Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №240/21139/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року м. Житомир справа № 240/21139/25

категорія 106030200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом , в якому просить:

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та не передачі відповідних документи до військової частини НОМЕР_1 для здійснення виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування за період відпустки (30 днів) для лікування після тяжкого поранення в період з 11.10.2024 по 10.11.2024.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та передати відповідні документи до військової частини НОМЕР_1 для здійснення виплати ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування за період відпустки (30 днів) для лікування після тяжкого поранення в період з 11.10.2024 року по 10.11.2024 року.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач у період з 11.10.2024 по 10.11.2024 перебував у 30-ти денній відпустці у зв"язку з лікуванням тяжкого поранення, що підтверджено довідкою ВЛК від 06.06.2025 №2025-0606-1403-5302-7 після повторного огляду, яку відповідач протиправно не врахував та виплатити додаткову винагороду відмовився, оскільки згідно довідки ВЛК від 11.10.2024 №7168, отримана травма відноситься до легких. Вважає таку бездіяльність протиправною.

Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою від 17.04.2026 замінено відповідача у справі №240/21139/25 – військову частину НОМЕР_2 на його правонаступника – військову частину НОМЕР_1 .

Відповідач у відзиві просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що у цій справі обов`язкова умова щодо надання відпустки після тяжкого поранення не підтверджена. Навпаки, наказ № 288 та довідка ВЛК № 7168 підтверджують, що відпустку позивачу надано у зв`язку з травмою, яку ВЛК кваліфікувала як легку.

Також відповідач вказує на пропуск позивачем строку звернення з позовом.

На момент розгляду справи відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23, суд зазначає, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшов таких висновків: "Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин"). При цьому, початок перебігу тримісячного строку для подання позову в частині вимог за період з 19 липня 2022 року слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.

Таке ознайомлення відбувається шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, в якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).

Пунктом 11.1 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (додаток до наказу Міністерства оборони України 22 травня 2017 №280 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 22 квітня 2021 року №104) грошовий атестат видається військовослужбовцю військовою частиною, в якій він перебуває на грошовому забезпеченні, у таких випадках: - вибуття до нового місця служби (навчання) з виключенням зі списків особового складу військової частини; - зарахування військової частини, що не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, на фінансове забезпечення від однієї військової частини до іншої; - звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби); - відрядження військовослужбовців до органів виконавчої влади та інших цивільних установ із залишенням на військовій службі.

Згідно з абзацом першим пункту 11.3 розділу 11 названих Правил грошовий атестат виписується у двох примірниках на кожного військовослужбовця окремо (друкованим способом або ручкою), підписується командиром військової частини і начальником фінансового органу і засвідчується особистим підписом власника грошового атестата та відтиском гербової печатки з найменуванням частини, зазначеної в атестаті, та реєструється в журналі реєстрації вихідної документації.

Перший примірник грошового атестата видається під підпис у картці особового рахунку військовослужбовця, в якій зазначається дата його видачі, а другий залишається в діловодстві фінансового органу військової частини (абзац п`ятий пункту 11.3 розділу 11 Правил №280).

Відповідно до пункту 11.2 розділу 11 Правил №280 у грошовому атестаті зазначаються, зокрема та невиключно, дані про розмір посадового окладу та окладу за військовим званням станом на день видання цього атестата.

Форма грошового атестата встановлена додатком 16 Правил №280. Ця форма передбачає відображення в атестаті всіх складових грошового забезпечення військовослужбовця, які йому нараховані та виплачені у день виключення зі списків особового складу військової частини.

Окрім цього, форма грошового атестата передбачає пункт 14 такого змісту: 14. Правильність даних, зазначених в атестаті, підтверджую ….. (підпис військовослужбовця).

Відтак про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення військовослужбовець, який вибуває до нового місця служби, або який звільняється з військової служби, дізнається у день виключення його зі списків особового складу військової частини шляхом засвідчення особистим підписом на грошовому атестаті.

В матеріалах справи відсутні докази вручення позивачу грошового атестату. Відповідач таких доказів до відзиву не надав.

Таким чином, строк звернення з позовом не пропущено.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними ст.ст. 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, суд встановив таке.

Позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 .

Під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 , військовослужбовець ОСОБА_1 приймав безпосередню участь в бойових діях.

Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого №3405, позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 22.08.2024 по 03.09.2024 Діагноз: ВТ (21.07.2024). Поєднане ВОСП правого передпліччя та правої сідниці. Акубаротравма.

Відповідно до довідки ВЛК від 11.10.2024 №7168, виданої військовою частиною НОМЕР_3 за наслідками проведення медичного огляду постановлено діагноз "стан після перенесеної повторної ВТ (21.08.2024), акубаротравми; множинних ВОСП гомілок з наявністю сторонніх тіл в м"яких тканинах, лікованого оперативно (22.08.2024-ПХО вогнепальних ран, видалення уламку в ділянці верхньої третини правого передпліччя; 01.10.2024 видалення уламку з правої сідниці; 07.10.2024 - ушивання рани правого коліна) з больовим синдромом, незміцнілих післяопераційних шкірних рубців, тимчасовим порушенням функції.

Травма, так, пов"язані із захистом Батьківщини. Потребує відпустки для лікування після поранення (травми, контузії, каліцтва) на 30 календарних днів.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 12 жовтня 2024 року № 288 солдату ОСОБА_1 надано відпустку за станом здоров`я тривалістю 30 календарних днів з 11 жовтня 2024 року по 09 листопада 2024 року.

Безпосередніми підставами для видання цього наказу були рапорт солдата ОСОБА_1 від 11 жовтня 2024 року № 8851 та довідка військово-лікарської комісії від 11 жовтня 2024 року № 7168.

Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 27.10.2024 №184 солдат ОСОБА_1 , 28.09.2024 , отримав поранення при безпосередній участі військовослужбовця у бойових діях під час захисту Батьківщини.

В довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) військової частини НОМЕР_2 №184 від 27.10.2024, зазначено: 28 вересня 2024 року одержав вибухове поранення, множинні вогнепально осколкові сліпі поранення обох гомілок з наявністю стороннього тіла в м`яких тканинах лівого колінного суглобу, атерома задньої поверхні шиї, стороннє тіло сідниці (вогнепально осколкове сліпе поранення серпень 2024), акубаротравму без пошкодження цілісності барабанних перетинок.

Як вбачається з матеріалів справи, Гарнізонною ВЛК №1 06.06.2025 проведено медичний огляд позивача, за наслідками чого складено довідку №2025-0606-1403-5302-17 від 06.06.2025, у якій зазначено наступне:

"Наслідки мінно-вибухової травми (21.08.2024). Поранення, травма, так, пов"язані із захистом Батьківщини. За ступенем тяжкості травма кваліфікується як легка."

"Наслідки мінно-вибухової травми (28.09.2024).Поранення, так, пов"язане із захистом Батьківщини. За ступенем тяжкості травма кваліфікується як тяжка."

На адвокатський запит щодо нарахування позивачу додаткової винагороди з розрахунку 100000 грн., відповідач листом відповідача від 07.07.2025 повідомив, що 30.09.2024 позивач вибув на лікування до КНП "Центральна міська лікарня "Піщанської Богоматері", у зв"язку з пораненням та 10.11.2024 прибув з лікування. Згідно довідки ВЛК від 11.10.2024 №7168, отримана травма відноситься до легких (потребує відпустки на 30 днів). Виплата додаткової винагороди з розрахунку 100000 грн. призначається під час відпустки для лікування після тяжкого поранення.

Позивач вважає протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не передачі відповідних документи до військової частини НОМЕР_1 для здійснення виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування за період відпустки (30 днів) для лікування після тяжкого поранення в період з 11.10.2024 по 10.11.2024 , тому звернувся з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з нступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 листопада 1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з пунктами другим-третім статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзаци перший, другий пункту 4 статті 9 Закону №2011-XII).

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Пунктами 2 та 4 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", визначено військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Кабінету Міністрів України невідкладно: 1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні; 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

На момент виникнення спірних у цій справі відносин, як станом і на час розгляду судом цієї адміністративної справи, строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Відповідно до статті 1 Закону України від 12.05.2015 №389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" (далі - Закон №389-VIII в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 16 Закону №389-VIII передбачено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов`язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №168.

Абзацом 1 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168 у редакції яка діяла впродовж спірних у даній справі періодів) установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1-2 Постанови №168 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Також Постановою №168 (у редакції, чинній на час спірних у даній справі періодів) передбачено, що до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Пунктом 11 Розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (далі - Порядок №260 в редакції, чинній на час спірних у даній справі періодів) передбачено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

При цьому пунктами 9, 10 Розділу XXXIV Порядку №260 встановлено, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Згідно пункту 12 Розділу XXXIV Порядку №260 підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за №1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Отже, виплата додаткової винагороди в розмірі до 100000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць, виплачується, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебуваючи безпосередньо в районах ведення (здійснення) бойових дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають (перебували) на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого.

Також положеннями Постанови №168 передбачено право військовослужбовців на виплату їм додаткової винагороди в розмірі 100000,00 грн з розрахунку на місяць пропорційно часу перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Конструкція зазначених вище норм передбачає, що підставами для включення військовослужбовця (в даному випадку - позивача) до наказу про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, є:

- отримання поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини;

- перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого;

- перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Додаткова винагорода в розмірі 100000 грн. виплачується відповідно до наказу командира військової частини за період перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, та у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Спірним у даній справі є наявність підстав для виплати позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування за період відпустки (30 днів) для лікування після тяжкого поранення в період з 11.10.2024 по 10.11.2024 .

Позивач вказує, що у період з 11.10.2024 по 10.11.2024 перебував у 30-ти денній відпустці у зв"язку з лікуванням тяжкого поранення, що підтверджено довідкою ВЛК від 06.06.2025 №2025-0606-1403-5302-7 тому він має право на отримання додаткової винагороди .

Суд не погоджується з такими доводами позивача, з огляду на таке.

Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого №3405, позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 22.08.2024 по 03.09.2024 Діагноз: ВТ (21.07.2024). Поєднане ВОСП правого передпліччя та правої сідниці. Акубаротравма.

Відповідно до довідки ВЛК від 11.10.2024 №7168, виданої військовою частиною НОМЕР_3 за наслідками проведення медичного огляду постановлено діагноз "стан після перенесеної повторної ВТ (21.08.2024), акубаротравми; множинних ВОСП гомілок з наявністю сторонніх тіл в м"яких тканинах, лікованого оперативно (22.08.2024-ПХО вогнепальних ран, видалення уламку в ділянці верхньої третини правого передпліччя; 01.10.2024 видалення уламку з правої сідниці; 07.10.2024 - ушивання рани правого коліна) з больовим синдромом, незміцнілих післяопераційних шкірних рубців, тимчасовим порушенням функції.

Травма, так, пов"язані із захистом Батьківщини. Потребує відпустки для лікування після поранення (травми, контузії, каліцтва) на 30 календарних днів.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 12.10.2024 № 288 солдату ОСОБА_1 надано відпустку за станом здоров`я тривалістю 30 календарних днів з 11 жовтня 2024 року по 09 листопада 2024 року.

Безпосередніми підставами для видання цього наказу були рапорт солдата ОСОБА_1 від 11.10.2024 № 8851 та довідка військово-лікарської комісії від 11 жовтня 2024 року № 7168.

При цьому, зі змісту довідки ВЛК № 7168 вбачається, що вона видана за результатами медичного огляду позивача у зв`язку з травмою за подією 21 серпня 2024 року, а не 28.09.2024 про що помилково вказує позивач. Тобто, ВЛК встановила причинний зв`язок травми із захистом Батьківщини, визначила потребу у відпустці для лікування після поранення тривалістю 30 календарних днів та відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 липня 2007 року № 370 кваліфікувала травму як легку.

Таким чином, позивач у період з 11.10.2024 до 10.11.2024 перебував у відпустці для лікування після отриманої 21.08.2024 травми легкого ступеня за висновком ВЛК від 11.10.2024 №7168, а не отриманого 28.09.2024 тяжкого поранення за висновком ВЛК від 27.10.2024 №184.

Наказ № 288 від 12 10.2024 видано не на підставі висновку про тяжке поранення, що отримане позивачем 28.09.2024, а на підставі чинної на той час довідки ВЛК № 7168, якою отриману 21.08.2024 травму, що стала підставою для надання відпустки, кваліфіковано як легку.

При цьому, як зазначає відповідач, позивач особисто подав рапорт, який став підставою для оформлення відпустки, з доданою до нього довідкою ВЛК № 7168. Отже, він був обізнаний із результатами медичного огляду ВЛК, змістом довідки та підставою, з якої йому було надано відпустку.

Крім того, витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 10 листопада 2024 року № 318 підтверджено, що 10.11.2024 позивач прибув з відпустки за станом здоров`я. Підстава: відпускний квиток від 11.10.2024 №163. Отже, останнім днем відпустки був 09 листопада 2024 року, а не 10.11.2024 .

Як вже зазначалося, право на виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн за час відпустки виникає не внаслідок самого факту отримання поранення чи проходження лікування, а за наявності сукупності визначених законодавством умов: поранення має бути пов`язаним із захистом Батьківщини, мати тяжкий ступінь за висновком ВЛК, а відпустка має бути надана саме для лікування після такого тяжкого поранення.

В той же час, у цій справі обов`язкова умова щодо надання відпустки після тяжкого поранення не дотримана. Навпаки, наказ № 288 та довідка ВЛК № 7168 підтверджують, що відпустку позивачу надано у зв`язку з травмою, яку ВЛК кваліфікувала як легку.

За таких обставин, суд погоджується, що у відповідача не було правових підстав включати позивача до наказу про виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн за час відпустки з 11.10.2024 по 09.11.2024. Відповідно, у військової частини НОМЕР_1 відсутній обов`язок здійснювати спірне нарахування та виплату.

Листом від 17.04.2026 суд запропонував представнику позивача направити на адресу суду належним чином засвідчені копії усіх наявних медичних документів, що стосуються отриманої травми (поранення) 21.08.2024 та 28.09.2024.

Разом з тим, жодних документів до суду не надходило.

Що стосується посилання позивача на довідку Гарнізонної ВЛК № 1 військової частини НОМЕР_4 від 06.06.2025 № 2025-0606-1403-5302-7, якою, серед іншого, встановлено тяжкий ступінь наслідків мінно-вибухової травми (поранення) від 28.09.2024.

Суд звертає увагу, що цей документ розмежовує наслідки травми від 21.08.2024, які віднесено до легких, та наслідки іншого поранення, отриманого 28.09.2024, які віднесено до тяжких. Отже, наведена позивачем довідка не спростовує висновок ВЛК №7168, а навпаки підтверджує існування двох окремих травм, отриманих у різні дати та з різною медичною кваліфікацією.

Довідка ВЛК від 06.06.2025 року не містить висновку про скасування, зміну або перегляд довідки ВЛК № 7168. У ній також не зазначено, що відпустка, надана позивачу наказом № 288, була відпусткою для лікування після тяжкого поранення, отриманого 28.09.2024.

Сам по собі факт подальшого встановлення тяжкого характеру іншого поранення не змінює юридичної підстави наказу № 288 та не підтверджує, що спірна відпустка була надана саме після тяжкого поранення. Тому довідка ВЛК від 06.06.2025 не є належним доказом виникнення у позивача права на спірну додаткову винагороду за час відпустки.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно не нарахував позивачу підвищену додаткову винагороду за період перебування у відпустці з 11.10.2024 по 10.11.2024, оскільки у довідці ВЛК зазначена тяжкість отриманої травми легка, тобто відсутній факт перебування у відпустці для лікування після поранення у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком ВЛК.

Зазначеної позиції підтримується Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 23.02.2026 у справі № 240/24256/25.

Частиною 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, суд доходить висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити.

За відсутності документально підтверджених судових витрат, питання про їх розподіл суд не вирішує.

Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 257, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 . ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Капинос

23.06.26