Постанова від 21 червня 2026 р. у справі №644/4704/26 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Справа № 644/4704/26

Провадження № 3/644/1263/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

22 червня 2026 р. м.Харків

Суддя Індустріального районний суд міста Харкова Ритов Я.М., розглянувши матеріали адміністративної справи стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, рнокпп НОМЕР_1 , раніше не судимого, не працює, зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 126 КУпАП,

встановив:

22.04.2026 року о 21 годині 10 хвилин, м. Харків проспект Героїв Харкова, 320, водій ОСОБА_1 , відносно якого 24.03.2026 року, постановою старшого державного виконавця Чугуївського відділу ДВС у Чугуївському районі Харківської області міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Завалій Е.Т., встановлено тимчасове обмеження в праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі (ВП № 41598028), керував транспортним засобом MAZDA 3 днз НОМЕР_2 . Чим порушив п. 2.1.а ПДР – «Керування ТЗ особою, яка не має прав керування таким ТЗ.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явся, про розгляд повідомлявся, надав до суду заяву про розгляд справу у його відсутність. Просив закрити провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 126 КУпАП, у зв`язку із його необізнаністю про існування постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, яка була винесена 24.03.2026 року, старшим державним виконавцем Чугуївського відділу ДВС у Чугуївському районі Харківської області міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Завалій Е.Т., згідно з якою, відносно нього було встановлено тимчасове обмеження в праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.

В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи сталу практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, суд вважає за можливе не відкладати розгляд справи та провести судове засідання за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 126 КУпАП присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою.

Вирішуючи питання про наявність чи відсутність у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до статті 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з п. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.

Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 276 КУпАП визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Враховуючи, що законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість (більш кримінальна), а тому з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, практики Європейського Суду по правах людини, передбачається принцип презумпції невинуватості особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.

Нормами ч. 1 ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно зі приписами ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапис, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Як зазначено у ст. 252 КУпАП - орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

У статті 256 КУпАП визначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 647580 від 22.04.2026 року, вбачається, що ОСОБА_1 ставиться у провину порушення вимог ч. 10 ст. 15 ЗУ «Про дорожній рух», за що передбачена відповідальність за ч. 3 ст. 126 КУпАП.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» №3353 від 30 червня 1993 року встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року (із змінами та доповненнями).

Пунктом 2.1а Правил дорожнього руху передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про дорожній рух», забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Так, згідно до ч. 3 ст. 126 КУпАП, відповідальність за даною статтею настає за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами. Склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП передбачає умисну форму вини, а саме особа повинна усвідомлювати, що будучи тимчасово обмеженою у праві керування транспортними засобами умисно продовжує керувати транспортним засобом.

За таких обставин, уповноважена особа, яка склала протокол повинна довести та надати докази того, що водій транспортного засобу був обізнаний про встановлене тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, однак умисно порушив встановлене стосовно нього обмеження, чим вчинив відповідне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 126 КУпАП.

Таким чином, матеріали справи про адміністративне правопорушення, складені за ч. 3 ст. 126 КУпАП, обов`язково мають містити належним чином засвідчену копію постанови, якою відносно особи, що притягається до адміністративної відповідальності, застосовано відповідне обмеження, а також мають бути долучені документи (дані), які б підтверджували обізнаність особи, щодо якої винесено постанову про застосування відносно неї відповідного обмеження.

Суд перевіряючи наявність чи відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, зобов`язаний перевірити: наявність постанови державного виконавця про обмеження ОСОБА_1 у праві керування ним транспортними засобами; факт обізнаності ОСОБА_1 про наявність відносно нього постанови державного виконавця про його обмеження у праві керування ним транспортними засобами; наявність чи відсутність постанови про скасування заходів примусового виконання рішень.

Відповідно до ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є безумовним та беззаперечним доказом вчинення особою адміністративного правопорушення, якщо відсутні інші належні і допустимі докази.

У матеріалах справи наявна копія старшого державного виконавця Чугуївського відділу ДВС у Чугуївському районі Харківської області міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Завалій Е.Т від 24.03.2026, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами у ВП № 41598028, яка вказана в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 647580.

В той же час, ОСОБА_1 до суду надані копії матеріалів виконавчого провадження № 41598028, в яких міститься виклик до державного виконавця від 24.03.2026 року, який був надісланий ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку. За інформацією з офіційного вебсайту Укрпошти щодо відстеження поштових

відправлень підтверджено, що поштове відправлення R067129906720 прийнято поштою 25.03.2026 року, проте боржник відправлення не отримував і воно було повернуто до Чугуївського відділу ДВС у Чугуївському районі Харківської області міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 13.04.2026 з відміткою “за закінченням терміну зберігання”, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією конверта з трек-кодом R067129906720.

Ці обставини, підтверджують законність вчинення виконавцем дій стосовно надіслання боржнику ОСОБА_1 рекомендованим поштовим відправленням лише виклику до державного виконавця, а не постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами у ВП № 4159802.

Будь-яких інших відомостій стосовно надсилання боржнику ОСОБА_1 рекомендованим поштовим відправленням саме постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами у ВП № 4159802, до суду надано не було.

Аналізуючи під час розгляду наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП.

Із врахуванням положень і тлумачень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу належного органу правосуддя.

Усі сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_1 тлумачаться на його користь.

Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що в даній ситуації протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніву у суду.

Слід зазначити, що самі по собі наведені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини, не можуть бути достатньою підставою для висновку про порушення ОСОБА_1 ч. 10 ст. 15 ЗУ «Про дорожній рух» та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, так як надані до суду матеріали не містять доказів щодо обізнаності ОСОБА_1 про наявність відносно нього обмеження у праві керування ним транспортними засобами.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленим законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП.

Отже, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України, провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 склау адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 126, 221,247,276,283,284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

постановив:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 126 КУпАП - закрити у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Суддя Я.М. Ритов