Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №643/1933/25 — Харківський апеляційний суд

Суд: Харківський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: купівлі-продажу

Дата: 17 червня 2026 р.

Справа: №643/1933/25

Суддя: Яцина В. Б.

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 643/1933/25 Головуючий суддя І інстанції Семенова Я. Ю.

Провадження № 22-ц/818/2590/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: купівлі-продажу

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Яцини В.Б.

суддів колегії Мальованого Ю.М., Маміної О.В.,

за участю секретаря судового засідання Шевцової К.Є.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , адвоката Волторніста Сергія Івановича на рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення попередньої плати за неотриманий товар,-

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_2 звернувся до Московського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив суд:

1) стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь суму основного боргу попередньої оплати за неотриманий товар в сумі 249 000,00 гривень;

2)стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь суму штрафу в сумі 10 681,87 гривень;

3) стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь 3% річних в сумі 21 544,27 гривень;

4) стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь суму, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів в сумі 104 010,04 гривень.

Також просив суд стягнути з відповідача на свою користь сплачений судовий збір в сумі 3 852,36 гривень.

В обґрунтування пред`явлених позовних вимог позивач зазначив, що 31.12.2021 між ним та ФО-П ОСОБА_1 були укладені договори купівлі-продажу дверей за індивідуальним замовленням №Да-00010646/Д та №Да-00010649/Д, згідно з якими, ФО-П ОСОБА_1 зобов`язується передати покупцю ОСОБА_2 у власність двері та комплектуючі до них за індивідуальним замовленням, а покупець зобов`язується оплатити та прийняти товар в асортименті, кількості та цінами, зазначеними у замовленні покупця та специфікації. Посилався, що 31.12.2021 ним, ОСОБА_2 , на виконання умов указаних договорів було сплачено попередню оплату в розмірі 130 000,00 грн та 119 000,00 грн відповідно, а всього 249 000 грн., що становить 70% вартості товару. Водночас, відповідачем умови договору виконані не були, товар в обумовлені договорами строки поставлений позивачу не був, попередня оплата, внесена позивачем за вказаний товар відповідачем не повернута.

З огляду на наведене, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу попередньої оплати за неотриманий товар в сумі 249 000,00 грн, платежі відповідно до вимог ст. 625 ЦК України в сумі 21 544,27 грн та штраф, обумовлений умовами договорів в сумі 104 010,04 грн.

Рішенням Салтівського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму основного боргу попередньої оплати за неотриманий товар за договором №Да-00010646/Д від 31 грудня 2021 року та за договором №Да-00010649/Д від 31 грудня 2021 року в розмірі 249 000 (двісті сорок дев`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму штрафу в розмірі 10 681 (десять тисяч шістсот вісімдесят одна) гривень 87 копійок; 3% річних в розмірі 21 544 (двадцять одна тисяча п`ятсот сорок чотири) гривень 27 копійок; суму, на яку збільшилася заборгованість унаслідок інфляційних процесів в розмірі 104 010 (сто чотири тисячі десять) гривень 04 копійки.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі в сумі 3 852 (три тисячі вісімсот п`ятдесят дві) гривень 36 копійок.

Не погоджуючись із рішенням суду представник ОСОБА_1 - адвокат Волторніст С.І. посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення скасувати, новим рішенням у задоволенні позову відмовити.

Скарга мотивована тим, що ОСОБА_3 ніколи не працювала у ФОП ОСОБА_1 , не мала трудових, цивільно-правових чи інших відносин з ним, що підтверджується повною відсутністю будь-яких документів про довіреність, трудовий договір чи інші підстави представництва в матеріалах справи, а також випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, де не зареєстровано жодних представників ФОП ОСОБА_1 .

Позивач не надав жодних доказів існування довіреності чи іншої підстави для дій ОСОБА_3 від імені відповідача, що робить її безпідставними та такими, що не породжують зобов`язань для відповідача.

Вказує, що довіреність на вчинення правочинів повинна бути нотаріально посвідченою та зареєстрованою, а її відсутність виключає виникнення повноважень.

Посилання позивача на наявність відтиску печатки підприємства відповідача на видатковій накладній судами до уваги не взято, з огляду на те, що такий реквізит як відбиток печатки суб`єкта господарювання на первинному документі не є обов`язковим реквізитом.

Суд першої інстанції, попри сумніви в автентичності квитанцій, виданих неуповноваженою особою та без печатки, яка не є обов`язковою, але не замінює підтвердження факту, не витребував додаткові докази, такі як виписки з банківського рахунку відповідача, касову книгу чи податкову звітність, що є прямим порушенням ч.7 ст.81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Це призвело до неповного з`ясування обставин справи та неправильної оцінки доказів.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Халабузарь В.В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення залишити без змін.

Відзив мотивовано наступним.

Сам по собі факт непідписання правочину особисто фізичною особою підприємцем не свідчить про його неукладення, якщо документ оформлений від її імені та скріплений печаткою, а протилежне не доведено належними доказами. Апеляційна скарга фактично спрямована на переоцінку встановлених судом фактичних обставин, що не є підставою для скасування рішення.

Відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні її відбитків на господарських договорах (висновки Верховного Суду у справах №915/878/16 та №905/49/15). Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження факту протиправності використання його печатки чи доказів її втрати, так само, як не надано і доказів звернення Відповідача до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки, чи вчинення ним інших заходів з метою з`ясування обставин щодо оригінальності підпису на оспорюваному договорі.

Будь яких підстав вважати, що печатка Відповідача використовувалася проти його волі при підписанні документів - відсутні. Також звертаємо увагу суду апеляційної інстанції на те, що в магазині в кутку Споживача знаходились реєстраційні документи ФОП ОСОБА_1 , а також працівниками магазину було видано на руки ОСОБА_2 копію виписки з ЄДР про реєстрацію фізичної особи підприємця ОСОБА_1 а також довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру ОСОБА_1 видану ДПА по Московському району м. Харкова (копії цих документів знаходиться в матеріалах справи).

Це підтверджує той факт, що Відповідач діяв та здійснював свою діяльність через вказаний магазин, оскільки такі особисті документи як довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, печатка та інше не можуть бути в розпорядженні інших осіб, окрім довірених, та знаходяться в місті, яким розпоряджається людина.

Скаржник не надав до суду першої інстанції ані банківських виписок, ані касових документів, а ні податкових документів, ані будь-яких інших доказів відсутності надходження коштів за період в який ОСОБА_2 здійснював попередню оплату за договорами купівлі-продажу дверей за індивідуальним замовленням від 31 грудня 2021 року.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів щодо істотного порушення норм матеріального або процесуального права, а зводиться до переоцінки доказів. Такі доводи не можуть бути підставою для скасування законного рішення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши суддю-доповідача та дослідивши матеріали цивільної справи за відсутності учасників справи, належним чином повідомлених про судове засідання, що не перешкоджає розгляду скарги відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, перевіривши її доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам оскаржене рішення суду відповідає.

Суд своє рішення мотивував наступним.

Як убачається з матеріалів справи, 31.12.2021 між сторонами у справі укладено договір №Да-00010646/Д та договір №Да-00010649/Д, відповідно до яких сторони домовились про всі істотні умови. Позивач здійснив передоплату у розмірі 70% від загальної суми Договору №Да-00010646/Д, що становить 130 000,00 гривень, та передоплату у розмірі 70% від загальної суми Договору №Да-00010649/Д, що становить 119 000,00 гривень, на підтвердження чого матеріали справи містять як належним чином засвідчені копії (а.с. 16, 23), так і оригінали квитанцій до касового прибуткового ордеру від 31.12.2021 (а.с. 135, 140), витребувані судом за клопотанням відповідача в особі представника - адвоката Волторниста С.І.

Водночас, у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач здійснив позивачу повідомлення про надходження товару на склад продавця або здійснив поставку товару позивачу за адресою, зазначеною в Договорах №Да-00010646/Д від 31.12.2021, №Да-00010649/Д від 31.12.2021 та в Специфікаціях до Договорів №Да-00010646/Д від 31.12.2021, №Да-00010649/Д від 31.12.2021.

Умовами п. 4.4. Договору №Да-00010646/Д від 31.12.2021 та Договору №Да-00010649/Д від 31.12.2021 погоджено, що датою оплати визнається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця або до каси.

Як про це зазначалося судом вище, позивачем на підтвердження внесення 70% попередньої оплати за товар, який зобов`язувався поставити позивачеві відповідач згідно із Договорами №Да-00010646/ від 31.12.2021 та №Да-00010649/Д від 31.12.2021, надано оригінали та належним чином засвідчені копії квитанцію до прибуткового касового ордеру № Да-00008224 від 31.12.2021 на суму 119 000,00 грн та квитанцію до прибуткового касового ордеру № Да-00008223 від 31.12.2021 на суму 130 000,00 грн. Доказів повернення ОСОБА_1 ОСОБА_2 грошових коштів, сплачених позивачем як передоплату за вказаними вище договорами на суму 130 000,00 грн (за Договором №Да-00010646/ від 31.12.2021) та на суму 119 000,00 грн (за Договором №Да-00010649/Д від 31.12.2021) відповідачем суду не надано.

Беручи до уваги наведене вище, ФО-П ОСОБА_1 у повному обсязі не виконав взяті на себе умовами Договорів зобов`язання, а позивач ОСОБА_2 , сплативши 70% передоплати за вказаними договорами у строк, визначений умовами договору, не отримав товар, на отримання якого сподівався під час укладення договорів з відповідачем.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_1 після настання строку виконання зобов`язання якимось чином намагався врегулювати з ОСОБА_2 питання щодо невиконаних ним, ФО-П ОСОБА_1 , зобов`язань за Договорами, після звернення ОСОБА_2 до суду з даним позовом відповідач жодних дій не вчинив.

Оскільки позивачем ОСОБА_2 було передано попередню оплату за договорами в повному обсязі, однак відповідач ОСОБА_1 не передав товар позивачу на умовах, погоджених сторонами в Договорах, вимоги позивача про стягнення з відповідача сплачених грошових коштів в рахунок попередньої оплати в сумі 130 000,00 гривень за Договором №Да-00010646/Д від 31.12.2021 та в сумі 119 000,00 гривень за Договором №Да-00010649/Д від 31.12.2021 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Водночас, що стосується посилань відповідача на те, що він вказані договори не підписував, то суд зважає на те, що, як це убачається зі змісту наведених договорів, в них містяться відомості про те, що вони укладалися з ОСОБА_2 уповноваженою особою ОСОБА_1 - ОСОБА_5, яка діяла на підставі довіреності. При цьому суд зважає на те, що зміст, як договорів, так і специфікацій та квитанцій до прибуткового касового ордеру містять повні відомості стосовно особи ФО-П ОСОБА_1 , а саме: його прізвище, ім`я та по батькові - ОСОБА_1 , його РНОКПП - НОМЕР_1 , адресу ФО-П - АДРЕСА_1 .

Доказів на підтвердження того, що договори з ОСОБА_2 були підписані особами, які діяли у незаконний спосіб, заволодівши персональними даними ФО-П ОСОБА_1 , його документами та печаткою, відповідачем суду не надано. Крім того, суд бере до уваги, що як про це неодноразово зазначав відповідач у ході розгляду справи, він не звертався з жодними заявами до правоохоронних органів з питання заволодіння невідомими або відомими йому особами його персональними даними, належними йому документами та печаткою та, укладення, з їх незаконним використанням, договорів від його імені, про що він не був обізнаний.

З приводу доводів відповідача про те, що він припинив свою підприємницьку діяльність, а тому не міг укладати з ОСОБА_2 договорів, то суд бере до уваги відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно з якими, ОСОБА_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , був зареєстрований, як фізична особа-підприємець з 08.08.2017, припинив підприємницьку діяльність - 18.07.2022 (а.с. 32-33). А, з огляду на те, що вказані вище договори між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладалися 31.12.2012, а підприємницька діяльність ФО-П ОСОБА_1 була припинена лише 18.07.2022, то такі доводи відповідача не знаходять свого підтвердження жодними доказами, натомість, спростовуються матеріалами справи.

Разом з тим, суд взяв до уваги висновки Верховного Суду у складі суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладені в постанові від 03.12.2025, прийнятій у справі №199/11088/23, провадження №61-4039св25, а саме: «за змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

З приводу посилань відповідача ОСОБА_1 на те, що він ніколи не займався ані дверима, ані вікнами, а лише здійснював торгівлю красками, суд зазначає, що, як це убачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ФО-П ОСОБА_1 додав до вказаного державного реєстру такі коди видів економічної діяльності, відповідно до яких він мав право здійснювати підприємницьку діяльність, у тому числі, пов`язану з реалізацією та встановленням столярних виробів, а тому наведені вище посилання відповідача суд відхиляє, як неспроможні.

Що стосується свідка ОСОБА_4 , клопотання про виклик та допит якої було заявлено представником позивача, то суд зазначає, що судом за адресою зареєстрованого місця проживання свідка направлялися судові повістки про її виклик. Водночас, направлені свідкові судові повістки повернулися до суду, як неотримані останньою з позначкою про причину повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою».

За номером телефону, зазначеним представником позивача у клопотанні про виклик свідка, остання не відповідає, судові повістки з викликом свідка ОСОБА_4 в судові засідання були доставлені останній у додаток «Viber» за номером телефону, зазначеним в клопотання представника позивача, однак свідок у судове засідання не з`явилася.

Відтак, судом вчинено усіх необхідних та можливих дій з метою сприяння позивачеві у забезпеченні явки свідка в судове засідання.

У судовому засіданні представник позивача зазначив, що вживав дій для забезпечення явки та допиту, як свідка ОСОБА_4 , однак остання за номером телефону на дзвінки не відповідає, тому просив суд подальший судовий розгляд даної справи, з метою запобігти затягуванню її розгляду та порушення строків її розгляду, проводити без допиту вказаної особи, як свідка.

Що стосується вимог позовної заяви про стягнення з відповідача на користь позивача трьох процентів річних від простроченої суми та суми інфляційних збитків з урахуванням встановленого індексу інфляції від простроченої суми, обрахованих позивачем за період з 23.03.2022 по 03.02.2025 та з 14.03.2021 по 03.02.2025, то суд керувався таким.

Матеріалами справи знаходить своє підтвердження, що позивач ОСОБА_2 06.02.2025 пред`явив до суду даний позов, але після пред`явлення позову відповідач свій обов`язок з повернення позивачу попередньої оплати за непоставлений товар не виконав.

Як убачається з умов Договору купівлі-продажу дверей за індивідуальним замовленням №Да-00010646/Д від 31.12.2021, сторонами було погоджено, що постачання товару проводиться продавцем - ФО-П ОСОБА_1 протягом сімдесятого дня з моменту здійснення передоплати, передбаченої п. 4.3.1 цього Договору (119 000,00 грн).

У свою чергу, умовами Договору купівлі-продажу дверей за індивідуальним замовленням №Да-00010649/Д від 31.12.2021 сторонами було погоджено, що постачання товару проводиться продавцем - ФО-П ОСОБА_1 протягом вісімдесятого дня з моменту здійснення передоплати, передбаченої п. 4.3.1 цього Договору (130 000,00 грн).

З огляду на те, що відповідач в обумовлений в договорах строк поставку товару не здійснив, внесену позивачем попередню оплату за товар не повернув, як і не виконав взяте на себе зобов`язання після пред`явлення позивачем даного позову, у позивача виникло право для нарахування до стягнення з відповідача трьох процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат.

Отже, позивач, пред`являючи до відповідача вимоги про стягнення виплат за ст. 625 ЦК України за період з 14.03.2022 по день складання позову - 03.02.2025, та за період з 23.03.2022 по 03.02.2025 (день складення позову) діє правомірно.

Перевіривши правильність нарахувань 3% річних та інфляційних втрат за період з 23.03.2022 по 03.02.2025, суд доходить висновку, що 3% річних від суми заборгованості 119 000,00 грн за вказаний період становить 10 250,30 грн, тобто погоджується з обрахованою позивачем сумою. Розмір інфляційних втрат, за розрахунком суду, за вказаний період становитиме 47 813,00 грн. Водночас, беручи до уваги принцип диспозитивності, згідно з яким, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, задоволенню підлягає сума, заявлена до стягнення позивачем - 45 834,98 грн.

Отже, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 45 834,98 грн інфляційних збитків та 10 250,30 грн 3% річних за період з 14.03.2022 по 03.02.2025, з урахуванням установленого судом факту неповернення позивачу попередньої оплати за договором №Да-00010649/Д від 31.12.2021, суд визнає правомірними, обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Перевіривши правильність нарахувань 3% річних та інфляційних втрат за період з 14.03.2022 по 03.02.2025, суд доходить висновку, що 3% річних від суми заборгованості 130 000,00 грн за вказаний період становить 11 293,97 грн, тобто погоджується з обрахованою позивачем сумою. Розмір інфляційних втрат, за розрахунком суду, за вказаний період становитиме 60 433,16 грн. Разом з тим, беручи до уваги принцип диспозитивності, згідно з яким, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, задоволенню підлягає сума, заявлена до стягнення позивачем - 58 175,06 грн.

Відтак, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 58 175,06 грн інфляційних збитків та 11 293,97 грн 3% річних за період з 14.03.2022 по 03.02.2025, ураховуючи встановлений судом факт неповернення позивачу попередньої оплати за договором №Да-00010646/Д від 31.12.2021, суд визнає правомірними, обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з відповідача суми штрафу, то суд зважав на таке.

Як це погоджено сторонами в п. 5.5. Договору №Да-00010646/Д від 31.12.2021 та Договору №Да-00010649/Д від 31.12.2021, у разі порушення строків передачі товару, продавець виплачує покупцю штраф у розмірі 0,1% від вартості товару за кожен день, але не більше 3% вартості товару.

З огляду на те, що суд дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за наведеними вище договорами не виконав, обумовлений умовами договорів товар позивачеві не поставив, свій обов`язок з повернення позивачу попередньої оплати за непоставлений товар не виконав, є наявними підстави для стягнення з відповідача штрафу відповідно до погоджених сторонами умов договорів.

Як убачається з умов п. 5.5 Договору №Да-00010646/Д від 31.12.2021 та Договору №Да-00010649/Д від 31.12.2021, у разі порушення строків передачі товару, продавець виплачує покупцю штраф не більше 3% вартості товару.

Так, ураховуючи, що розмір штрафу умовами Договору №Да-00010646/Д від 31.12.2021 обмежений 3% від вартості товару, суд доходить висновку, що сума штрафу, яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача за Договором №Да-00010646/Д від 31.12.2021, виходячи з вартості товару, погодженої в п. 4.1. - 186 056,92 грн, становить 5581,70 грн (186 056,92 : 100 х 3 = 5581,70). Саме у такому розмірі позивачем обраховано суму штрафу та заявлено вимогу про її стягнення з відповідача.

У свою чергу, беручи до уваги, що розмір штрафу умовами №Да-00010649/Д від 31.12.2021 обмежений 3% від вартості товару, то сума штрафу, яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача за №Да-00010649/Д від 31.12.2021, виходячи з вартості товару, погодженої в п. 4.1. - 170 005,82 грн, становить 5100,17 грн (170 005,82 : 100 х 3 = 5100,17). Саме у такому розмірі позивачем обраховано суму штрафу та заявлено вимогу про її стягнення з відповідача.

Відтак, зважаючи на наведене вище, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача наведених вище сум штрафів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.

Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтями 611, 615, 629 ЦК України в становлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. Будучи пов`язаними взаємними правами та обов`язками (зобов`язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов`язання або змінювати його умови. Договір, який є чинним (дійсним), має обов`язкову силу не лише для сторін. Ним повинні керуватися й органи, які вирішують спори між сторонами цього договору, захищаючи їхні права та інтереси. Виходячи з аналізу норм даної статті йдеться про таке порушення договору однією із сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Тобто, у даному випадку, відповідач істотно порушив умови договору, а саме: відповідачем позивачу не були надані необхідні послуги та товар. Позивач так і не отримав той товар, на який розраховував при покупці, а також жодної компенсації його вартості.

Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу відповідно до положень ч. 1ст. 656 ЦК України може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Статтею 663 ЦК України визначено обов`язок продавця передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Положеннями частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно частини 1 статті 644 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Вимогами статті 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з ч.1 ст.664 ЦК обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до ч.1 ст.697 ЦК договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. У цьому разі покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряджатися товаром, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із призначення та властивостей товару.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 вказано, що попередня оплата - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані.

Системне тлумачення ч.1 ст. 693 ЦК, ч. 1 ст.655, ч.1 ст.664, ч.1 ст.697 ЦК свідчить, що термін "передача товару" охоплює як передачу у власність, так і передачу у користування. Право власності на товар може переходити від продавця до покупця у момент передачі товару, до цього моменту, або після нього - відповідно до умов договору купівлі-продажу. Це випливає зі змісту ч.1 ст.655, ч.1 ст.677, ч.1 ст.697 ЦК.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як встановлено судом на підставі наявних у справі доказів, 31.12.2021 між ОСОБА_2 та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 був укладений Договір купівлі-продажу дверей за індивідуальним замовленням №Да-00010646/Д (далі - Договір) (а.с. 17-19, 129-130).

Відповідно до умов п. 1.1. Договору продавець зобов`язується передати покупцю у власність двері та комплектуючі до них за індивідуальним замовленням, а покупець зобов`язується оплатити та прийняти товар в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними у Замовленні покупця (Додаток 1) та Специфікації (Додаток 2), що є невід`ємною частиною цього Договору.

Умовами п. 3.1. Договору сторонами погоджено, що постачання товару проводиться продавцем - ФО-П ОСОБА_1 протягом 70 робочого дня з моменту здійснення передоплати, передбаченої п. 4.3.1. цього Договору, але не раніше строку офіційно встановленого Заводом-виробником. Про надходження Товару на склад продавця та його готовність до відвантаження продавець повідомляє покупця протягом доби за допомогою електронного чи телефонного зв`язку.

Відповідно до умов п. 3.2. Договору доставка/відвантаження Товару здійснюється протягом 7 робочих днів з моменту постачання товару на склад Продавця та 100% оплати згідно з п. 4.3. цього Договору або в інший строк за письмовою домовленістю між сторонами Договору.

Як сторони Договору погодили в п. 4.1, загальна сума договору становить 186 056,92 грн.

Відповідно до умов п. 4.3. Договору, покупець зобов`язується здійснити розрахунки та Товар у наступному порядку: 4.3.1. передплата - 70% від загальної суми договору, передбаченої п. 4.1., що становить 130 000,00 грн, яка сплачується покупцем протягом трьох банківських днів з моменту підписання Специфікації до цього Договору; п. 4.3.2. доплата - 30% від загальної суми договору, передбаченої п. 4.1, що становить 56 056,92 грн, сплачується покупцем не пізніше 14 календарних днів з моменту отримання повідомлення про надходження товару на склад продавця, що здійснюється на підставі п. 3.1. цього Договору.

Датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця або до каси (п. 4.4. Договору).

Згідно з умовами 5.5. Договору у разі порушення строків передачі товару, продавець виплачує покупцю штраф у розмірі 0,1% від вартості товару за кожен день, але не більше 3% вартості товару.

Відповідно до умов п. 6.1. Договору договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Як убачається з розділу 8 Договору «Адреси і реквізити сторін», у реквізитах покупця ОСОБА_2 зазначено такі відомості: адреса: АДРЕСА_2 , телефон: НОМЕР_2 . Відомості щодо продавця викладені таким чином: ФО-П ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_1 , юридична адреса: АДРЕСА_1 , уповноважена особа продавця: ОСОБА_5 за довіреністю, телефон салону: 380443907650. Договір містить підписи сторін та відбиток печатки ФО-П ОСОБА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 .

Згідно з «Заказом покупателя №Да-00010646 от 31 декабря 2021 г.» ФО-П ОСОБА_1 , юридична адреса: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 - Постачальник, та ОСОБА_2 , тел: 380 93 153 4883 - Покупець, погоджено 8 позицій найменування товару на загальну суму 186 056,92 грн, з яких:

1)артикул ЦБ000043665 - Дверний блок міжкімнатний (RODOS) у кількості 1 шт, вартість - 23 033,00;

2)артикул ЦБ000043665 - Дверний блок міжкімнатний (RODOS) у кількості 3 шт, вартість - 59 118,00;

3)артикул ЦБ000043665 - Дверний блок міжкімнатний (RODOS) у кількості 2 шт, вартість - 47 302,60;

4)артикул ЦБ000043665 - Дверний блок міжкімнатний (RODOS) у кількості 1 шт, вартість - 19 351,40,00;

5)артикул ЦБ000043665 - Дверний блок міжкімнатний (RODOS) у кількості 1 шт, вартість - 24 095,90;

6)артикул НА124BBN - Дверна ручка Fosil чорний матовий нікель у кількості 8 шт, вартість - 12 104,00;

7)артикул RO12W6BBN - фіксатор чорний матовий нікель у кількості 2 шт, вартість - 1052,00;

8)безоплатна доставка по м. Київ - 0,01;

9)безоплатний занос Київ - 0,01.

Загальна сума замовлення становить 186 056,92 грн. Замовлення скріплено підписами сторін договору та містить відбиток печатки ФО-П ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 (а.с. 22, 132).

Відповідно до Специфікації до договору №Да-00010646 від 31.12.2021 до Замовлення ОСОБА_2 №Да-00010646/Д від 31.12.2021, вартість дверей становить 172 900,90 грн, вартість фурнітури - 13 156,00 грн, сума до оплати - 186 056,92 грн. Специфікація скріплена підписами сторін договору та містить відбиток печатки ФО-П ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 (а.с. 21, 133).

Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордеру №Да-00008223 від 31.12.2021 ФО-П ОСОБА_1 , від ОСОБА_2 ОСОБА_5 прийнято на підставі Договору основного, за замовленням покупця №10646 від 31.12.2021 сума 130 000,00 грн. Квитанція скріплена відбитком печатки ФО-П ОСОБА_1 (а.с. 23, 134).

31.12.2021 між ОСОБА_2 та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 був укладений Договір купівлі-продажу дверей за індивідуальним замовленням №Да-00010649/Д (далі - Договір) (а.с. 10-12, 135-137).

Умовами п. 3.1. Договору сторонами погоджено, що постачання товару проводиться продавцем - ФО-П ОСОБА_1 протягом 80 робочого дня з моменту здійснення передоплати, передбаченої п. 4.3.1. цього Договору, але не раніше строку офіційно встановленого Заводом-виробником. Про надходження Товару на склад продавця та його готовнфість до відвантаження продавець повідомляє покупця протягом доби за допомогою електронного чи телефонного зв`язку.

Як сторони Договору погодили в п. 4.1, загальна сума договору становить 170 005,82 грн.

Відповідно до умов п. 4.3. Договору, покупець зобов`язується здійснити розрахунки та Товар у наступному порядку: 4.3.1. передплата - 70% від загальної суми договору, передбаченої п. 4.1., що становить 119 000,00 грн, яка сплачується покупцем протягом трьох банківських днів з моменту підписання Специфікації до цього Договору; п. 4.3.2. доплата - 30% від загальної суми договору, передбаченої п. 4.1., що становить 51 005,82 грн, сплачується покупцем не пізніше 14 календарних днів з моменту отримання повідомлення про надходження товару на склад продавця, що здійснюється на підставі п. 3.1. цього Договору.

Відповідно до «Заказа покупателя №Да-00010649 от 31 декабря 2021 г.» ФО-П ОСОБА_1 , юридична адреса: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 - Постачальник, та ОСОБА_2 , тел: 380 93 153 4883 - Покупець, погоджено 8 позицій найменування товару на загальну суму 186 056,92 грн, з яких:

1)артикул ЦБ000063744 - Дверний блок міжкімнатний ТМ Alu Doors у кількості 1 шт, вартість - 22 033,00;

2)артикул ЦБ000063744 - Дверний блок міжкімнатний ТМ Alu Doors у кількості 1 шт, вартість - 80 387,10;

3)артикул ЦБ000063744 - Дверний блок міжкімнатний ТМ Alu Doors у кількості 1 шт, вартість - 32 886,10;

4)артикул ЦБ000063744 - Дверний блок міжкімнатний ТМ Alu Doors у кількості 1 шт, вартість - 34 699,60;

5)безоплатна доставка по м. Київ - 0,01;

6)безоплатний занос Київ - 0,01

Загальна сума замовлення становить 170 005,82 грн. Замовлення скріплено підписами сторін договору та містить відбиток печатки ФО-П ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 (а.с. 15, 138).

Відповідно до Специфікації до договору №Да-00010649 від 31.12.2021 до Замовлення ОСОБА_2 №Да-00010649 від 31.12.2021, вартість дверей становить 170 005,80 грн, вартість фурнітури - 0,00 грн, доставка - 0,0-1 грн, підйом на поверх - 0,01 грн, сума до оплати - 170 005,82 грн. Специфікація скріплена підписами сторін договору та містить відбиток печатки ФО-П ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 (а.с. 13, 139).

Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордеру №Да-00008224 від 31.12.2021 ФО-П ОСОБА_1 , від ОСОБА_2 ОСОБА_5 прийнято на підставі Договору основного, за замовленням покупця №10649 від 31.12.2021 сума 119 000,00 грн. Квитанція скріплена підписами сторін договору та містить відбиток печатки ФО-П ОСОБА_1 (а.с. 16, 134).

Згідно з Відповіддю №1101982 від 07.02.2025 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , був зареєстрований, як фізична особа-підприємець з 08.08.2017, припинив діяльність 18.07.2022 (а.с. 32-33).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Водночас, у матеріалах справи у розумінні норм ст.ст. 76-80 ЦПК України відсутні докази того, що відповідач здійснив позивачу повідомлення про надходження товару на склад продавця або здійснив поставку товару позивачу за адресою, зазначеною в Договорах №Да-00010646/Д від 31.12.2021, №Да-00010649/Д від 31.12.2021 та в Специфікаціях до Договорів №Да-00010646/Д від 31.12.2021, №Да-00010649/Д від 31.12.2021.

Як про це зазначалося судом вище, позивачем на підтвердження внесення 70% попередньої оплати за товар, який зобов`язувався поставити позивачеві відповідач згідно із Договорами №Да-00010646/ від 31.12.2021 та №Да-00010649/Д від 31.12.2021, надано оригінали та належним чином засвідчені копії квитанцію до прибуткового касового ордеру № Да-00008224 від 31.12.2021 на суму 119 000,00 грн та квитанцію до прибуткового касового ордеру № Да-00008223 від 31.12.2021 на суму 130 000,00 грн. Доказів повернення ОСОБА_1 . ОСОБА_2 грошових коштів, сплачених позивачем як передоплату за вказаними вище договорами на суму 130 000,00 грн (за Договором №Да-00010646/ від 31.12.2021) та на суму 119 000,00 грн (за Договором №Да-00010649/Д від 31.12.2021) відповідачем суду не надано.

З огляду на вищевказані обставини, які відповідачем не спростовані, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що ФО-П ОСОБА_1 у повному обсязі не виконав взяті на себе умовами Договорів зобов`язання, а позивач ОСОБА_2 , сплативши 70% передоплати за вказаними договорами у строк, визначений умовами договору, не отримав товар, на отримання якого сподівався під час укладення договорів з відповідачем.

Позивачем ОСОБА_2 було передано попередню оплату за договорами в повному обсязі, однак відповідач ОСОБА_1 не передав товар позивачу на умовах, погоджених сторонами в Договорах, вимоги позивача про стягнення з відповідача сплачених грошових коштів в рахунок попередньої оплати в сумі 130 000,00 гривень за Договором №Да-00010646/Д від 31.12.2021 та в сумі 119 000,00 гривень за Договором №Да-00010649/Д від 31.12.2021

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для висновку про доведеність зустрічних позовних вимог, наведені з цього приводу вищевказані висновки суду доводами скарги, які не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи, не спростовані, тому висновок суду про відмову в задоволенні зустрічного позову є обґрунтованим.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

На підставі вищевказаних обставин та правового обґрунтування колегія суддів визнає, що оскаржене рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги є недоведеними та висновків суду не спростували, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , адвоката Волторніста Сергія Івановича залишити без задоволення.

Рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 23 червня 2026 року.

Головуючий В.Б.Яцина.

Судді - Ю.М.Мальований.

О.В.Маміна.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua