Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №160/5957/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 рокуСправа №160/5957/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , треті особи: Військова частина НОМЕР_2 , Міністерство оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , треті особи: Військова частина НОМЕР_2 , Міністерство оборони України, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо розгляду рапорту ОСОБА_1 від 08.02.2026 року про звільнення ОСОБА_1 з військової служби у запас, відповідно до підпункту «б» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення (наказ) про звільнення ОСОБА_1 з військової служби у запас, відповідно до підпункту «б» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Крім того, представник позивача просить встановити судовий контроль за виконанням рішення суду, зобов`язавши Військову частину НОМЕР_1 подати звіт про виконання цього рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , тимчасово прикомандирований до Військової частини НОМЕР_2 . Позивач подав рапорт щодо звільнення з військової служби, у зв`язку з наявністю ІІІ групи інвалідності. Однак, рапорт станом на момент подання до суду позовної заяви не розглянуто. Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з цією позовною заявою.

Ухвалою суду відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Цією ж ухвалою встановлено відповідачу та третій особі строк для подання відзиву на позовну заяву та пояснень третьої особи щодо позову або відзиву відповідно.

До суду від представника Міністерства оборони України надійшли пояснення третьої особи щодо позову або відзиву, в яких останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що відсутній будь-який прямий публічно-правовий зв`язок між предметом спору та повноваженнями Міністерства оборони України, що виключає можливість впливу судового рішення на його права чи обов`язки. Наголошує на тому, що питання звільнення позивача з військової служби не належить до компетенції Міністерства оборони України.

До суду від представника Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що помічником командира з правової роботи – начальником юридичної служби Військової частини НОМЕР_1 щодо погодження зазначено: підстави для звільнення з військової служби солдата ОСОБА_2 відсутні, пп. “б” п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” не застосовується. Військовослужбовець знаходиться в СЗЧ. Резолюція командира Військової частини НОМЕР_1 – залишити без реалізації (не погоджено). Окремо зазначено, що 30.09.2025 позивач здійснив кримінальне правопорушення, самовільно залишивши Військову частину НОМЕР_1 . Згідно витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 303 від 30.09.2025 позивач був виключений з грошового, продовольчого та усіх видів забезпечення та виведений поза штат підрозділу. Станом на дату подання відзиву позивач до Військової частини НОМЕР_1 не повернувся. З огляду на викладене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Військова частина НОМЕР_2 своїм правом на подання до суду відзиву на позовну заяву не скористалась.

До суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній зазначив, що обставина звернення позивача із рапортом про звільнення з військової служби є встановленою та не заперечується відповідачем. Отже предметом спору є законність дій військової частини при його розгляді рапорту та наявність у позивача права на звільнення. Відповідач не прийняв належного рішення за результатами розгляду рапорту. Жодного доказу направлення позивачу письмової відповіді, рішення про відмову у звільненні або іншого індивідуального акта відповідачем до суду не подано. Фактично військова частина обмежилася внутрішньою службовою резолюцією, яка не породжує юридичних наслідків для позивача та не може вважатися належним розглядом його звернення. В матеріалах справи міститься витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, відповідно до якого позивачу встановлено III групу інвалідності з 29.01.2026. Відповідач не оспорює факт встановлення інвалідності та не надав жодного доказу недійсності відповідних медичних документів. Таким чином, передбачена законом підстава для звільнення позивача існує та підтверджена належними доказами. Перебування позивача у статусі особи, щодо якої розпочато досудове розслідування, не позбавляє його права на звільнення. З огляду на викладене, просить суд позовні вимог задовольнити.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 18.08.2025 між ОСОБА_1 та Міністерством оборони в особі командира Військової частини НОМЕР_3 укладено Контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу.

На підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 18.08.2025 №257 позивача зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.

Згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 30.09.2025 №303 позивач вважається таким, що самовільно залишив військову частину.

06.11.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено запис про кримінальне провадження №62025170030024954 за фактом самовільного залишення позивачем військової частини на підставі ч. 5 ст. 407 КК України.

На підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 11.12.2025 №444 позивач звільнений із займаної посади та зарахований у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 05.02.2026 №10/26/314/Р позивачу встановлено ІІІ (третю) групу інвалідності з 29.01.2026 до 01.02.2027.

08.02.2026 позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_3 з рапортом про звільнення з військової служби відповідно до пп. «б» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з підстав наявності інвалідності.

19.02.2026 Військовою частиною НОМЕР_3 отримано означений рапорт та здійснено написи: «Залишено без резолюції», «Підстави для звільнення з військової служби солдата ОСОБА_2 відсутні, пп. б п. 3 ч. 5 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» не застосовується. Військовослужбовець перебуває в СЗЧ».

Позивачем подано до Міністерства оборони України рапорти щодо звільнення його з військової служби.

Листом Міністерства оборони України №220/63/160 від 12.03.2026 на рапорти позивача за вх. №122 від 05.03.2026, №123 від 05.03.2026, №124 від 05.03.2026 повідомлено про те, що з питань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може порушити зазначені у рапорті питання, - до наступного прямого командира (начальника).

08.04.2026 позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_2 з рапортом про направлення його на медичний огляд ВЛК для визначення придатності до військової служби, у зв`язку з інвалідністю. Означений рапорт направлено засобами поштового зв`язку 13.04.2026.

Відповідь на означений рапорт у матеріалах справи відсутня.

08.04.2026 позивач звернувся до Міністерства оборони України з рапортом про направлення його на медичний огляд ВЛК для визначення придатності до військової служби, у зв`язку з інвалідністю.

Листом №220/63/271 від 27.04.2026 Міністерством оборони України на рапорт позивача за вх. №231 від 22.04.2026 повідомлено позивачу про те, що з питань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може порушити зазначені у рапорті питання, - до наступного прямого командира (начальника).

Позивач вважає бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо розгляду рапорту від 08.02.2026 про звільнення позивача з військової служби у запас, відповідно до пп. «б» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» протиправною, що стало підставою для звернення до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина 5 статті 1 Закону №2232-XII).

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.

Положеннями пп. "б" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-ХІІ (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців; за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Частиною 7 статті 26 Закону №2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 (далі-Інструкція).

Пунктом 14.10 Розділу XIV "Особливості проходження військової служби, служби в резерві та виконання військового обов`язку в запасі в особливий період" Інструкції №170 визначено, що звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.

Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення №1153/2008).

Відповідно до пунктів 6, 7 Положення №1153/2008 початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Згідно з пунктом 12 Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Міністерством оборони України.

Згідно з п. 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (далі - Статут).

За приписами статей 14, 31, 66 Статуту зі службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника. Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців.

Наказом Міністерства оборони України №531 від 06.08.2024, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07.08.2024 за №1214/42559, затверджений Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України (далі - Порядок №531), який набрав чинності 08.08.2024. Порядок №531 визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту.

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №531 з питань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання, - до наступного прямого командира (начальника). За правилами пунктів 1, 2 розділу ІІ Порядку №531 рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації. Усні рапорти розглядаються негайно, але не пізніше ніж у строки, для розгляду рапортів у паперовій формі, визначені пунктом 9 розділу III цього Порядку.

Особливості подання та розгляду рапортів у паперовій формі регламентовані розділом ІІІ Порядку №531, а особливості подання та розгляду рапортів в електронній формі - розділом ІV Порядку №531.

Згідно з пунктами 1-6, 8-9 розділу ІІІ Порядку №531 у рапорті у паперовій формі військовослужбовець вказує: найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок "Рапорт"; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім`я та прізвище; дату; особистий підпис. Командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції. Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку, а саме: погоджено або не погоджено (зазначається правова підстава та обґрунтування) посада безпосереднього командира (начальника), військове звання, підпис, ім`я прізвище; погоджено або не погоджено (зазначається правова підстава та обґрунтування) посада прямого командира (начальника), військове звання, підпис, ім`я прізвище; погоджено або не погоджено (зазначається правова підстава та обґрунтування) посада прямого командира (начальника), військове звання, підпис, ім`я прізвище.

Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту.

Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою. Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті. Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника). Усі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо обов`язково реєструються службою діловодства. Початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства. Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу.

У разі направлення рапорту засобами поштового зв`язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.

Розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється: 1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов`язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров`я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин; 2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.

Отже, військовослужбовець, подаючи рапорт про звільнення з військової служби, має обов`язок подати/направити такий рапорт у спосіб у порядку та з дотриманням наведеного чинного законодавства.

Як вже встановлено судом і не заперечується сторонами, позивач 08.02.2026 подав рапорт командиру Військової частини НОМЕР_1 про звільнення його з військової служби.

Порядок розгляду, реєстрації, приймання, узагальнення та аналізу звернень військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також інших громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України (далі - громадяни), у структурних підрозділах апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, інших органів військового управління, з`єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини) визначає Інструкція про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затверджена наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016 №735 (далі - Інструкція №735).

Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Інструкції №735, звернення розглядаються і вирішуються в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, ураховуючи вихідні, святкові та неробочі дні, а ті, які не потребують додаткового вивчення та проведення перевірки за ними, - невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін розв`язати порушені у зверненні питання неможливо, то керівник відповідного органу військового управління, командир військової частини або особа, що тимчасово виконує його обов`язки, установлює термін, потрібний для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів.

У п. 241 Положення №1153/2008 передбачено, що накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.

Згідно з правовими нормами пункту 242 Положення №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.

З наведеного слідує, що наслідком розгляду рапорту військовослужбовця про його звільнення з військової служби посадові особи, які мають право на його звільнення з військової служби, зобов`язані видати наказ по особовому складу про звільнення такого військовослужбовця з військової служби чи надати обґрунтовану відмову у задоволенні рапорту. Розглянутим, на переконання суду, вважається рапорт, по якому прийнято рішення та це рішення чи відповідь доведена до військовослужбовця належним чином. Відповідь на рапорт має містити рішення з посиланням на акти законодавства та роз`ясненням порядку оскарження. Якщо в місячний термін розв`язати порушені у зверненні питання неможливо, то керівник відповідного органу військового управління, командир військової частини або особа, що тимчасово виконує його обов`язки, установлює термін, потрібний для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення.

Відтак, наслідком написання рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби є наказ по особовому складу про звільнення з військової служби чи відмова у задоволенні рапорту із зазначенням її підстави.

Представник Військової частини НОМЕР_1 у відзиві на позовну заяву зазначив про те, що позивач наказом командира Військової частини НОМЕР_1 вважається безпідставно відсутнім на військовій службі, а тому, відсутні підстави для розгляду рапорту позивача та звільнення його з військової служби.

Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153, визначено в Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженій наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009 (далі - Інструкція №170).

У п. 12.1 розділу XII Інструкції №170 передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення №1153/2008.

Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби (п. 14.28 розділу XIV Інструкції №170).

Відповідно до п. 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31 січня 2024 №40 (далі - Інструкція №40) рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.

За приписами п. 3.1 Інструкції №40 документообіг у військовій частині (установі), їх підрозділах - це проходження документів із моменту їх створення або одержання до завершення виконання або відправлення. Документи незалежно від способу фіксації та відтворення інформації проходять і опрацьовуються на єдиних організаційних та правових засадах організації документообігу.

У п.п. 3.9.1 Інструкції №40 зазначено, що реєстрація документів в електронній та паперовій формах (далі - документи) усіх категорій полягає у створенні запису облікових даних про документ та оформленні РМК в електронній формі у СЕДО із зазначенням обов`язкових реквізитів, за допомогою яких фіксується факт створення, відправлення або одержання документа шляхом проставлення на ньому реєстраційного індексу з подальшим записом у РМК необхідних відомостей про документ. Реєстрація документів проводиться з метою забезпечення їх обліку, моніторингу стану виконанням і оперативним використанням наявної в документах інформації. Реєструються документи незалежно від способу їх доставки, передачі чи створення.

Повертаючись до обставин цієї справи, суд зазначає, що Військовою частиною НОМЕР_1 не надано належних та достатніх доказів розгляду рапорту позивача від 08.02.2026, уповноваженою на прийняття рішення про звільнення позивача з військової служби особою, а саме: не доведено до відома позивача мотивованої відмови від звільнення з військової служби або прийнятого рішення про звільнення з військової служби.

Щодо посилань відповідача на те, що позивач є таким, що самовільно залишив військову частину і наразі відсутні законодавчо визначені передумови для його звільнення з військової служби, суд зазначає таке.

Згідно з абз. 1 п. 144-1 Положення №1153/2008 для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону №2232-ХІІ.

За приписами частини другої статті 24 Закону №2232-ХІІ військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.

Зі змісту наказу командира Військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 30.09.2025 №303 суд встановив, що позивач вважається таким, що самовільно залишив військову частину та па підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 11.12.2025 №444 позивач звільнений із займаної посади та зарахований у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 , позивача виключено зі всіх видів забезпечення.

Однак, вказані обставини не спростовують правових підстав заявленого позову та не спростовують наявності факту бездіяльності командування Військової частини НОМЕР_3 щодо належного розгляду спірного рапорту позивача про звільнення з військової служби.

Суд відхиляє доводи представника Військової частини НОМЕР_1 щодо неможливості звільнення позивача з військової служби у зв`язку з безвісно відсутнім на військовій службі, а також виключення з усіх видів забезпечення, оскільки такі обмеження не передбачені чинним законодавством.

Таким чином, перевіривши обґрунтованість аргументів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність щодо розгляду рапорту позивача про звільнення з військової служби за станом здоров`я за наявності інвалідності ІІІ групи.

Частиною четвертою статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З огляду на викладене, суд має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії. При цьому суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

У той же час, позовні вимоги про зобов`язання відповідача прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби наразі є передчасними, оскільки наказ про звільнення з військової служби приймається за результатом розгляду відповідного рапорту про звільнення з військової служби (абз. 4 п. 241 Положення №1153/2008) уповноваженим на це командиром.

Відтак, у даному випадку Військовою частиною НОМЕР_1 не було належним чином розглянуто рапорт позивача від 08.02.2026, а отже, вказаному рапорту не надавалася належна оцінка командуванням Військової частини НОМЕР_1 .

За викладених обставин, позовні вимоги позивача належить задовольнити частково шляхом визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо розгляду рапорту позивача про звільнення з військової служби на підставі підпункту «б» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 розглянути по суті в установленому порядку та прийняти рішення за результатами розгляду рапорту позивача, з урахуванням висновків суду.

Щодо позовних вимог в частині встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зазначає наступне.

Порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначено у ст. 382 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 382 КАС України, за письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання.

Правові норми, закріплені у ч. 1 ст.382 КАС України, кореспондуються з положеннями, зокрема, п. 1 ч. 6 ст. 246 КАС України, згідно з якими, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про порядок і строк виконання рішення.

З аналізу наведених норм вбачається, що судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може встановити під час прийняття рішення у справі.

Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Разом з тим, позивачем не доведено необхідності встановлення судового контролю під час ухвалення даного рішення, відповідних доказів до матеріалів справи не надано.

Оскільки, зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є правом суду, та позивачем не доведено, що відповідачами рішення суду не буде виконано, суд вважає, що такі вимоги задоволенню не підлягають.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовної заяви.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно ч. 3 до ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 532,48 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2-10, 72-77, 90, 139, 193, 241-246, 250, 251, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , треті особи: Військова частина НОМЕР_2 , Міністерство оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо належного розгляду рапорту ОСОБА_1 від 08.02.2026 про звільнення з військової служби у запас, відповідно до підпункту «б» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути по суті в установленому порядку рапорт ОСОБА_1 від 08.02.2026 про звільнення з військової служби у запас, відповідно до підпункту «б» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) та прийняти рішення за результатами розгляду рапорту, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Лозицька