII.

Абзацом першим частини першої статті 55 Закону №796-XII передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Відповідно до пункту 2 частини 1статті 55 Закону № 796-XII потерпілі від Чорнобильської катастрофи - особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років мають право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку 2 роки* та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Згідно з приміткою до цієї норми початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Таким чином, виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом евакуації з 10-кілометрової зони відчуження у 1986 році.

Водночас, абзац перший частини першої статті 55 Закону № 796-XII визначає додаткову умову, для виникнення у особи права призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, яка полягає у наявності страхового стажу, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Згідно ч.2 ст.56 Закону № 796-XII право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, зміст вищезазначених положень законодавства свідчать, що особа, яка проживала чи проживає у зоні посиленого радіологічного контролю, набуває права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до абзацу пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII у випадку дотримання таких умов:

- наявності статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи;

- наявності доказів проживання у зоні посиленого радіологічного контролю

- наявності страхового стажу в розмірі 27 років (у випадку зниження пенсійного віку на 5 років на момент досягнення необхідного пенсійного віку у 2025 році).

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок № 22-1).

Відповідно до абзацу дев`ятого підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1 потерпілими від Чорнобильської катастрофи до заяви про призначення пенсії додаються такі документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку:

для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування;

посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Так, згідно з статтею 9 Закону №796-ХІІ особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є, зокрема:

1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;

2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до статті 65 Закону №796-ХІІ документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На момент видачі позивачу посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорія 4, серії НОМЕР_7 , видане 08.12.1991, правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи були врегульовані Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української СРС від 18.05.1991 №44 (далі - Порядок №44).

Пунктом 2 Порядку №44 передбачено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами й компенсаціями, встановленими чинним законодавством.

З аналізу наведених норм права слідує, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, статус особи, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіологічного контролю 4 категорії та надає право користування пільгами, встановленими Закону №796, є відповідне посвідчення.

Під час розгляду справи судом встановлено, що для підтвердження наявності права на призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону №796-XII позивач на виконання вимог п.2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення їй пенсії, зокрема, додала: посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорія 4, серії НОМЕР_7 , видане 08.12.1991. (а.с.31) Проте, вказаному документу відповідачем не надано оцінки та в спірному рішенні також жодним чином не обґрунтовано його не врахування у ході розгляду заяви про призначення пенсії.

Адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності (виправдання) свого рішення.

Аналогічна правова позиція міститься у п.75 постанови Верховного Суду від 17.12.2018 по справі №509/4156/15-а (адміністративне провадження №К/9901/7504/18).

На підставі ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем під час вирішення питання про призначення позивачці пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону №1058 безпідставно не враховано до страхового стажу (трудового стажу) періоду роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 01.04.1988, а також необґрунтовано відмовлено у врахуванні до страхового стажу періоду догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, згідно свідоцтва про народження ( НОМЕР_4 від 22.11.2005).

Таким чином, з`ясувавши характер спірних правовідносин сторін, характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 04.12.2025 №230750004036 винесено протиправно, необґрунтовано та не пропорційно, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи те, що відповідачем прийнято протиправне рішення та при цьому не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи з 01.01.1991 по 22.08.1994 року, з 01.12.1994 року по 15.12.1994, з 02.11.1999 по 04.03.2000 року згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 01.04.1988 та період догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, згідно свідоцтва про народження ( НОМЕР_4 від 22.11.2005), тому суд вважає, що належним способом захисту прав позивача буде зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 26.11.2025 року, зарахувавши до страхового стажу позивача вказані періоди роботи згідно трудової книжки та врахування документів, поданих позивачкою, у тому числі посвідчення серії НОМЕР_7 , та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Отже, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Отже здійснені позивачем судові витрати на сплату судового збору у сумі 1331,20 грн. (а.с.39) слід стягнути на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 263, 293, 295-297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, м.Кропивницький, вул.Соборна, 7а, ЄДРПОУ 20632802) про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 04.12.2025 №230750004036 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 26.11.2025, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 01.01.1991 по 22.08.1994 року, з 01.12.1994 року по 15.12.1994, з 02.11.1999 по 04.03.2000 року згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 01.04.1988, період догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку згідно свідоцтва про народження ( НОМЕР_4 від 22.11.2005) та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) здійснені судові витрати на оплату судового збору в сумі 1331,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (ЄДРПОУ 20632802).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Т.М. КАРМАЗИНА