Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №695/561/26 — Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/561/26

номер провадження 2-др/695/7/26

23 червня 2026 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі

судді Апанасенко К.І.,

за участю секретаря судового засідання Козлова Б.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Чорноіваненка Дениса Олександровича про стягнення понесених судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дитину (третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_1 ),

УСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року ОСОБА_2 до звернулася до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дитину (третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_1 ).

Ухвалою від 18.05.2026 у справі № 695/561/26 за вказаним позовом суд прийняв до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів. Відповідно, ОСОБА_1 набула у справі процесуального статусу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 09.06.2026 по справі № 695/561/26 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на її утримання задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти у розмірі 1700 грн щомісячно, починаючи з 10.05.2026 і до закінчення навчання ОСОБА_1 , але не більше ніж до досягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , віку 23 років. Витрати на сплату судового збору компенсовані за рахунок держави. Щодо витрат на правову допомогу, то представники сторін заявили в судовому засіданні 02.06.2026 про надання доказів такої допомоги та її вартості протягом 5 днів після ухвалення судового рішення.

16 червня 2026 року на адресу суду від представника третьої особи ОСОБА_1 – адвоката Чорноіваненка Дениса Олександровича надійшла заява про стягнення понесених судових витрат з відповідача на її користь у розмірі 5000,00 грн (заяву сформовано в системі «Електронний суд» 15.06.2026). До заяви додані докази на підтвердження судових витрат.

У судове засідання з розгляду заяви, призначене на 23.06.2026, учасники справи та представник третьої особи не з`явилися, про день та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Згідно з ч. 4 ст. 270 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява представника третьої особи підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно зі ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою .

Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року.

На підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу представник третьої особи надав суду копію договору про наданням правової допомоги від 07.05.2026 між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Чорноіваненко і партнери» та копію додатка № 1 до цього договору (без дати), в якому визначено обсяг і види правових послуг та їхня вартість. Також надано копію акта наданих послуг між тими ж сторонами від 07.05.2026.

Як вбачається з поданих доказів, витрати на оплату правових послуг АБ «Чорноіваненко і партнери» складають суму 5 000 грн за такі надані правові послуги: підготовка заяви про вступ у справу як третьої особи, формування правової позиції клієнта, участь у судових засіданнях та надання пояснень, доводів і заперечень суду, надання загальних правових консультацій з приводу сімейного законодавства, аліментних правовідносин та цивільного процесуального законодавства. Вартість окремих правових послуг в документах не визначена.

При ухваленні 09.06.2026 рішення судом не було вирішено питання щодо правничої допомоги, наданої позивачеві, що є підставою для ухвалення додаткового судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи з конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

У постановах Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року у справі №211/3113/16-ц та від 6 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналогічні висновки викладені й у постановах Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 456/456/20, від 1 листопада 2022 року у справі № 757/24445/21-ц.

При визначенні розміру витрат до стягнення з відповідача суд враховує, що спір виник з вини відповідача, який не сплачував позивачеві / своїй повнолітній доньці аліменти. А за нормами ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідач не надав суду заперечень і заяви про зменшення розміру стягуваної суми судових витрат.

З огляду на положення ч. 9 ст. 141 ЦПК України та наведені вище правові позиції Верховного Суду, які суд має суд брати до уваги згідно з положеннями ч. 4 ст. 263 ЦПК України, дослідивши надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає доведеним, співмірним і реальним, обґрунтованим і справедливим заявлений представником позивача розмір витрат на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, подана заява про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 134, 137, 141, 246, 270, 354-355 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Чорноіваненка Дениса Олександровича про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дитину (третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_1 ) задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено 23 червня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Суддя К.І. Апанасенко