Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №280/2697/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 червня 2026 року Справа № 280/2697/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

30 березня 2026 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі – відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, відповідно до якої позивач просить суд:

визнати протиправним бездіяльність військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), у вигляді несплати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер паспорту НОМЕР_4 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ), 1 200 000 (одного мільйону двохсот тисяч) гривень додаткової винагороди та 274 507 (двохсот сімдесяти чотирьох тисяч п`ятсот семи) гривень 92 (дев`яносто двох) копійок грошового забезпечення;

зобов`язати сплатити військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер паспорту НОМЕР_4 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) 1 200 000 (один мільйону двісті тисяч) гривень додаткової винагороди та 274 507 (двісті сімдесят чотири тисячі п`ятсот сім) гривень 92 (дев`яносто дві) копійки грошового забезпечення;

визнати протиправною бездіяльність військової частини № НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану», та грошового забезпечення за весь час затримки виплати грошового забезпечення у повному обсязі за період з 25.11.2022 по дату виплати у розмірі;

зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану», та грошового забезпечення за весь час затримки виплати грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди у повному обсязі за період з 01.10.2023 по 31.10.2025 у розмірі 232 984 (двісті тридцять дві тисяч дев`ятсот вісімдесят чотири) грн 33 (тридцять три) коп.

Позовну заяву мотивовано тим, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 та 07.05.2023 отримав тяжке поранення. Після отриманого 07.05.2023 поранення ОСОБА_1 проходив лікування та реабілітацію. Однак, з 01.01.2024 відповідач припинив виплату ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану», а з липня 2024 року і грошового забезпечення. Рішенням Запорізького адміністративного суду від 07.02.2025 у справі № 280/11596/24 позов ОСОБА_1 задоволено та зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, у розмірі 1300000 (один мільйон триста тисяч) грн. та грошового забезпечення у розмірі 137253,96 грн. Після виконання судового рішення у період з 01.12.2024 по 30.11.2025 військова частина НОМЕР_2 знову припинила виплачувати позивачу грошове забезпечення. Вважаючи такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його право на достатнє грошове позивач звернувся з даним позовом до суду і просить задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.04.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.

Позивачем 13.04.2026 надано до суду розрахунок нарахованих сум грошового забезпечення.

21 квітня 2026 року представником відповідача надано до суду заяву про продовження військовій частині строку на подання відзиву на позовну заяву.

22 червня 2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач заперечує проти позову в повному обсязі. Військова частина вважає позовні вимоги позивача не обґрунтованим та таким, що не підлягають задоволенню. Відповідач вказує, що грошове забезпечення військовослужбовцям, які перебувають на лікуванні у лікарняних закладах виплачується в повному обсязі протягом чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні. Підставою для виплати військовослужбовцю грошового забезпечення після чотирьох місяців перебування на лікуванні в лікарняних закладах є висновок військово-лікарської комісії та рішення командира військової частини про продовження перебування на лікуванні. Військовослужбовцям, які перебувають на лікуванні у зв`язку з пораненням більше чотирьох місяців та яким таке перебування рішенням командира військової частини не продовжено (у зв`язку з ненадходженням із лікарняного закладу або ВЛК довідки ВЛК про продовження тривалого лікування військовослужбовця), виплата грошового забезпечення та додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень не здійснюється. Відтак, відповідно до Постанови № 168, позивач не підлягав включенню до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень, з огляду на відсутність передбаченого п. 11 ст. 10-1 Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" висновку військово-лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні. На підставі Довідки ВЛК №2025-1106-1246, з 14.11.2025 по 28.11.2025 перебував у відпустці для лікування. Позивач 28.11.2025 повернувся до військової частини НОМЕР_2 після відпустки для лікування та того ж дня був звільнений зі списків військової частини у зв`язку з непридатністю до військової служби. Таким чином позивач, отримавши поранення, з 23.05.2023 по 28.11.2025 увесь час перебував на безперервному стаціонарному лікуванні у різних лікарняних закладах та у відпустці для лікування, без прибуття до військової частини НОМЕР_2 , тобто понад 12 місячний термін такого лікування поспіль, що у розумінні пункту 11 статті 10 Закону України № 2011-XII унеможливлює подальшу виплату грошового забезпечення. За весь час лікування і по теперішній час позивач не надавав до адміністративної групи штабу військової частини НОМЕР_2 довідку ВЛК про потребу у довготривалому лікуванні. Така відсутня і у матеріалах справи, у зв`язку з чим у відповідача були відсутні підстави для включення позивача до наказів про виплату грошового забезпечення ще з 23.09.2023 (тобто після 4 місяців безперервного лікування). Також, відповідач наголошує на відсутності підстав для стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме додаткової грошової винагороди, та просить у задоволенні позову відмовити.

Згідно з положеннями статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною 1 ст. 262 КАС України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач – ОСОБА_1 з 12.10.2022 по 28.11.2025 проходив військову службу військовій частині НОМЕР_2 .

Під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації проти України, знаходячись в районі бойових дій в районі населеного пункту Діброва Луганської області 07.05.2023 солдат ОСОБА_1 отримав поранення різного ступеня тяжкості.

Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 14.05.2023 № 783 поранення, отримані 07.05.2023 солдатом ОСОБА_1 , є такими, що отримані під час виконання обов`язків військової служби та пов`язані із захистом Батьківщини. Ознак алкогольного та наркотичного сп`яніння під час проведення первинного медичного огляду у вищенаведеного військовослужбовця не виявлено. Отримані 07.05.2023 військовослужбовцем інженерно-саперного взводу НОМЕР_5 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_2 поранення не пов`язані з вчиненням кримінального (адміністративного, дисциплінарного правопорушення). Обставини вчинення самокаліцтва, тобто умисного ухилення від проходження військової служби військовослужбовцем, не встановлено.

Згідно із Довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 23.05.2023 № 1047 солдат ОСОБА_1 07.05.2023 отримав: вибухову травму, вогнепальні осколкові множинні сліпі та наскрізні поранення обох нижніх кінцівок з вогнепальними переломами кісток гомілки справа, зліва; вогнепальне осколкове сліпе поранення грудної клітки зліва, пневмоторакс зліва; вогнепальне осколкове сліпе поранення лівої кисті. За обставин: безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань в складі підрозділу військової частини НОМЕР_2 в районі населеного пункту Діброва Луганської області внаслідок спрацювання ворожого мінно-вибухового засобу. Травмування не пов`язане з використанням кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення дій в стані алкогольного сп`яніння, під час травмування перебував в засобах індивідуального захисту.

Відповідно до Довідки № 536 військово-лікарської комісії від 03.08.2023, виданої солдату ОСОБА_1 , травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини (довідка про обставини травми № 1047 від 23.05.2023). Згідно наказу МОЗ України № 370 від 04.07.2007 травма тяжкого ступеню. На підставі ст. 81, графи ІІ Розкладу хвороб, графи 7 ТДВ Б потребує лікування та реабілітації в ДУ «НІХТ ім. О.О. Шалімова» НАМН України орієнтовним терміном 14 календарних днів з послідуючим проходженням ВЛК.

Відповідно до Довідки № 644 військово-лікарської комісії від 26.09.2023, виданої солдату ОСОБА_1 , травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини (довідка про обставини травми № 1047 від 23.05.2023). Згідно наказу МОЗ України № 370 від 04.07.2007 травма тяжкого ступеню. На підставі ст. 81, графи ІІ Розкладу хвороб, графи 7 ТДВ Б потребує лікування та реабілітації в ДУ «Інститут травматології та ортопедії» НАМН України орієнтовним терміном 30 календарних днів з послідуючим проходженням ВЛК.

Відповідно до Довідки ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» від 23.12.2024 ОСОБА_1 проходив стаціонарне лікування у відділі реабілітації ДУ ІТО НАМН України з 13.08.2024 по 02.12.2024, 03.12.2024 по даний час.

Відповідно до Довідки ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» від 23.12.2024 ОСОБА_1 проходив стаціонарне лікування у відділі реабілітації ДУ ІТО НАМН України з 03.12.2024 по даний час.

Відповідно до Довідок-виписок з історії хвороби стаціонарного хворого № 595717 ОСОБА_1 в період з 03.12.2024 по 12.02.2025, з 13.02.2025 по 03.03.2025, з 04.03.2025 по 28.03.2025 був госпіталізований та проходив лікування в ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України».

Згідно з випискою Некомерційної організації «PROTEZ Foundation» від 04.08.2025 у період з 29.03.2025 по 04.08.2025 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні та протезуванні у клініці PROTEZ Foundation Міннеаполіс, штат Міннесота США.

Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 10409 ОСОБА_1 з 06.08.2025 по 10.09.2025 проходив стаціонарне лікування у Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь».

Згідно довідки Благодійної організації «Благодійний фонд «Протез фондейшн» від 16.11.2025 № 127-К ОСОБА_1 з 12.08.2025 по 14.10.2025 та з 06.11.2025 по 14.11.2025 перебував на сервісному обслуговуванні протезу та реабілітації після протезування у м. Київ у протезному центрі БО «БФ «Протез фондейшн».

Відповідно до витягу з рішення експертних команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 23.09.2025 № 80/25/3979/В ОСОБА_1 з 10.09.2025 встановлено першу (І) групу інвалідності (підгрупа А).

З 14.10.2025 по 27.10.2025 ОСОБА_1 був госпіталізований та проходив лікування у КНП «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня».

З 27.10.2025 по 06.11.2025 ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в ДУ «Національний науковий центр хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова».

Згідно із Довідкою військово-лікарської комісії ДУ «Національний науковий центр хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова» № 2025-1106-1246, виданої солдату ОСОБА_1 06.11.2025 проведено медичний огляд ВЛК та встановлено пов`язаність захворювання та поранення із захистом Батьківщини.

Як убачається з матеріалів справи позивач 12.07.2024 та 19.08.2024 позивач звертався із рапортами до командування десантно-штурмових військ України та на ім`я начальника фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_2 відповідно із проханням вжити заходів щодо виплати додаткової винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні за жовтень 2023 року у розмірі 100000 грн. та за період з січня 2024 року по травень 2024 року у розмірі 700000 грн.

Рішенням Запорізького адміністративного суду від 07.02.2025 у справі № 280/11596/24 задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, у розмірі 1 300 000 грн. та грошового забезпечення у розмірі 137 253,96 грн., зобов`язано військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, у розмірі 1 300 000 (один мільйон триста тисяч) грн. та грошового забезпечення у розмірі 137 253,96 грн. (сто тридцять сім тисяч двісті п`ятдесят три гривні 96 копійок).

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23.04.2025 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_2 залишено без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07.02.2025 залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції встановив, що у жовтні 2023 року позивачу не було виплачено додаткову винагороду у розмірі 100000 грн., а у період з 01.01.2024 до 01.12.2024 позивач взагалі не отримував виплат грошової допомоги відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, і з липня 2024 року по грудень 2024 року позивачу не виплачувалося також грошове забезпечення у розмірі 22875,66 грн.

На виконання рішення Запорізького адміністративного суду від 07.02.2025 у справі № 280/11596/24 на рахунок позивача 31.10.2025 перераховано 1 550 890,30 грн.

Проте, відповідач не поновив виплату позивачу поточного грошового забезпечення за період, що не охоплюється судовим рішенням у справі № 280/11596/24 – з грудня 2024 року.

Вважаючи протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не виплати додаткової винагороди та належного грошового забезпечення позивач звернувся до суду із цим позовом.

Суд, оцінивши повідомлені сторонами обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Статтею 17 Конституції України, встановлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Статтею 65 Конституції України, визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону, яким є Закон України "Про військовий обов`язок та військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Закон № 2232-XII здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

За приписами статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин)) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року який триває і до сьогодні.

28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” (далі – Постанова № 168 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до пункту 1 якої установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, Державної кримінально-виконавчої служби, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Згідно п. 1-1 Постанови № 168 на період воєнного стану: військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), членам груп протиповітряної оборони, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань; військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до умов, визначених Міністерством оборони; військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

Виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). (п. 1-2 Постанови № 168).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров`я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії (п. 1-2 Постанови № 168).

Відповідно до пункту 2-1 Постанови №168, установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Пунктом 8 розділу I «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі – Порядок №260) передбачено, що грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.

Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).

Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).

Грошове забезпечення командиру військової частини виплачується за місцем перебування на грошовому забезпеченні на підставі наказу вищого командира за підпорядкованістю.

Згідно пункту 2 розділу XXXIV Порядку №260, на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” виплачується в таких розмірах:

100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах): під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно; у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника; із здійснення польотів у районах ведення воєнних (бойових) дій, ведення повітряного бою; у районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії; на території противника (в тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях); з вогневого ураження повітряних (морських) цілей противника; з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту; кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування); у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів; з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

50 000 гривень - тим, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах).

Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)) затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України;

30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань): у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил) (далі - завдання у складі угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління); з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями; із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями.

Військовослужбовцям, які в установленому законодавством порядку відряджені до складу військових адміністрацій у районах ведення воєнних (бойових) дій для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, виплата додаткової винагороди здійснюється у розмірі 30 000 гривень.

Згідно п. 9 – 10 розділу XXXIV Порядку №260 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Пунктом 11 розділу XXXIV Порядку №260 визначено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які, зокрема, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Відповідно до пункту 12 розділу XXXIV Порядку №260, підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Згідно пункту 13 розділу XXXIV Порядку №260, військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров`я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров`я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100 000 гривень за час цієї відпустки.

Підготовка проєктів наказів для здійснення виплати додаткової винагороди покладається на підрозділи, що відповідають за ведення обліку особового складу. (п. 16 розділу XXXIV Порядку №260).

З аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.

Разом з тим, постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100 000 гривень винагорода.

Суд звертає увагу, що у спірних правовідносинах вищевказані умови дотримані та підтверджуються довідкою військової частини НОМЕР_2 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 23.05.2023 №1047, а також направленнями на лікування, виписками із медичної карти стаціонарного хворого, довідками, висновком про необхідність забезпечення особи з обмеженнями повсякденного функціонування допоміжними засобами реабілітації.

З матеріалів справи встановлено, що солдат ОСОБА_1 , сапер 2 відділення інженерно-саперного взводу НОМЕР_5 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_2 07.05.2023 отримав: вибухову травму, вогнепальні осколкові множинні сліпі та наскрізні поранення обох нижніх кінцівок з вогнепальними переломами кісток гомілки справа, зліва; вогнепальне осколкове сліпе поранення грудної клітки зліва, пневмоторакс зліва; вогнепальне осколкове сліпе поранення лівої кисті. За обставин: безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань в складі підрозділу військової частини НОМЕР_2 в районі населеного пункту АДРЕСА_3 внаслідок спрацювання ворожого мінно-вибухового засобу та не пов`язане з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення (у тому числі військових правопорушень), не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння. Військовослужбовець перебував у засобах індивідуального захисту (бронежилет, шолом).

Наявними у матеріалах справи направленнями на лікування, виписками із медичної карти стаціонарного хворого, довідками підтверджено, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарних лікуваннях.

Відповідно до наявних в матеріалах справи Довідок військово-лікарської комісії № 536, № 644 травма ОСОБА_1 – «стан після мінно-вибухової травми (07.05.2023)»: вогнепальні осколкові множинні сліпі та наскрізні поранення обох нижніх кінцівок з вогнепальними переломами кісток гомілки справа, зліва; вогнепальне осколкове сліпе поранення грудної клітки зліва, пневмоторакс зліва; вогнепальне осколкове сліпе поранення лівої кисті.

Це підтверджується довідкою командира в/ч НОМЕР_6 від 23.05.2023 №1047 про обставини травми; військово-медичними та іншими медичними документами - ТРАВМА, ТАК, ПОВ`ЯЗАНА ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ.

Отже, за викладених обставин, суд доходить висновку, що позивач має право на отримання збільшеної до 100 000 гривень винагороди протягом строку його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого.

Доказів виплати позивачу такої додаткової винагороди відповідачем до суду не надано, як і не надано будь-яких заперечень зі сторони відповідача щодо доводів позивача так і щодо розміру невиплаченої додаткової винагороди.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено позивачу додаткову винагороду, збільшену до 100 000 гривень, за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого у розмірі 1 200 000 (одного мільйону двохсот тисяч) гривень, отже позовні вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення у розмірі 274 507 (двохсот сімдесяти чотирьох тисяч п`ятсот семи) гривень 92 (дев`яносто двох) копійок, суд зазначає наступне.

За приписами розділу І Порядку №260 грошове забезпечення згідно з цим Порядком виплачується: військовослужбовцям, які проходять військову службу в апаратах Міністерства оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України, Генеральному штабі Збройних Сил України, органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, військовій частині НОМЕР_7 (далі - військові частини).

Грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.

Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).

Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).

Абзац 2 пункту 9 розділу І Порядку №260 визначає, що грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва)) (далі - відпустка для лікування у зв`язку з хворобою), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).

Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку військово-лікарської комісії, рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до пункту 15 розділу І Порядку №260, грошове забезпечення не виплачується, зокрема, за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

Отже, відповідно до законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, виплати грошового забезпечення після чотирьох місяців лікування та перебування у відпустці за станом здоров`я можуть бути продовжені за наявності висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії) про потребу в лікуванні та рішення командира військової частини про продовження виплати.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 у спірний період проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .

Доказів призупинення виплати відповідним наказом командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 грошового забезпечення у спірний період та ознайомлення позивача із відповідним наказом матеріали справи не містять.

Відтак, позивачу мало виплачуватися відповідне грошове забезпечення.

Проте, позивач наголошує на тому, що у період з грудня 2024 року відповідачем не здійснювалося нарахування та виплата йому грошового забезпечення.

Відповідачем зазначене жодним чином не спростовано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено позивачу грошове забезпечення за період проходження військової служби у розмірі 274 507 (двохсот сімдесяти чотирьох тисяч п`ятсот семи) гривень 92 (дев`яносто двох) копійок, а відтак позовні вимоги позивача в цій частині суд також вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за весь час затримки виплати грошового забезпечення у повному обсязі за період з 25.11.2022 по дату виплати суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України від 19.10.2000 № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно з статтею 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення), сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Пунктом 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженому постановою КМ України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159) передбачено, що компенсації підлягають грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і які не мають разового характеру, разом із сумою індексації: у редакції, чинній до 14.04.2022 про це зазначено у першому абзаці цього пункту, у чинній редакції у шостому абзаці.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (ст. 3 Закону № 2050-III).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4 Закону № 2050-III).

Стаття 7 Закону № 2050-III визначає, що відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Відповідальність власника або уповноваженого ним органу (особи) за несвоєчасну виплату доходів визначається відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Системний аналіз даних положень дає змогу дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів.

При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20 згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України.

Судова палата дійшла висновку, що: "умовами для виплати суми компенсації у справі, що розглядається, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів - пенсії та нарахування доходів (у тому числі, за рішенням суду). А виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості.

При цьому норми Закону № 2050-ІІІ і Порядку № 159 не покладають на особу, якій несвоєчасно виплатили компенсацію втрати частини доходів, обов`язку додатково звертатися до органу Пенсійного фонду України за виплатою такої компенсації.

Аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов`язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу (в тому числі пенсії) громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості з перерахованої пенсії.

Крім того, Судова палата вважає, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону № 2050-ІІІ не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.

Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв`язку з нормами статей 2-4 Закону № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись, у цій справі органами Пенсійного фонду України, у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням.

Вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа- відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.".

Суд звертає увагу відповідача на те, що нарахування та виплата грошового забезпечення мала бути здійснена ним саме з моменту набуття позивачем права на його отримання.

Ураховуючи періоди, за які грошове забезпечення мало бути виплаченим позивачу, та час його фактичної виплати, суд доходить висновку про те, що відповідач порушив строки виплати позивачу грошового забезпечення.

Враховуючи наявність факту невиплати позивачу грошового забезпечення у повному обсязі, суд вважає, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Як вже зазначалось, норми Закону № 2050-ІІІ і Порядку № 159 не покладають на особу, якій несвоєчасно виплатили компенсацію втрати частини доходів, обов`язку додатково звертатися до роботодавця за виплатою такої компенсації.

Щодо позовних вимог зобов`язального характеру, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Водночас, згідно з пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статею 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави та, виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

З метою повного та ефективного захисту порушеного права позивача необхідно зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану», та грошового забезпечення за весь час затримки виплати грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди у повному обсязі за період з 01.10.2023 по 31.10.2025 у розмірі 232 984 (двісті тридцять дві тисяч дев`ятсот вісімдесят чотири) грн 33 (тридцять три) коп.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від09.12.1994, серія A, № 303-A, п.29).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Положеннями ст.13 Конвенції встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. У рішенні від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» ЄСПЛ вказав, що норма статті 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Сутність цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечать при цьому виконання своїх зобов`язань. Суд визнав, що вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачені національним законодавством (пункт 145 рішення).

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Правильність саме такого тлумачення змісту ч. 1 ст. 77 та ч. 2 ст. 77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 по справі № 520/2261/19, що визначений ст. 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Враховуючи положення частин першої, другої статті 77, 90 КАС України, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд вважає, що, заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, відповідно є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до приписів частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору.

Інших судових витрат позивачем до компенсації не заявлено.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправним бездіяльність військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), у вигляді несплати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер паспорту НОМЕР_4 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ), 1 200 000 (одного мільйону двохсот тисяч) гривень додаткової винагороди та 274 507 (двохсот сімдесяти чотирьох тисяч п`ятсот семи) гривень 92 (дев`яносто двох) копійок грошового забезпечення.

Зобов`язати сплатити військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер паспорту НОМЕР_4 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) 1 200 000 (один мільйону двісті тисяч) гривень додаткової винагороди та 274 507 (двісті сімдесят чотири тисячі п`ятсот сім) гривень 92 (дев`яносто дві) копійки грошового забезпечення.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини № НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану», та грошового забезпечення за весь час затримки виплати грошового забезпечення у повному обсязі за період з 25.11.2022 по дату виплати у розмірі.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану», та грошового забезпечення за весь час затримки виплати грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди у повному обсязі за період з 01.10.2023 по 31.10.2025 у розмірі 232 984 (двісті тридцять дві тисяч дев`ятсот вісімдесят чотири) грн 33 (тридцять три) коп.

Розподіл судових витрат не проводиться.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 22 червня 2026 року.

Суддя О.О. Артоуз