Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №640/670/21 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2026 року м. Київ справа №640/670/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом громадянина ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Києва про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся громадянин ОСОБА_1 з позовом, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Києва від 10.12.2020 №392, відповідно до якого позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді попередження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.01.2024 справу прийнято до провадження та призначено розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття рішення від 10.12.2020 №392, відповідно до якого позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді попередження.

Відповідачем до суду подано відзив, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує повністю.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 20.11.2003 відповідно до рішення Київської міської КДКА №2-3-2 набув право на заняття адвокатською діяльністю та отримав Свідоцтво №1795 від 19.12.2003.

До Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Києва 17.08.2020 надійшла скарга колишньої дружини позивача ОСОБА_2 для проведення перевірки викладених у ній обставин на предмет наявності в діях адвоката ознак порушень Правил адвокатської етики та вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

За результатами розгляду поданої скарги відповідачем 10.12.2020 прийнято рішення №392, яким притягнуто адвоката ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності у виді попередження.

Позивач, вважаючи протиправним рішення відповідача, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормативно-правовим актом, який визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, є Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону №5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону №5076-VI під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов`язаний, у тому числі, отримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики.

Закон №5076-VI передбачає дотримання Правил адвокатської етики як одного з основних професійних обов`язків адвоката, затверджені Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017 (далі – Правила).

За змістом абз. 2 статті 2 Правил їх дія поширюється на всі види адвокатської діяльності та в частині, визначеній Правилами, - на іншу діяльність (дії) адвоката, в тому числі соціально-публічну діяльність адвоката, яка може вступити в суперечність з професійними обов`язками адвоката, або підірвати престиж адвокатської професії.

Згідно з положеннями абз. 1 статті 12 Правил всією своєю діяльністю адвокат повинен стверджувати повагу до адвокатської професії, яку він уособлює, її сутності та громадського призначення, сприяти збереженню та підвищенню поваги до неї в суспільстві. Цього принципу адвокат зобов`язаний дотримуватися у всіх сферах діяльності: професійній, громадській, публіцистичній та інших.

Відповідно до абз. 3 статті 12 Правил адвокат не повинен вчиняти дій, спрямованих на обмеження незалежності адвокатської професії, честі, гідності та ділової репутації своїх колег, підрив престижу адвокатури та адвокатської діяльності.

Статтею 60 Правил визначені норми щодо дотримання адвокатом принципів толерантності та терпимості, конфіденційності та недопущення будь-яких проявів дискримінації.

Частиною 2 статті 34 Закону зазначено, що дисциплінарним проступком адвоката є: порушення вимог несумісності; порушення присяги адвоката України; порушення правил адвокатської етики; розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов`язків; невиконання рішень органів адвокатського самоврядування; порушення інших обов`язків адвоката, передбачених законом.

Згідно п. 1 ч. 1 статті 21 Закону під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов`язаний дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики; на вимогу клієнта надати звіт про виконання договору про надання правової допомоги; невідкладно повідомляти клієнта про виникнення конфлікту інтересів; підвищувати свій професійний рівень; виконувати рішення органів адвокатського самоврядування; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством та договором про надання правової допомоги.

Положеннями статті 39 Закону визначено, що за результатами розгляду заяви (скарги) про дисциплінарний проступок адвоката, довідки та матеріалів перевірки дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури більшістю голосів членів палати, які беруть участь у її засіданні, вирішує питання про порушення або відмову в порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката.

З матеріалів справи встановлено, що 24.11.2010 року між ОСОБА_2 та адвокатом ОСОБА_4 укладено шлюб. 06.07.2012 у них від шлюбу народився син ОСОБА_5 . 31.05.2017 рішенням Подільського районного суду м. Києва у справі № 758/15302/16-ц шлюб між Скаржницею та Адвокатом було розірвано.

Адвокат багаторазово поширював аморальну інформацію щодо Скаржниці та способу її життя, зокрема, фізичним особам, посадовим особам органів державної влади України, а також в рамках судових та кримінальних проваджень. Адвокат здійснював підробку документів та подавав такі документи до суду, органів Національної поліції, тощо.

Скаржниця загострює увагу на той факт, що за останній рік Адвокат систематично вчиняв дії на шкоду їй та малолітньому сину, які на її переконання, свідчать про грубе порушення ним Правил адвокатської етики та присяги адвоката України, а тому вважає, що є більше ніж достатні підстави для притягнення Адвоката до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього стягнення у вигляді позбавлення його права на зайняття адвокатською діяльністю. Впродовж останніх років Адвокатом систематично здійснювалися надсилання знайомим Скаржниці аморальних повідомлень з метою зведення наклепу на неї, дискредитації її як моральної та вихованої людини. Також, розміщувалися оголошення на сайтах «знайомств» з поширенням сфальсифікованих ним фотографій Скаржниці та її контактних даних про нібито надання нею послуг інтимного характеру за плату.

Положеннями статті 41 Закону визначено, що за результатами розгляду дисциплінарної справи дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури більшістю голосів від її загального складу приймає рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності або про закриття дисциплінарної справи.

Так, відповідач дійшов висновку, що всі обставини поведінки адвоката ОСОБА_4 , які пов`язані з проявом фізичного та психологічного насильства до ОСОБА_2 та їх спільної неповнолітньої дитини є предметом належного реагування відповідних органів держави, в компетенцію яких Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури м. Києва не має права втручання.

За змістом обставин взаємовідносин між ОСОБА_2 та адвокатом ОСОБА_4 , які обґрунтовано зазначені у скарзі, питання щодо встановлення відповідних процедур врегулювання перебувають у процесі розгляду відповідного судового спору та органу, який здійснює кримінальне провадження, що позбавляє Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури м. Києва за принципом правової визначеності права перебирання на себе їх повноважень.

Разом з тим, відповідач правомірно та обґрунтовано дійшов висновку, що поведінка адвоката ОСОБА_4 , пов`язана з розповсюдженням інформації про скаржницю у вигляді непристойного її образу (фотографічні матеріали оголеного тіла) за допомогою використання соціальних мереж, є порушенням Правил адвокатської етики, а саме статей 12 та 60.

Разом з тим, при вирішенні питання щодо застосування до адвоката виду дисциплінарного стягнення відповідач не погодився з вимогою скаржниці щодо позбавлення його права на заняття адвокатською діяльністю, так як такий вид стягнення при даних обставинах винної поведінки адвоката є невиправдано суворим, а тому відповідач дійшов обґрунтованого висновку про застосування до позивача такого виду стягнення, як попередження, яке вважає достатнім для досягнення цілей виховного характеру, яке притаманно завданням дисциплінарного провадження.

З наведеного вище вбачається, що оскаржуване рішення КДКА прийнято у спосіб та в межах наданих повноважень, правомірно, відповідно до вимог чинного законодавства України, з дотриманням процедури його прийняття.

Доводи, викладені позивачем у позовній заяві, не спростовують обставин та порушень норм Правил адвокатської етики, встановлених відповідачем під час дослідження та розгляду скарги ОСОБА_2 .

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно зі ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лапій С.М.