Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №641/1291/26 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

23 червня 2026 року

м. Харків

справа № 641/1291/26

провадження № 22-ц/818/3240/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Мальованого Ю.М., Яцини В.Б.,

за участю секретаря: Шнайдер Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання протиправним рішення сесії Харківської міської ради та зобов`язання затвердити технічну документацію за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на ухвалу Слобідського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2026 року, постановлену під головуванням судді Василенко О.Я., -

в с т а н о в и в :

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Харківської міської ради про визнання протиправним рішення сесії Харківської міської ради та зобов`язання затвердити технічну документацію.

Ухвалою Слобідського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2026 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання протиправним рішення та зобов`язання затвердити технічну документацію. Роз`яснено позивачу його право на звернення до Харківського окружного адміністративного суду в порядку адміністративного судочинства.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Ковальова Анастасія Олегівна просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права; зазначає, що оскаржувана ухвала порушує доступ позивача до правосуддя. Вже наявні дві ухвали адміністративного суду: про відмову у відкритті провадження та про закриття провадження. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2024 року у справі 520/12390/24 зазначено, що: “Разом з цим судом встановлено, що вказана земельна ділянка, кадастровий номер 6310136900:02:007:0009 межує з земельною ділянкою третьої особи ОСОБА_3 , та що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 існує спір щодо фактичних меж та площ земельних ділянок по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 що знаходяться у користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , про що свідчить наявність судової справи № 641/7176/21, яка перебуває в провадженні Ленінського районного суду міста Полтави, тобто між позивачем та третьою особою існує невирішений спір про право на земельну ділянку. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що спір у цій справі хоч і пов`язаний з оцінкою на предмет правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, проте визначальним, у цьому випадку, є існування спору про право на земельну ділянку між позивачем та суміжним землекористувачем, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства.” Рішенням Ленінського районного суду міста Полтави від 25.11.2024 року у справі № 641/7176/21, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 15.10.2025 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, третя особа: Харківська міська рада Харківської області про скасування державної реєстрації земельних ділянок: площею 0,0346 га, яка розташована по АДРЕСА_1 із кадастровим номером 6310136900:02:007:0005 та площею 0,0391 га, яка розташована по АДРЕСА_1 із кадастровим номером 6310136900:02:007:0009. 22.12.2025 року Харківський окружний адміністративний суд відмовив у відкритті провадження у справі № 520/32848/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання протиправним та скасування пунктів, зобов`язання вчинити певні дії. Враховуючи вищевикладене, фактично третя відмова у відкритті провадження ОСОБА_1 з мотивів непідсудності позбавляє позивача права на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України та статтею 4 ЦПК України. Зазначає, що спір у справі № 641/1291/26 не є публічно-правовим, бо управлінські дії ХМР спрямовані на виникнення права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку. Звертає увагу суду, що управлінські дії суб`єкта владних повноважень - ХМР, які полягають у прийнятті оскаржуваного рішення спрямовані па виникнення цивільного права фізичної ОСОБА_1 - права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136900:02:007:0009, на якій розташований житловий будинок належний позивачу на праві приватної власності вже більше 36 років (на підставі свідоцтва про право спадщину № 2-1371 від 22.08.1989 та договору купівлі-продажу № 827 від 31.01.2008 року).

Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, зазначений спір є публічно-правовим та повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Проте такі висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Судом встановлено, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 року закрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради , третя особа ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Роз`яснено позивачу, що для захисту своїх прав та законних інтересів позивач має право звернутись до відповідного суду загальної юрисдикції, в порядку цивільного судочинства.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 року по справі № 520/12390/24 залишено без змін.

При цьому рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 25.11.2024 року, залишеним без змін поставною Полтавського апеляційного суду від 15.10.2025 року, в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, третя особа: Харківська міська рада Харківської області про скасування державної реєстрації земельних ділянок відмовлено.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі №520/32848/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання протиправним та скасування пунктів, зобов`язання вчинити певні дії.

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Харківської міської ради про визнання протиправним рішення сесії Харківської міської ради та зобов`язання затвердити технічну документацію.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції. Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції.

Статтею 19 ЦПК України передбачено, що в порядку цивільного судочинства суди розглядають справи що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

При цьому, критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Одним із способів захисту цивільного права та інтересу є відшкодування моральної (немайнової) шкоди згідно п.9 ч.2 ст.16 ЦК України.

Матеріали справи свідчать про те, що предметом спірних правовідносин є визнання протиправним рішення сесії Харківської міської ради та зобов`язання затвердити технічну документацію щодо управлінських дій суб`єкта владних повноважень - ХМР, які полягають у прийнятті оскаржуваного рішення спрямовані па виникнення цивільного права фізичної ОСОБА_1 - права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136900:02:007:0009, на якій розташований житловий будинок належний позивачу на праві приватної власності вже більше 36 років (на підставі свідоцтва про право спадщину № 2-1371 від 22.08.1989 та договору купівлі-продажу № 827 від 31.01.2008). Тобто захисту підлягають особисті немайнові права позивача у цивільному спорі.

Справа за вказаним позовом підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Зазначене узгоджується із висновками постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2024 року у справі 520/12390/24. В даній постанові, суд зазначив: “Разом з цим судом встановлено, що вказана земельна ділянка, кадастровий номер 6310136900:02:007:0009 межує з земельною ділянкою третьої особи ОСОБА_3 , та що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 існує спір щодо фактичних меж та площ земельних ділянок по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 що знаходяться у користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , про що свідчить наявність судової справи № 641/7176/21, яка перебуває в провадженні Ленінського районного суду міста Полтави, тобто між позивачем та третьою особою існує невирішений спір про право на земельну ділянку. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що спір у цій справі хоч і пов`язаний з оцінкою на предмет правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, проте визначальним, у цьому випадку, є існування спору про право на земельну ділянку між позивачем та суміжним землекористувачем, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства.”

Крім того дана позиція узгоджується з позицією викладеною Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 2 лютого 2026 року у справі № 308/17484/23 , а саме: не є публічно-правовим спір між суб`єктом владних повноважень та суб`єктом приватного права - фізичною чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.” Також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року у справі № 826/14406/18 вказано, що “Не є публічно-правовим спір між суб`єктом владних повноважень та суб`єктом приватного права - фізичною чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права. Суд звертає увагу, що позивач фактично оспорює містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, які є правовим актом індивідуальної дії. Такий правовий акт породжує права й обов`язки в першу чергу для тих суб`єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб`єктів), яким його адресовано.” Така ж позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 22.08.2018 у справі № 815/1568/16, від 05.12.2018 у справі № 804/3091/18 та Верховним Судом у постанові від 15.07.2020 у справі № 809/78/16.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так матеріали справи містять постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2024 року у справі 520/12390/24 щодо спору між тими ж самими сторонами зі схожими правовідносинами, а саме: про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, якою залишено без змін ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 року про закриття провадження в адміністративній справі із роз`ясненням позивачу, що для захисту своїх прав та законних інтересів позивач має право звернутись до відповідного суду загальної юрисдикції, в порядку цивільного судочинства.

Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.

Право на справедливий судовий розгляд також закріплено Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод(частина 1 статті 6). Право на справедливий судовий розгляд охоплює і право кожного на доступ до правосуддя.

Даний висновок узгоджується з постановою Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц.

Отже, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції не визначився з характером спірних правовідносин, не врахував вищенаведені обставини, у зв`язку з чим передчасно зробив висновок про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства..

Тому ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Ухвала суду від 25 листопада 2019 року постановлена з порушенням норм процесуального права, які привели до постановлення помилкової ухвали.

Згідно ч.1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

У зв`язку з цим, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Ковальової Анастасії Олегівни – задовольнити.

Ухвалу Слобідського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2026 року – скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Ю.М. Мальований

В.Б. Яцина