Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №642/4109/26 — Холодногірський районний суд міста Харкова

23 червня 2026 року

Справа № 642/4109/26

Провадження № 2/642/1936/26

РІШЕННЯ

Іменем України

23 червня 2026 року м. Харків

Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді Гримайло А. М.

за участю секретаря – Антонян А. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

встановив:

29.05.2026 представник позивачки ОСОБА_1 – адвокат Болотова Е. І. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, посилаючись на те, що 24.06.2011 ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з відповідачем, від якого мають неповнолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач у квітні 2026 року покинув родину без пояснення причин, залишив спільне з позивачем місце проживання, на даний час вони проживають окремо, хоча шлюб не розірваний. З квітня 2026 року ОСОБА_2 ані з позивачкою, ані з донькою не спілкується, домовленості щодо розміру аліментів на дитину та порядок їх сплати сторонами не досягнуто. Відповідач офіційно працевлаштований, має високу і стабільну заробітну плату, а позивач отримує заробітну плату за місяць в середньому 20,000 гривень (без урахування утримуваних податків та зборів), при цьому заробітна плата відповідача майже в три рази перевищує заробітну плату позивача, тому просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання їх спільної дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 08.06.2026 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

09.06.2026 від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого він не заперечує проти сплати аліменти, оскільки добровільно сплачує аліменти на утримання дочки у розмірі 1/6 частини від своєї заробітної плати; вважав розмір аліментів завищеним, через те, що від попереднього шлюбу має двох дітей, на утримання яких на теперішній час, зважаючи на досягненні донькою ОСОБА_4 повноліття та закінчення навчання у вищому навчальному закладі, він сплачує аліменти на ОСОБА_5 у розмірі 16,5 % від заробітної плати (доходу) відповідно до умов договору про участь у вихованні та утриманні дітей.

Також зазначив, що не має власного житла, грошових коштів або інших матеріальних активів, продаж яких дав би йому можливість придбати власне житло у місті Харкові, на даний час знаходиться у пошуках житла, орієнтовні витрати на оренду житла будуть становити близько 8000,00 грн., тому просив позовні вимоги задовольнити частково, встановити розмір аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , що підлягають стягненню з нього у розмірі 16,5% від заробітної плати (доходу), стягнення аліментів на утримання дочки проводити щомісячно, починаючи з дня набуття законної сили рішення суду і до досягнення дитиною повноліття.

10.06.2026 від представника позивачки – адвоката Болотової Е. І. надійшла відповідь на відзив, у якій вона вважала доводи відповідача, викладені у відзиві, безпідставними та просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, допустивши негайне виконання судового рішення в межах суми платежу за один місяць.

16.06.2026 від відповідача ОСОБА_2 надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначає, що розмір його заробітної плати вказано невірно, середньомісячна сума аліментів за період листопад 2025 року по квітень 2026 року, які він виплачував на утримання доньки ОСОБА_6 склала 6631.66 грн., що перевищує 50% мінімального прожиткового мінімуму в 3.56 рази, такаж сума аліментів наразі виплачується ним на утримання доньки ОСОБА_3 у добровільній формі; також просив врахувати витрати на оренду житла, у зв`язку з чим вважає за необхідне встановити розмір аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 у розмірі 16.5% від заробітної плати(доходу), а не заявленому позивачем розмірі, стягнення яких проводити щомісячно, починаючи з дня набуття законної сили рішення по даній справі і до досягнення ОСОБА_3 повноліття.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов`язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки розгляд справи проводився за відсутності його учасників.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, взявши до уваги позицію позивача, викладену у позові, заперечення відповідача, викладені у відзиві, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається зі свідоцтва про шлюб НОМЕР_1 від 24.06.2011, виданого Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (до шлюбу – ОСОБА_7 ) зареєстрували шлюб 24.06.2011. (а. с. 12).

Відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_2 від 26.06.2013, виданого Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мають дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 13).

Згідно з довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 15.01.2026 неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 (а. с. 8).

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України та відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Зі ст. 141 СК України вбачається, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Проживання батьків окремо від дитини не впливає па обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення повноліття.

Відповідно до ч. 2 ст. 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

У відповідності до вимог ст. 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів, який стягується на дитину, не може бути менший ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Згідно з ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч. 5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

За вимогами ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач надасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку, а статтями 11, 12 вказаного Закону передбачено, що батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей.

Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов`язку утримувати дітей. Якщо платник аліментів не має доходу взагалі, розмір аліментів обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника відповідної кваліфікації або некваліфікованого працівника для даної місцевості.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про державний бюджет на 2026 рік" передбачено, що з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3209 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2817 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3512 гривень.

Як вбачається з ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Пленум Верховного Суду України у п. 17 постанови від 15 травня 2006 року за № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснив, що, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» він не повинен перевищувати 70 відсотків заробітної плати цієї особи.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Частиною 2 статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (стаття 80 ЦПК України).

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відсутність позиції відповідача по суті позову не є підставою для задоволення позовних вимог, якщо вони не обґрунтовані та доказово не підтверджені.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (Проніна проти України, № 63566/00, пр. 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих доказів, а також їх достатність і взаємний зв`язок, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання їх спільної дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 29 травня 2026 року до досягнення дитиною повноліття.

Доводи відповідача щодо знаходження іншої дитини на його утриманні шляхом сплати аліментів у розмірі 16,5 % від заробітної плати, відсутності та необхідності придбання квартири у м. Харкові суд вважає неспроможними та такими, що не відносяться до предмету позову, оскільки позовні вимоги заявлені у межах розміру аліментів, передбачених законом.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір в розмірі 1331, 20 грн., встановлений Законом України «Про судовий збір».

Згідно з ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 76-80, 133, 141, 258, 259, 263-265, 273, 430 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ), аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 29 травня 2026 року до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Рішення у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржено у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 23.06.2026.

Суддя - А. М. Гримайло