Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №320/40310/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2026 року м. Київ справа №320/40310/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД»

до Одеської митниці

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання

вчинити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО - ФУД» (далі - позивач) звернулося з позовом до Київського окружного адміністративного суду до Одеської митниці (далі - відповідач) в якому просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Одеської митниці, яка полягає у неоформленні аркушів коригування митних декларацій №UA500020/2022/008749 від 04.05.2022,№UA500020/2022/008883 від 06.05.2022 та № UA500020/2022/008928 від 07.05.2022;

зобов`язати Одеську митницю внести зміни до митних декларацій №UA500020/2022/008749 від 04.05.2022, №UA500020/2022/008883 від 06.05.2022 та №UA500020/2022/008928 від 07.05.2022 шляхом оформлення аркушів коригування, змінивши у графі 47 митних декларацій спосіб платежу « 91» на « 06», а у графі 36 митних декларацій код преференції « 000» на « 224».

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що оформлюючи митні декларації, посадові особи декларанта невірно вказали інформацію у графи 36, 44 та 47 митних декларацій, оскільки в період декларування, відповідно до вимог чинного законодавства, позивач мав право на застосування пільги у вигляді звільнення від сплати митних платежів за кодом пільги “224”. Про дані обставини, позивач повідомляв відповідача, та до кожної митної декларації додавалися пояснення. Зважаючи на це, у графі 47 митних декларацій був зазначений спосіб платежу “91”, а не “06”, у графі 36 митних декларацій зазначений код преференцій “000”, а не “224”. Представник позивача зазначає, що не погоджується із рішенням відповідача про відмову у внесенні змін до митних декларацій та вважає, оскільки вона прийнята з порушенням приписів ст. 269 МК України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.08.2024 суддею Жуковою Є.О., відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Витребувано від відповідача всі матеріали, що мали бути взяті до уваги при прийнятті спірного рішення, вчинення бездіяльності/дій.

Представником відповідача, 09.10.2024 через систему «Електронний Суд» подано відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що під час розгляду заяв позивача, щодо внесення змін до митних декларацій, встановлено, що митне оформлення даних декларацій здійснено згідно поданих документів у відповідності до вимог чинного законодавства України. Відповідно до ч.8 с.264 Митного кодексу України, декларант несе юридичну відповідальність за відомості, які зазначені у митній декларації.

07.11.2024 представником позивача подано до суду відповідь на відзив, відповідно до якого позовні вимоги підтримує з підстав, визначених у позовній заяві.

28.10.2024 представником відповідача через систему «Електронний Суд» подано заперечення на відповідь на відзив.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань із присвоєнням коду ЄДРПОУ 40720198.

У період з 04.05.2022 по 07.05.2022, позивачем подано до митного оформлення митні декларації:

№UA500020/2022/008749 від 04.05.2022;

№UA500020/2022/008883 від 06.05.2022;

№UA500020/2022/008928 від 07.05.2022.

Листом від 11.05.2022, позивач звернувся до Одеської митниці з проханням надати дозвіл на внесення змін до митних декларацій №UA500020/2022/008749 від 04.05.2022, №UA500020/2022/008883 від 06.05.2022, №UA500020/2022/008928 від 07.05.2022., а саме: у графах 47 митних декларацій спосіб платежу “91” замінити на “06”, у графі 36 код преференцій “000” замінити на “224”.

Даний лист обґрунтовано тим, що 29.04.2022, Товариство з обмеженою відповідальністю “СІЛЬПО-ФУД” подало заяву про перехід на спрощену систему оподаткування (платник єдиного податку за ставкою 2%). 02.05.2022, позивач зареєстрований платником єдиного податку. Відповідно до п.9.5 підрозділу 8 розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, звільняються від обов`язку нарахування та сплати податку на додану вартість за операціями з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, а також від подання податкової звітності з податку на додану вартість, а їх реєстрація платником податку на додану вартість є призупиненою.

Листом від 24.06.2024 №ФР-6329, позивач повторно звернувся до відповідача з проханням надати дозвіл на внесення змін до митних декларацій №UA500020/2022/008749 від 04.05.2022, №UA500020/2022/008883 від 06.05.2022, №UA500020/2022/008928 від 07.05.2022., а саме: у графах 47 митних декларацій спосіб платежу “91” замінити на “06”, у графі 36 код преференцій “000” замінити на “224”.

Листом від 04.07.2024, №7.10-4/28-01-01/13/11997, Одеська митниця повідомила, що Товариство з обмеженою відповідальністю “СІЛЬПО-ФУД” під час оформлення товару у митному режимі “імпорт” за митними деклараціями №UA500020/2022/008749 від 04.05.2022, №UA500020/2022/008883 від 06.05.2022, №UA500020/2022/008928 від 07.05.2022 самостійно обрало застосування відстрочення сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість на підставі письмової заяви про відстрочення сплати митних платежів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №236 із наданням зобов`язання сплати належної суми митних платежів протягом трьох місяців після закінчення або припинення воєнного стану у встановленому порядку та застосовано спосіб платежу “91” щодо ПДВ.

Таким чином, грошове зобов`язання зі сплати ПДВ на суму 537 624, 86 грн., узгоджене та підлягає погашенню позивачем у визначені терміни.

Позивач вважаючи бездіяльність Одеської митниці, яка полягає у нездійсненні коригування протиправною та як наслідок зобов`язання вчинити дії, щодо коригування даних в митних деклараціях, у зв`язку з чим звернувся з даним позовом до суду.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до підпункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок, звіт - документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов`язань.

Частиною першою статті 4 Митного кодексу України (далі - МК України) визначено, що митна декларація - це заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури; митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

За приписами частин першої та третьої статті 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до частини першої статті 258 МК України, під митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, розуміється митна декларація, що містить обсяг відомостей (даних), достатній для завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у заявлений митний режим.

Законодавцем встановлено, що платник податків може самостійно виправити помилки, що містяться у раніше поданій податковій (митній) декларації.

Згідно з частинами першою та другою статті 269 МК України, за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів відомості, зазначені в митній декларації, можуть бути змінені або митна декларація може бути відкликана. У разі відмови у наданні такого дозволу орган доходів і зборів зобов`язаний невідкладно, письмово або в електронному вигляді, повідомити декларанта про причини і підстави такої відмови. Внесення змін до митної декларації, прийнятої органом доходів і зборів, допускається до моменту завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення. Зміни повинні стосуватись лише товарів, транспортних засобів комерційного призначення, зазначених у митній декларації

Суд встановив, що у поданих до митного оформлення митних деклараціях, що перераховані вище, декларант позивача вказав у графах 47 митних декларацій спосіб платежу “91” замість “06”, у графі 36 код преференцій “000” замість “224”.

У зв`язку неправильним зазначенням способу розрахунку та відсутності у митних деклараціях відомостей про наявність податкової пільги, позивач звернувся до відповідача із заявами, в яких просив надати дозвіл на внесення змін до митних декларацій.

Надаючи оцінку діям відповідача щодо відмови у внесенні змін до митної декларації, оформленої листом № 7.10-4/28-01-01/13/11997 від 04.07.2024, суд враховує таке.

За змістом частини сьомої статті 269 МК України, порядок внесення змін до митних декларацій, їх відкликання та визнання недійсними визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статей 257, 260 та 269 МК України та підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195, пункту 200.8 статті 200 Податкового кодексу України, постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 450 затверджено Положення про митні декларації (далі - Положення №450).

Пунктом 37 цього Положення встановлено, що після завершення митного оформлення зміни до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа можуть вноситися шляхом:

- подання з метою продовження строку тимчасового ввезення товарів з частковим звільненням від оподаткування митними платежами, для сплати рівними частинами податку на додану вартість у разі надання розстрочення сплати податку на додану вартість під час ввезення на митну територію України устаткування та обладнання на підставах, визначених Податковим кодексом України, а також у випадках, визначених Митним кодексом України, декларантом або уповноваженою ним особою додаткової митної декларації та оформлення її митним органом;

- заповнення та оформлення митним органом аркуша коригування за формою згідно з додатком 4.

Внесення змін до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа шляхом оформлення аркуша коригування здійснюється в порядку, що встановлюється Мінфіном. Після оформлення аркуша коригування його електронний примірник засвідчується електронним цифровим підписом посадової особи митного органу, вноситься до локальних баз даних митного органу і Єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів України посадовою особою митного органу, що його оформила, та передається спеціалізованим митним органом до відповідного органу державної податкової служби згідно з пунктом 32 Положення №450.

Оформлений митним органом аркуш коригування є невід`ємною частиною відповідної митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа.

Аркуш коригування заповнюється та оформлюється митним органом у разі:

- необхідності виправлення відомостей, пов`язаних з доплатою або поверненням митних платежів, у тому числі у зв`язку із скасуванням рішення митного органу;

- необхідності виправлення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи відомостей, пов`язаних з коригуванням ціни товару, що вивозиться за межі митної території України, для цілей податкового контролю за трансфертним ціноутворенням, якщо таке коригування не призведе до зменшення суми податків, що підлягає сплаті до бюджету;

- необхідності виправлення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи помилково зазначених в оформленій митній декларації на бланку єдиного адміністративного документа відомостей про товари, не пов`язаних з перерахуванням сум митних платежів за такою митною декларацією;

- необхідності відображення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи відомостей про товари, що стали відомі після закінчення митного оформлення товарів, не пов`язаних з перерахуванням сум митних платежів за митною декларацією на бланку єдиного адміністративного документа.

Порядок оформлення аркуша коригування затверджено наказом Міністерства фінансів України від 06.11.2012 №1145 (далі - Порядок №1145).

Пунктом 3 цього Порядку встановлено, що Аркуш коригування складається у випадках, визначених пунктом 37 Положення № 450, посадовою особою митного органу, яким здійснювався випуск товарів за митною декларацією, у строк, що не перевищує 10 робочих днів з дня надходження до митного органу інформації про доплату (повернення) сум митних платежів або реєстрації заяви декларанта (уповноваженої особи) у митному органі. Пунктом 12 визначено порядок заповнення аркуша коригування у випадку доплати або повернення митних платежів та штрафних санкцій.

За приписами пункту 34 Положення №450 не дозволяється: внесення змін до граф 1 (перший і другий підрозділи), 14, 37 (перший підрозділ) і 54 митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа; внесення змін або відкликання митної декларації у разі виявлення порушень митних правил щодо задекларованих у цій митній декларації товарів; внесення змін до митної декларації, якщо з поданих документів не випливає, що відомості, зазначені у цій митній декларації, необхідно змінювати; внесення змін або відкликання митної декларації після надання декларанту або уповноваженій ним особі митним органом, якому подана така митна декларація, інформації про призначення митним органом митного огляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення або перевірки документів на товари (крім випадків, коли після проведення зазначених митних формальностей порушень митних правил не виявлено); внесення змін до митної декларації або її відкликання у разі відсутності документів, що підтверджують необхідність внесення таких змін або її відкликання; внесення змін до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа з метою подання відомостей у випадках, коли Митним Кодексом України передбачена необхідність подання з цією метою додаткової декларації.

Аналізуючи положення статті 46 Податкового кодексу України, статей 257, 267, 269 Митного кодексу України, а також з урахуванням приписів підзаконних нормативно-правових актів, колегія суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23.11.2020 у справі №809/984/18 дійшла такого правового висновку: до моменту завершення митного оформлення товарів, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення декларант має право вносити зміни до митної декларації, а відмова митного органу у їх внесенні з тих підстав, що це стосується перерахунку митних платежів є протиправною.

Вирішення питання перерахунку митних платежів є наслідком наявності або відсутності підстав для внесення таких змін. Відтак, при отриманні звернення декларанта або уповноваженої ним особи про внесення змін до митної декларації, митний орган може відмовити у внесені таких змін лише у разі відсутності законних підстав для їх внесення. Приписи пункту 37 Положення №450 не суперечать нормам статті 269 МК України, а визначають лише порядок внесення таких змін, в тому числі у разі необхідності повернення декларанту митних платежів.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 23.11.2020 року по справі №809/984/18, від 31.03.2023 року по справі №813/1046/15.

Зважаючи на викладені правові висновки, суд критично оцінює покликання відповідача на положення статті 54 Податкового кодексу України з приводу узгодженості суми грошового зобов`язання у разі її визначення самостійно платником.

Суд також зазначає, що положення пункту 34 Положення №450 забороняють, зокрема:

- внесення змін до митної декларації, якщо з поданих документів не випливає, що відомості, зазначені у цій митній декларації, необхідно змінювати;

- внесення змін до митної декларації у разі відсутності документів, що підтверджують необхідність внесення таких змін або її відкликання.

Таким чином, виходячи з протилежного, суд доходить висновку, що підставою для внесення змін у митну декларацію є наявність документів, які підтверджують необхідність внесення таких змін. При цьому, у Положенні №450 відсутній перелік обставин, які впливають на можливість внесення змін до митної декларації.

Судом встановлено, що згідно з витягом з реєстру платників єдиного внеску, Товариство з обмеженою відповідальністю “СІЛЬПО-ФУД” з 02.05.2022 року є платником єдиного податку 3 групи.

Згідно з пп.9.5 п. 9 підрозділу 8 розділу ХХ ПКУ, в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, звільняються від обов`язку нарахування та сплати податку на додану вартість за операціями з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, та при ввезенні товарів на митну територію України, а також від подання податкової звітності з податку на додану вартість, а їх реєстрація платником податку на додану вартість є призупиненою.

Операції, здійснені платником єдиного податку третьої групи, який використовує особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, вважаються такими, що не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість.

Таким чином, суд робить що досліджені документи, які подавалися до митного оформлення, свідчать про наявність підстав та доведеність позивачем необхідності внесення змін до митних декларацій, що, у свою чергу, вказує на протиправність відмови митного органу у задоволенні відповідних заяв.

Крім цього, суд зазначає, що у даному випадку не має значення, чи сплачені вже позивачем помилково нараховані митні платежі, оскільки такі фактично зараховані йому в заборгованість, а внесення відповідачем змін до митних декларацій приведе до списання такої заборгованості.

Відтак, з урахуванням наведених норм чинного законодавства України та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом визнання визнання протиправною бездіяльність Одеської митниці, яка полягає у неоформленні аркушів коригування митних декларацій №UA500020/2022/008749 від 04.05.2022, №UA500020/2022/008883 від 06.05.2022 та № UA500020/2022/008928 від 07.05.2022 та як наслідок зобов`язання Одеської митниці внести зміни до митних декларацій №UA500020/2022/008749 від 04.05.2022, № UA500020/2022/008883 від 06.05.2022 та №UA500020/2022/008928 від 07.05.2022 шляхом оформлення аркушів коригування, змінивши у графі 47 митних декларацій спосіб платежу « 91» на « 06», а у графі 36 митних декларацій код преференції « 000» на « 224».

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Варто також враховувати п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, відповідно до якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ураховуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 6 056,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 15.08.2024 №9499261.

З урахуванням вищезазначеного, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 6 056,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Одеської митниці, яка полягає у неоформленні аркушів коригування митних декларацій №UA500020/2022/008749 від 04.05.2022,№UA500020/2022/008883 від 06.05.2022 та № UA500020/2022/008928 від 07.05.2022;

3. Зобов`язати Одеську митницю внести зміни до митних декларацій №UA500020/2022/008749 від 04.05.2022, № UA500020/2022/008883 від 06.05.2022 та №UA500020/2022/008928 від 07.05.2022 шляхом оформлення аркушів коригування, змінивши у графі 47 митних декларацій спосіб платежу « 91» на « 06», а у графі 36 митних декларацій код преференції « 000» на « 224».

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці судовий збір у сумі 6 056, 00 грн. (шість тисяч п`ятдесят шість грн., 00 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жукова Є.О.