Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №240/18858/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року м. Житомир справа № 240/18858/25

категорія 106030200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та стягнення коштів,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та стягнення коштів, у якому з підстав незаконності бездіяльності відповідача, просить:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 11908,48 грн. середнього заробітку за 184 днів затримки повного розрахунку при звільненні за період з 31.08.2022 року по 30.02.2023 року включно, обчислений шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на кількість днів затримки виплати розрахунку при звільненні.

У позовній заяві позивач стверджує, що відповідач допустив затримку розрахунку при звільненні, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 07.08.2025 відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.

19.08.2025 до Житомирського окружного адміністративного суду надійшов відзив на адміністративний позов, у якому відповідач проти позовних вимог заперечує, просить відмовити у їх задоволенні. У відзиві зазначено про те, що передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюється на військовослужбовців, у зв`язку з чим відсутні підстави для виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зі служби.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в Збройних Силах України. Місце проходження служби: ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перебуває на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_1 звільнений з військової служби з 30.08.2022.

При звільненні зі служби позивачу було виплачено 484066,80 грн.

Остаточний розрахунок з позивачем проведено 23.07.2025 у сумі 323339,87 грн.

Позивач вважає, що має право на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з дня звільнення по день фактичної виплати грошового забезпечення.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, захисту в адміністративному судочинстві підлягають порушені суб`єктом владних повноважень права, свободи або законні інтереси фізичних або юридичних осіб.

При цьому КАС України не передбачає ухвалення двох і більше судових рішень з одних і тих же спірних правовідносин.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 вже звертався до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом у якому просив - визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати середнього заробітку за затримку повного розрахунку при звільненні.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити йому середній заробіток за 482 дні затримки повного розрахунку при звільненні за період із 31.08.2022 року по 25.12.2023 року включно шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення на кількість днів затримки виплати розрахунку при звільненні.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2024 у справі №240/197/24 визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку повного розрахунку при звільненні.

Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період із 31.08.2022 по 28.02.2023 в сумі 11779 грн. (одинадцять тисяч сімсот сімдесят дев`ять) грн. 04 коп.

Отже, Сьомим апеляційним адміністративним судом вже стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 за 6 міс. у відповідності до положень ст. 117 КЗпП України.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Під час розгляду справи №240/194/24 судом було встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу у ІНФОРМАЦІЯ_4 , який перебуває на фінансовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_5 , і наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 (по стройовій частині) від 30.08.2022 №203. Позивач виключений зі списків особового складу із 30.08.2022.

Таким чином ОСОБА_1 просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у справі, що розглядається (№240/18858/25) за затримку розрахунку при звільненні з одного і того ж відповідача за тих самих обставин звільнення, що і у справі №240/194/24.

Обставини справи №240/194/24 та №240/18858/25 дещо різняться.

У справі №240/194/24 позивач посилався на те, що у січні 2023 року звернувся до суду з позовом щодо нарахування та виплати йому частини грошового забезпечення, яке не було виплачено при звільненні зі служби.

Вказаний спір між цими ж сторонами був предметом судового розгляду в адміністративній справі №240/2024/23. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 07.04.2023 року у цій же справі було зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснити ОСОБА_1 перерахунок з 29.01.2020 по 30.08.2022 сум грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки у зв`язку зі звільненням з військової служби, одноразової грошової допомоги у зв`язку зі звільненням з військової служби, обчисливши їх із розмірів посадового окладу, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (в редакції чинній з 29.01.2020) шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14.11.2019 № 294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01.01.2020, Законом України від 15.12.2020 №1082-ІХ "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 01.01.2021 та Законом України від 19.11.2021 № 1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2022, на відповідні тарифні коефіцієнти та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Вказане судове рішення набрало законної сили 29.05.2023 року.

На виконання вказаного судового рішення Відповідачем 26.12.2023 року Позивачу перераховано таку індексацію в сумі 188 355,50 грн.

Вважаючи, що відповідач протиправно не виплатив середній заробіток за 482 дні затримки (з 31.08.2022 року по 25.12.2023 року) виплати такої частини грошового забезпечення, що підлягала виплаті при звільненні, позивач звернувся до суду з позовом.

У справі №240/18858/25 позивач посилається на те, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25.09.2023 у справі №240/2030/23 зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, із застосуванням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) - січень 2008 року.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.08.2022 з урахуванням положень абзаців четвертого-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, як різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати - за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації.

Тобто, відповідач недоплатив належне позивачу до дня його звільнення грошове забезпечення (індексацію грошового забезпечення) в сумі 323339,87 грн, а остаточний розрахунок при звільненні здійснив 23.07.2025.

Тобто у справі №240/197/24 позивач просив стягнути середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні (недоплачене грошове зебезпечення за постановою КМУ №704) за період з 31.08.2022 (наступний день після звільнення з ІНФОРМАЦІЯ_7 ) та до 26.12.2023 (день виплати коштів (недоплаченого грошового забезпечення) за рішенням суду).

А у справі №240/18858/25 позивач просить стягнути середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні (недоплачена індексація, яка є складовою грошового забезпечення) за період з 31.08.2022 (наступний день після звільнення з ІНФОРМАЦІЯ_7 ) та до 30.02.2023 (за 184 дні за недоплачену індексацію за період з дня звільнення до дня остаточного розрахунку).

В обох справах, при розрахунку, позивач виходить з одного і того ж показника середньоденного грошового забезпечення - 64,72 грн.

Відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України, у чинній з 19.07.2022 редакції, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Отже, після 19.07.2022 законодавець обмежив строк, за який роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями.

Статтею 117 КЗпП України не зобов`язано роботодавця виплачувати середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за кожним видом виплат (грошове забезпечення, індексація, премія, надбавка, одноразова грошова допомога тощо).

За змістом статті 117 КЗпП України відповідальність роботодавця за несвоєчасний розрахунок при звільненні наступає за невиплату з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, тобто у даному випадку у день звільнення.

Роботодавець не може нести подвійну, потрійну та більше разів відповідальність за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Законодавець визначив межу цієї відповідальності періодом у 6 місяців середнього заробітку, при цьому з об`єктивної сторони така відповідальність наступає не за кожним з видів виплат, а за фактом несвоєчасної виплати будь яких належних працівнику сум.

Тобто загальний період стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за будь якими невиплаченими та належними працівнику сумами не може перевищувати 6 місяців.

Судом не можуть бути задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 у даній справі, оскільки це призведе до подвійного стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та буде суперечити положенням статті 117 КЗпП України щодо обмеження стягнення не більше як за 6 місяців.

Враховуючи, те, що Сьомим апеляційним адміністративним судом вже було захищене право позивача на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.08.2023 (наступного дня за днем звільнення) і до 28.02.2023 (181 день (6 місяців)), суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд, у відповідності до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, не стягує судові витрати із відповідача на користь позивача у зв`язку із відмовою у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись статтями 9, 72, 77, 143, 243-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та стягнення коштів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.М. Гурін