Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №320/44162/23 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2026 року справа №320/44162/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 17.07.2023 №104250015254 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст. 55 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з моменту настання права на пенсію - 12.04.2023.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків, протягом якого позивачу необхідно було надати уточнену позовну заяву з урахуванням вказаних судом зауважень, в якій уточнити суб`єктний склад учасників процесу, зокрема, відповідачів, або уточнити позовні вимоги, пред`явивши їх до відповідача, яким винесено оспорюване рішення; надати копії уточненої позовної заяви з додатками для направлення відповідачу (відповідачам).

28.01.2024 на адресу суду засобами поштового зв`язку надійшла уточнююча позовна заява від 01.01.2024.

Так, в уточнюючій позовній заяві від 01.01.2024 ОСОБА_1 (далі - позивач) звертається до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач-2), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 17.07.2023 №104250015254 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст. 55 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з моменту настання права на пенсію - 12.04.2023.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.02.2024 відкрито провадження у даній справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що спірним рішенням їй відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058) зі зниженням пенсійного віку згідно статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796) з підстав ненадання документів, які підтверджують її проживання або роботу в зоні посиленого радіологічного контролю не менше 4 років до 01.01.1993.

Позивач не погоджується зі спірним рішенням та вважає, що нею було надано всі необхідні документи, які підтверджують її проживання в зоні посиленого радіологічного контролю не менше 4 років до 01.01.1993, у тому числі, і посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіологічного контролю (категорія 4) серії НОМЕР_1 від 07.11.1993.

Відповідач-1 (Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області), заперечуючи проти позовних вимог, подав до суду відзив на позов, в якому зазначає, що відсутні підстави для призначення позивачу пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на 5 років згідно зі ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки підтверджено факт проживання позивача в зоні посиленого радіологічного контролю на 01.01.1993 тривалістю 3 роки 10 місяців 19 днів. Вказує, що при визначенні періоду проживання (роботи) в зоні посиленого радіологічного контролю не враховано період роботи з 01.03.1990 по 25.12.1992, оскільки згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 позивач працювала в Одеській області, яка не відноситься до зони посиленого радіологічного контролю.

Зазначає, що у позивача не підтверджується умова проживання (роботи) у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше 4 років, а тому позивачу відмовлено в призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону №796.

Зважаючи на викладене, відповідач-1 просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач-2 (Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області) правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, про відкриття провадження у справі був проінформований шляхом направлення тексту ухвали про відкриття провадження у справі засобами поштового зв`язку.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий Таращанським РВ ГУ МВС України в Київській області 17.07.1996.

07.11.1993 Київською обласною державною адміністрацією було видано позивачу посвідчення громадянина (громадянки), який постійно проживає на території зони посиленого радіологічного контролю (категорія 4) серії НОМЕР_1 .

Згідно з довідками Виконавчого комітету Таращанської міської ради від 11.04.2023 №112-9-5вих-20, від 27.04.2023 №130-9-5вих-20 позивач у періоди з 24.06.1987 по 01.02.1997 була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з довідкою Виконавчого комітету Таращанської міської ради від 22.06.2023 №201-9-5вих-20 село Велика Березянка до 01.01.2025 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 по забрудненості відносилась до 4 категорії.

10.07.2023 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796.

Вказана заява з додатками за принципом екстериторіальності була передана на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

За результатом розгляду вказаних документів Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №104250015254 від 17.07.2023.

У вказаному рішенні відповідачем-2 зазначено, що документами не підтверджується факт проживання (роботи) позивача станом на 01.01.1993 в зоні посиленого радіологічного контролю 4 роки. Так, з наданих позивачем документів вбачається, що станом на 01.01.1993 період проживання ОСОБА_1 в зоні посиленого радіологічного контролю становить 3 роки 10 місяців 19 днів.

Відповідач-2 у рішенні зазначив, що при визначенні періоду проживання позивача в зоні посиленого радіологічного контролю не враховано період її проживання з 01.03.1990 по 25.12.1992, оскільки позивач працювала в Одеській області, яка не відноситься до території радіоактивного контролю.

Листом від 18.07.2023 №1000-0207-8/108419 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повідомило позивачу про прийняття Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області рішення від 17.07.2023.

Не погоджуючись із вказаними рішенням відповідача-5, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 55 Закону №796 особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, - вік зменшується на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Згідно з приміткою до цієї норми початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року.

Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Оскільки позивачка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсія за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до положень статті 55 Закону №796, у разі підтвердження права на таке зниження, може бути призначена при досягненні нею 55 років, тобто з 12.04.2023.

Частиною першою статті 44 Закону №1058-IV обумовлено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Підпунктом 7 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1), передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи: документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Згідно з пунктами 4.1-4.2 Порядку №22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Згідно зі статтею 9 Закону №796 (в редакції Закону, яка була чинна на момент видачі позивачу посвідчення категорії 4 серії НОМЕР_1 від 07.11.1993) особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є, зокрема, потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до статті 11 Закону №796 до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать: особи, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років.

Статтею 14 Закону №796 передбачено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.

Згідно з частинами третьою-четвертою статті 15 Закону №796 підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - місцевими Радами народних депутатів на цих територіях.

Відповідно до пункту 6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 №501 (який був чинний на момент видачі позивачу посвідчення категорії 4 серії НОМЕР_1 від 07.11.1993), громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видається посвідчення коричневого кольору, серія В.

Згідно з пунктом 10 Порядку видача посвідчень провадиться: народним депутатам України, керівним і відповідальним працівникам Секретаріату Верховної Ради України, Адміністрації Президента України, Верховного Суду України, Генеральної Прокуратури, Вищого Арбітражного Суду, Кабінету Міністрів, а також керівникам центральних органів державної виконавчої влади, представникам Президента України в областях і містах Києві та Севастополі, працівникам підприємств і організацій, розташованих в зоні відчуження - Міністерством у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; іншим потерпілим і учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС - Радою Міністрів Республіки Крим, обласним, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій за місцем проживання.

З аналізу наведених норм права слідує, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, статус особи, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіологічного контролю 4 категорії та надає право користування пільгами, встановленими Закону №796, є відповідне посвідчення.

Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 21.11.2019 у справі №572/47/17, від 15.01.2021 у справі №520/7846/17, від 08.06.2023 у справі №805/3752/18-а та від 19.06.2024 у справі №500/8031/21.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.03.2019 у справі №569/7589/17 (№14-560цс18) також зазначила, що «… право на пенсію відповідно до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" мають лише ті особи, які отримали посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і (або) потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, у тому числі, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку.

Як було вказано раніше, 07.11.1993 Київською обласною державною адміністрацією було видано позивачу посвідчення громадянина (громадянки), який постійно проживає на території зони посиленого радіологічного контролю (категорія 4) серії НОМЕР_1 .

Це означає, що під час видачі позивачу вказаного посвідчення уповноваженим органом перевірялись обставини проживання (праці) позивача у зоні посиленого радіоекологічного контролю не менше 4 років до 01.01.1993. В протилежному випадку у разі не підтвердження таких обставин, позивач не отримала би вказаного посвідчення.

Суд наголошує на тому, що матеріали справи не містять доказів визнання недійсним цього посвідчення як на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії, так і на момент розгляду даної справи.

У спірному рішенні Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, відмовляючи у призначенні позивачу пенсії, зазначило, що документами не підтверджується факт проживання (роботи) позивача станом на 01.01.1993 в зоні посиленого радіологічного контролю 4 роки.

Проте, суд зазначає, що документом, який підтверджує, що документом, який підтверджує факт проживання або роботи позивача в зоні посиленого радіологічного контролю протягом не менше 4 років до 01.01.1993 є саме посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4) серії НОМЕР_1 від 07.11.1993, яке, як було вказано вище, видавалося лише за умови, що станом на 1 січня 1993 року такий громадянин прожив у цій зоні не менше чотирьох років.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач-2 відмовив позивачу у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку з підстав не підтвердження проживання позивача на території зони посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше 4 років.

Так, відповідач-2 зазначив, що період проживання позивача на території зони посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 становить 3 роки 10 місяців 19 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону №796.

Відповідач-2 зауважив, що при обчисленні тривалості проживання позивача в зоні посиленого радіоекологічного контролю не було враховано період її проживання з 01.03.1990 по 25.12.1992, оскільки позивач працювала в Одеській області, яка не відноситься до території радіоактивного контролю.

Судом встановлено, що позивачем до заяви про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку було додано такі документи, зокрема:

- трудову книжку серії НОМЕР_2 від 01.09.1987;

- довідки Виконавчого комітету Таращанської міської ради від 11.04.2023 №112-9-5вих-20 та від 27.04.2023 №130-9-5вих-20;

- архівну довідку Комунальної установи Таращанської міської ради «Трудовий архів» від 14.06.2023 №200/05-08;

- свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 від 10.02.1990, видане Великоберезянською сільською радою Таращанського району Київської області;

- свідоцтво про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_5 від 05.12.1987, видане Великоберезянською сільською радою Таращанського району Київської області, відповідно до якого позивач є матір`ю ОСОБА_2 ;

- свідоцтво про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серії НОМЕР_6 від 27.10.1990, видане Великоберезянською сільською радою Таращанського району Київської області, відповідно до якого позивач є матір`ю ОСОБА_3 .

Згідно з довідкою Виконавчого комітету Таращанської міської ради від 11.04.2023 №112-9-5вих-20 ОСОБА_1 з 24.06.1987 по 01.02.1997 була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_1 .

Згідно з довідкою Виконавчого комітету Таращанської міської ради від 27.04.2023 №130-9-5вих-20 ОСОБА_1 разом з дітьми ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно з 24.06.1987 по 01.02.1997 були зареєстровані і проживали за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до архівної довідки Комунальної установи Таращанської міської ради «Трудовий архів» від 14.06.2023 №200/05-08 ОСОБА_1 працювала в колгоспі «Прогрес», де у період з травня 1992 року по листопад 1992 року включно їй була виплачена заробітна плата.

Згідно Акту перевірки №1000-1002-1/6318 від 06.07.2023, складеного Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області, дані, вказані в архівній довідці від 14.06.2023 №200/05-08, відповідають даним, що зазначені в первинних документах, які підлягали перевірці.

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серії НОМЕР_6 від 27.10.1990, яке видане Великоберезянською сільською радою Таращанського району Київської області, позивач є матір`ю ОСОБА_3 , який народився в селі Велика Березянка Таращанського району Київської області.

Відповідно до розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 період з 01.03.1990 по 25.12.1992 зараховано як догляд за дитиною до 3-х річного віку.

Отже, суд вважає недоведеними твердження відповідача-2, що до періоду роботи (проживання) позивача у зоні посиленого радіологічного контролю не може бути включений період з 01.03.1990 по 25.12.1992, оскільки позивач працювала в Одеській області, яка не відноситься до території радіоактивного контролю.

Водночас, належних і достатніх доказів того, що в цей період позивач не проживала в с.Велика Березянка Таращанського району Київської області, відповідачем-2 суду не надано, а матеріали справи не містять.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української СРС від 23.07.1993 №106 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" с. Велика Березянка Таращанського району Київської області належить до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Суд зазначає, що вимоги чинного законодавства не встановлюють обов`язку особи надати під час звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії документи, які підтверджують правильність відомостей, наведених у довідці органу місцевого самоврядування про період та місце проживання.

Так, суд звертає увагу на те, що в силу вимог підпункту 7 пункту 2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються лише документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи надають документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).

Отже, подані позивачем документи не викликають сумнівів щодо її проживання в зоні посиленого радіологічного контролю протягом періоду, достатнього для виникнення права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на момент звернення до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення пенсії досягла віку, необхідного для такого призначення - 55 років (дата досягнення віку - ІНФОРМАЦІЯ_4 ).

З огляду на викладене відповідачем-2 протиправно відмовлено у призначенні ОСОБА_1 пенсії із зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до Закону №796.

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 17.07.2023 №104250015254 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст. 55 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з моменту настання права на пенсію - 12.04.2023, суд зазначає таке.

Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 №1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області неправомірно відмовило позивачу у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку, у той час як право на отримання пенсії підтверджується документально, суд вважає, що у даному випадку у відповідача-2 відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону №1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Таким чином, оскільки позивач досягнула пенсійного віку (55 років) ІНФОРМАЦІЯ_4 , необхідного для призначення пенсії за віком, тримісячний строк для подання заяви про таке призначення почав свій перебіг з 12.04.2023.

Матеріали справи свідчать, що із заявою про призначення пенсії позивач звернулась 10.07.2023, тобто протягом трьохмісячного строку, передбаченого для подання заяви про призначення пенсії, внаслідок чого пенсія має бути призначена з дня, що слідує за днем досягнення позивачем пенсійного віку, тобто з 12.04.2023.

Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, як суб`єкта владних повноважень, яким було прийнято спірне рішення, призначити позивачу з 12.04.2023 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

З огляду на вказане, позовні вимоги, заявлені до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, не підлягають задоволенню, оскільки вказаний суб`єкт не порушував права позивача.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч.3 ст.139 КАС).

Разом з тим суд звертає увагу на те, що принцип пропорційності при стягненні судового збору у разі часткового задоволення позову щодо позовної вимоги немайнового характеру не застосовується.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 12.11.2023 №0.0.3298901278.1.

Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення, то сума сплаченого судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Вінницькій області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 17.07.2023 №104250015254 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 з 12.04.2023 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

4. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три грн 60 коп) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (ідентифікаційний код 13322403, місцезнаходження: 21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, буд. 22).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.