Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №280/2648/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 червня 2026 року Справа № 280/2648/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 НГУ ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), щодо утримання з Позивача (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) ПДФО у сумі 6528,71 грн. ( шість тисяч п`ятсот двадцять вісім грн. 71 коп.);

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 НГУ ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити "Позивачу" (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ), стягнутий ПДФО у сумі 6528,71 грн. (шість тисяч п`ятсот двадцять вісім грн. 71 коп.).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу в юридичній службі військової частини НОМЕР_1 НГУ та був звільнений в запас Збройних Сил України у зв`язку відповідно до підпункту "б" п.2 ч.5 ст. 26 ЗУ "Про військовий обов`язок і військову службу" з військової служби у запас Збройних Сил України за станом здоров`я, що підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_1 НГУ по с/ч про відрахування зі списків особового складу частини від 31.05.2021 №124. Позивач проходить військову службу в МОУ з 24.02.2022. На даний час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_4 МО України. Відповідно до рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року по справі №280/9349/25. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України на користь ОСОБА_1 середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні за період з 31 травня 2021 року по 18 січня 2023 року у розмірі 7 559,21 грн. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати суми грошового забезпечення у розмірі 4 790,09 грн., за весь час затримки такої виплати з 01 червня 2021 року по день її фактичної виплати 25 вересня 2025 року. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної Гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму грошового забезпечення у розмірі 4 790,09 грн., за весь час затримки такої виплати з 01 червня 2021 року по день її фактичної виплати 25 вересня 2025 року. Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь позивача перерахувала 5820,59 грн 25.03.2026. Утримавши з Позивача ПДФО у сумі 6528,71 грн. Позивач зазначає, що відповідно до законодавства України, доходи військовослужбовців підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб (ПДФО), і відповідні суми податку утримуються з їхніх заробітних плат. Однак, сума утриманого ПДФО одразу компенсується військовослужбовцям назад за рахунок коштів з державного бюджету. У зв`язку з тим, що позивач проходить військову службу з 24.02.2022 в МО України, відповідач не законно стягнув ПДФО з позивача у сумі 6528,71 грн. Просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 30 березня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення та виклику сторін.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29.12.2025 по справі № 280/9349/25 позовну заяву ОСОБА_1 було задоволено частково. Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України на користь ОСОБА_1 середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні за період з 31 травня 2021 року по 18 січня 2023 року у розмірі 7 559,21 грн. Зобов`язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму грошового забезпечення у розмірі 4 790,09 грн., за весь час затримки такої виплати з 01 червня 2021 року по день її фактичної виплати 25 вересня 2025 року. 25.03.2026 на виконання вищезазначеного рішення Відповідачем було нараховано грошові кошти у розмірі 5 820,59 грн. Стягнення з Військової частини середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати належних при звільненні грошових коштів, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених військовослужбовців щодо отримання ними в передбачений законом строк усіх виплат, на отримання яких військовослужбовці мають право. Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою частиною грошового забезпечення. Відповідач зазначає, що з грошових коштів, стягнутих на виконання вищезазначеного рішення суду було відраховано суму ПДФО у розмірі 1360,66 грн. (18 % від суми середнього заробітку), а також військовий збір у розмірі 377,96 грн. (5 % від суми середнього заробітку). 7559,21 грн. - 1360,66 грн. - 377,96 грн.= 5820,59 грн. Як зазначено вище, 25.03.2026 Відповідачем було нараховано грошові кошти у розмірі 5 820,59 грн. Таким чином, Відповідач в цій частині виконав в повному обсязі рішення суду, діяв правомірно, в спосіб та у межах, передбачених законодавством. Окремо, варто зазначити, жодним чинним нормативно-правовим актом не передбачена компенсація податків та зборів при нарахуванні і виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, у зв`язку з чим, Відповідач діяв правомірно, у спосіб та у межах визначених чинним законодавством. Що стосується виконання рішення суду по справі № 280/9349/25 від 29.12.2025 в частині зобов`язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму грошового забезпечення у розмірі 4 790,09 грн., за весь час затримки такої виплати з 01 червня 2021 року по день її фактичної виплати 25 вересня 2025 року, то Відповідач зазначає, що невиплата Позивача суми компенсації втрати частини доходів у розмірі 4790,09 грн. на виконання рішення по справі № 280/9349/25 від 29.12.2025 обумовлена об`єктивними обставинами фінансового та бюджетного характеру, що виникли в умовах дії воєнного стану та пріоритетності спрямування державних ресурсів на забезпечення потреб сектору безпеки і оборони України. Відповідач акцентує увагу Суду, що предметом розгляду даної справи невиплата (відсутність компенсації) Позивачу суми податку на доходи фізичних осіб. В той же час, за відсутності факту виплати суми компенсації втрати частини доходів на виконанн та, відповідно, відсутності факту утримання податку на доходи фізичних осіб, спір щодо компенсації такого податку є суто гіпотетичним та таким, що не ґрунтується на реально порушеному праві Позивача. Таким чином, на теперішній час відсутній як факт порушення прав Позивача у спірній частині, так і належний предмет судового захисту, що виключає можливість задоволення позовних вимог. Разом з тим, Відповідач повідомляє Суд та Позивача, що грошові кошти у розмірі 4 790,09 грн. будуть зараховані на картковий рахунок Позивача у найкоротший час. З урахуванням викладеного у відзиві на позовну заяву, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття рішення у справі, з огляду на наступне.

З матеріалів адміністративної справи судом установлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом та перебував на грошовому забезпеченні в Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України (по стройовій частині) від 31.05.2021 №124, припинено (розірвано) контракт про проходження громадянами України військової служби в Національній гвардії України та виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення майора юстиції ОСОБА_1 , який здав справи і обов`язки за посадою начальника юридичної служби родів військ і служб та звільненого відповідно до пп. «б» п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з військової служби у запас ЗСУ за станом здоров`я наказом командувача НГУ від 30.04.2021 №77 о/с, 31 травня 2021 року.

Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_5 (по стройовій частині) від 24.02.2022 №29, з 24.02.2022 майора ОСОБА_1 призначено на посаду офіцера групи персоналу.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_4 від 13.09.2025 №222, майор юстиції ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за мобілізацією в військовій частині НОМЕР_4 з 17.10.2023.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року по справі № 280/9349/25 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України щодо несвоєчасного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 .

Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України на користь ОСОБА_1 середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні за період з 31 травня 2021 року по 18 січня 2023 року у розмірі 7 559,21 грн.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати суми грошового забезпечення у розмірі 4 790,09 грн., за весь час затримки такої виплати з 01 червня 2021 року по день її фактичної виплати 25 вересня 2025 року.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної Гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму грошового забезпечення у розмірі 4 790,09 грн., за весь час затримки такої виплати з 01 червня 2021 року по день її фактичної виплати 25 вересня 2025 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

25.03.2026 на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року по справі № 280/9349/25 відповідачем нараховано грошові кошти в розмірі 5 820,59 грн.

З грошових коштів, стягнутих на виконання вищезазначеного рішення суду було відраховано суму ПДФО у розмірі 1360,66 грн (18 % від суми середнього заробітку), а також військовий збір у розмірі 377,96 грн (5 % від суми середнього заробітку) (7559,21 грн - 1360,66 грн - 377,96 грн = 5820,59 грн).

Щодо виконання рішення суду по справі № 280/9349/25 від 29.12.2025 в частині зобов`язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму грошового забезпечення у розмірі 4 790,09 грн, за весь час затримки такої виплати з 01 червня 2021 року по день її фактичної виплати 25 вересня 2025 року, відповідач повідомив, що невиплата суми компенсації втрати частини доходів у розмірі 4790,09 грн на виконання рішення по справі № 280/9349/25 обумовлена об`єктивними обставинами фінансового та бюджетного характеру, що виникли в умовах дії воєнного стану та пріоритетності спрямування державних ресурсів на забезпечення потреб сектору безпеки і оборони України.

Вважаючи протиправними дії військової частини НОМЕР_1 НГУ щодо утримання ПДФО у сумі 6528,71 грн, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі - Порядок № 44).

Згідно з пунктами 2-5 Порядку № 44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Вказані положення відповідають приписам пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції станом на виникнення спірних правовідносин), в якому зазначено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Визначення розміру податків, внесків та зборів, які справляються з нарахованих сум грошового забезпечення, покладено на відповідний фінансовий орган у складі відповідача, який в свою чергу, повинен виплатити за рішенням суду відповідні кошти позивачу з утриманням з них вказаних податків, внесків та зборів.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються ПК України.

Об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (пункт 163.1 статті 163 ПК України).

Відповідно до підпункту 164.1.1 пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

За правилами підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок.

В той же час, відповідно до частини першої статті 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

В силу приписів статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму (частина друга статті 116 КЗпП України).

Згідно з положеннями частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (частина друга статті 117 КЗпП України).

З матеріалів справи встановлено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року по справі № 280/9349/25 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України щодо несвоєчасного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 . Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України на користь ОСОБА_1 середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні за період з 31 травня 2021 року по 18 січня 2023 року у розмірі 7 559,21 грн. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати суми грошового забезпечення у розмірі 4 790,09 грн., за весь час затримки такої виплати з 01 червня 2021 року по день її фактичної виплати 25 вересня 2025 року. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної Гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму грошового забезпечення у розмірі 4 790,09 грн., за весь час затримки такої виплати з 01 червня 2021 року по день її фактичної виплати 25 вересня 2025 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

25.03.2026 на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року по справі № 280/9349/25 відповідач виплатив позивачу кошти в сумі 5820,59 грн, утримавши при цьому податок з доходів фізичних осіб у розмірі 1360,66 грн (18% від суми середнього заробітку), та військовий збір у розмірі 377,96 грн (5 % від суми середнього заробітку), з чим позивач не погоджується і через що між сторонами виник новий спір.

Суд зазначає, що матеріалами справи не підтверджується факт утримання відповідачем з позивача податку на доходи фізичних осіб у розмірі 6528,71 грн. Натомість наявні в справі матеріали свідчать про утримання податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1360,66 грн та військового збору у розмірі 377,96 грн із суми середнього заробітку, виплаченого на виконання рішенням суду по справі № 280/9349/25.

Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження утримання саме 6528,71 грн позивачем суду не надано.

Щодо виконання рішення суду по справі № 280/9349/25 від 29.12.2025 в частині зобов`язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму грошового забезпечення у розмірі 4 790,09 грн, за весь час затримки такої виплати з 01 червня 2021 року по день її фактичної виплати 25 вересня 2025 року, відповідач повідомив, що невиплата суми компенсації втрати частини доходів у розмірі 4790,09 грн на виконання рішення по справі №280/9349/25 обумовлена об`єктивними обставинами фінансового та бюджетного характеру, що виникли в умовах дії воєнного стану та пріоритетності спрямування державних ресурсів на забезпечення потреб сектору безпеки і оборони України.

Суд враховує, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29.12.2025 у справі №280/9349/25 встановлено право позивача на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення. Разом з тим матеріали справи свідчать, що на момент розгляду даної справи зазначена компенсація фактично позивачу не виплачена, а відтак відсутні докази утримання із неї податку на доходи фізичних осіб. Таким чином наведені обставини не впливають на вирішення спору щодо правомірності утримання податку з доходів фізичних осіб із суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Отже, в цій справі спірні правовідносини стосуються питання компенсації сум податку з доходів фізичних осіб при виплаті середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні з військової служби за рішенням суду.

Вирішуючи спір, суд виходить з того, що право на компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб пов`язується саме з виплатою грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які особа набула у зв`язку з проходженням військової служби та виконанням обов`язків під час її проходження.

Водночас предметом спору у цій справі є не виплата позивачу грошового забезпечення чи інших належних під час проходження військової служби виплат, а виплата середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на підставі статті 117 КЗпП України.

Отже, для правильного вирішення спору визначальним є встановлення правової природи такої виплати та з`ясування питання, чи належить вона до виплат, на які поширюється дія Порядку №44 та пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України.

В цьому контексті суд враховує, що визначений судом середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні зі служби не відноситься до сум, які роботодавець повинен сплатити працівникові при звільненні в розумінні статей 116,117 КЗпП України.

При цьому суд звертає увагу на правову позицію, висловлену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17, відповідно до якої під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Суд наголошує, що обчислений за рішенням суду середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні зі служби є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника і не входить до складу заробітної плати.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16 сформувала наступну правову позицію: "... середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати ...".

Отже, середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.

Вказаний висновок також узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 19.05.2022 у справі № 520/11620/2020 та від 26.04.2024 у справі № 380/1169/20.

Отже, на суму середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, виплаченого позивачу на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року по справі № 280/9349/25, не поширюється компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового та начальницького складу, оскільки відповідні виплати є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника і не входить до складу заробітної плати.

Доводи позивача про те, що на час розгляду справи він проходить військову службу у Збройних Силах України, не впливає на вирішення спору, оскільки визначальним є не статус особи на момент звернення до суду, а правова природа доходу, з якого утримано податок, факт проходження позивачем військової служби не змінює правової природи виплати середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

З огляду на викладене відсутні підстави вважати, що відповідач діяв неправомірно, утримавши із виплаченого позивачу середнього заробітку за затримку при проведенні остаточного розрахунку при звільненні, суму військового збору та податку з доходів фізичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас за змістом положень ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Перевіривши доводи сторін на підтримку своїх вимог та заперечень, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи положення статті 139 КАС України та у зв`язку з відмовою у задоволенні позову особи, звільненої від сплати судового збору, питання про розподіл судових витрат у цій справі не вирішується.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М. Чернова