Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №280/2387/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 червня 2026 року Справа № 280/2387/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не внесенні відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 з військового обліку на підставі пп.3 п.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»;

зобов`язати відповідача внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 з військового обліку на підставі пп.3 п.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»;

зобов`язати відповідача внести зміни в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів у відомостях ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , в частині категорії обліку з «військовозобов`язаного» змінити на «невійськовозобов`язаний»;

зобов`язати відповідача ліквідувати відомості про розшук ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є невійськовозобов`язаним, що підтверджується відомостями військового квитка НОМЕР_2 , виданого 09.06.1992. У даному військово-обліковому документі вказано, що позивач від 15.05.2014 ІНФОРМАЦІЯ_3 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з обліку на підставі ст.62-в Наказу 402 МОУ про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в ЗСУ. Позивач зазначає, що його було законно визнано непридатним до військової служби з виключенням з обліку на підставі ст.62-в Наказу 402 МОУ, а тому він не підлягає постановленню на облік, як особа, яка виключена з військового обліку за станом здоров`я. Проте, позивач зареєструвався в додатку резерв, та звернув увагу, що відомості про непридатність до військової служби з виключенням з обліку на підставі ст.62-в Наказу 402 МОУ до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, відомості про виключення з військового обліку внесені не були. Крім того позивач зазначає, що в резерві з невідомих підстав містяться відомості про його розшук ІНФОРМАЦІЯ_4 начебто за порушення правил військового обліку, які на нього не розповсюджуються. 13.03.2026 позивач звернувся із заявою до відповідача про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та ліквідувати відомості про оголошення його в розшук, як особи яка є виключеною з військового обліку за станом здоров`я. 18.03.2026 на адресу реєстрації позивача надійшла заява ІНФОРМАЦІЯ_5 , в якій відмовлено у задоволенні позовної заяви про внесення відомостей до реєстру. Обґрунтовуючи свою відмову, відповідач вказує, що позивача постановлено автоматично на військовий облік та йому необхідно пройти військово-лікарську комісію відповідно до чинної редакції від 22.08.2025 наказу №402 МОУ. Позивач вважає дії відповідача, які полягають у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення з військового обліку про непридатність до військової служби протиправними, у зв`язку з чим звернувся з даним позовом до суду. Просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою від 23 березня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що позивачем додано до свого позову копію військового квитка серії НОМЕР_2 і як на обґрунтування та підставу своїх позовних вимог, він у своєму позові посилається на його сторінку №32 п.29 де міститься запис (мовою оригіналу): «15.05.2014 г. врачебной комиссией при Оріхівському райвоенкомате признан негодным к военной службе с исключением с учёта по гр.____ ст.62 п.«в» расписания болезней, объявленного Приказом МО України 402-08 и исключён с воинского учёта». Звертає увагу суду, що у вказаній відмітці на сторінці №32 його військового квитка – навіть не зазначено у відповідності до якої Графи Наказу МОУ №402 зроблено відповідний запис, як і не зазначено на підставі якої частини та якої статті Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» - його було начебто виключено з військового обліку. Натомість звертає увагу суду, що у статті 62 Наказу МОУ № 402 (у редакції чинній на момент вчинення зазначеного вище запису до сторінки №32 військового квитка позивача) зазначено «Включено: набуті деформації та дефекти пальців кисті та стопи S60-69,S90-99, набуті деформації кінцівок Т11, Т13, Т92, Т93, набута плоскостопість М20-М21; фібробластичні порушення М72» у пункті «В, з незначними порушеннями функцій» зазначено, що військовозобов`язані визнаються «непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час » і «придатність до військової служби, або обмежена придатність визначається індивідуально», при чому відповідний пункт та стаття Наказу жодних посилань про «зняття» з військового обліку, або «виключення» із нього у собі не містять. А отже позивач був 15.05.2014 визнаний військово-лікарською комісією (ВЛК) обмежено придатним до військової служби у воєнний час. Частиною 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (в редакції чинній на момент запису до військового квитка позивача) передбачено, що виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов`язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України) підлягають громадяни України, які: визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку. Тому звертає увагу суду, що пунктом «в» статті 62 Наказу МО України №402 (в редакції чинній на час спірних правовідносин) виключення військовозобов`язаного з військового обліку не передбачене. Також вказує, що сторона позивача навмисно вводить суд в оману з приводу фактичних обставин справи та неправдиво зазначає в абзаці №3 сторінки №3 свого позову про те, що начебто 18.03.2026 на адресу реєстрації позивача надійшла відповідь ІНФОРМАЦІЯ_5 на заяву позивача у якій начебто зазначено, що позивача було автоматично поставлено на облік. Це не відповідає дійсності та фактичним обставинам справи, оскільки у вказаній відповіді ІНФОРМАЦІЯ_5 за вих.№2/1755 від 18.03.2026 - нічого про якусь автоматичну постановку позивача на військовий облік не зазначено, оскільки позивач з військового обліку не виключався, за відсутністю зазначених вище законних підстав для цього виключення та неможливості його виключення з військового обліку на підставі ст.62 п.«в» Наказу МОУ №402 (відмітка у військовому квитку позивача), яка не передбачає ніякого виключення чи зняття з військового обліку. Позивач будучі обмежено придатним до військової служби у воєнний час та достеменно знаючи про це - повторний медичний огляд з метою визначення ступеню його придатності до військової служби так і не пройшов, інформації про проходження ним ВЛК у відповідності до вимог зазначеного вище Закону Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів – у собі не містить. Крім того вказує, що позивач самостійно змінив своє місце проживання і не став на у семиденний строк на військовий облік відповідного ТЦК та СП, за місцем свого фактичного проживання/ перебування. А отже позивач дійсно є порушником правил військового обліку, а саме вимог приведеної вище частини 4 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII. У відповідності до пункту 79 Порядку №1487 ІНФОРМАЦІЯ_5 за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів у вигляді цифрового набору даних, до органів Національної поліції України 08.12.2025 було подано звернення Е4099032 про розшук ОСОБА_1 , для встановлення його місця перебування та його доставлення до ТЦК як такого, що вчинив адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 КУпАП. Таким чином, позивача було правомірно оголошено у розшук для його доставлення з метою складання відносно нього протоколу про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, як порушника правил військового обліку, вчиненого в особливий період і для усунення цих порушень йому необхідно знятися з військового обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 та стати у семиденний строк після цього у відповідності до вимог ч.4 ст.37 Закону №2232-XII та абз.2 п.п.1 п.1, п.п.7 п.1 Додатку 2 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487 – на військовий облік відповідного ТЦК та СП за місцем свого фактичного проживання згідно до реєстрації як внутрішньо переміщеної особи (ВПО), а тому на даний час повністю відсутні підстави, для зняття позивача із цього розшуку, оскільки він так і не став на облік до ТЦК та СП за місцем свого фактичного проживання і вказане правопорушення продовжує тривати. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, судом установлені наступні обставини.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України № НОМЕР_3 від 11.11.2025, виданого 2301.

15.05.2014 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , лікарською комісією при Оріхівському військкоматі Запорізької області визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за гр. 62 «в» Розкладу хвороб Наказу МОУ № 402 та виключений з військового обліку, про що свідчить запис у військовому квитку позивача серії НОМЕР_2 від 09.06.1992 (графа ІХ Відмітки про звільнення від військового обов`язку, сторінка 32 військового квитка НОМЕР_2 ). Вказаний запис посвідчено відбитком печатки та підписом уповноваженої особи.

Відповідно до штампу (сторінка 26 військового квитка НОМЕР_2 від 09.06.1992) 15.05.2014 позивач знятий з обліку ІНФОРМАЦІЯ_3 наказ МОУ №342 від 09.06.2006.

З електронного військово-облікового документу, сформованого через застосунок «Резерв+», позивачу стало відомо, що він перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 , в графі «Категорія обліку» зазначено « ІНФОРМАЦІЯ_6 », в графах «Постанова ВЛК» та «Дата ВЛК» – прочерки.

Крім того як вбачається з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з застосунку «Резерв+», адреса зареєстрованого місця проживання позивача: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 . У вказаному документі міститься запис: порушення правил військового обліку. Причина звернення до Нацполіції: Не стали на військовий облік за місцем перебування як ВПО.

13.03.2026 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою, в якій просив:

внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з військового обліку на підставі пп.3 п.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»;

внести зміни в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів у відомостях ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в частині категорії обліку з «військовозобов`язаного» на «невійськовозобов`язаний»;

ліквідувати відомості про безпідставний розшук ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Листом від 18.03.2026 №2/1755 відповідач повідомив позивача, що перебуваючи на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 військовозобов`язаний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , змінив фактичне місце проживання, зазначивши нову адресу проживання АДРЕСА_2 , при цьому у семиденний термін не став на військовий облік до ТЦК та СП за місцем перебування як ВПО, чим порушив правила військового обліку відповідно до ч.3 ст.37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ та пп.1 п.1 пп.7 п.1 Додатку 2 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 №1487. Також повідомлено, що згідно облікових даних в Резерв + у рядку «Підстава зняття / виключення» запис відсутній. Згідно Наказу 402 МОУ від 14.08.2008 ст.62 в до Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві військової служби за контрактом визначає як придатний до військової служби та не може бути підставою для виключення позивача з військового обліку. З метою визначення ступеню придатності до військової служби запропоновано пройти ВЛК, сформувавши електронне направлення через додаток Резерв +.

Позивач, не погодившись з бездіяльністю відповідача, яка полягає у не внесенні відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення позивача з військового обліку на підставі пп.3 п.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», та з вимогами про зобов`язання відповідача внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення позивача з військового обліку на підставі пп.3 п.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», зобов`язання відповідача внести зміни в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів у відомостях в частині категорії обліку з «військовозобов`язаного» змінити на «невійськовозобов`язаний», зобов`язання відповідача ліквідувати відомості про розшук, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII (тут і далі в редакції на дату виникнення спірних правовідносин)).

За приписами частин першої-третьої статті 1 Закону №2232, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За приписами частини першої-п`ятої статті 33 Закону №2232, військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Загальне керівництво роботою, пов`язаною з організацією та веденням військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, контроль за станом цієї роботи в центральних та місцевих органах виконавчої влади, інших державних органах (крім Служби безпеки України та розвідувальних органів України), органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від підпорядкування і форми власності здійснює Генеральний штаб Збройних Сил України. Функціонування системи військового обліку забезпечується органами (підрозділами) Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, розвідувальними органами України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, правоохоронними органами спеціального призначення, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Військовий облік військовозобов`язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний. Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За правилами частин першої-п`ятої статті 34 Закону №2232-XII персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Персонально-якісний облік військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України покладається на Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України. Ведення персонально-якісного обліку військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України покладається на відповідний підрозділ розвідувальних органів України. Персонально-первинний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей щодо таких осіб за місцем їх проживання. Ведення персонально-первинного обліку покладається на виконавчі органи сільських, селищних, міських рад. Персональний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей щодо таких осіб за місцем їх роботи або навчання та покладається на керівників центральних та місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій і закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності.

Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154 (далі - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до пункту 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Згідно з пунктом 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Отже, обов`язки щодо військового обліку військовозобов`язаних покладені на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Статтею 37 Закону № 2232-XII, зокрема визначено підстави взяття на військовий облік та виключення з нього.

Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 37 Закону № 2232-XII (в редакції діючій станом на 15.05.2014), виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов`язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України) підлягають громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

Згідно з ч. 9 ст. 14 Закону № 2232-XII (в редакції діючій станом на 15.05.2014) на районні (міські) комісії з питань приписки покладаються виключення з військового обліку громадян, яких: за станом здоров`я визнано непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

З матеріалів справи встановлено, що 15.05.2014 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_7 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за гр. 62 «в» Розкладу хвороб Наказу МОУ № 402 та виключений з військового обліку, про що свідчить запис у військовому квитку позивача серії НОМЕР_2 від 09.06.1992 (графа ІХ Відмітки про звільнення від військового обов`язку, сторінка 32 військового квитка НОМЕР_2 ).

Вказаний запис посвідчено відбитком печатки та підписом уповноваженої особи.

Будь-яких доказів на спростування дійсності вищевказаного військово-облікового документу відповідачем не подано, а тому підстави ставити під сумнів вказаний документ у суду відсутні.

Таким чином, процедура виключення з військового обліку позивача завершена у повній відповідності до чинного законодавства.

Суд звертає увагу, що виключені з військового обліку громадяни не є військовозобов`язаними, а виключення їх з обліку унеможливлює повернення таких осіб на відповідний облік.

При цьому, нормами чинного законодавства не передбачено повторного постановлення (зарахування) на військовий облік осіб, які були у законному порядку виключені з такого обліку. Таких норм також не вказано відповідачем при постановці на облік позивача.

Слід зазначити, що аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21.05.2025 у справі №280/2880/24 та зазначив, що поняття зняття з військового обліку та виключення з військового обліку не є тотожними. Різними є як підстави, так і правові наслідки зняття або виключення з військового обліку. З аналізу положень Закону №2232-XII Суд виснував, що громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов`язаного, в той же час зняті з військового обліку продовжують перебувати в статусі військовозобов`язаних.

Таким чином, з 15.05.2014 позивач не може вважатися військовозобов`язаним у розумінні Закону №2232-XII та мати статусу військовозобов`язаного, оскільки чинним законодавством не передбачено повторного постановлення (зарахування) на військовий облік осіб, виключених з обліку у законному порядку.

Посилання відповідача на те, що пункт «в» статті 62 Розкладу хвороб, затвердженого наказом Міністерства оборони України №402, не передбачав виключення з військового обліку, суд оцінює критично, оскільки предметом розгляду цієї справи не є перевірка правомірності рішення військово-лікарської комісії від 15.05.2014 або правильності внесення запису до військового квитка у 2014 році.

Суд зауважує, що відповідне рішення/запис не скасовані у встановленому законом порядку, вони є чинними та підлягають врахуванню суб`єктом владних повноважень при веденні військового обліку та внесенні відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Сам по собі висновок відповідача про те, що такий запис не відповідає змісту статті 62 пункту «в» Розкладу хвороб, не може бути достатньою правовою підставою для неврахування чинних відомостей військового квитка позивача.

Також, суд вважає за потрібне наголосити, що на сьогодні у праві існують три основні стандарти доказування (standards of proof): «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence), «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence) та «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).

У справах, де суб`єкт владних повноважень доводить правомірність своїх рішень щодо фізичної особи у реалізації її прав, за загальним правилом, повинні відповідати критерію «поза розумним сумнівом».

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 14.11.2019 у справі №822/863/16, від 21.11.2019 у справі № 826/5857/16, 16.06.2020 у справі № 756/6984/16-а та 11.02.2020 у справі № 816/502/16, від 18.11.2022 у справі № 560/3734/22.

Відповідно, в цій справі на відповідача покладено тягар доказування правомірності свого рішення, при цьому застосовується стандарт доказування «поза розумним сумнівом».

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано (п. 2); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (п. 3); добросовісно (п. 5); розсудливо (п. 6); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (п. 8).

Зазначені критерії хоч і адресовані суду, одночасно є й вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення та вчиняє дії.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 9901/459/21.

Відтак, саме відповідач зобов`язаний довести належними та допустимими доказами правомірність своїх дій та рішень, і їх відповідність встановленим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном визначені Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок №1487).

Відповідно до пункту 20 Порядку № 1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

Для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів".

Згідно із пунктом 22 Порядку № 1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідно до пункту 79 Порядку №1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема:

організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці;

здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством;

виявляють призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку;

організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям;

проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього;

виконують архівно-довідкову роботу з питань військового обліку.

Отже, саме на відповідача, як уповноважений орган покладено обов`язок ведення військового обліку на відповідній території адміністративно-територіальної одиниці та проставлення відповідних відміток у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відтак, недоліки в оформленні відповідним органом військового управління записів у військово-обліковому документі позивача, невиконання (не належне) виконання суб`єктом владних повноважень своїх повноважень щодо обліку військовозобов`язаних не можуть бути підставою для покладення на останнього тягаря доказування існування певних юридичних фактів.

Згідно з частиною 8 статті 5 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" від 16.03.2016 № 1951-VIII (далі - Закон № 1951-VIII) органами ведення Реєстру є Міністерство оборони України, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Згідно з частиною 9 статті 5 Закону № 1951-VIII, органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Стаття 14 Закону № 1951-VIII регламентує ведення Реєстру.

Так, ведення Реєстру включає:

1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним;

2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами;

3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

Частиною 3 статті 14 Закону № 1951-VIII визначено, що актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Відтак, встановлені на підставі матеріалів справи обставини свідчать про відсутність у відповідача підстав для взяття позивача на військовий облік.

Європейський суд з прав людини у справі «Рисовський проти України» (пункти 70-71) зазначив про особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії», заява № 33202/96, пункт 120; «Онер`їлдіз проти Туреччини», заява № 48939/99, пункт 128; «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», заява № 21151/04, пункт 72; «Москаль проти Польщі», заява № 10373/05, пункт 51). У цій же справі також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "належного урядування". ЄСПЛ вказав на те, що принцип "належного урядування", зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58).

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункт 74)

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», пункт 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії», заява № 32457/05, пункт 40, від 13.12.2007, та у справі «Трґо проти Хорватії», заява № 35298/04, пункт 67, від 11.06.2009).

Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Пунктом 4 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559 (далі - Порядок № 559) передбачено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:

- у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку;

- в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.

Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.

За змістом пункту 5 Порядку № 559 військово-обліковим документом призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також громадян, виключених з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", в електронній формі (далі - військово-обліковий документ в електронній формі) є відображення в електронній формі відомостей про громадянина України, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також відомостей щодо звернення або повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення до Національної поліції.

У відповідності до вищенаведених положень, позивач звернувся з відповідною заявою до органу уповноваженого на внесення змін, але відповідач всупереч вимог законодавства фактично відмовив у внесенні змін.

За таких обставин, невнесення відомостей стосовно позивача до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, про виключення його з військового обліку на підставі поданої ним заяви, свідчить про бездіяльність відповідача.

Додатком 2 до Порядку №1487 визначені Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, пунктом 1 яких передбачено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні, зокрема:

перебувати на військовому обліку:

за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов`язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов`язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад;

прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів;

проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів;

особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік;

у випадку зміни персональних даних, зазначених у пунктах 7 та 7-1 частини першої статті 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів", повідомляти про такі зміни в семиденний строк через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста або особисто шляхом прибуття до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу (для військовозобов`язаних та резервістів СБУ чи розвідувальних органів - до відповідного органу СБУ чи розвідувального органу України). Такі персональні дані можуть повідомлятися не частіше ніж один раз на сім днів через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста;

звіряти не рідше одного разу на п`ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів.

Як вже зазначалось, позивач виключений з військового обліку у зв`язку з визнанням непридатним до військової служби, а тому він не має статусу військовозобов`язаного та на нього не поширюються вищенаведені обов`язки, що визначені законодавством щодо військовозобов`язаних.

Доказів прийняття рішення про поновлення позивача на військовому обліку у зв`язку з усуненням обставин, що слугували підставою для прийняття рішення про виключення його з такого обліку, до матеріалів справи не надано.

Отже, у позивача відсутній обов`язок звернення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та постановки на військовий облік за місцем фактичного проживання.

Водночас, положеннями Порядку № 559 визначена можливість звернутися для уточнення військово-облікових даних, внесених до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, зокрема, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Враховуючи обставини справи, з метою ефективного захисту права позивача суд вважає за необхідне: визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у не внесенні відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 з військового обліку на підставі пп.3 п.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_8 вжити заходів щодо актуалізації відомостей в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів про непридатність ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , до військової служби та виключити його з військового обліку на підставі пункту 3 частини 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_8 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про порушення правил військового обліку щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , та направити повідомлення органам Національної поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , у відповідності до вимог п. 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487.

У п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

В свою чергу, відповідно до статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що з урахуванням положень статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1331,20грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у не внесенні відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 з військового обліку на підставі пп.3 п.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_8 вжити заходів щодо актуалізації відомостей в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів про непридатність ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , до військової служби та виключити його з військового обліку на підставі пункту 3 частини 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_8 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про порушення правил військового обліку щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , та направити повідомлення органам Національної поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , у відповідності до вимог п. 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487.

У задоволенні решти вимог – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М. Чернова