Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №703/2584/26 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/2584/26

2/703/1991/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Овсієнка І.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

установив:

27.04.2026 позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на себе як жінку, з якою не перебував у зареєстрованому шлюбі, однак із якою проживає спільна дитина, до досягнення дитиною трьох років, в твердій грошовій сумі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона та відповідач проживали однією сім`єю в період із липня 2024 року до лютого 2026 року, мають малолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вона із сином проживає окремо від чоловіка, дитина перебуває на повному її утриманні, відповідач матеріальної допомоги їй не надає, а тому просить стягувати з відповідача аліменти на своє утримання до досягнення трьох років по 4000,00 грн щомісячно.

Ухвалою суду від 29.04.2026 відкрите провадження у справі, розгляд справи проводиться за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторонам встановлений строк для подання письмових заяв по суті справи.

Копію ухвали про відкриття провадження в справі направлено відповідачеві за зареєстрованим місцем проживання, вказане відправлення вручене адресатові 28.05.2026, що підтверджується рекомендованим повідомленням.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України не надходило.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву до суду не подав, будь-яких клопотань чи заяв про неможливість подання відзиву у встановлений судом строк від відповідача не надходило.

Частиною 8 статті 178 ЦПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами справи. Водночас, суд враховує, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини щодо обов`язків подружжя по утриманню.

Позивачка та відповідач у зареєстрованому шлюбі не перебували.

Сторони є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , що видане Смілянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 10.07.2024 та в якому відповідач записаний його батьком.

Дитина проживає разом із позивачкою, що вказано в позовній заяві, підтверджується витягом із реєстру територіальної громади про зареєстроване місце проживання позивачки, а також довідкою за підписом голови квартального комітету №9 м. Сміла.

Вказані обставини не заперечувалися відповідачем.

Доказів стягнення із відповідача аліментів на утримання сина, матеріали справи не містять.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

За приписами статті 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою.

Згідно з частинами першою, четвертою, п`ятою статті 84 СК України, дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду.

З урахуванням зазначеного, необхідною умовою утримання вагітної жінки та жінки, з якою проживає дитина, є можливість чоловіка надавати матеріальну допомогу.

Виходячи з положень, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов`язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.

За положеннями частини другої статті 75 СК України право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Згідно із частинами третьої, четвертою статті 75 СК України непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом І, ІІ чи ІІІ групи. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Частинами першою та другою статті 76 СК України передбачено, що розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу. Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу.

Аналіз указаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що аліментні зобов`язання на утримання одного з подружжя можуть бути призначені за наявності юридичних складових - сукупності певних умов, а саме: перебування в зареєстрованому шлюбі або у фактичних шлюбних відносинах після розірвання шлюбу (стаття 76 СК України); непрацездатність одного з подружжя; потреба в матеріальній допомозі; нижчий від прожиткового рівень матеріального забезпечення.

Таким чином право на утримання (аліменти) має непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом (постанова КЦС ВС від 11.10.2018 в справі №161/16931/16-ц).

З матеріалів справи вбачається та це не було спростовано відповідачем, що позивачка ОСОБА_1 утримує та виховує спільну дитину сторін та у зв`язку із вказаними обставинами потребує матеріальної допомоги.

Якщо підставою для сплати аліментів є вагітність або проживання з дитиною до 3-х років або з дитиною з інвалідністю, то згідно з законом, працездатність або рівень доходу того з подружжя, на користь якого стягуються аліменти, не має значення.

Суд, вирішуючи питання про стягнення аліментів, керується загальними принципами, за якими стягнення аліментів не повинно погіршувати становище сторін.

За обставинами даної справи, позивачка звернулася із позовом в квітні 2026 року, малолітній ОСОБА_3 досягне трирічного віку ІНФОРМАЦІЯ_2 , відтак період стягнення аліментів у разі задоволення позову не може бути тривалим.

В матеріалах справи відсутні будь-які відомості про наявність у відповідача ОСОБА_2 джерела доходів, стан його здоров`я, зокрема непрацездатність, наявність інших осіб, що їх за законом він має утримувати, стягнення із нього аліментів, інші стягнення за виконавчими документами, або обставини, що виключають його обов`язок чи можливість надавати матеріальну допомогу.

Відповідач не скористався власним правом заперечувати проти позовних вимог, вказавши відповідні обставини, однак вбачається, що позивачка разом із малолітнім сином сторін проживає окремо, її потреба в матеріальному забезпеченні до досягнення дитиною трирічного віку, з огляду на викладене вище – презюмується.

Подавши докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані їх сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Щодо способу стягнення та розміру аліментів суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Виходячи з системного тлумачення зазначених норм права, вибір способу стягнення аліментів належить тому з батьків, разом з яким проживає дитина, і який є позивачем у справі про стягнення аліментів. Тобто, саме позивачу належить право вибору способу стягнення аліментів (у твердій грошовій сумі чи у частці від заробітку платника аліментів).

Аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. Суд констатує, що в даній справі існування таких обставин – не встановлене.

За обставинами даної справи позивачка просить стягнути аліменти в твердій грошовій сумі 4000,00 грн щомісячно, при цьому в матеріалах справи відсутні відомості про розмір доходів відповідача, з яких можливо встановити, що останній має змогу сплачувати аліменти в такому розмірі.

На переконання суду, за обставин, коли єдиною підставою, що виключає стягнення аліментів із відповідача, є неможливість надавати грошове утримання, позивачка не довела потреби в утриманні саме в сумі 4000,00 грн щомісячно, відтак суд, керуючись засадами справедливості та розумності, за відсутності відомостей про обставини, що виключають можливість відповідача надавати матеріальну допомогу, вважає за можливе стягнути із ОСОБА_2 аліменти в розмірі прожиткового мінімуму на працездатну особу, що встановлений на відповідний період Законами України про державний бюджет на відповідний рік, щомісячно.

Отже позов слід задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено судове рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.

Відтак, враховуючи, що позивач при зверненні до суду з даною позовною заявою, відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнена від сплати судового збору та приймаючи до уваги, що позовні вимоги підлягають задоволенню, судовий збір належить стягнути із відповідача в дохід держави.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

На підставі викладеного, ст. 110, 112, 180, 181, 182 СК України, керуючись ст. 5, 7, 10, 12, 13, 141, 259, 263, 265, 273, 280-282, 430 ЦПК України суд,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі одного прожиткового мінімуму на працездатну особу щомісячно, починаючи з квітня 2026 року і до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) грн 20 коп судового збору, що зарахувати на рахунок: UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві 22030106, код за ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України, код банку отримувача: 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Рішення суду у межах суми платежу за один місяць - допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складене 22.06.2026.

Суддя І.В. Овсієнко